Ім'я файлу: 2020 САПР.docx
Розширення: docx
Розмір: 802кб.
Дата: 05.06.2021

Міністерство освіти і науки України державний вищий навчальний

Заклад

«Київський коледж легкої промисловості»

Контрольна робота

З дисципліни

«САПР»

Студентки заочної форми навчання

4-го курсу групи ЛПРз-18 шифру 818

Сидоренко А.В.

Викладач Сиротенко С.М.

Київ,2020

ВАРІАНТ 8

1. Комп'ютерне проектування лекал деталей швейних виробів.

2. Автоматична побудова лекал деталей одягу САПР «Грація».

3. Призначення програми Конструктор. Які дії можна виконувати з ділянкою?

4. Призначення програми Розкладач. Які можливості дає функція «Взять лекало нестандартно»

5. Перелічіть програми АСУП.Призначення та функціональні можливості АРМ Кладова крою.

1

САПР (система автоматизованого проектування) – організаційно – технічна система, яка складається з комплексу засобів автоматизації проектування, що взаємодіє з підрозділами проектної організації та виконує автоматизоване проектування.

Види комп’ютерного конструювання одягу

Відомо, що будь-яку конструкцію одягу можна побудувати різними способами, в основі яких лежить рішення геометричної задачі про одягання кривої поверхні плоскою тканиною. Вони підрозділяються на:

- методи першого класу є наближеними і засновані на використанні розмірних ознак фігури людини, величині і розподілі надбавок на вільне облягання. До них відносяться метод муляжу і розрахунковий – графічні способи конструювання, так звані системи крою і методи конструювання;

- методи другого класу є точнішими і відносяться до інженерних способів побудови розгорток поверхні. Серед найбільш відомих - спосіб січних площин, спосіб геодезичних ліній і спосіб сітки.

Особливості комп’ютерного конструювання одягу залежать, перш за все, від виду комп’ютерного конструювання, яке підрозділялось на графічне та аналітичне.

Графічне конструювання і моделювання (візуальне), незалежно від того, проводиться на папері або на екрані комп'ютера, характеризується тим, що у результаті є тільки креслення. Побудова креслення конструкції при цьому відбувається за допомогою відповідних інструментів, запропонованих конкретною САПР, що значно полегшує роботу конструктора. Але, при необхідності внести зміни до початкових даних або в процес побудови, необхідно перебудовувати все креслення. Відповідно і розмноження лекал відбувається традиційним для паперового конструювання способом з використанням схем градації.

При аналітичному конструюванні і моделюванні побудова конструкції відбувається на рівні створення алгоритму на проблемно – орієнтованій мові. Це дозволяє, при необхідності внесення змін, переписати тільки певний оператор і система перебудує конструкцію. Розмноження лекал при цьому відбувається в автоматичному режимі, що означає більш високу якість отриманих лекал, а зміни внесені в алгоритм будуть враховані в усіх розмірах. Крім того, в залежності від алгоритму, можливий зв’язок лекал по побудові, наприклад, оформлення контурів, спряженість зрізів або побудова похідних лекал.

Отже, аналітичне конструювання найбільшою мірою відповідає принципам автоматизації проектування одягу. Хоча до переваг графічного проектування слід віднести більш звичний для конструкторів одягу характер створення конструкції.

Тому, останнім часом розвиток САПР одягу спрямований в сторони об’єднання можливостей графічного і аналітичного методів розробки конструкцій одягу, з метою поєднання їх найкращих якостей. При цьому відбувається графічна побудова креслення конструкції одягу на екрані комп’ютера, а САПР паралельно записує алгоритм побудови з можливістю подальшого відтворення при зміні розмірних ознак. Це так звана імітаційна параметризація.

При класичному двомірному проектуванні, розгортки деталей одягу будують не бачив просторової форми всього виробу, тільки на основі досвіду і інтуїції конструктора. Це викликає певну трудність у молодих фахівців. Адже з погляду логіки це феномен: будувати розгортку не існуючого об'єкту. Тому, цілком закономірним стало створення тривимірного проектування одягу, яке поділяється на два принципово різних метода: розрахунковий метод та метод вдягання.

Розрахунковий метод розглянемо на прикладі системи СТАПРІМ (Система Тривимірного Автоматизованого Проектування в Індустрії Моди). Це розробка кафедри конструювання і технології швейних виробів і кафедри вищої математики Санкт-Петербурзького державного університету технології і дизайну, яку можливо використовувати, як в індивідуальному, так і промисловому виробництві одягу.

Принцип роботи в СТАПРІМ полягає в тому, що користувач створює просторову форму швейного виробу на екрані монітора і здійснює автоматичну розгортку на площину. Для цього використовуються розмірні ознаки фігури людини і параметри формоутворення. Тобто принцип побудови відповідає класичному конструюванню одягу, але на цьому подібність закінчується.

Отже, на першому етапі по заданих провідних ознаках проводиться вибір типового тривимірного манекена. У разі потреби, здійснюється його коректування відповідно до фігури індивідуального споживача.

