Курсова робота Прогнозування в системі стратегічного управління зміст

Ім'я файлу: 55804.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 6956кб.
Дата: 27.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
Книга С.Нисон.Японскии свечи.doc

Курсова робота
Прогнозування в системі стратегічного управління
ЗМІСТ
ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ ПРОГНОЗУВАННЯ І ЙОГО ВИДИ

2. МЕТОДИ ЯКІСНОГО ПРОГНОЗУ

3. МЕТОДИ КІЛЬКІСНОГО ПРОГНОЗУ

3.1 Аналіз тимчасових рядів

3.2 Причинний аналіз

4. НОРМАТИВНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ І МЕТОД СЦЕНАРІЇВ

4.1 Нормативне прогнозування

4.2 Метод сценаріїв

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП
Прогнозування використовується з метою проаналізувати можливий розвиток подій у майбутньому. Прогноз — можлива оцінка майбутнього стану. Багато рішень керівників спираються на прогнозні дані, отримані розрахунковим чи яким-небудь іншим шляхом.

Це свого роду уміння передбачати, аналіз ситуації й очікуваного ходу її і зміни в майбутньому. Тому що кожне рішення - це проекція в майбутнє, а майбутнє містить елемент невизначеності, те важливо правильно визначити правильно, визначити ступінь ризиків, з якими сполучена реалізація прийнятих рішень. Прорахунок ризиків також є невід'ємною частиною прогнозування, як системи оцінки можливих втрат і виграшів при ухваленні даного рішення.

Менеджери використовують прогнози з метою передбачити можливі варіанти розвитку свого бізнесу. Отже, вони прогнозують майбутні чи події умови їхнього виникнення.

Щоб прогнозування було найбільш ефективним, мети повинні бути конкретними і вимірними. Тобто для кожної мети повинні існувати критерії, що дозволили б оцінити ступінь досягнення мети. Без цих критеріїв не можлива реалізація однієї з основних функцій керування-контролю. Виходячи з цього можна зробити висновок, що ціль, ступінь досягнення якої можна кількісно вимірити, буде завжди краще мети, сформульованої лише словесно (вербально).

1. ПОНЯТТЯ ПРОГНОЗУВАННЯ І ЙОГО ВИДИ
Існує три основних види прогнозу, технологічний, економічний, прогноз обсягу продажів (попиту).

Технологічні прогнози звичайно охоплюють рівень технологічного чи прогресу суть технологічного розвитку в сферах, що роблять безпосередній вплив на виробництво, у якому здійснюється прогноз. Так, виробників комп'ютерів цікавить, які перспективи розширення обсягу пам'яті на дискетах, оскільки вони є додатковою продукцією для використання комп'ютерів. Чи інший приклад. Підприємства, що використовують у виробництві токсичні і шкідливі речовини, зацікавлені в розвитку технологій по очищенню й утилізації відходів. Технологічні зміни спричиняють пропозиція усе більшої кількості нових товарів і послуг, розроблених на додаток до основного продукту, у результаті вони складають серйозну конкуренцію існуючим фірмам. Наприклад, керівництво міжнародної корпорації по випуску годин з убудованим цифровим обчислювальним блоком ввело в дію повноцінний підприємство з виробництва напівпровідників, хоча по суті воно є допоміжним виробництвом. У зв'язку з цим ряд фірм по виробництву комплектуючих для годин зазнає збитків від зниження в рівні продажів у середньому на 30%. Навіть якщо технологічні зміни ніяк не вплинуть на продукт і його виробництво, грамотно зроблений прогноз допоможе заощадити мільйони доларів. Не потрібні будуть капіталовкладення в розширене виробництво, якщо прогноз пророчить стрімкий розвиток технологій, а отже, інтенсифікацію існуючих потужностей [5].

Майбутній стан економіки, процентні ставки й інші фактори, що істотно впливають на розвиток будь-якої підприємницької діяльності, є предметом економічного прогнозу. Чи вкладати гроші в нові виробничі потужності, чи звільняти наймати додаткове число робітників, чи укладати нові договори, усі ці рішення залежать від результатів економічних прогнозів.

Прогнозування неможливе без володіння широкою інформацією про організацію в цілому, перешкодах на шляху її функціонування і розвитку і т.п., тобто про найбільш важливі моменти, що роблять вплив на поводження організації і прийняття рішень. Аналіз усієї цієї зібраної інформації дозволяє зробити висновки про тенденції розвитку як самої організації, так і її оточення, що мають в основному характер прогнозу, тобто системи аргументованих представлень про напрямки розвитку і майбутнє стані об'єкта керування.

