Міністерство освіти і науки
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Факультет історії, політології та національної безпеки
ІНДЗ
на тему:
«Культурні діячі різних періодів української історії»
Підготувала:
студентка групи Іст-21
Панасюк Катерина
Перевірила:
Малеончук Г.О.
Луцьк-2020
План
Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
Культура періоду литовсько-польської доби (XIV – XVII ст).
Епоха Бароко та Просвітництва.
1. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
Аліпій Печерський (1050-1114рр.) – київський мозаїст і живописець, ювелір, чернець Києво-Печерського монастиря, один з авторів Києво-Печерського патерика.
Ілларіон Київський (990-1088рр.) – митрополит Київський та всієї Русі, перший митрополит слов`янського походження. Головний твір – «Слово про закон і благодать».
Нестор Літописець (1056-1114рр.) – київський літописець та письменник-агіограф. Автор «Житій святих князів Бориса і Гліба й Теодосія Печерського». Вважається упорядником «Повісті минулих літ»(можливо автором).
Лука Жидята (?-1059рр) - Луку Жидяту вважають одним з найвідоміших мислителів Київської Русі. По собі Лука Жидята залишив одну працю — «Повчання до братії».
Никон Великий (?-1088рр.) - літописець, православний святий, церковно-політичний діяч Київської Русі. Деякі вчені вважають, що він був автором продовження Київського літописного зведення 1037р.
Серапіон Печерський (?-1275рр.) - проповідник і письменник, в останній рік свого життя — єпископ Володимирський. Збереглося п’ять його творів, написаних в жанрі повчань, в т.ч. «Слово про маловір'я», «Повчання преп. Серапіона»,« Повчання про потрясіння, так відступимо від зла і ізбудем гніву Божого».
Мойсей Видубицький - ігумен Видубицького Свято-Михайлівського монастиря, упорядник і редактор Київського літопису.
Володимир Мономах (1033-1125рр.) – князь Київський. Розширив руське законодавство, додавши до нього свій «Статут». Автор дидактичної праці «Повчання».
Мітус (сер. XII ст.) – музикант, який походив родом із Галичини. Згадується у 1241р. у літописі, як «славетний співець».
Ярослав Мудрий (983-1054рр.) - започаткував укладання першого літописного зводу 1037—1039 років та першого писаного зводу законів — «Руської правди».
Агапіт Печерський (?-1095рр.) - відомий як цілитель тяжких захворювань, лікував за допомогою молитви. Вилікував Володимира Мономаха. Був прозваний «безмездником», оскільки не брав плати за лікування.
Боян (1016-1106рр.) – поет-співець давньої Русі, відомий за згадку в «Слові о полку Ігоревім». За однією з версій був придворним співцем Святослава Ярославовича.
Стефан - майстер хорового співу, відомий піснетворець часів Київської Русі.
Феодосій Печерський (?-1074рр.) – автор творів «Повчання блаженного Феодосія, ігумена печерського про кари Божі», «Слово святих отців про пияцтво», «Про любов до Бога», «Про допомогу бідним», «Про терпіння», «Про подвижництво», «Про ходіння до служби Божої», «Повчання келарю».
Петро Сиріянин (XIIст.) – відомий лікар.
Климент Смолятич (1110-1164рр.) – автор творів «Послание, написано Климентом, митрополитом рускым, Фоме прозвитеру, истолковано Афонасием мнихом» та Послання до князя Ростислава Мстиславича Смоленського.
Кирик Новгородець (1110-1156/1158) - давньоруський релігійний діяч та вчений, філософ, літописець та математик. Автор «Вопрошанія Кирика».
Іларіон (990-1088рр.) – автор творів «Слово про закон і благодать», «Молитва» і «Сповідання віри».
Ігумен Даниїл (?-1122рр.) – автор «Житії і ходінні Данила, Руської землі ігумена».
Кирило Туровський (1130-1182рр.) - написав вісім „слів”, присвячених різним християнським святам, близько тридцяти молитов і два канони. Очевидно, з-під його пера вийшли також „Притча о человечєстей души и о телеси” (про сліпця і хромця); „Сказаніе о черноризьчьстем чіну”, „Повість о белоризце.
Ігумен Матфей – автор твору «Київський літописний звід».
Григорій (?-1105рр.) – іконописець. чернець Печерського монастиря. Преподобний.
Петро Милоніг - архітектор Василівського собору в Овручі, церкви Дванадцяти апостолів у Білгороді (1197, не збереглася), П'ятницької церкви у Чернігові.
Авдій - скульптор-різьбяр середини 13 ст. Працював у м. Холмі (Галицько-Волинське князівство). За літописом, Авдій прикрасив кам'яною різьбою, пофарбованою і позолоченою, західні і північні фасади церкви Іоанна Златоуста, збудованої Данилом Галицьким в його новій столиці — Холмі. Над порталами виконав скульптури Спаса та Іоанна Златоуста — «яко же всем зрящим дивитися бе».