Далі вибирається файл з типовим розчленовуванням, найбільш наближеним до ескізу, тобто на екрані комп'ютера проектується тривимірна типова конструкція виробу. Такий же і принцип побудови деяких деталей, наприклад рукава, який також вибирається з існуючої бази даних.

Наступним етапом є процес формоутворення, який відповідає за силует і пропорції. В результаті ми бачимо на екрані комп'ютера тривимірну геометричну модель фігури з розміщеною на ній моделлю виробу.

На останньому етапі здійснюється конструктивне моделювання. На сьогоднішній день, у разі відхилення модельної конструкції від класичних варіантів, 12 неможливо виконання цього вигляду робот в тривимірному просторі. Тому, отримана ТБК експортується в одну з сумісних САПР, до яких відносяться «Інвестроника», «Комтенс», «Грація» і ін. У цих же системах здійснюються і всі подальші етапи проектування одягу.

Метод вдягання пропонує все робити навпаки, а саме потребує попередньої розробки лекал за допомогою двовимірного конструювання. Отримують конструкцію одягу на площині, потів віртуально зшивають виріб. Таке “зшивання” виробу відбувається з повною відповідністю технології. Також враховуються візуальні та механічні властивості тканин. Такими можливостями володіє українська САПР Julivi та ізраїльська OptiTex.

Далі починається робота безпосередньо з манекеном. На цьому етапі існує декілько можливостей. По-перше, отримують тривимірний профіль тіла людини безпосередньо зі сканера (3D body scan).

Існує і більш економічний спосіб – використання манекену із бібліотеки типових об’єктів. При цьому є можливість коректування його під індивідуального споживача.

Одягання розробленого одягу на віртуальний манекен вже вийшло за рамки САПРів. Інтернет, а саме електронна комерція, вже активно використовують цей метод. На сьогодні існують «Віртуальні 3D примірюванні», завдяки яким можливо придбати одяг, сидячи за комп’ютером. Для цього потрібні дії, аналогічні класичному проектуванню одягу:

- сканування тіла;

- зняти отримання розмірних ознак;

- підбір типового манекену з бази даних.

Але, проблема полягає в тому, що віртуальний манекен, отриманий за допомогою сканування, інформаційно не зв’язаний з математично побудованим (параметричним), який дозволяє зробити розгортку на площину. Тільки розробка тривимірного манекену, здатного об’єднати можливості сканованого зображення людського тіла і параметричного манекену, замкне інформаційний ланцюжок між скануванням людського тіла, розробкою конструкції виробу і віртуальною приміркою.

Тому, на сьогодні, в промисловому виробництві використовують двовимірне конструювання одягу, засноване на розрахунково – графічних способах.

Основні етапи комп’ютерного конструювання одягу

Традиційно вважалось, що послідовність рішення задачі конструювання складається з трьох етапів

1. ОК (основа конструкції);

2. БК (базова конструкція) або ТБК (типова базова конструкція);

3. МК (модельна конструкція).

Сучасні дослідження доводять, що розробка нової конструкції, – це ітераційний (що повторюється) процес і основна мета автоматизованого проектування полягає в зменшенні числа і тривалості циклів ітерацій і перетворення проектування в лінійний процес, який можна представити у вигляді ланцюжка:

ОК-ТК-БК-ТБК

де ТК – типова конструкція.

Принципова різниця в даному випадку полягає в визначенні ОК. Згідно ОК будується на основі розмірних ознак фігури людини, з відповідними припусками на свободу та урахуванням особливостей технологічної обробки виробу. В той час, як розглядає ОК, як «креслення, яке має однакову систему конструктивних відрізків для різних видів одягу і відтворює габаритні розміри поверхні манекена».

Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу привів до необхідності внесення коректив в визначення процесу розробки нової конструкції, відповідно до можливостей сучасних САПР одягу. Тому, запропоновано представити процес створення конструкції одягу за допомогою блочно – модульного проектування, де кожний модуль відповідає сучасним принципам проектування (рис. 1.2), з відповідним удосконаленням існуючої термінології:


РО





ОК





ТК





НК

БК
ні



так


ТБК





МК


Рис. Процес конструювання одягу в автоматизованому режимі

- РО (розмір одягу) – ведучі розмірні ознаки;

- ОК (основа конструкції) – підпорядковані розмірні ознаки, в залежності від методики конструювання, можуть бути представлені в типовому наборі розмірних ознак, або у вигляді математичних розрахунків;

- ТК (типова конструкція) – алгоритм побудови конструкції одягу, який характеризує типове членування;

- БК (базова конструкція) – форма одягу на стадії проекту (вигляд і силует одягу), представлена у вигляді системи конструктивних прибавок;

- НК (нульова конструкція) - розгортка поверхні манекена або людини, отримувана при завданні величини конструктивних надбавок рівних нулю. Точність відповідності розгортки самій поверхні залежить від способу побудови розгортки;

- ТБК (типова базова конструкція) – конструкція одягу, створена на основі типової конструкції, з урахуванням прибавок;

- МК (модельна конструкція) – конструкція одягу, створена шляхом моделювання ТБК.