Основами прогнозів є: спеціальні обстеження, інші прогнози, вероятностный математичний аналіз і аналіз тимчасових рядів, мозкова атака, індивідуальні опитування фахівців, сценарії на випадок непередбачених обставин.[1]

Об'єктом будь-якого прогнозу в менеджменті можуть виступати економічні, соціальні, технічні, організаційні й інші процеси, що відбуваються як у самій організації, так і в її оточенні. Необхідний:

1) науковий аналіз цих процесів, визначення й аналіз причинно-наслідкових і інших зв'язків між ними, оцінці сформованої ситуації і виявлення вузлових проблем, які необхідно вирішувати;

2) спроби передбачати майбутнього організації, а саме тих умов, у яких вона буде функціонувати, труднощів і задач, що випливають з них;

3) аналіз і зіставлення різних варіантів розвитку організації, її кадрового, виробничого і науково-технічного потенціалу.

Таким чином, під прогнозуванням у менеджменті мається на увазі науковий спосіб виявлення стану і ймовірних шляхів розвитку організації. Прогнози розробляються у виді якісних характеристик, а в елементарних випадках у виді тверджень про чи можливість неможливості виникнення якого або події. Ці характеристики повинні містити в собі кількісні, крапкові чи інтервальні показники і ступінь імовірності їхнього досягнення.

Прогноз не може бути точним на всі 100%, він повинний доповнюватися визначеними допущеннями. Іноді, коли матеріалу недостатньо для скільки-небудь визначених висновків, допущення використовуються як самостійний інструмент розробки стратегії.

Особлива увага варто звернути опису проблемної ситуації, знайти ті фактори, які необхідно ретельно проаналізувати і розглянути при рішенні. У першу чергу треба установити, чи є вони внутрішніми чи зовнішніми стосовно даної організації, тому що можливості впливу на ці двох груп факторів різні.

Внутрішні фактори більше залежать від самого підприємства. До них відносять: мети і стратегію розвитку, стан портфеля замовлень, структуру виробництва і керування, фінансові і трудові ресурси, обсяг і якість робіт і т.д. Вони формують підприємство як єдину систему, взаємозв'язок і взаємодію елементів якої приводить до досягнення мет, що коштують перед нею. Тому зміна одного чи декількох факторів може привести до порушення властивостей усієї системи. Отже, заходу управлінського впливу повинні бути спрямовані на збереження цілісності цієї системи [2-6].

Зовнішні фактори. Тому що зовнішні фактори формують середовище, у якій працює організація, те ці фактори є інертними і не піддаються впливу з боку менеджерів. Це викликано тим, що це середовище характеризується більшою складністю, динамічністю і невизначеністю, що істотно утрудняє облік факторів зовнішнього середовища при прийнятті організаційних рішень. Паралельно з цим, і фактори впливають на роботу організації.

Наприклад, постачальники, споживачі, конкуренти, інші організації й інститути суспільства, безпосередньо зв'язані з тією областю діяльності, який займається дана організація, впливає на її роботу, характер виникаючих проблем і їхніх рішень. Як приклад можна нагадати про проблеми вітчизняних підприємств, що виникли в період руйнування колишньої системи господарських зв'язків і зміни відносин між постачальниками і споживачами продукції. У ряді випадків це привело до зупинки виробництва, до кардинальної зміни асортименту продукції, що випускається, до необхідності пошуку нових постачальників. Зміна смаків і пріоритетів споживачів також викликає безліч проблем в організації, що до цього орієнтувала своє виробництво на задоволення їхніх потреб. У зв'язку з цим виникають такі питання: Змінити чи асортимент якість продукції? Чи шукати нові ринки збуту? Чи вводити нові види продукції і послуг? і т.д.

Існує також друга група зовнішніх факторів, що ще більш некерована з боку менеджерів організації. Вона (ця група) впливає на діяльність організації. У неї включають:

стан економіки країни (чи регіону)
рівень науково-технічного і соціального розвитку
соціально-культурну і політичну обстановку
істотні для даної організації події в інших країнах
інші фактори

Економічний стан країни (регіону) впливає на роботу організації через такі параметри середовища, як наявність капіталу і робочої сили, рівні цін і інфляції, продуктивність праці, доходи покупців, урядова фінансова і податкова політика і т.д. Конкретний вплив буде виявлятися приблизно так: інфляція приводить до скорочення купівельної спроможності і знижує попит на продукцію, вироблену організацією; підвищення рівня цін на продукцію сполучених галузей викликає відповідне збільшення витрат на виробництво в організації, що має своїм наслідок ріст цін на її продукцію і може викликати «відтік» визначеної групи споживачів; при скороченні своїх доходів покупці змінюють склад і структуру споживання, що також може вплинути на попит; рівень науково-технічного розвитку в країні впливає на структуру економіки, на процеси автоматизації виробництва і керування, на технологію, за допомогою якої виробляється продукція, на склад і структуру персоналу організації, і що особливо на конкурентноздатність продукції і технологій. Облік численних і різноманітних факторів середовища, вибір головних серед них і передбачення можливих змін у їхньому взаємовпливі є задачею прогнозування.

Прогноз попиту (необхідного рівня продажів) дає представлення про реальний рівень попиту на продукцію фірми на конкретний період у майбутньому. Це фундамент для планування і всіх економічних розрахунків. Прогноз попиту впливає на усі види рішень, де розподіляти зроблену продукцію, який обсяг витрат буде зроблений, чи скорочення збільшення інвестицій вигідно для фірми, яке кількість службовців необхідно.

Цілий ряд факторів впливає на попит на чи товари послуги, вироблені будь-якою фірмою. Рис. 1 приводить деякі з них. Прогноз рівня попиту являє собою розрахунок можливого впливу цих факторів. Крім того, такі показники, як рівень попиту в попередньому періоді, демографічні зміни й інші часто використовуються менеджерами компаній як базу для майбутнього прогнозу. Методи, за допомогою яких він буде здійснюватися, узагальнено можна поділити на двох категорій, якісні і кількісні. У зв'язку з тим, що прогнозування попиту є абсолютно необхідним у будь-якій фірмі, ми звернемося до більш докладного розгляду його методів.

Рис. 1. Фактори, що роблять вплив на попит чи

на продукти послуги фірми

2. МЕТОДИ ЯКІСНОГО ПРОГНОЗУ
Прогноз являє собою сукупність складних математичних розрахунків і аналітичних висновків. Іноді він будується винятково на суб'єктивних оцінках при повній відсутності розрахунків. У цьому розділі приводяться три найбільш розповсюджені методи, використовуваних керівниками в прогнозуванні. Кожний з них ґрунтується на різних джерелах інформації [8].

Широко розповсюдженої є експертна оцінка. Експертна оцінка, чи іншими словами, метод Делфі, має на увазі залучення в процес прогнозування групи людей, що виконують роль експертів. Менеджер може звертатися до них з питанням про те, як вони оцінюють можливості підприємства в майбутньому. Потім він підсумовує їхньої оцінки в балах і знаходить середнє значення. Якщо мова йде про ухвалення рішення на основі даної оцінки, то вибір між внесеними пропозиціями керівник здійснює чи самостійно на основі голосування. Незалежно від специфіки прогнозу, такий підхід заснований на суб'єктивних думках групи фахівців.

Цей вид прогнозу, крім оцінки рівня продажів і попиту, використовується у випадку, якщо необхідно оцінити перспективи технологічного розвитку, наприклад, приватні підприємці, що бажають оцінити, наскільки привабливо і перспективно справу, у яке вони вкладають гроші, дуже часто практикують короткі опитування незалежних експертів, що розбираються в даному питанні, що мають досвід роботи з подібною технологією. Їхньої думки стануть основою для наступних рішень.

Основна перевага цього підходу в тім, що прогноз складається в гранично короткий термін і містить у собі широкий спектр думок по спірних питаннях, а також відбиває внутрішню оцінку стороннього спостерігача.

До недоліків можна віднести можливу високу вартість послуг експертів, крім того, суб'єктивна думка іноді може бути помилковим, навіть, якщо його висловлює експерт [8].

Дуже часто використовується такий вид якісного прогнозу, як оцінка рівня продажів. Він передбачає ситуацію, при якій представники на місцях роблять прогноз по можливому рівні продажів на своїй території на наступний рік. Ці цифри складають і співвідносять з оцінкою, даної головним менеджером по збуті. Якщо вони не збігаються, намагаються знайти золоту середину. Такий тип прогнозу має ряд переваг. Його легко розподілити на території, галузі, окремі види товарів. При цьому оцінка представників на місцях має важливе значення, оскільки вони ближче усього знаходяться до клієнта. Їхня участь у прогнозуванні часто більш стимулююче, чим участь у плануванні.

Однак є і недоліки. Така оцінка більш суб'єктивна, чим експертна. Виконавці на місцях найчастіше спираються на рівні продажів минулих років, що не завжди справедливо. Крім того, з метою своєї особистої вигоди вони можуть свідомо занизити очікуваний рівень продажів (якщо прогноз здійснюється для розрахунку норм реалізації продукції) чи свідомо завищити (якщо очікується розподіл дефіцитних товарів).

Фірми, залучені в міжнародний бізнес, часто використовують цей вид прогнозування для того, щоб прорахувати рівень ризику в країнах, де буде здійснюватися продаж чи товарів послуг.

Третім видом якісного прогнозу є збір статистичної інформації про смаки і переваги споживачів. Представники відділу продажів на місцях можуть скласти стандартні анкети, за допомогою яких можна здійснити опитування дійсних і потенційних покупців з метою проаналізувати їхню думку про чи продукцію послугах, що випускаються фірмою. Може бути використане і телефонне опитування. За допомогою подібних анкет легко довідатися не тільки наміру покупців, але і побачити можливі недоліки і слабкі сторони продукту, що випускається, крім того, з'ясувати, який типовий покупець (яка соціальна група найбільше схильна, купити продукт саме у вас).

Одним істотним недоліком цього типу прогнозу є те, що він не охоплює всіх споживачів. Часто оцінки обраних для анкетування клієнтів упереджені і помилкові.

Менеджерам, що працюють на міжнародному рівні, необхідно регулярно аналізувати можливості свого бізнесу в тих країнах, де вони діють [6]. Головна задача — зпрогнозувати можливий ризик, зв'язаний із захистом своїх активів і інвестицій, а також можливий ризик зниження рівня ліквідності і прибутку.
3. МЕТОДИ КІЛЬКІСНОГО ПРОГНОЗУ
Методи кількісного прогнозу являють собою математичне чи вираження модель, що відбиває співвідношення між попитом і деякими незалежними перемінними. Виділяють два основних види кількісних методів прогнозу, аналіз тимчасових рядів і причинний аналіз [9].
3.1 Аналіз тимчасових рядів
Тимчасові ряди — послідовність безлічі крапок у часі, що складають визначені проміжки. Сукупність щоденних, щотижневих, щомісячних обсягів продажів, наприклад, утворить часовий ряд. Розробка аналізу тимчасових рядів за минулі періоди є гарною заявкою на їхнє удосконалення в майбутньому. Часовий ряд можна складати у виді графіка, що буде охоплювати кілька років. З його допомогою складається прогноз на майбутні періоди. Цей вид аналізу найбільше часто використовується, коли керівник має перевірену інформацію за досить тривалий період діяльності.

Здійснення аналізу тимчасових рядів.

Нанесення на графік величини обсягу продажів (чи будь-яких інших змінних величин) протягом визначеного проміжку часу, а потім вибір на основі отриманих крапок середнього значення і побудова кореляційної прямої (кривої), називається аналізом тимчасових рядів. Кореляційна пряма є основою для прогнозування.

Рис. 2 являє собою аналіз трирічного тимчасового ряду і прогноз обсягу продажів на рік для корпорації Mack Truck.

Процес побудови кореляційної прямої на основі даних обсягу продажів за конкретний період часу є більш складним, чим може показатися на перший погляд. Насамперед, варто звернути увагу на два основних компоненти в аналізі: загальна тенденція і сезонність, що впливає на обсяг продажів. Сезонні зміни лише тоді можуть враховуватися як істотні фактори, коли спостерігається їхня повторюваність протягом усього періоду аналізу. Найбільша їхня кількість може бути продане наприкінці кожного року, найменший обсяг продажів протягом року - навесні. З мал. 2 видно, що обсяг продажів піддається сезонним коливанням і в корпорації Mack Truck. Високий попит на її продукцію просліджується навесні і влітку.

Математичні і графічні моделі дозволяють досвідченим менеджерам легко простежити тенденції сезонних змін. Алгебраїчні розрахунки по перебуванню керування кореляції існують, але ми не будемо стосуватися їх у цьому курсі. Прогнозування дозволяє керівнику вибрати найбільш обґрунтовану стратегію, так само, як і приймати грамотні поточні рішення і плани. Професійний керівник повинний приділяти серйозну увагу аналізу тимчасових рядів. Це може зіграти істотну роль у формуванні майбутнього плану.

Рис. 2. Аналіз тимчасового ряду і прогноз на

майбутнє рівня продажів Mack Truck
3.2 Причинний аналіз
В аналізі тимчасових рядів, розглянутому вище, проміжки часу розглядаються як єдина незалежна перемінна. Дійсно, вони є базою для прогнозу, але існують і інші змінні величини, що роблять вплив на результати прогнозування. Наприклад, наявність снігу буде безпосередньо впливати на обсяг продажів лиж, відповідно прогноз повинний бути скоректований на яку-небудь розрахункову величину (тобто варто передбачити нормативні відхилення від прямої кореляції) [8-9].

Каузальне моделювання будується на математичних моделях, що використовують деякі незалежні перемінні в розробці прогнозу. У табл. 1 приводиться сумарна інформація з трьом найбільше що часто зустрічаються видам причинного аналізу. Подібні моделі допомагають уточнити дані, отримані на основі експертних оцінок.