2.Культура періоду литовсько-польської доби (XIV – XVII ст).
Швайпольт Фіоль (1479-1526рр.) - засновник слов'янського книговидання кирилицею.
Іван Ужевич (?-після 1645 р.) - український мовознавець. Ужевич написав рукописну працю з староукраїнської філології «Граматыка словенская».
Іван Федоров (1510-1583рр.) – один із перших східнослов'янських друкарів, а також гравер, інженер, ливарник. Видрукував «Апостол», «Азбуку» (Читанка), «Буквар», «Євангеліє учительне», «Острозьку Біблію».
Юрій Рогатинець (1555-1609рр.) - провідний діяч Львівського Успенського братства, можливий автор антиуніатського твору «Перестороги».
Петро Мстиславець (?-1577рр.) – автор «Євангеліє» (1575 рік), «Псалтир» (1576 рік) та «Часослов» (між 1574 і 1576 роками).
Йов Борецький (1560-1631рр.) - написав «Анфологіон», Діалог про православну віру, «Лімонарь, тобто Квітник», «Синайського патерика», «Аполлія апології Мелетія Смотрицького», «Нарікання про благочестя».
Кирило Ставровецький (1570-1646рр.) - написав першу українську догматичну систему «Зерцало богословія», «Євангеліє учительноє», збірку своїх проповідей на неділю та свята, збірку повчань і побутово-моралістичних віршів «Перло многоцѣнное», «Учительне Євангеліє».
Герасим Смотрицький (?-1594рр.) – письменник. Автор «Ключ царства небесного» (1587, Острог), звернення «До народов руских …».
Петро Могила (1597-1647рр.) - Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1633—1647), автор та укладач книг «Євангеліє учительноє» (1616), «Анфологіон» (1636), «Евхологіон» (1646), «Православне сповідання віри» (1640), «Требник Петра Могили» (1646).
Йов Княгинський (1550-1621рр.) – педагог.
Дем`ян Наливайко (?-1627рр.) - український православний церковний діяч і письменник, діяч Острозького культосвітнього осередку, придворний священик князя Костянтина Василя Острозького, викладач Острозької школи. Відомі твори: «Проповіді про Івана Златоустого «(1607), «Октоіх, сиріч осмогласник « (1603—1604), «Лікарство наоспалий усмисл человечий « (1607), а також вірші та передмови до перекладів.
Феофан Прокопович (1681-1736рр.) - автор таких творів, як «Логіка», «Математика», «Мнение архиепископа Новгородского Феофана об исправлении Библии», «Букварь славенский».
Єлісей Плетенецький (1150-1624рр.) - засновник Лаврської друкарні і першої в Центральній Україні паперової фабрики.
Касіян Сакович (бл. 1578 — 1647) - письменник, педагог, проповідник, ректор Київської братської школи у 1620—1624 роках. Основні його твори видані в Кракові польс. мовою: "Календар старий..." (1640), "Діалог, або розмова Мацька з Діонісієм, попом схизматицьким віленським про Великдень руський 1641" (1642); "Собор київський схизматицький" (1641, 1642), "Перспектива" (1642), "Окуляри календарові старому" (1644).
Стефан Яворський (1658-1722рр.) - богослов, філософ, письменник, поет, публіцист, проповідник.
Петро Скарга (1536-1612рр.) - полеміст, проповідник, агіограф. Автор «Про єдність Церкви Божої під одним пастирем», «Про урядження та єдність Божої Церкви під одним пастирем», «Синод Берестейський та його оборона.
Клірик Острозький - письменник-полеміст др. пол. XVI ст.- поч. XVII ст.
Іов Княжицький - письменник.
Мелетій Смотрицький (1577-1633рр.) - церковний і освітній діяч, український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов. Автор «Граматики слов'янської» (1619), що систематизувала церковнослов'янську мову.
Захарій Копистенський (?-1627рр.) - письменник, культурний і церковний діяч. Автор «Палінодії» (1621—1622), написав також «Книгу о вЂрЂ» (1619 р.), «Книгу о правдивой єдности» (1625 р.), дві проповіді, присвячені Єлісею Плетенецькому.
Іван Вишенський (1550-1621рр.) - релігійний і літературний діяч. Автор збірки «Книжка» (1600), творів «Писаніє до всѣх обще, в Лядской земли живущих», «Извѣщеніє краткоє о латинских прелестях…», «Обличеніє діявола-миродержца…», «Послання князю Василю Острозькому…».
Памво Бериинда (між 1550 та 1570 – 1632рр.) - діяч української культури, енциклопедист, мовознавець, лексикограф, письменник, поет, друкар і гравер, православний чернець, видатна постать культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття.
Симеон Полоцький (1629-1680рр.) - богослов, письменник, поет, драматург. Автор збірок «Псалтырь Рифмотворная», «Рифмологион», «Вертоград многоцветный», драми «Комедия о Навуходоносоре царе, о теле злате и о триех отроцех в пещи не сожженных».
Лазар Баранович (1620-1693рр.) - релігійний, політичний діяч. Автор збірки проповідей «Меч духовний» (1666, 1668), «Труби словес проповідних», збірки на тисячу поезій польською мовою «Лютня Аполлонова».
Іван Величковський (близько 1630 (1651) - 1701 (1726)) - письменник, поет, перекладач,теоретик літератури, культурний і громадський діяч, священник. Автор творів «Меч духовный», «Благодать и истина Іисус Христом бысть», збірників «Зегар з полузегарком» і «Млеко».
Христофор Філалет (2-га пол. XIX ст.) - письменник-полеміст з Волині, вихованець Острозької академії, філософ. Відомий як автор полемічного твору «Апокрисис» (1597), спрямованого проти Берестейської церковної унії 1596 року.
Данило Братковський (нар. бл. 1642 - пом. 15 листопада 1702) - поет, борець за православ'я. Автор збірки «Світ, по частинах розглянутий», віршів «Диспут убогого з паном», «Банкет на сеймику», «Рівність».
Іпатій Потій (1541-1613рр.) - державний діяч Речі Посполитої, клірик православної (до 1596) та греко-католицької церков (з 1596). Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси (26 вересня 1599 — 18 липня 1613). Автор «Антиризиса».
Климент Зиновіїв - письменник, один з перших етнографів. Автор циклів віршів «О богатствах и о нищетах, и о нендзах, и о скорбех и о печалех и о мятежах», «О людех добрых, побожных, милостивых, ласкавых и о страннопріємных».
Стефан Зизаній (1570-1621рр.) - письменник-полеміст і педагог. Автор православного «Катехізису».
Юрій Дрогобич (1450-1494рр.) - вчений епохи Відродження, освітній діяч, поет, філософ, астроном та астролог. Перший український автор друкованої книжки.
Ілля Бачинський - поет. Автор віршу «Піснь світова».
Микола Дилецький (1630-1690рр.) - музичний теоретик, композитор. Автор праці «Мусикийская граматика», що викладає основи партесного співу.
3.Епоха Бароко та Просвітництва.
Остап Вересай (1803-1890рр.) - бандурист, виконавець дум «Як три брати з Азова втікали», «Отчим», «Невольницька», «Про бурю на Чорному морі», «Про вдову і трьох синів», «Дума про Хведора Безрідного».
Олександр Падальський - автор віршу «Піснь о світі».
Федір Холодний (1814-1889рр.) - бандурист, кобзар. Виконавець дум «Про вдову й трьох синів», «Про сестру та брата», «Втеча трьох братів з Азова», «Маруся Богуславка», «Брати Самарські», «Олексій Попович», «Фесько Ганжа-Андибер».
Михайло Кравченко (1857-1917рр.) – бандурист. Виконавець дум «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі», «Бідна вдова і три сини», «Маруся Богуславка», «Чорна неділя в Сорочинцях», «Про Сорочинські події 1905 року».
Остап Вересай (1803—1890) – бандурист. Виконавець дум «Як три брати з Азова втікали», «Отчим», «Невольницька», «Про бурю на Чорному морі», «Про вдову і трьох синів», «Дума про Хведора Безрідного».
Яків Козельський (1729-1794рр.) - письменник, філософ. Написав “Філософські пропозиції” (1768), де у формі ілюзорної свідомості викладено його Сіверянський літопис систему поглядів на сучасність і державу, “Статті про філософію та її розділи із французької енциклопедії”, “Статті про мораль у філософії та її розділи”, “Міркування двох індійців Калана та Ібрагіма про людське пізнання”.
Григорій Сковорода (1722-1794рр.) - філософ-містик, богослов, поет, педагог. Автор збірки «Байки Харківські», «Сад божественних пісень, що проросли із зерен Святого Письма».
Паліцин Олександр (1741-1816рр.) - здійснив перший в Україні віршований переспів «Слова о полку Ігоревім» (1807 р.), написав критичний твір «Послание к Привете, или Воспоминание о писателях моего времени».
Йосип Мандичевський - написав 11 українських хорів, в тому числі два на слова Шевченка: «Ой Діброво» та канон на три голоси «І день іде, і ніч іде», опрацьовував народні пісні — українські, російські та молдовські.
Тимофій Шпаковський - піаніст.
