МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА, ПСИХОЛОГІЇ
ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ОСВІТИ
Кафедра цивільного права та процесу
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Адвокатура в Україні»
Варіант №24
Виконала:
Студентка III курсу
групи ПВ-38
денної форми навчання
Тимцан Яна Андріївна
Перевірила:
Старший викладач кафедри
цивільного права і процесу
Бльок Наталія Володимирівна
Львів-2023
ВІДНОСИНИ ЩОДО РОБОТИ АДВОКАТА З КЛІЄНТОМ
Загальні етичні аспекти відносин адвоката з клієнтом — юридичною особою висвітлені в розділі ІІ Правил адвокатської етики, зокрема це:
1. Дотримання законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами;
2. Домінантність інтересів клієнтів. У межах дотримання принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, законних представників клієнтів або їхніх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також перед будь-якими іншими міркуваннями. Адвокат має, за можливості, сприяти позасудовому врегулюванню спорів між клієнтом та іншими особами, а в разі неможливості цього, застосовувати всі законні засоби ефективного вирішення спору на користь клієнта;
3. Неприпустимість конфлікту інтересів.
Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати:
• одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм правову допомогу;
• клієнта або надавати йому правову допомогу, якщо до цього він надавав правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, від якого він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта;
• клієнта чи надавати йому правову допомогу, якщо інтереси клієнта суперечать власним інтересам адвоката. У разі виникнення конфлікту інтересів у процесі реалізації адвокатом договору, такий договір має бути розірваним із дотриманням умов, визначених Правилами адвокатської етики;
4. Конфіденційність. Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, слідства і суду допитати адвоката про обставини, що становлять адвокатську таємницю. Інформація та документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги) з передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підстав. При цьому інформація та документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних. Адвокат зобов’язаний забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками, стажистами та членами технічного персоналу. Адвокат зобов’язаний забезпечити такі умови зберігання документів, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що перебувають в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, котрі розумно виключають доступ до них сторонніх осіб;
5. Компетентність і добросовісність. Адвокат зобов’язаний надавати правову допомогу клієнтам, здійснювати їх захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення. Адвокат не повинен надавати правову допомогу, здійснювати захист або представництво з питань, які не охоплюються сферою його спеціалізації, в разі, якщо така має місце, і явно не відповідають рівню його компетенції. Разом із тим у відносинах щодо надання правової допомоги клієнту — юридичній особі адвокат при визначенні суб’єкта прав і обов’язків клієнта й відповідному визначенні порядку реалізації своїх обов’язків має виходити з такого:
• для цілей передбаченої законодавством та Правилами адвокатської етики взаємодії з клієнтом (узгодження змісту доручення, отримання дозволу на розголошення конфіденційної інформації, надання роз’яснень щодо правової позиції у справі, інформування про хід виконання доручення тощо) клієнта уособлює особа, яка від імені юридичної особи уклала договір про надання останній правової допомоги, маючи на те належні повноваження, або інша особа (особи), зазначена в договорі;
• носієм прав та обов’язків, які захищає або представляє адвокат при наданні правової допомоги, є юридична особа як така. Якщо пов’язані з предметом доручення дії особи (осіб), зазначених у ч. 1 ст. 39 Правил адвокатської етики, або інших осіб, що перебувають у трудових (членських або подібних) відносинах із клієнтом — юридичною особою є протиправними або такими, що об’єктивно шкодять інтересам клієнта й унеможливлюють ефективне виконання доручення, адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) має вжити розумно необхідні й доступні йому заходи для зменшення негативних наслідків таких дій, зокрема, може оскаржити їх керівнику юридичної особи (або вищому щодо нього органу). Якщо, незважаючи на вжиті адвокатом заходи, керівник юридичної особи (або вищий орган) підтримують зазначені дії (бездіяльність), шкідливі для інтересів юридичної особи, адвокат може розірвати договір про на надання правової допомоги клієнту — юридичній особі в односторонньому порядку. На відносини щодо надання правової допомоги клієнту — юридичній особі в повному обсязі поширюються норми Правил адвокатської етики, що регламентують поведінку адвоката в ситуаціях наявності або наступного виникнення конфлікту інтересів. Якщо у спілкуванні з посадовими особами, службовцями та іншими працівниками клієнта — юридичної особи, пов’язаному з наданням правової допомоги цьому клієнту, стає очевидним, що виникає ситуація конфлікту інтересів, адвокат повинен недвозначно повідомити, що він представляє клієнта — юридичну особу і пояснити свої обов’язки, пов’язані з конфліктом інтересів. У період дії договору про надання правової допомоги клієнту — юридичній особі адвокат не повинен укладати договорів про надання правової допомоги з особами, що перебувають у трудових, цивільно-правових та інших правовідносинах з клієнтом, якщо це може суперечити інтересам клієнта — юридичної особи. Також адвокат не повинен укладати договори про правову допомогу із названими особами, якщо він є носієм суперечливої доказової інформації, отриманої при наданні правової допомоги юридичній особі. Адвокат не може приймати доручення від клієнта, якщо суть доручення зводиться до необхідності вчинення дій в інтересах такого клієнта, спрямованих на захист його прав, які перебувають у конфлікті інтересів з юридичною особою, в якій адвокат раніше працював, або надавав правову допомогу, в результаті чого володіє інформацією, яка може бути використана проти такої юридичної особи. При цьому адвокату під час здійснення представництва у господарському судочинстві слід враховувати вимоги, викладені у ст. 28 ГПК України, зокрема, що:
• у спорах про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою, відмова від позову, зменшення розміру позовних вимог, зміна предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, відмова від апеляційної або касаційної скарги можлива лише за письмовою згодою всіх представників цього товариства;
• у спорах про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою, така посадова особа не вправі представляти товариство та призначати представника для участі у справі від імені господарського товариства.
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПРЕДСТАВНИКА ПІД ЧАС ПЕРЕВІРКИ ЗАКОННОСТІ ТА ОБҐРУНТОВАНОСТІ СУДОВИХ ПОСТАНОВ
Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суд
у в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (Стаття 131-2 Конституції України.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 ЦПК України, а саме:
Не може бути представником в суді особа, яка бере участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок або є помічником судді, який розглядає справу.
Особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.
Особа не може бути представником, якщо вона є чи була медіатором під час проведення медіації щодо спору, пов’язаного із справою, що розглядається в суді.
Судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.
Згідно статті 43 ЦПК України крім прав, учасники справи(представник) мають і обов'язки.
Представник, як учасник справи зобов’язаний:
виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;
з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою;
подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
У випадку невиконання учасником справи його обов’язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Зловживання процесуальними правами
Стаття 44 ЦПК України говорить про неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи.
Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Заходи процесуального примусу
Стаття 143 ЦПК України дає визначення, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених ЦПК України у випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Види заходів процесуального примусу
Заходами процесуального примусу є:
попередження;
видалення із залу судового засідання;
тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
привід;
штраф.
Попередження і видалення із залу судового засідання
До учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.
У разі повторного вчинення дій, зазначених у частині першій цієї статті, перекладачем суд оголошує перерву і надає час для його заміни.
Штраф
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
Окремої уваги заслуговує новела щодо відповідальності адвокатів, які в більшості випадків будуть виступати представниками сторін. Так, у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі, якщо підписана ним позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства, адвокат може бути додатково притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді, зокрема, позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, суд може додатково винести окрему ухвалу, яка надсилається на адресу відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Цивільне процесуальне представництво - це такі юридичні відносини, за якими одна особа - представник виконує на підставі повноваження, наданого йому законом, статутом, положенням або договором, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи, державних і громадських інтересів.
Цивільний процесуальний представник - це особа, яка здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах довірителя.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Особи, які не можуть бути представниками:
особа, яка бере участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок або є помічником судді, який розглядає справу;
особа, яка у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя;
особа, яка є чи була медіатором під час проведення медіації щодо спору, пов’язаного із справою, що розглядається в суді.
Судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, крім випадків, коли вони діють від імені відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники (стаття 61 ЦПК України).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Конституція України / Відомості Верховної Ради України. 1996 № 30 // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 року. URL: http://zakon2.rada.gov.ua
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року URL: http://zakon2.rada.gov.ua.
Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року. URL: http://zakon2.rada.gov.ua.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. URL: http://zakon2.rada.gov.ua.
Кодекс України Про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року (зі змінами і доповненнями). URL: http://zakon2.rada.gov.ua.
Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року. URL: http://zakon2.rada.gov.ua.
Правила адвокатської етики. Схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМУ 1 жовтня 1999р. // Адвокатура в Україні. юллетень законодавства та юридичної практики України.-№1. 2000.С.56-86.
Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн. / За ред. доктора юридичних наук, професора С. Я.Фурси. К.: Видавець Фурса С. Я.: КНТ. 2007. Кн. 1. 940 с.
Адвокатура України: правове регулювання і судова практика: Практ. посібник для адвоката / За ред. С. Ф. Сафулька, О. Д. Святоцького; Упоряд. Т.Г. Захарченко та ін. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.