Причинний аналіз виконується на базі регресійного аналізу. Регресійні моделі — це статистичні рівняння, що складаються з метою знайти значення деяких перемінних і оцінки їхні впливи на шукану величину. Наприклад, менеджер по маркетингу може розробити регресійну модель прогнозування обсягу продажів у залежності від витрат на рекламу і рівня цін. Рівняння такої залежності буде мати наступний вид:

де в — залежна перемінна (обсяг продажів); x1 і х2 — незалежні перемінні (наприклад, відсоток по кредитах і рівень 12 цін); а і b — коефіцієнти при незалежних перемінних, що відбивають їхня значимість; d — константа (її цифрове значення може бути отримане в процесі складання рівняння).

Таблиця 1

Методи причинного аналізу

Метод	Ціль моделювання	Приклад
Регресійні моделі	Статистична оцінка, використовувана для з'ясування впливу незалежних перемінних (значення яких відомі) на шукану величину	Прогноз продажів продукції Mack Truck на основі оцінки рівня процентної ставки, величини росту ВНП і приросту населення
Эконометрические моделі	Статистична оцінка на основі системи регресійних рівнянь, використовувана з метою розрахунку стану економіки й основних економічних тенденцій	Прогноз стану платіжного балансу США на конкретний рік
Эконометрические індикатори	Регулярно повторювана регресійна оцінка, спрямована на прогнозування зміни основних економічних показників. Звичайно виконується Національним Бюро Статистики США.	Прогноз зміни індексів по основних економічних показниках

Коли модель розроблена (складене керування), менеджер підставляє в неї замість х1 і х2 цифрові значення витрат на рекламу і рівень 12 цін. Отримане значення в буде прогнозом. Регресійна модель складається на основі дані роботи компанії в минулому.

Економетричне моделювання — другий тип причинного аналізу, використовуваний у прогнозуванні. Він заснований на більш широкому застосуванні регресійних керувань. Таке моделювання на державному рівні використовується для оцінки макроекономічних показників. Наприклад, компанія може використовувати дані по зміні демографічної ситуації і рівню національного доходу для здійснення внутрішнього прогнозування [11]. Економетричні моделі усе ширше використовуються великими брокерськими конторами і страховими суспільствами для аналізу змін, що відбуваються в різних секторах економіки, а також оцінки попиту на інвестиції в кожнім з них. Повна економетрична модель може містити в собі сотні, іноді навіть тисячі регресійних рівнянь. Це складний і дорогий вид прогнозування.

Економічні індикатори — третій тип каузального моделювання. Фактично, це ціла наука — соціально-економічна статистика, основним предметом якої є складання індексів економічного розвитку. Серед них, наприклад, рівень інфляції, рівень зайнятості, процентна ставка. Великі фірми на основі цих показників розробляють свої прогнози, приймаючи всі економічні індикатори за незалежні перемінні. Після того, як керівник завершив роботу, приміром, над прогнозом попиту, йому необхідно відповісти на такі питання: «Яке оптимальне сполучення різних видів продукції у виробництві? При якім сполученні ресурсів витрати будуть мінімальними?». На питання такого роду допоможе відповісти застосування методів лінійного програмування. Наступний розділ присвячений цьому питанню.

Ми розглянули деякі методи, використовувані керівниками при розробці прогнозів. Наявність грамотна складеного прогнозу зовсім необхідно при складанні планів і прийнятті рішень. Основне питання, — який з методів використовувати в кожній із ситуацій. Для відповіді на нього менеджери повинні обміркувати ряд проблем, зв'язаних згодом, наявністю ресурсів, виробничими потужностями і бажаним обсягом випуску [10]. Основні рекомендації з вибору найбільш придатного методу прогнозування наступні:

1. Якщо результати аналізу необхідно одержати в найкоротший термін, можна використовувати якісні види прогнозу (прогноз рівня продажів).

2. Серед кількісних методів прогнозу аналіз тимчасових рядів вимагає найменших витрат часу.

3. Якщо менеджеру необхідно зіставити показники минулих періодів з поточними, то методи кількісного аналізу з використанням комп'ютера полегшать його роботу.

4. Точність цифрових даних повинна бути абсолютної.

5. При проведенні якісного прогнозу необхідно пам'ятати, що не виключено суб'єктивне судження.

6. Точність кількісного розрахунку залежить від акуратності розрахунків і правильності вихідних даних.

7. Якісні методи прогнозу можуть використовуватися тільки в короткостроковому і середньостроковому плануванні. Кількісні методи прогнозу прийнятні для будь-яких видів планів.

8. Витрати по проведенню кількісного аналізу завжди вище, ніж для якісного.
4. НОРМАТИВНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ І МЕТОД СЦЕНАРІЇВ
4.1 Нормативне прогнозування
Нормативне прогнозування являє собою підхід до розробки прогнозу виходячи з цілей і задач, що ставить перед собою організація в прогнозованому періоді. Основним методом, що використовується в нормативному прогнозуванні, є метод горизонтальних матриць рішень, коли виробляється визначення першочерговості виконання пропонованих для досягнення поставлених цілей проектів.

Звичайно використовуються двовимірні і тривимірні матриці. Найбільше часто горизонтальні матриці рішень використовуються для визначення оптимального розподілу ресурсів при заданих обмеженнях. При цьому як ресурси можуть виступати кошти, робоча сила, її якість і кваліфікація, устаткування, енергетичні ресурси і т.д.

Зокрема, один вимір горизонтальної матриці рішень може відповідати основним проблемам, що виникають при досягненні мети, друге вимірам-ресурсам, що можуть знадобитися для рішення цих проблем.

Погоджені матриці більш низьких ієрархічних рівнів проблем поєднуються в матриці більш високих рівнів аж до головних матриць для стратегічних проблем організації.

У тривимірній горизонтальній матриці рішень один вимір, наприклад, може відповідати комерційним місіям (областям збуту), друг-ресурсам, трет-часу. Ресурси у свою чергу, можуть підрозділятися на фінансові, комерційні, ресурси збуту, виробництва, устаткування і т.д.

Вертикальні матриці рішень призначені для відстеження вертикального переміщення технологій. Вертикальна матриця рішень для внутріфірмового планування по рекомендаціях Стенфоррдского інституту може виглядати приблизно так (мал.3.):
Вертикальна матриця рішень

Стадія досліджень і розробок	Продукт	Замовник	Ресурси
Відкриття
Створити
Утілити
Розробити

Зокрема, тривимірна вертикальна матриця рішень за назвою «Загальна схема розробки системи національної космічної програми» була розроблена в компанії «Норт америкэн авиэйшн» [7].

Для більш раціонального вибору проектів для реалізації можуть бути використані методи дослідження операцій такі, як:

лінійне програмування, що дозволяє сформулювати оптимізаційну задачу у виді лінійних обмежень ( чи нерівностей ) і лінійної цільової функції;
динамічне програмування, розраховане на рішення багатоступінчастих оптимізаційних задач;
цілочислове програмування, що дозволяє вирішувати оптимізаційні задачі, у тому числі задачі оптимального розподілу ресурсів, при дискретних (цілочислових) значеннях перемінних і ін.

У інструментарій нормативного прогнозування входять методи побудови дерев цілей, методи типу ПАТТЕРН і ін.

У цьому випадку кожної з розглянутих цілей приписуються кількісні вагові коефіцієнти, а для кожного проекту оцінюється внесок у досягнення кожної з цілей, якщо він ненульовий. Ступінь внеску згодом збільшується на ваговий коефіцієнт мети. Ця процедура може бути проілюстрована наступним прикладом (мал.4)[2]:
Визначення ступеня внеску

Найменування проектів	Мети забезпечення якості продукції	Мети забезпечення ритмічності виробництва
Усі мети	0,6	0,4
Цінність проекту А=0,68+0,45=6,8	8	5
Цінність проекту В=0,64+0,47=5,2	4	7
Цінність проекту З=0,66+0,46=6,0.	6	6

Природно для реалізації доцільно вибрати проект, що представляє найбільшу цінність.
4.2 Метод сценаріїв
При розробці управлінських рішень широке поширення знайшов метод сценаріїв, що також дає можливість оцінити найбільш ймовірний хід розвитку подій і можливі наслідки прийнятих рішень.

Розроблювальні фахівцями сценарії розвитку аналізованої ситуації дозволяють з, тим чи іншим рівнем вірогідності визначити можливі тенденції розвитку, взаємозв'язку між діючими факторами, сформувати картину можливих станів, до яких може прийти ситуація під впливом тих чи інших впливів.[7]

Професійно розроблені сценарії дозволяють більш повно і чітко визначити перспективи розвитку ситуації, як при наявності різних керуючих впливів, так і при їхній відсутності.

З іншого боку, сценарії очікуваного розвитку ситуації дозволяють вчасно усвідомити небезпеки, якими чреваті невдалі управлінські чи впливи несприятливий розвиток подій.

Висловлюється думка, що необхідність у передбаченні найбільш ймовірного розвитку ситуації уперше виникла з виникненням промислового виробництва, оскільки при сезонно повторюваному сільськогосподарському виробництві в цьому не було ніякої необхідності.

Цілком погодитися з такою точкою зору важко, оскільки испокон століть людство воювало, час від часу вело грандіозне будівництво. І без представлення можливого розвитку ситуації такі, цілеспрямовані дії навряд чи були б можливі [4].

У той же час прототипи методу сценаріїв нерідко ми знаходимо в різні часи в різних країнах.

Так Кутузов що зібрав військову раду у Филях, і прослухавший різні варіанти можливих дій, оцінював різні сценарії розвитку війни з французами, що пропонувалися воєнноначальниками.

Він зіставляв їх сильні і слабкі сторони і прийшов до важкого, але, мабуть, єдино вірному рішенню залишити Москву, прирікаючи її на пожежі і руйнування.

Метод сценаріїв припускає створення технологій розробки сценаріїв, що забезпечують більш високу імовірність вироблення ефективного рішення в тих ситуаціях, коли це можливо, і більш високу імовірність зведення очікуваних утрат до мінімуму в тих ситуаціях, коли втрати неминучі.

Метод одержання погодженої думки є, власне кажучи, однієї з реалізацій методу Делфі, орієнтованої на одержання колективної думки різних груп експертів щодо великих подій у тій чи іншій області в заданий період майбутнього.

До недоліків цього методу можна віднести недостатня увага, що приділяється взаємозалежності і взаємодії різних факторів, що впливають на розвиток подій, динаміці розвитку ситуації.

Метод повторюваного об'єднання незалежних сценаріїв складається в складанні незалежних сценаріїв по кожному з аспектів, що роблять істотний вплив на розвиток ситуації, і повторюваному ітеративному процесі узгодження сценаріїв розвитку різних аспектів ситуації.

Достоїнством цього методу є більш заглиблений аналіз взаємодії різних аспектів розвитку ситуації.

До його недоліків можна віднести недостатню розробленість і методичну забезпеченість процедур узгодження сценаріїв.

Метод матриць взаємовпливів, розроблений Гордоном і Хелмером, припускає визначення на підставі експертних оцінок потенційного взаємовпливу подій розглянутої сукупності.

Оцінки, що зв'язують усі можливі комбінації подій по їхній силі, розподілу в часі і т.д., дозволяють уточнити первісні оцінки імовірностей подій і їхніх комбінацій. До недоліків методу можна віднести трудомісткість одержання великої кількості оцінок і коректної їхньої обробки.

Для оцінки напруг можуть бути використані відповідні індикатори, зокрема, економічного чи соціального характеру, а також граничні значення індикаторів, при перевищенні яких положення системи може значно змінитися.

Керуючі впливи в ряді випадків можуть бути спрямовані на запобігання перевищення граничних значень індикаторів, якщо нашою метою є збереження стабільності.

У деяких випадках можна цілеспрямовано прагнути до перевищення граничних значень індикаторів, якщо це відповідає поставленим перед системою задачам [9].

Одним з найбільш важливих результатів використання цього різновиду методу сценаріїв, як втім і інших його різновидів, є краще розуміння аналізованої ситуації й основних закономірностей і особливостей її розвитку.

Заслуговує на увагу різновид методу сценаріїв, запропонований Абтом, Фостером і Рі.

Автори підкреслюють, що їхній метод розробки сценаріїв відноситься скоріше до аналізу можливого, а не до ймовірного майбутнього.

Дійсно, отримане в процесі розробки прогнозу більш глибоке розуміння ситуації припускає як наступний крок вироблення системи впливів, що може змінити розглянуті сценарії розвитку ситуації. І ймовірне майбутнє може виявитися скоректованим.

Розроблений авторами метод передбачає добір тільки тих перемінних, котрі мають безпосереднє відношення до розвитку аналізованої системи, будь те система контролю за навколишнім чи середовищем система керування технологічним процесом у діючому виробництві і т.д.

Далі передбачається розробка досить детальних сценаріїв для виявлення небезпек, що загрожують системі, і необхідної протидії ім. Передбачається добір серед безлічі можливих сценаріїв найбільш придатних для наступного аналізу, а також процедури використання комп'ютерів для розробки неспотворених сценарних прогнозів.

Розглянемо перераховані процедури більш детально. Перш, ніж приступити до розробки сценарію, передбачається провести аналіз ситуації з визначенням основних діючих сил, основних взаємин між основними діючими в ній факторами, необхідну деталізацію і структуризацію ситуації.

Добір перемінних у цьому методі припускає використання експертів.

Аналізуються, з можливим використанням контент-аналіза, прогнози експертів розвитку ситуації і виділяються перемінні, що є частиною логічних міркувань експертів, і їхнього взаємозв'язку.

Основною задачею при цьому є одержання набору істотних перемінних, що досить повно визначають розвиток аналізованої ситуації.

Наступним етапом є визначення для кожної перемінної відповідної шкали, у якій вона могла б бути обмірювана.

Оскільки в реальних ситуаціях, поряд з кількісними перемінними, використовуються і якісні, передбачається розробка для кожної перемінної вербально-числової шкали, що містить як чисельні значення градацій, так і їхній змістовний опис.

Змістовний опис дозволяє розширити склад перемінних, включаючи в нього перемінні, що дійсно відбивають характер аналізованої ситуації, хоча і не мають кількісної природи.

Кількісні значення перемінних дозволяють більш надійно визначати можливі небезпеки [9].

Якщо перемінні безупинні, то доцільне виділення характерних їхніх значень, для використання при аналізі ситуації.

У деяких випадках інформація про перемінні може представлятися у виді деякого тезауруса, у якому відбивається основна інформація як кількісна, так і описова, що дозволяє досить повно представити перемінну.

Невиправдане збільшення числа перемінних утрудняє можливість аналізу ситуації, у той же час зайве їхнє узагальнення (агрегування) також утрудняє проведення аналізу.

Основна задача сценарію - дати ключ до розуміння проблеми. При аналізі конкретної ситуації перемінні її що характеризують приймають відповідні значення - ті чи інші градації вербально-числових шкал кожної з перемінних.

Визначаються всі значення парних взаємодій між перемінними, котрі впливають при розвитку даної ситуації.

Така взаємодія між перемінними, як правило, представляється в матричному виді.

Після розробки і представлення сценарію за допомогою перемінних і оцінки їхньої взаємодії і внутрішньої погодженості можливий, з використанням вербально-числових шкал, перехід до представлення сценарію у виді змістовного опису.

Така форма нерідко виявляється більш зручної при підготовці звіту про пророблену роботу. Іноді доцільне включення до складу сценарію передісторії розвитку аналізованої ситуації.

Відмінною рисою методу, що викладається, є багатоваріантність, тобто розгляд декількох альтернативних варіантів можливого розвитку ситуації з урахуванням базисних сценаріїв.

Групуючи сценарії в класи можна визначити раціональну стратегію впливу на ситуацію.

Як правило, дані про декілька можливих сценарії розвитку ситуації більш інформативні, чим один єдиний сценарій і сприяють прийняттю більш ефективних рішень.

Особливість цього методу складається також у тім, що, можливо, оцінювати значення взаємодії перемінних лише на границях області припустимих значень, а не по всій області, як це передбачається в методі, що використовує матриці взаємовпливів.

Використання спеціальних програм для комп'ютерів, а так само датчиків випадкових чисел з наступним відсіканням неможливих ситуацій для генерування альтернативних варіантів сценаріїв розширює обрій аналізу можливих у майбутньому ситуацій.

Розроблений широкий спектр можливих альтернативних варіантів розвитку ситуації дозволяє більш повно визначити критичні ситуації для прийняття рішень, а також визначити можливі наслідки пропоновані; альтернативних варіантів рішень з метою їхнього зіставлення і вибору найбільш ефективного.

Професійно розроблений і періодично актуалізований прогноз - невід'ємна складова процесу вироблення і прийняття важливих управлінських рішень.

ВИСНОВКИ
Підводячи підсумки можна відзначити, що в процесі ухвалення рішення відбувається оцінка тих дій, що починаються на його різних етапах. Так на етапі розпізнавання проблеми найчастіше використовується цільова настанова, по відхиленню від який і судять про виникнення проблеми.

Етап формування рішень починається зі збору й обробки інформації, необхідної для вироблення курсу дій. Звичайно при рішенні складних проблем не вдається обмежитися тільки тією інформацією, що надають діючі системи звітності; тому потрібен час і ресурси для інформаційного забезпечення рішення проблеми.

При прогнозуванні управлінських рішень, як правило, виникає питання: «Який шлях рішення вибрати з припустимих варіантів?». Обраний буде той, котрий найбільш корисний чи кращий для рішення цілей організації. Від того, наскільки обґрунтовано вони обрані, залежить якість управлінських рішень, а воно у свою чергу визначає конкурентноздатність організації, швидкість її адаптації до змін господарської ситуації й у кінцевому рахунок-ефективність і прибутковість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Веснин В.Р. Основы менеджмента.—М., 1996.
Литвак Б.Г. Управленческие решения.—М., 1998.
Менеджмент организаций.—учебное пособие под ред. З.П. Румянцевой.—М., 1995.
Менеджмент.—под ред. Ф.М. Русинова.—М.. 1998.
Мескон М., М. Альберт, Ф. Хедоури. Основы менеджмента.—М., 1994.
Общий курс менеджмента в таблицах и графиках.—под ред. Б.В. Прыкина.—М., 1998.
Платонов С.В., Третяк В.И., Черкасов В.В. Искусство управленческой деятельности. – К.: Либра, 1996.
Экономическая стратегия фирмы.—под ред. А.П. Градова.—С.-Петербург, 1995.
Черкасов В.В., Платонов С.В., Третяк В.И. Управленческая деятельность менеджера. – К.: Ваклер, 1998.
Ховард К., Коротков О. Принципы менеджмента: управление в системе цивилизованного предпринимательства: Учеб. пособие. – М.: «Инфра-М», 1996.
Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения. – М.,1990.

скачати