Таким чином, за кожний етап проектування відповідає окремий модуль (або блок) алгоритму. При такому блоково-модульному проектуванні одягу створення ТК полягає в відображенні методики конструювання, а БК - у визначенні розміру конструктивних прибавок (створення форми одягу). І лише тоді, коли змогли математично описати просторову форму виробу і отримали ТБК можна приступати до побудови МК.

2

Особливості конструювання одягу в САПР «Грація»

Розглянемо побудову конструкцій одягу на прикладі САПР «Грація». Перші дії, після відкриття підсистеми САПР «Грація» «Конструювання та моделювання» подібні до «паперового» конструювання: - вибір типового набору розмірних ознак (рис. 1.3); - вибір базового розміро – зросту (рис. 1.4); - вибір розміру листа (електронного аналогу листа паперу (рис. 1.5).







Рис. 1.7 Оператори дій з лініями в САПР «Грація"

Головна відмінність комп’ютерного конструювання полягає в тому, що в будь який момент подальшого конструювання є можливість змінити вищезгадані параметри, а конструкція буде перебудована в автоматичному режимі без втручання людини. Маючи в використанні набір розмірних ознак, конструктор може виконувати такі ж самі розрахунки, як і при «паперовому» конструюванні (рис. 1.6). Далі в розпорядження конструктора надається набір операторів, які, по аналогії з графічними редакторами, представлені на панелях майстрів або інструментів, наприклад дії з лініями (рис. 1.7)





Немає сенсу перераховувати весь набір операторів для роботи з крапками і лініями, досить сказати, що він дозволяє проводити будь-які необхідні для побудови конструкції одягу дії. В допомогу конструктору пропонуються також і набори графічних дій, таких як обертання, копіювання, віддзеркалення, розтягнути, зрушити і так далі. Рис 1.7 Слід зазначити принцип створення плавних ліній, форму яких задає художник. Для цього передбачений відповідний оператор, заснований на принципах кривих Безьє. Він дозволяє створити будь-яку криву, а система обчислить математичну формулу цієї лінії і запише алгоритм. При необхідності цю лінію можна буде відтворити в інших конструкціях або розмірах. Слід зазначити, що побудова ТБК в САПР «Грація» (рис. 1.8) повністю відповідає сучасним принципам комп’ютерного конструювання (рис. 1.2).



Наступним суттєвим кроком стає побудова лекал деталей одягу. Розробники САПР «Грація» значно облегшили роботу конструктора, запропонувавши різні варіанти оформлення лекал (рис.1.8).



Після завдання параметрів розмноження можливий перегляд усіх деталей в будь-якому розмірі та зрості, причому, як окремо, так і усі разом (рис.1.10)



Таким чином, відбувається побудова конструкції одягу за подібними до «паперового» конструювання діями, а саме – вибір набору типових розмірних ознак, розміру листа, проведення необхідних математичних розрахунків, побудова креслення за допомогою відповідних операторів, з подальшим оформленням лекал деталей одягу, а усі дії записуються у вигляді певного алгоритму з можливістю відтворення конструкції в будь – яких розмірах.

3

конструктор — метод класу, який буде викликано автоматично при створенні об'єкта. Як правило, конструктори використовують для присвоєння первинних значень властивостей об'єкта. Зазвичай, назва конструктора відповідає назві класу;

4

Розкладчик лекал програма оснащена набором функціональних можливостей, необхідних для виконання розкладок лекал в ручному, автоматичному і напівавтоматичному режимі, має простий і зручний інтерфейс, що дозволяє враховувати всі варіанти настилания і технології крою. При розміщенні лекала в розкладці, система завжди пропонує місце для його розміщення на полотні. Розкладчик може відразу покласти лекало на запропоноване місце або перенести на будь-яке інше.

Програма враховує особливості тканини (гладка, смужка, клітина, є можливість задати рапорт, браковані ділянки). Зазор між лекалами можна змінювати в процесі розкладки лекал.

Взяти лекало нестандартно.

Функція Взяти лекало нестандартно дозволяє розрізати лекало і задавати різні види нарощування болванок лекала прямо в вікні розкладки.

Взяти лекало нестандартно

Взяти з розмноженням

Інформація про лекало

Комплекти

ENTER −додати в групу

Вибрати лекала

5.

Автоматизо́вана систе́ма керува́ння підприє́мством (АСКП) (рос. автоматизированная система управления предприятием (АСУП)) — інтегрована автоматизована система (АС), призначена для ефективного керування виробничо-господарчою діяльністю підприємства. Головна мета АСКП — автоматизація інформаційних процесів на підприємстві й удосконалення форми організації виконання цих процесів. В АСКП виділяють функціональні та забезпечувальні підсистеми. АСКП призначена для керування підприємством як автономно, так і в складі АСК виробничого об'єднання і (або) АСК фірми.

«Комора крою» призначається для обліку крою, що знімається з настилу, і видачі крою в кравецькі потоки за маршрутними листами. Основні функції: облік приходу крою в комору згідно з картами крою; облік витрат крою за маршрутними листами і картам.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас