МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Виробничий менеджмент»
Студентки Землякової Анастасії Максимівни
5 курсу, БЗМНТ – 18(з) групи,
спеціальності (073, Менеджмент організацій)
спеціалізації (Менеджмент)
Перевірив:
| |
КИЇВ 2020
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
1 Операційна система організації: поняття, склад та види……………………...4
Сутність системного підходу………………………………………………….5
Сутність та структура операційної системи………………………………….7
Класифікаційні підходи до операційних систем…………………………….9
Практичні завдання…………………………………………………………..12
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...15
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...16
ВСТУП
Операційна система – відкрита, самостійна система, органічне поєднання елементів та зв’язків якої забезпечує задоволення потреб кінцевого споживача у потрібних матеріальних благах та належному сервісі.
У загальному виді операційну систему можна представити як модель «чорної шухляди» (рис.1).
«Входи» операційної системи – зв’язки системи із факторами, які не входять до її складу та спрямовані до неї ззовні.
«Вхід» може бути представлений сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, покупцями, інформацією й т.д.
«Виходи» операційної системи – зв’язки системи із факторами, які спрямовані з системи у зовнішнє середовище. «Виходи» операційної системи споживаються ззовні системи і є продуктами її діяльності.
«Вихід» операційної системи – товар або послуга.
Перетворення може мати різний характер:
фізичне перетворення (створення товару)
зміна місця розташування товару (транспортування)
обмін (роздрібна торгівля)
складське зберігання (складське обслуговування)
фізіологічне перетворення (медичне обслуговування)
інформаційне перетворення (телекомунікаційні послуги).
Більш детально операційна система представлена у самостійній роботі.
1 Операційна система організації: поняття, склад та види
1.1 Сутність системного підходу
При системному підході будь-яка система (об'єкт) розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів, що має вихід (мету), вхід, зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок. У системі "вхід" переробляється у "вихід". Найважливішими принципами системного підходу є такі: - процес прийняття рішень має починатися з визначення і чіткого формулювання конкретних цілей; - усю проблему необхідно розглядати як єдине ціле, як єдину систему і з'ясовувати всі наслідки й взаємозв'язки кожного часткового рішення; - необхідно визначити й аналізувати можливі альтернативні шляхи досягнення цілей; - цілі окремих підсистем не повинні суперечити цілям усієї системи; - сходження від абстрактного до конкретного та єдність аналізу й синтезу, історичного та логічного тощо. Операційна система – це відкрита самостійна система, органічне поєднання елементів та зв’язків якої забезпечує задоволення потреб кінцевого споживача у потрібних матеріальних благах та належному сервісі. «Входи» операційної системи – це зв’язки системи з чинниками, які не входять до її складу та спрямовані до неї ззовні; дозволяють впливати на систему, використовуючись як засіб. «Виходи» операційної системи – це зв’язки системи з чинниками, які спрямовані у зовнішнє середовище; споживаються за межами системи і є продуктами її діяльності. Специфіка операційної системи визначається: - особливостями операційного процесу; - рівнем технологічності процесу, у межах економічно доцільного використання автоматичного, напівавтоматичного і спеціального обладнання; - складом устаткування та приладдя; - організацією робочих місць; - складом та кваліфікацією працівників; - особливостями системи менеджменту. У теорії операційного менеджменту існують різні підходи до представлення структури операційної системи. Так, В. Козловський, Т.Маркіна, В.Макаров вважають, що операційні менеджери можуть керувати різними системами з виробничими/операційними функціями. Концепції систем є різними: складські системи, системи планування, системи постачання, ремонту і догляду за устаткуванням. Операційний менеджер проектує систему для 2 того, щоб досягти визначеної мети або виконати визначену місію. Як правило, операційна система включає систему перетворення, що конвертує вхідні матеріали в продукцію та/або послуги. М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі операційною системою називають повну систему виробничої діяльності підприємства. Під час розгляду структури операційної системи виділяються наступні підсистеми: підсистема переробки, підсистема забезпечення, підсистема планування і контролю. Підсистема планування і контролю одержує від підсистеми переробки інформацію про стан системи і незавершене виробництво. Інформація надходить із внутрішнього середовища: про цілі, політики, основні напрямки діяльності, розвитку тощо. Інформація про попит на товари, вартість ресурсів, тенденції розвитку техніки та технологій, про зміни законодавчої бази - надходить із зовнішнього середовища. Ця підсистема на підставі отриманої інформації виробляє рішення. Як правило, рішення стосуються планування виробничих потужностей, диспетчеризації, управління матеріально-виробничими запасами, контролю якості тощо. Підсистема переробки перетворює ресурси «на вході» в готову продукцію і послуги – «на виході». У різних наукових підходах вона виконує однакові функції, але може мати різні назви: підсистема перетворення, трас формуюча підсистема, переробна підсистема. Підсистема забезпечення безпосередньо не пов'язана з виробництвом продукції і послуг, але виконує необхідні функції щодо забезпечення функціонування підсистеми переробки. Інформація із зовнішнього Інформація із внутрішнього середовища середовища Інформація про стан системи Плани, рішення, коригуюча взаємодія На вході: На виході: Труд, матеріали, капітал, Продукція, послуги інформація, енергія Підсистема планування та контролю Підсистема переробки Підсистема забезпечення 3 Р. Фатхутдінов у складі операційної структури виділяє такі підсистеми: цільову, забезпечення, функціональну, управляючу. Також виділяються компоненти “входу”, “виходу”, “зворотного зв'язку” і “зовнішнього середовища” . Компонентами цільової підсистеми є: 1. підвищення якості товарів та послуг, що випускаються та/або надаються; 2. ресурсозбереження; 3. розширення ринку збуту; 4. організаційно-технічний розвиток виробництва; 5. соціальний розвиток колективу й охорона навколишньої природного середовища. Перші три компоненти безпосередньо впливають на масу прибутку 2. Підсистема забезпечення 1. Цільова підсистема 4. Управляюча підсистема 3. Функціональна підсистема Наукові підходи, принципи, методи Зовнішнє середовище Вхід Вихід Зворотний зв’язок 4 підприємства. Наприклад, чим вище якість товару, тим вище його ціна; чим більше програма випуску, тим менше собівартість товару і більше маса прибутку. Останні два компоненти на масу прибутку впливають як прямо (чим вище організаційний рівень виробництва, тим стійкіше функціонує підприємство і більшим є обсяг продажів), так і побічно, у перспективі (чим більше інвестицій вкладено в соціальний розвиток колективу, тим вищим буде його професійний рівень, менше втрат робочого часу, нижче плинність кадрів тощо, що в кінцевому рахунку позитивно відіб'ється на стабільності і якості роботи підприємства). У цілому реалізація всіх п'яти компонентів цільової підсистеми стратегічно і тактично впливає на досягнення конкурентоздатності товарів та послуг, які виробляються підприємством. Підсистема забезпечення складається з наступних компонентів: методичне забезпечення, ресурсне забезпечення, інформаційне забезпечення, правове забезпечення. Методичне забезпечення – це нормативно-методичні документи міждержавного, муніципального або корпоративного рівня; ресурсне забезпечення полягає в поліпшенні використання ресурсів: трудових, матеріальних, основних виробничих, фінансових, сукупних (сума попередніх видів ресурсів у грошовому вираженні); інформаційне забезпечення – це комунікації на підприємстві; правове забезпечення – це закони і нормативні акти, що регулюють діяльність підприємства. Функціональна підсистема складається з наступних компонентів: маркетинг, планування, організація процесів, облік і контроль, мотивація і регулювання. Управляюча підсистема включає наступні складові: управління персоналом, соціологія і психологія менеджменту, розробка і реалізація управлінських рішень, аналіз у прийнятті рішень, прогнозування в прийнятті рішень. До компонентів зовнішнього середовища відносяться макросередовище, інфраструктура регіону і мікросередовище. Рекомендується для аналізу названих компонентів представити їх у вигляді чинників, чинники – у вигляді низки конкретних показників: економічних, статистичних тощо. Мікросередовище може бути представлено такими чинниками, як: постачальники, споживачі, конкуренти, контактні аудиторії, маркетингові посередники, законодавство по податковій системі та зовнішньоекономічній діяльності. До компонентів входу відносяться: методичні, нормативні, проектноконструкторські й інші документи, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, енергія, нове обладнання, нові трудові ресурси, інформація. До компонентів виходу відносяться товар та/або послуга, вироблені під час встановленого терміну, відповідної якості, кількості, ресурсоємності. До компонентів зворотного зв'язку відносяться вимоги, рекламації, нова інформація, що виникли в зв'язку з незадовільною якістю товару, новими досягненнями НТП, інноваціями та ін. чинниками. 5 Під час відпрацьовування операційної системи необхідно спочатку на основі маркетингових досліджень конкретизувати «вихід», потім проаналізувати якість «зовнішнього середовища» і «входу» і, в останню чергу, забезпечити якість «процесу» у системі за всіма підсистемами. Необхідно зазначити, що операційна система кожного підприємства є унікальною. Особливості діяльності підприємства можуть бути відображеними у складі як всієї операційної системи, так і окремих її підсистем.
1.2 Сутність та структура операційної системи
Система – це сукупність взаємопов’язаних елементів, що діють як єдине ціле і потрібні для досягнення певних цілей.
Існує велика кількість систем: відкриті й закриті, природні й штучні, прості й складні тощо. У науці й техніці застосовуються поняття: сонячна система, транспортна система, економічна та ін.
Основні принципи функціонування систем такі:
1. цілісність – тобто віддача від усієї системи більша, ніж від кожної її частини окремо (закон синергії);
2. структурованість – система може бути описана через встановлення її структури;
3. ієрархічність – елементи системи розташовані від вищого до нижчого.
Загальна система організації має цілий перелік підсистем, які забезпечують реалізацію завдань її функціонування і, як наслідок, досягнення основної мети діяльності. Однією з найголовніших підсистем організації є операційна система.
Операційна система – відкрита, самостійна система, органічне поєднання елементів та зв’язків якої забезпечує задоволення потреб кінцевого споживача у потрібних матеріальних благах та належному сервісі.
У загальному виді операційну систему можна представити як модель «чорної шухляди».
«Входи» операційної системи – зв’язки системи із факторами, які не входять до її складу та спрямовані до неї ззовні.
«Вхід» може бути представлений сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, покупцями, інформацією й т.д.
«Виходи» операційної системи – зв’язки системи із факторами, які спрямовані з системи у зовнішнє середовище. «Виходи» операційної системи споживаються ззовні системи і є продуктами її діяльності.
«Вихід» операційної системи – товар або послуга.
Перетворення може мати різний характер:
фізичне перетворення (створення товару)
зміна місця розташування товару (транспортування)
обмін (роздрібна торгівля)
складське зберігання (складське обслуговування)
фізіологічне перетворення (медичне обслуговування)
інформаційне перетворення (телекомунікаційні послуги).
Більш детально операційна система може бути представлена у виді підсистем, які входять до її складу.
Характеристика кожної підсистеми:
Переробна підсистема виконує виробничу роботу, безпосередньо зв'язану з перетворенням вхідних величин у вихідні результати. На виробничих підприємствах переробна система має назву «основне виробництво».
Підсистема забезпечення не зв'язана прямо з виробництвом виходу, але виконує необхідні функції щодо забезпечення переробної підсистеми. До складу підсистеми забезпечення відносяться ремонтне господарство, енергетичне господарство, транспортний відділ, складське господарство та ін.
Підсистема планування і контролю одержує від переробної підсистеми інформацію про стан системи і незавершене виробництво. Інформація надходить із внутрішнього середовища організації: про цілі, політику, основні напрямки й інші внутрішні параметри. Інформація про попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку технології, урядові нормативні акти та інші фактори надходить із зовнішнього середовища. Ця підсистема повинна обробити цей обсяг інформації і видати рішення, як саме повинна працювати переробна підсистема.
Системний підхід до операційної діяльності дозволяє показати, що якість вироблених товарів/послуг, залежить від взаємодії всіх трьох підсистем. Як показує досвід, щоб виробництво було ефективним, недостатньо мати новітню технологію й розвинену виробничу структуру, потрібно вміти правильно управляти процесами.
1.3 Класифікаційні підходи до операційних систем
Операційні системи класифікуються за різними критеріями. Двовимірна класифікація М. Мескона базується на характері виходу і типі процесу переробки ресурсів. Виділяються наступні види операційних систем: проектна, дрібносерійна, масового виробництва та система з безперервним процесом переробки. Проектна система характеризується тим, що кожна одиниця кінцевої продукції є унікальною за конструкцією, завданням що виконується, місцезнаходженням та за іншими важливими ознаками. Процес виробництва при цьому має одиничний, неповторний характер. На випуск кожної одиниці продукції витрачається відносно тривалий час (тижні, місяці, роки тощо). Усі ресурси операційної системи в даний момент спрямовуються на реалізацію одного або декількох проектів. Дрібносерійна система виробництва передбачає: - спеціалізацію окремих підрозділів, цехів чи дільниць на виконанні різних операцій; - об’єкти переробки (деталі, що обробляються, споживачі, що обслуговуються) проходять через систему одиницями або невеликими групами; - вимоги до обробки або обслуговування є різними, тому кожний об’єкт (деталь, споживач) просуваються за різними маршрутами з необов’язковим проходженням через усі ділянки. Система масового виробництва характеризується наступними рисами: - створенням великих обсягів відносно стандартизованих виходів; - окремі одиниці продукції є достатньо подібними, хоча можуть бути окремі відмінності в характеристиках і комплектації; - час просування одиниці продукції крізь систему є відносно коротким (хвилини, години); - виробничі ресурси упорядковані в певній послідовності і утворюють технологічну лінію (потік, що проходить через усю систему). Переробна система з безперервним процесом: - постійно виробляє значні обсяги відносно стандартизованих виходів; - єдиний спосіб розрізнити окремі одиниці створюваної продукції полягає у вимірі продукту в певних довільних одиницях (за обсягом, довжиною, площею, масою або часом); 9 - ресурси, що поступають на вхід системи, безперервним потоком проходять крізь неї, перетворюючись у продукт на виході. Приклади розглянутих систем можна навести із сфери ресторанного господарства: класичні ресторани мають дрібносерійні та проектні операційні системи; кафе швидкого обслуговування мають операційні системи з масовим виробництвом. Н.В. Микитенко класифікує операційні системи за особливостями технологічного процесу та за типом підсистеми переробки (табл. 3.1). Таблиця 3.1 – Класифікація операційних систем [20] Класифікаційна ознака Види операційних систем Характеристика операційних систем 1. За особливостями технологічного процесу 1.1 Система, яка виштовхує виріб Характеризується надходженням виробу на наступну ділянку обробки, незалежно від готовності останньої його прийняти 1.2 Система, яка витягує виріб Орієнтована на потреби у ресурсах на наступній стадії обробки, адже оброблені вироби послідовно по мірі необхідності «витягаються» з попередньої ділянки 2. За типом підсистеми переробки 2.1 Система з одиничною підсистемою переробки Орієнтована на разові проекти, кожна одиниця кінцевої продукції унікальна за конструкцією, за завданнями, що виконуються, за розміщенням тощо 2.2 Система з серійної підсистемою переробки Виготовлення великої номенклатури продукції переважно серіями, партіями 2.3 Система з масовою підсистемою переробки Виготовлення однотипної продукції обмеженої номенклатури у великих обсягах протягом тривалого часу 2.4 Система з безперервною підсистемою переробки Характеризується виготовленням значних обсягів однорідної продукції. Ресурси, які надходять на «вхід» системи, неперервним потоком проходять через неї, перетворюючись на продукт на її «виході» Омельяненко Т., Задорожна Н. в якості класифікаційних ознак для операційних систем пропонують розглядати: тип кінцевого результату операційної діяльності; широту номенклатури та асортименту кінцевого продукту; ступінь гнучкості операційної системи; ступінь дискретності перебігу операційного процесу; метод організації виробництва; спосіб управління запасами сировини або готової продукції; підхід до встановлення рівня виробничої потужності.
2 Практичні завдання
Опрацювати за конспектом лекцій тему «Операційна система організації: поняття, склад та види» та заповнити таблицю
Характеристика різних типів операційних систем
| Фактори | | Тип системи | | | |||
| Одинична система | Серійна система | Система масового виробництва | Система з безперервним процесом | ||||
| 1. Номенклатура продукції | широкою номенклатурою виробів, що їх виготовляють | значна, але обмеженіша, ніж в одиничній системі, номенклатура виробів, що їх виготовляють | вироби виготовляють у великій кількості та обмеженому асортименті | значні обсяги однорідної продукції виробляються неперервним потоком; | |||
| 2. Повторюваність випуску | виготовленням виробів в одиничних екземплярах або малими серіями | виготовлення виробів партіями, які періодично повторюються; розрізняють дрібносерійні та великосерійні операційні процеси | | обладнання функціонує майже безупинно | |||
| 3. Обладнання, що застосовується | застосуванням універсального устаткування, універсальних пристроїв, інструменту загального призначення | застосування універсального і спеціалізованого устаткування, пристроїв, інструменту | застосовують спеціалізоване і спеціальне устаткування, пристрої та інструменти | застосовується автоматизоване та механізоване устаткування і пристрої; | |||
| 4. Розташування обладнання | групуванням робочих місць за принципом технологічно однорідних операцій; | групування робочих місць за технологічним і предметним принципами | робочі місця розміщують за ходом технологічного процесу (предметний принцип) | робочі місця розміщують за ходом технологічного процесу обробки виробів (предметний принцип) | |||
| 5. Розробка операційного процесу | відсутністю закріплення певних операцій за окремими працівниками | детальне розроблення технологічних процесів; | | | |||
| 6. Застосовуваний інструмент | тим, що об'єктом планування, нормування, обліку є весь виріб або його великі складові частини | об'єкт планування, нормування, обліку - вузли і деталі (складові частини) виробу | робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї операції | | |||
| 7. Закріплення деталей та операцій за обладнанням | відсутністю детальної розробки технологічного процесу виготовлення виробу | закріплення за робочими місцями обмеженої кількості деталеоперацій | технологічний процес розробляють детально | | |||
| 8. Кваліфікація працівників | високою кваліфікацією працівників, яка враховує різноманітний характер виконуваних робіт; | середня кваліфікація працівників; | | застосовується праця висококваліфікованих наладчиків та диспетчерів, які контролюють роботу машин і регулюють їх дію | |||
| 9. Собівартість одиниці продукції | доволі невисокою вартістю підготовки виробництва нових виробів у зв'язку з наявністю трьох останніх особливостей | відносно більші витрати для підготовки виробництва нових виробів порівняно з одиничним типом виробництва | підготовка виробництва нових виробів потребує найбільших витрат (порівняно з іншими типами виробництва) | | |||
| 10. Сфера застосування | | Цей тип виробничого процесу розповсюджений на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією | Такий тип виробничого процесу властивий переважно виробам широкого вжитку | | |||
Проставте у кожній графі таблиці, яка наведена нижче, номера наведених ознак, котрі характеризують відповідний тип операційної (виробничої) системи:
1. Кінцева продукція є унікальною за конструкцією, завданням, за розташуванням.
2. Підрозділи спеціалізовані на виконанні різних операцій.
3. Процес виробництва має одиничний, неповторний характер.
4. Об’єкти переробки проходять через систему поштучно або невеликими 12 партіями.
5. Ресурси проходять через систему неперервним потоком.
6. Час просування одиниці продукції відносно короткий.
7. Виробничі потужності можна впорядкувати в певній послідовності у вигляді потоку.
8. На виробництво продукції витрачається відносно тривалий час.
9. Усі ресурси спрямовуються на виконання одного або декількох завдань. 10.Вимоги до обробки різні, тому кожен об’єкт просувається різним маршрутом.
11.Вхідні ресурси проходять через систему безперервним потоком, перетворюючись у готовий продукт на виході.
12.Кваліфікація працівників середня.
Типи операційних систем
| Проектне виробництво | Дрібносерійне виробництво | Масове виробництво | Безперервний процес |
| 1,3,4,6,8,10,11 | 2,4,6,7,8,9,11,12 | 7,8,9,11 | 5,8,9,11 |
ВИСНОВКИ
Організація праці на підприємстві – це система заходів, спрямованих на більш повне й ефективне використання трудових і матеріальних ресурсів. Головна мета організації праці - створення умов для росту продуктивності праці. Тому правильна організація праці повинна враховувати такі завдання: - техніко-економічне завдання - створення умов праці для ефективного використання робочого часу, трудових навичок і досвіду робітників, а також створення умов для найбільш ефективного використання устаткування й інших матеріальних засобів; - соціальне - створення гігіїєнічних і безпечних умов праці. Охорона праці з метою зробити її привабливою і творчою. Охорона праці здійснюється за такими основними напрямками: - кооперація праці в професійно-кваліфікованому, технологічному і функціональному аспектах; - нормування праці як основа її організації; - матеріальне і моральне стимулювання робітників за поліпшення якісних і кількісних показників їхньої праці; - добір, підготовка і підвищення кваліфікації кадрів, включаючи вивчення сучасних прийомів і методів праці; - організація робочих місць, включаючи поліпшення умов праці. Постійні зміни попиту і пропозиції товарів і послуг і самої робочої сили потребують її великої рухливості, мобільності, у тому числі фахової і кваліфікаційної. Від якісного складу кадрів будуть залежати результати роботи підприємства в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Господарський кодекс України: Прийнятий 16 січ. 2003 р. – К.: Істина,
2003. – 208 с.
2. Кодекс законів про працю України (зі змінами та доп.). – К.: АТІКА,
2002. – 96 с.
3. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент:
Навчальний посібник. За редакцією В.О. Василенка. – Київ: ЦУЛ, 2003.-
532 с.
4. Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и
операционный менеджмент. Учебник. – СПб: «Специальная Литература»,
1998. – 366 с.
5. Микитенко Н.В. Операційний менеджмент. Практикум: навч. посіб. /
Н.В. Микитенко. – К.: Київ. нац. торг. –екон. ун-т, 2009. - 197 с.
6. Я.Д. Плоткін, І.Н. Пащенко Виробничий менеджмент: Навчальний .
посібник; Збірник вправ. – Львів: Державний університет “Львівська
політехніка” (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» «Інституту
підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів), 1999. – 258 с.
7. Чейз, Ричард, Б., Эквилайн, Николас, Дж., Якобс, Роберт, Ф.
Производственный и операционный менеджмент, 8-е издание : Пер. с англ. :
Издательский дом «Вильямс», 2003. – 704 с.
8. Багрова І.В. Нормування праці: Навчальний посібник. – Київ: Центр
навчальної літератури, 2003. – 212 с.
9. Белінський П.І. Менеджмент виробництва та операцій: Підручник. -
Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.
10. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика. – СПб.:
Питер, 2000.- 320 с.
11. Джорж Л. Майкл «Бережливое производство + шесть сигм» в сфере
услуг: Как скорость бережливого производства и качество шести сигм
помогают совершенствованию бизнеса / Майкл Л. Джорж; [пер. с англ.] – М.:
Альпина Бизнес Букс, 2005. – 402 с. – (Серия «Модели менеджмента ведущих
корпораций»).
12. Желтенков А.В. Управление операциями. Операционный менеджмент:
Учебное пособие. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2005. – 208 с.
13. Казанцев А.К., Серова Л.С. Основы производственного менеджмента:
Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2002. - 348с. – (Серия «Высшее
образование»).
14. Кобиляцький Л.С. Управління проектами: Навч. посіб. – К.: МАУП,
2002.- 200 с.
15. Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и
операционный менеджмент. Практикум. – СПб: «Специальная Литература»,
1998. – 216 с.