Концепції походження Русі: норманська та автохтонна
Норманська теорія: За цією теорією, Русь виникла завдяки скандинавським варягам, відомим також як нормани, які вторглися на територію сучасної України та Росії в IX столітті. Згідно з цією теорією, Рюрик був першим варязьким князем Київської Русі.
Автохтонна теорія: Ця теорія стверджує, що Русь виникла на місці, і її формування не пов'язане з іноземним вторгненням. За цією теорією, українські та російські народи мають свої коріння в стародавніх слов'янських племенах.
Період консолідації і завоювання нових територій (правління Олега, Ігоря та Святослава)
Олег: Олег був одним із ранніх князів Київської Русі. Він відомий своєю експансійною політикою та завоюванням Константинополя в 907 році.
Ігор: Ігор, син Олега, також продовжив розширювати території Русі та утверджував свою владу. Він відомий своїми походами проти сусідніх племен та держав.
Святослав: Святослав, син Ігоря, був військовим лідером і завоював значні території в Східній Європі, включаючи Болгарію та Хазарію.
Суть релігійної, адміністративної, військової та фінансової реформ Володимира Великого
Релігійна реформа: Володимир Великий прийняв християнство як державну релігію Русі, провівши хрещення в 988 році. Ця реформа важливо вплинула на культурний і релігійний розвиток Русі.
Адміністративна реформа: Володимир встановив адміністративний устрій, що базувався на принципах феодалізму, і розділив країну на графства та володіння.
Військова реформа: Володимир укомплектував велику армію і підсилив оборону кордонів Русі, що зміцнило її позиції в міжнародних відносинах.
Фінансова реформа: Володимир впровадив систему збору податків та обліку.
Особливості правління Ярослава Мудрого: причини та наслідки цього рішення для держави
Ярослав Мудрий був сином Володимира Великого і правив в 11 столітті. Під час його правління Русь досягла свого культурного та політичного піку.
Він сприяв розвитку освіти і культури, відкривши першу школу в Русі та забезпечивши переклади релігійних текстів.
Ярослав уклав важливі міжнародні союзи, одруживши своїх дітей з представниками європейських королівських династій.
Наслідком правління Ярослава було поділити державу між його синами, що призвело до зменшення її централізованості та пізніше до ослаблення Київської Русі.
Причини розпаду Київської Русі
Динаміка правління: Після смерті Ярослава Мудрого, держава була поділена між його синами, що створило умови для конфліктів та внутрішнього розпаду.
Експансія зовнішніх ворогів: Поступово Київська Русь стала об'єктом нападів монголів, половців, татар та інших ворогів, що призвело до знищення численних міст та руйнування територій.
Поділ на окремі князівства: Поступово князі почали здобувати більшу автономію та незалежність від центральної влади, що також призвело до розпаду Русі на окремі князівства.
Економічні та соціальні фактори: Зміни в економіці та соціальних умовах також вплинули на розпад Русі.
Загалом, розпад Київської Русі був результатом ряду складних факторів, включаючи внутрішні конфлікти, зовнішні вторгнення та зміни в політичних та економічних умовах того часу.
2 Питання
Заснування Галицько-Волинського князівства і об'єднання Галицького та Волинського князівств в одну державу у 1199 році було значущою подією в історії Східної Європи. Ця держава стала важливим гравцем у політичних та культурних процесах регіону і залишила свій слід у історії.
Походження Галицького і Волинського князівств:
Галицьке та Волинське князівства були частиною Київської Русі, великої середньовічної держави, яка існувала в Східній Європі. Галицьке князівство розташовувалося на заході сучасної України та Польщі, Волинське князівство — на південному заході сучасної України, Білорусі і Польщі. Обидва князівства мали своє походження в слов'янських князівствах, і їх історія мало численні спільні та відмінні риси.
Об'єднання Галицького і Волинського князівств:
У 1199 році Роман Мстиславович, який був князем Галичини, успішно об'єднав Галицьке та Волинське князівства в одну державу, яку відомо як Галицько-Волинське князівство. Це об'єднання було досягнуте завдяки його політичному майстерності, військовим досягненням і під час спільних кампаній проти сусідніх князівств. Роман Мстиславович, також відомий як Роман Галицький, став першим князем цієї нової держави.
Характерні риси правління Романа Мстиславовича:
Розширення території: Під час правління Романа Мстиславовича Галицько-Волинська держава активно розширювала свої кордони. Він завоював додаткові території та підкорив сусідні князівства, що значно збільшило вплив цієї держави.
Підтримка культурного розвитку: Роман Мстиславович сприяв розвитку культури та освіти в своїй державі. Він підтримував митців, письменників і діячів церкви, що сприяло розквіту культурного життя.
Політика зовнішніх відносин: Князь Роман дбав про зовнішню незалежність своєї держави. Він утримував складні зовнішньополітичні відносини з сусідніми країнами, такими як Угорщина та Польща, і досягав домовленостей, які служили інтересам Галицько-Волинської держави.
Боротьба з внутрішніми ворогами: Роман також проводив кампанії проти внутрішніх ворогів та інших князів, які ставили під сумнів його владу.
Роман Мстиславович залишив важливий слід у історії Галицько-Волинського князівства, сприяючи його зростанню та розвитку як сильної середньовічної держави в Східній Європі. Ця об'єднана держава стала важливим фактором у політичних, культурних та економічних відносинах Східної Європи, і її вплив залишився помітним у подальших подіях регіону.
3 Питання
Причини, початок і характер Визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої
Визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої (1648-1654) була реакцією на десятирічну військово-феодальну експлуатацію та національне гніття українського населення. Основні причини війни включали:
Соціальні нерівності: Українська шляхта (селяни) стикалися з експлуатацією та обкладанням податками польської шляхти.
Релігійна дискримінація: Католицька церква була протиставлена православній і намагалася упровадити католицтво на українських землях.
Польська антиукраїнська політика: Шляхта намагалася обмежити права та свободи українського населення.
Війну розпочато під керівництвом Богдана Хмельницького, який зумів об'єднати козацькі війська і широкі верстви населення в боротьбі проти польського гніту. Війна мала жорсткий характер, і в результаті багатьох битв та дипломатичних переговорів було укладено Білоцерківський договір 1654 року, у результаті якого була створена перша спроба утворення української держави під захистом Московського царства.
Держава Війська Запорозького: устрій, розбудова і міжнародне визнання
Військо Запорозьке було автономною областю, яка розвивалася на території сучасної України. Основні характеристики цієї держави включають:
Полково-сотенний устрій: Військо Запорозьке мало полково-сотенну організацію. Військо було поділене на полки, а кожен полк складався з сотень (сотень = сотня козаків).
Соціальна система: Внутрішні справи Війська контролювались козацькими радами та гетьманом. Козаки мали свої вільності та обмеження, і їхні права та обов'язки були закріплені в Козацькому статуті.
Міжнародне визнання: Військо Запорозьке було визнане і домовлене з численними європейськими країнами, включаючи Османську імперію, Російську імперію і Польську корону. Вона мала важливу роль в регіональних конфліктах і міжнародних відносинах.
Становище держави Війська Запорозького в період "Руїни" (1657-1687)
Період "Руїни" був часом важких випробувань для Війська Запорозького та всієї України:
Військо Запорозьке після Білоцерківського договору 1654 року стало під впливом Московської держави. Це призвело до внутрішніх конфліктів та загального відчуття невдоволення серед козаків.
В 1667 році за Андрусівським перемир'ям Реч Посполита і Московія поділили Україну на південну (під польським контролем) і північну (під російським контролем) частини, що спричинило багато конфліктів та руйнувань на землях України.
Скасування козацького ладу і погіршення становища козаків під час польського панування призвело до подальшої ескалації напруження.
У цей період Україна стала ареною багатьох конфліктів і зазнала великих страждань, але національна свідомість і бажання бороться за свою незалежність залишалися живими.