МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЦЕНТР ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з курсу «Логістика»
Студента групи ЕП-3-1
Іванова Олександра Анатолійовича
Викладач: Ткаченко Валентина Андріївна
Київ-2021
ЗМІСТ
1. Які умови та правила оптимізації логістичних рішень.……………………3
2. Сутність логістичного продукту і логістичної послуги. ………….…...….8
3. Схема ешелонованих логістичних систем.. ………………………………..13
4. Система «що тягне». Дати опис. Схема …..............................................…17
5. Етапи проведення тендера.……………………………………………….….20
6. Список використаних джерел.......................................................................24
1. Які умови та правила оптимізації логістичних рішень
До інструментарію логістики слід віднести прийоми та спеціальні методи прийняття оптимальних логістичних рішень стосовно об'єктів визначеної логістичної системи.
Умовами, що визначають існування оптимального логістичного рішення в межах певної системи, є такі (наявність хоча б однієї з нижчезгаданих):
1) складова логістичних витрат (принаймні одна), яка належить до категорії постійних, тобто незалежних від чинника, прийнятого за інструмент зміни параметрів логістичного рішення (чинника-регулятора);
2) конфлікт цілей (тобто складових витрат) в реалізації загальної цілі під час прийняття оптимального логістичного рішення, в тому числі наявність цільової дихотомії (дихотомія – розділ надвоє);
3) нерівномірність змісту і структури функціонування об'єкта логістичних рішень, тобто наявність нелінійної залежності між чинником-регулятором і результуючим параметром;
4) неоднозначність (неоднакова точність, правдоподібність) прогнозу очікуваного стану реалізації логістичного рішення.
Правила оптимізації логістичних рішень наступні:
1) як критерій будь-якого логістичного рішення доцільно, переважно, приймати мінімум загальних витрат (реальних, відносних, часових або інших) або максимум результату (дохідність, ефективність, рівень обслуговування), включаючи інтегровану оцінку;
2) будь-які оптимізаційні розрахунки не повинні залишати поза увагою істотні чинники впливу;
3) наявність на кожному етапі обмеженої кількості регулюючих чинників;
4) на кінцевому етапі прийняття логістичних рішень належить брати до уваги і позасистемні чинники, зокрема неекономічного характеру.
Класичними прикладами інструментарію логістики можна вважати:
1) метод встановлення економічної величини замовлення, відомий як «формула Уілсона». Аналогічний підхід може бути застосований до визначення оптимальної партії виробництва, оптимальної партії поставки, оптимальної величини готівки тощо;
2) метод дослідження кількісно-вартісних зв'язків (АВС-аналіз), що грунтується на «правилі Парето», відомий як інтегральна крива концентрації Лоренса. АВС-аналіз використовується у разі оптимізації систем управління запасами, формуванні товарної політики тощо;
3) метод дослідження кількісно-ймовірнісних зв'язків, відомий як ХYZ-аналіз, та його модифікація у поєднанні з АВС-аналізом. Використовується під час оптимізації спеціалізації виробництва, в управлінні запасами;
4) метод кластерного аналізу, побудований на засадах багатофакторного аналізу. Використовується для вибору постачальників, перевізників, інших учасників логістичних процесів;
5) методи оптимізації фізичного походження: метод центра ваги, метод гравітації, методи промислової динаміки тощо. Використовуються для: оптимізації дистрибуційної мережі (гравітаційне правило Рейлі), розміщення складів, виробництв, кількості рівнів складування ("правило квадратного кореня"), співвідношення між рівнями складування (принципи Форрестера);
6) метод повних витрат (повної вартості). Використовується в модифікаціях при виборі виробничих, транспортних, складських, інформаційних, маніпуляційних, пакувальних технологій. Придатний і в концепції «ланцюга вартості» за Портером;
7) метод формування зразків (еталонів) та похідні від нього. Відомий передусім як бенчмаркінг, використовується для розробки стандартів логіс-тичного обслуговування.
Нижче подано вибрані аспекти інтерпретації універсальних інструментів стосовно окремих сфер логістичної діяльності – табл. 1.1, рис. 1.1 – 1.3.
Таблиця 1.1
ABC/XYZ аналіз запасів
| Точність прогнозу | Вартісність | |||||
| А | В | С | ||||
| X | Високий рівень вартості споживання | Середній рівень вартості споживання | Низький рівень вартості споживання | |||
| Висока точність прогнозу | Висока точність прогнозу | Висока точність прогнозу | ||||
| | AX | | BX | | CX | |
| Y | Високий рівень вартості споживання | Середній рівень вартості споживання | Низький рівень вартості споживання | |||
| Середня точність прогнозу | Середня точність прогнозу | Середня точність прогнозу | ||||
| | AY | | BY | | CY | |
| Z | Високий рівень вартості споживання | Середній рівень вартості споживання | Низький рівень вартості споживання | |||
| Низька точність прогнозу | Низька точність прогнозу | Низька точність прогнозу | ||||
| | AZ | | BZ | | CZ | |
Рис. 1.1. Поділ запасів за критерієм АВС (правило Парето)
Рис. 1.2. – Крива концентрації Лоренца
Рис. 1.3 – Базові залежності "trade off" в управлінні запасами (ЕВЗ – економічна величина замовлення, В – страховий запас) ("trade off“– коли одна складова витрат має тенденцію до пропорційного зростання, а інша складова – тенденцію до гіперболічного убування при збільшенні величини оптимізованого параметра)
Рис. 1.4 – Графічна інтерпретація розрахунку ЕОQ ((Еconomic Order Quantity), відомий як "формула Уілсона")
2.Сутність логістичного продукту і логістичної послуги
Сучасна вітчизняна і світова практика свідчить про зростання ролі послуг у конкурентоздатності підприємств на ринках збуту. Це пояснюється в першу чергу тим, що в сучасній економіці, як уже зазначалося раніше, чітко простежується напрямок розвитку сукупної пропозиції «товару-послуги». Покупець фактично здобуває не тільки товар як фізичний об'єкт, але і послуги, які супроводжують його продаж. У цих умовах для більшості споживачів стала важливою не сама пропозиція, а, скоріше, суб'єктивний спосіб її сприйняття.
Тому в останні роки прерогативою логістики поряд з управлінням матеріальними потоками є й управління сервісними потоками. Крім того, логістичний підхід виявився ефективним і для підприємств, які тільки надають послуги (транспортні, експедиторські, вантажопереробні та ін.).
Зокрема на Заході широко використовується поняття «логістика сервісного відгуку» (service response logistics, SRL), що визначається як процес координації логістичних операцій, необхідних для надання послуг найефективнішим щодо витрат і задоволення запитів споживачів способом. SRL -підхід є найчастіше основним стратегічним елементом менеджменту багатьох закордонних фірм, які надають послуги. Критичними елементами цього підходу є прийом замовлень на послуги і моніторинг надання послуг. Як і матеріальні потоки, потоки послуг поширюються у певному середовищі доставки (для готової продукції - у розподільчій мережі), у якій існують ланки логістичної системи, логістичні канали, ланцюги і т.д. Цю мережу потрібно побудувати так, щоб з максимальною ефективністю задовольняти вимоги клієнтів щодо рівня обслуговування. Прикладами подібних мереж є мережі станцій технічного обслуговування і пунктів автосервісу автомобілебудівних фірм, мережі передпродажного і післяпродажного сервісу більшості фірм, які виробляють промислові електропобутові товари і т.п.
Таким чином, предметом логістичного сервісує певний комплекс (набір) відповідних послуг.
Послуга в узагальненому розумінні - це деяка дія, що приносить користь споживачу. Послуга як продукт праці має споживчу вартість, і це визначає її товарний характер, який виражається в здатності бути реалізованою споживачами як своєрідний товар. Ця риса споріднює послуги з матеріальним товаром. При цьому вартість сервісних послуг іноді може перевершувати витрати безпосередньо на виробництво продукції.
Робота з надання послуг, тобто із задоволення будь-чиїх потреб, називається сервісом. Сервіснерозривно пов'язаний з розподілом і є комплексом послуг, які надаються в процесі замовлення, купівлі, постачання і подальшого обслуговування продукції.
Виходячи з цього логістичний сервіс може бути реалізований тільки в сферах розподілу і обігу, він є певною сукупністю послуг, які надаються в процесі безпосереднього постачання товарів споживачам, що є завершальним етапом просування матеріального потоку логістичними ланцюгами.
Відповідно об'єктами логістичного сервісувиступають конкретні споживачі матеріальних потоків.
Логістичне сервісне обслуговування споживачів може здійснюватися як самим виробником, так і торгово-посередницькою структурою, а також спеціалізованими транспортно-експедиційними фірмами. Це залежить від виду логістичної системи, рівня вимог споживачів і стратегії постачальника (виробника, торгового посередника).
Логістичний сервіс повинен ґрунтуватися на шести основних принципах:
1)обов'язковість пропозиції. Підприємство, яке реалізує вироби, які потребують обслуговування, але не пропонує споживачу жодних видів сервісу, приречене на поразку в конкурентній боротьбі;
2) необов'язковість використання.Підприємство зобов'язане пропонувати, але не може нав'язувати клієнтам сервіс, оскільки вибір покупця повинен бути абсолютно вільним;
3)еластичність.Пакет наданих послуг повинен бути досить широким - від мінімально необхідних до максимально доцільних;
4) зручність.Сервіс повинен надаватися в тому місці і в такій формі, що влаштовували б покупця;
5)раціональна цінова політика.Сервіс повинен бути не стільки джерелом додаткового прибутку, скільки стимулом для придбання товарів і засобом зміцнення довіри покупців до підприємства;
6)інформаційна віддача.У процесі надання послуг потрібно організувати збір інформації про всі сторони експлуатації товарів, про оцінки клієнтів, про поведінку і форму сервісу конкурентів.
Виходячи на ринок логістичних послуг, продуценти повинні враховувати основні характеристики даної товарної категорії, які визначають умови і параметри логістичної діяльності. Такими характеристиками є:
Неможливість відчути послугу «на дотик».Виявляється в складності специфікації послуг сервісною фірмою, а також у складності їх оцінки покупцем.
Невіддільність від джерела. Логістичні послуги як форма діяльності невіддільні від свого джерела на відміну від матеріального товару, який може існувати незалежно від присутності або відсутності його джерела (продуцента).
Мінливість якості.Якість логістичних послуг виявляє тенденцію до коливань залежно від ступеня досконалості логістичної системи, вимог клієнтів, впливу багатьох випадкових факторів.
Адресність послуг. Логістичні послуги надаються замовнику безпосередньо. Це відрізняє їх від товару в матеріальному вигляді, який випускається, орієнтуючись, як правило, не на конкретного споживача, а на загальний попит цільового ринку.
Унікальність для одержувача. Кожна логістична послуга, яка надається, унікальна для одержувача. Інша подібна послуга буде відрізнятися від попередньої за своїми параметрами, термінами, якістю, умовами виробництва і споживання.
Неможливість накопичення послуг.Послуги не можна зробити про запас, їх не можна складувати, тобто накопичення «запасу» даного виду продукції неможливе.
Еластичність попиту.Перевагою логістичних послуг порівняно із товаром у матеріальному вигляді є їх велика еластичність на ринку збуту. У нормальних економічних умовах дуже швидко зростає попит на логістичні послуги зі зниженням на них цін і збільшенням доходів підприємств-споживачів. Причому темпи зростання попиту на логістичне обслуговування значно перевищують його динаміку на матеріальні товари.
Оперативність.На відміну від товарів у матеріал. чом\ вигляді або інших видів діяльності, де швидкість і стрімкість виконання робіт не завжди є позитивними щодо кінцевого результату, логістичні послуги, як правило, дають тим більший економічний ефект, чим швидше відбувається їх реалізація. Дуже часто саме оперативність послуг залучає потенційних замовників.
Зазначені характеристики і особливості просування послуг відіграють важливу роль у логістичному процесі при дистрибуції товарів.
Природа логістичної діяльності передбачає можливість надання споживачу матеріального потоку різноманітних логістичних послуг.
В цілому всі роботи й операції в сфері логістичного обслуговування можна класифікувати за такими ознаками :
За часом здійснення:
1) послуги передпродажного характеру — це роботи й операції з формування попиту на логістичне обслуговування. До них відносять: консультації; демонстрації (у деяких випадках - пробне використання).
2) логістичні послуги в процесі реалізації.Надаються в процесі реалізації товарів. Вони забезпечують ефективне просування матеріальних потоків і доставку продукції до місця призначення, строго дотримуючись замовлень споживачів. Сюди можна віднести: наявність товарних запасів на складі; підбір та комплектацію партій постачань; пакування; маркування; формування вантажних одиниць; надання інформації про проходження вантажів; роботу із забезпечення надійності постачань.
3) логістичні послуги післяпродажного характеру.До них відносять: послуги із гарантійного обслуговування; послуги із забезпечення запасними частинами; зобов'язання щодо розгляду претензій покупців; забезпечення зворотних потоків;
За змістом робіт:
жорсткий сервіс- включає послуги, пов'язані із забезпеченням працездатності, безвідмовності й погоджених параметрів експлуатації товару;
м'який сервіс - послуги, зв'язані з більш ефективною експлуатацією товару в конкретних умовах роботи споживача, а також розширенням сфери його використання
По відношенню до споживача:
прямий сервіс- включає послуги, спрямовані на безпосереднього споживача;
непрямий сервіс - послуги, які безпосередньо не стосуються такого споживача.
Характерною рисою послуг є те, що вони мають системний характер.
3.Схема ешелонованих логістичних систем
Одним із основних методологічних принципів логістичної концепції є системний підхід.
Системний підхід – це методологія наукового пізнання, в основі якої лежить розгляд об'єктів як систем, що дозволяє побачити досліджуваний об'єкт як комплекс взаємопов'язаних підсистем, об'єднаних спільною метою, розкрити його інтегративні властивості, а також внутрішні та зовнішні зв'язки. Системний підхід передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюється система. Відповідно до методології системного підходу кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих розрізнених підсистем.
Логістичні системи вкладаються у загальноприйняте поняття «системи», бо складаються із системоутворючих елементів, тісно взаємопов'язаних і взаємозалежних між собою, які мають впорядковані зв'язки й утворюють певну структуру із заздалегідь заданими властивостями. Відрізняються ці системи високим ступенем узгодженості вхідних продуктивних сил з метою управління наскрізними матеріальними потоками.
Логістична система (ЛС) – це адаптивна система зі зворотним зв'язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається із підсистем і має розвинені внутрішньосистемні зв'язки та зв'язки із зовнішнім середовищем.
Метою логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару в необхідній кількості та заданої якості в потрібному місці й у потрібний час для потрібного споживача із заданими витратами.
Будь-яка логістична система складається із сукупності елементів, так званих ланок логістичної системи, між якими установлені певні функціональні зв'язки і відношення. Внутрішньосистемні зв'язки є більш міцними, ніж зв'язки із зовнішнім середовищем. Зазвичай вони мають циклічний характер, бо відображають послідовність передачі матеріального та інформаційного потоків між ланками відповідного логістичного ланцюга.
Класифікація логістичних систем
Класифікація систем має досить умовний характер. Грані між окремими типами і видами розпливчасті і визначаються переважно відношенням дослідника до досліджуваної системи, а не реальною дійсністю.
У практиці проектування і створення логістичних систем користуються загальновідомою класифікацією, що представлена на рис. 3.1.
Логістичні системи розподіляютья:
у залежності від масштабу діяльності на наступні типи:
мікрологістичні,
мезологістичні,
макрологістичні.
у залежності від організації переміщення матеріального потоку на наступні види:
логістичні системи з прямими зв'язками,
ешелоновані логістичні системи,
гнучкі логістичні системи.
Рис. 3.1. Класифікація логістичних систем
Макрологістична система – це система управління матеріальним потоком, що охоплює різні організації, які знаходяться і функціонують у реальному масштабі часу в різних регіонах країни або на міждержавному чи трансконтинентальному рівнях (іншими словами – дані системи формуються на рівні держави, міждержавних, міжреспубліканських, міжобласних зв'язків).
Мезологістична система – це система інтегрованого управління матеріальним потоком, що охоплює різні підприємства і фірми, які функціонують в одній галузі і, як правило, на засадах партнерства.
Мікрологістична система – це система управління матеріальним потоком, організована в межах однієї організації. До мікрологістичних систем можна віднести різні підприємства, а також (в деяких випадках) окремі підрозділи останніх.
Логістичні системи з прямими зв'язками. У даній логістичне системі матеріальний потік проходить від первинного джерела через закупівлю до виробника і далі до кінцевого споживача без участі посередників.
Ешелоновані логістичні системи. У системі такого виду матеріальний потік проходить від його першоджерела до виробника або від виробника до кінцевого споживача тільки через посередника (рис. 3.2).
Гнучкі логістичні системи. У цих системах рух матеріального потоку може здійснюватися як за участю посередника, так і без нього.
Рис. 3.2. Принципова схема ешелонованої логістичної системи
Питання вибору тієї або іншої схеми організації руху матеріального потоку вирішується за результатами оцінки сформованої на ринку ситуації, можливостей використання аутсорсингу, а також максимально можливого економічного результату діяльності логістичної системи.
4. Система «що тягне». Дати опис. Схема
Управління матеріальними потоками в рамках внутрівиробничих логістичних систем може здійснюватися різними способами, з яких виділяють два основних: виштовхуючий та що тягне, які принципово відрізняються друг від друга.
Перший варіант зветься «система, що штовхає» і являє собою систему організації виробництва, у якій предмети праці, що надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік «виштовхується» одержувачеві по команді, що надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом.
Моделі управління, що штовхають, характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їхнього застосування для логістичної організації виробництва з'явилася у зв'язку з масовим поширенням обчислювальної техніки. Ці системи дозволили погоджувати й оперативно коректувати плани і дії всіх підрозділів підприємства, постачальницьких, виробничих і збутових, з урахуванням постійних змін у реальному масштабі часу.
На практиці реалізовані різні варіанти систем, що штовхають, відомі за назвою "системи MRP" (MRP-1 і MRP-2). Можливість їхнього створення обумовлена початком масового використання обчислювальної техніки. Системи MRP характеризуються високим рівнем автоматизації управління, що дозволяє реалізовувати наступні основні функції:
- забезпечувати поточне регулювання і контроль виробничих запасів;
- у реальному масштабі часу погоджувати й оперативно коректувати плани і дії різних служб підприємства — постачальницьких, виробничих, збутових.
У сучасних, розвинутих варіантах систем MRP вирішуються також різні задачі прогнозування. Як метод рішення задач широко застосовується імітаційне моделювання й інші методи дослідження операцій.
Другий варіант організації логістичних процесів на виробництві заснований на принципово іншому способі управління матеріальним потоком. Він зветься «система, що тягне» і являє собою систему організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої у міру необхідності.
Тут центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Центральна система управління ставить задачу лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.
На практиці до внутрішньовиробничих логістичних систем, що тягнуть, відносять систему JIT «Точно в термін», «Канбан»» (у перекладі з японського — картка), розроблену і реалізовану фірмою «Тоета» (Японія). Вона грунтується на управлінні матеріальними потоками залежно від фактичної завантаження виробничих підсистем.
При роботі з системою, «що тягне» на кожному виробничому ділянці створюється строго певний запас готових деталей і вузлів. Подальший дільниця замовляє і витягує з минулого ділянки вироби строго відповідно до норми і часом виробничого споживання. Система, «що тягне» дозволяє запобігати поширенню коливань попиту або обсягу виробництва від подальшого виробничого процесу до попереднього, зводити до мінімуму коливання запасів на виробничих ділянках, децентралізувати управління виробничими запасами.
В системі, «що тягне» управляючі дії центрального органу додаються тільки до останнього агрегату ЛЗ на виході готового продукту, а інформаційні зв'язки, сигналізують про стан підсистем, направляються від виходу до входу технологічному ланцюжку. Активність попередніх блоків ЛЗ проявляється тоді, коли на наступному ступені рівень запасу товарно-матеріальних ресурсів досягає мінімального значення. Ці зв'язки і забезпечують реалізацію тягнучого принципу функціонування ЛЗ. Управління матеріальними потоками в такій системі представлено на рис. 4.1.
Рис. 4.1. Схема управління потоками в системі «що тягне»
До тягнучих відносять також системи управління товарними запасами з децентралізованим процесом прийняття рішень про поповнення запасів і стратегії збуту, направлені на випереджувальний (по відношенню до формування товарних запасів) стимулювання попиту на кінцеву продукцію. Центральна система управління в системах даного типу не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремого технологічного листа визначається розміром замовлення наступної ланки. Центральна система управління ставить завдання лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.
5. Етапи проведення тендера
Тендер - обов'язкова складова публічних закупівель в державному секторі. Згідно з чинним законодавством, переважна більшість держпідприємств повинні проводити торги на придбання послуг і товарів, необхідних для виконання їх функцій. Це відкриває широкі перспективи перед компаніями-виконавцями, які бажають брати участь в держзамовленнях.
Види та відмінності тендерів
Державні тендери в Україні класифікують за двома критеріями:
1) За типом предмета - на закупівлю:
товару;
послуги;
роботи.
2) За рівнем вартості:
допорогові - купуються товари/послуги на загальну суму менше 200 тис. грн. та роботи на суму не більше 1,5 млн. грн.; ціна товарів/послуг становить не більше 1 млн. грн., а робіт - 5 млн. грн.;
надпорогові - купуються товари/послуги на загальну суму понад 200 тис. грн.. та роботи на суму не менше 1,5 млн. грн..; ціна товарів/послуг більше 1 млн. грн., а робіт - 5 млн. грн.
Більшість державних торгів в Україні надпорогові - порядок проведення тендерів даного формату регламентується Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.
Перший етап тендера. Старт торгів
Замовник організовує проведення закупівлі шляхом публікації відповідного оголошення на електронних майданчиках, що мають акредитацію Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Через державний сайт prozorro.gov.ua торги не проводяться.
В оголошенні зазначаються документи для участі в тендері і умови участі в ньому:
опис товарів/послуг/робіт, які планується придбати;
кваліфікаційний рівень учасників;
критерії та методики оцінки пропозицій, що надійшли.
Другий етап. Подача тендерних пропозицій
Для підприємства, яке планує взяти участь у державній закупівлі, першим кроком є реєстрація на електронному майданчику з подальшим пошуком торгів.
Коли відповідний тендер буде знайдений, необхідно вивчити правила участі в тендері, зібрати запитувану документацію та в зазначені терміни подати в електронному вигляді свою пропозицію через авторизований майданчик. Для подачі заявок відводиться певний термін. Всі дії проводяться онлайн.
Поки до завершення терміну прийому заявок залишається більше 10 днів, учасники можуть задавати питання ініціатору тендеру. На відповідь відводиться 3 дні. Якщо замовник вирішив змінити умови участі в держзакупівлі, термін прийняття заявок автоматично продовжується на 7 днів або більше. Повідомлення про зміни в умовах тендеру приходять кожному учаснику торгів, тому у них є час ознайомитися з поправками. Для допуску до аукціону їм потрібно скорегувати подану документацію. Якщо компанія-претендент не відповідає новим умовам торгів або з якихось причин вирішила не брати участі в них, вона може відкликати заявку.
Для проведення закупівлі має бути забезпечено мінімальну кількість учасників, які подали пропозицію: для допорогових торгів - мінімум 1 учасник, для надпорогових - мінімум 2 учасники. Якщо критерії не дотримані, закупівля відмінятися. Якщо в надпорогові торги подала пропозиції достатня кількість учасників, оголошується аукціон.
Третій етап. Тендерний аукціон
У момент оголошення аукціону електронна система розкриває ціни, пропоновані учасниками, оскільки до старту аукціону їх ніхто не бачить, й сортує їх по зменшенню. Торги проходять в три етапи - на кожному з них учасники в заздалегідь визначеному порядку знижують ціну своєї пропозиції. Новий етап стартує з останньої ціни попереднього.
В учасників немає строгих обмежень щодо зменшення ціни. Головне - дотримуватися базового правила: крок кожного зниження повинен перевищувати мінімальний крок аукціону, вказаний в умовах проведення торгів.
Проведення аукціону є відкритим. На кожному етапі учасники можуть стежити, як проходить тендер - як змінюються цінові пропозиції та хто з конкурентів продовжує участь в торгах.
Щоб відбулися допорогові торги, заявку повинен подати хоча б один учасник. Для надпорогових закупівель мінімум становить два учасники. В іншому випадку аукціон скасовують.
Четвертий етап тендера. Оцінка пропозицій
Після третього етапу ставок система робить всі пропозиції публічними для учасників. Розкриваються ціни, умови надання предмету закупівлі, а також документи, які підтверджують кваліфікацію потенційних виконавців. На основі цих даних замовник буде оцінювати пропозиції.
Головний критерій оцінки за правилами тендера - економічна вигода. Тому першою розглядається заявка з найменшою ціною. Після визначення вигідної пропозиції замовнику відводиться 5 днів для її вивчення. В деяких випадках цей строк може бути продовжений до 20 діб. Якщо документація першого кандидата відповідає умовам торгів, замовник має право оголосити його переможцем без розгляду інших заявок - на цьому процедура проведення тендеру вважається завершеною.
Якщо перше речення не задовольняє вимогам замовника, він продовжує оцінку заявок. На даному етапі аналізуються не тільки ціна та документація учасників, а й додаткові чинники та нецінові критерії:
допустимі форми оплати;
умови гарантійного обслуговування;
експлуатаційні витрати;
пропоновані терміни виконання договору.
Тендер триває або до визначення остаточного переможця, або до відхилення всіх заявок. У другому випадку торги вважаються скасованими.
П'ятий етап тендера. Підписання договору
Після визначення учасника, переможця тендера, на електронному майданчику публікується офіційне повідомлення про намір замовника укласти договір. Паралельно з цим система ProZorro інформує всіх учасників про результати торгів.
Якщо у кого-то з них є підстави для того, щоб оскаржити торги, він направляє скаргу до Уповноваженого комітету, в тому числі якщо, на їхню думку, тендер пройшов з порушеннями чинного законодавства. Також учасники аукціону можуть вимагати від замовника роз'яснювальні дані по тому, якими конкурентними перевагами володіє переможець.
Якщо скарги по завершеним торгам не надходили, замовник укладає договір з переможцем протягом 20 діб після публікації про вибір виконавця. За фактом завершених торгів тендерним комітетом оформляється протокол.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бержанір А.Л. Логістика:Навч.пос./Бержанір А.Л., Рибчак В.І., Слободяник Н.П. – Умань:Уманське видавничо-поліграфічне підприємство, 2009. – 348 с.
Всеукраїнська електронна бібліотека [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://youalib.com/
Гаджинский А.М. Логистика: Учебник/А.М. Гаджинский - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Информ.-внедр. центр «Маркетинг», 2000. - 357 с.
Гаджинский А.М. Основы логистики/А.М. Гаджинский. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 2000.- 124 с.
Гаджинский А.М. Практикум по логистике/А.М. Гаджинский. - Инф. Внедренческий центр "Маркетинг", 2001. - 128 с
Горяїнов О.М. Теорія і практика дисципліни «Логістика» (для менеджерів): Навчальний посібник. - Харків: НТМТ, 2009. – С. 38-42, 314-315 (522с.)
Економіко-правова інтернет бібліотека [Електронний ресурс] / режим доступу : http://vuzlib.net/
Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII. [Електронний ресурс] / режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text
Інтернет бібліотека економіста [Електронний ресурс] / режим доступу : http://www.library.if.ua/
Кальченко А.Г. Логістика/А.Г. Кальченко. – К.: КНЕУ, 2007. – 284 с.
Крикавський Є.В. Логістика: Підручник/Є.Крикавський. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008. – 448 с.
Крикавський Є.В. Логістичне управління: Підручник – Львів: Львівська політехніка, 2005. – 684 с.О.М.Тридід Логістика: Навч.пос. /О.М.Тридід, Г.М.Азаренкова, С.В. Мішина, І.І.Борисенко. – К.:Знання, 2008. – 566 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
Окландер М.А. Логістика: Підручник/М.А.Окландер. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 346 с.
Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] / режим доступу : http://portal.rada.gov.ua/
Пономарьова Ю.В. Логістика: Навчальний посібник/Ю.В.Пономарьова.-К.:Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.
Портал OСВІТА.UA [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// https://osvita.ua/
Смиричинський В.В. управління матеріальними ресурсами: Навч.посібник, тема 14. – К.: ІСДО, 1996
Смиричинський В.В. Основи логістичного менеджменту: Навч.посібник, тема 11. - Тернопіль, “Економічна думка”, 2003.
Чухрай Н.І. Формування ланцюга поставок: питання телрії та практики: Монографія., Н.І.Чухрай, О.Б. Гірна. – Львів: Інтелект – Захід, 2007. – 232 с.