Максим Мосцепанов (1743- бл. 1800) – архітектор. Пізніше, в 1782–1787 роках, працював над створенням садиби і парку Вишеньки, і, можливо, в сусідніх Черешеньках (остання — знищена). В 1790-ті переведений на добудову Троїцької церкви і дзвіниці в місті Глухів.
Л. Пихаль – архітектор Львова: драматичний театр ім. М. Заньковецької.
Йозеф Маркль (?-1854рр.) – львівський архітектор. За його проектом збудована дзвіниця костелу святого Антонія (1818). Виконав проект будівництва будинку Мірів у Львові (1824). Спільно з Алоїзом Вондрашкою, під керівництвом Юрія Глоговського займався будівництвом львівської ратуші (1827–1835).
Іван Щирський (1650-1714рр.) – гравер. Написав 8 мідеритів до чернігівського видання панегірика Л. Крщоновича на честь єпископа Лазаря Барановича (1683) і три мідерити до підручника реторики (1698), того ж автора. Найвідоміший тезис Щирського, виконаний у традиціях іконостасу, присвячений ректору Київської Академії П. Колачинському (1697 — 1702), у центрі якого зображена група студентів на чолі з ректором, на тлі будинку Академії.
Іван Мігура (?-1712рр.) – гравер. Виконав композицію "Свята Варвара" (1700), гравюру, присвячену єпископу Захарію Корниловичу (1703), панегірик на честь А.Войнаровського (1703
Григорій Левицький (1697-1769рр.) - дослідникам відомі його гравюри до видань євангелій, київським виданням «Апостола», львівському виданню «Політики» давньогрецького філософа Арістотеля. Серед монументальних творів митця — стінописи в Андріївській церкві, створені у 1753-1756 разом з Олексієм Антроповим (1716–1795).
Антон Лосенко (1737-1773рр.) – живописець. Автор картин: «Прощання Гектора з Андромахою», «Зевс і Фетіда», «Володимир і Рогніда».
Григорій Угрюмов (1764-1823рр.) – живописець. Автор картин: «Вигнана Агар з малолітнім сином Ізмаїлом в пустелі», «Урочистий в'їзд Олександра Невського в місто Псков після здобутої їм перемоги над німцями», «Випробування сили Яна Усмаря».
Сисой Шалматов - різьбяр і скульптор XVIII ст. Виготовив іконостас і статуї для Покровської церкви в Ромнах.
Йосиф Білинський - майстер-ліпник. У 1726—29 рр. прикрасив славнозвісним ліпним орнаментом Успенську церкву Києво-Печерської лаври після її пожежі 1718 року.
Іван Равич (1677-1762рр.) - майстер-золотар. Виконував предмети церковного начиння (чаші, животи, оправи євангелій) на замовлення монастирів, гетьманів, козацьких старшини і російських вельмож. Твори Равича, виготовлені в стилі бароко, оздоблювалися пишним акантовим орнаментом, сюжетними композиціями, картушами, медальйонами.
4.Українська культура XIX ст.
Петро Лодій (1764-1829рр.) – філозоф. Написав «Логічні наставлення, що ведуть до пізнання й розпізнавання істинного й хибного» (1815).
Ізмаїл Срезневський (1812-1880рр.) - історик, палеограф, український письменник. Написав «Запорожская Старина», «Український збірник», «Історичний огляд сербо-лужицької літератури», «Давні пам'ятки руського письма й мови», «Давні глаголичні пам'ятки, в порівнянні з пам'ятками кирилиці», «Древние славянские памятники юсового письма», «Фриулуские славяне», «Слов'яноруська палеографія 11-14 ст.».
Микола Пирогов (1810-1881рр.) - хірург, анатом і педагог. Створив перший атлас топографічної анатомії людини, засновник військово-польової хірургії, започаткував використання анестезії при оперативних втручаннях.
Амвросій Метлинський (1814-1870рр.) - поет і етнограф, фольклорист, перекладач. Автор збірки «Думки і пісні та ще дещо» (1839). У 1848 році упорядкув та видав альманах «Южный русский сборник». Пізніше видав фольклорний збірник «Народные южнорусские песни» (1854), куди ввійшли зібрані ним українські народні пісні (понад 400).
Тимофій Осиповський (1766-1832рр.) - математик і філософ-раціоналіст. Виголосив публічні промови "О пространстве и времени" (1807) та "Рассуждении о динамической философии Канта" (1813).
Михайло Лунін (1809-1844рр.) - історик. Твори «Письма из Сибири», Взгляд на русское Тайное общество с 1816 до 1826 года», «Розыск исторический», «Разбор Донесения тайной следственной комиссии государю императору в 1826 году», «Взгляд на польские дела г-на Иванова, члена Тайного общества соединенных славян».
1 2 3