| Колонтитул: [СОКРАЩЕННЫЙ ЗАГОЛОВОК ДО 50 СИМВОЛОВ] | |
Історія розвитку комп'ютерної техніки
1.1 Ручні і механічні засоби обчислень раннього періоду
1.2 Інформаційні революції в історії
1.3 Історія розвитку комп'ютерної техніки
1.3.1. Принципи роботи комп'ютерів Конрада Цузе
1.3.2. Перше покоління - ЕОМ з електронними лампами.
1.3.3. Друге покоління - ЕОМ на транзисторах.
1.3.4. Третє покоління - малогабаритні ЕОМ на інтегральних схемах
1.3.5. Четверте покоління - персональні комп'ютери на мікропроцесорах.
1.3.6. П'яте покоління комп'ютерів (1985 і донині)
1.3.7. Напрями розвитку комп'ютерів.
Ключові терміни:
біологічний комп'ютер, електронна лампа, елементарна операція комп'ютера, квантовий комп'ютер, молекулярний комп'ютер, мікропроцесор, нейрокомп'ютер, оптоелектронний комп'ютер, транзистор, інтегральна схема, інформаційна революція
1.1 Ручні і механічні засоби обчислень раннього періоду
Одним з перших пристроїв (V-IV ст. до н.е.), що полегшують обчислення, можна вважати спеціальну дошку, названу згодом абак (рис. 1.1). Обчислення на ній проводилися переміщенням кісток або камінчиків в поглибленнях дощок з бронзи, каменю, слонової кістки тощо. В Греції абак існував вже в V ст. до н.е., у японців він називався «серобаян», у китайців - «суанпан». В Древній Русі для рахунків застосовувався пристрій, схожий на абак, - «російський щот». У XVII ст. цей прилад знайшов вид звичних російських рахунків.
ь
Рисунок 1.1 – Абак (V-IV ст. до н.е.)
Французький математик і філософ Блез Паскаль у 1642 р створив першу машину, що «підсумовує» - Паскалін. Механічний пристрій у вигляді ящика з багатьма шестернями окрім складання виконувала і віднімання (рис. 1.2). Числа вводилися в машину за допомогою повороту набірних коліщат, які відповідали числам від 0 до 9. Відповідь з'являлась у верхній частині металевого корпусу.
Рисунок 1.2 – Паскалін
У 1673 році Готфрід Вільгельм Лейбніц створив механічний лічильний пристрій (ступінчастий обчислювач Лейбніца - Колесо Лейбніца), який не тільки складав і віднімав, а ще множив, ділив і обчислював квадратний корінь (рис. 1.3). Згодом колесо Лейбніца стало прототипом для масових лічильних приладів - арифмометрів.
Рисунок 1.3 – Модель ступінчастого обчислювача Лейбніц
Англійський математик Чарльз Беббідж розробив пристрій, який не тільки виконував арифметичні дії, але і відразу ж друкував результати (рис. 1.4). У 1832 була побудована десятикратно зменшена модель з двох тисяч латунних деталей, що важила три тонни, але здатна виконувати арифметичні операції з точністю до шостого знака після коми і обчислювати похідні другого порядку. Ця обчислювальна машина стала прообразом справжніх комп'ютерів, називалась вона диференціальна машина.
Підсумовуючий аппарат з безперервною передачею десятків (рис. 1.5) створює російський математик і механік Пафнутій Львович Чебишов. У цьому аппараті досягнута автоматизація виконання всіх арифметичних дій. У 1881 році була створена приставка до підсумовуючого апарату для множення і ділення. Принцип безперервної передачі десятків широко використовувався в різних лічильниках і обчислювальних машинах.
Рисунок 1.4 – Диференціальна машина
\
Рисунок 1.5 – Підсумовуючий аппарат Чебишова
Автоматизована обробка даних з'явилася в кінці минулого століття в США. Герман Холлеріт створив пристрій - Табулятор Холлеріта - в якому інформація, нанесена на перфокарти, розшифровувалася електричним струмом (рис. 1.6).
ь
Рисунок 1.6 – Табулятор Холлеріта
У 1936 році молодий вчений з Кембриджу Алан Тьюринг придумав уявний рахунковий апарат-комп'ютер, який існував тільки на папері. Його «розумна машина» діяла за певним заданим алгоритмом. В залежності від алгоритму, уявна машина могла застосовуватися для самих різноманітних цілей. Однак на той час це були суто теоретичні міркування та схеми, котрі послужилипрототипом програмованого комп'ютера, як обчислювального пристрою, що обробляє дані у відповідності з певною послідовністю команд.
1.2 Інформаційні революції в історії
В історії розвитку цивілізації відбулося кілька інформаційних революцій - перетворень соціальних суспільних відношеь в наслідок змін в області обробки, зберження та передачі інформації.
Перша революція пов'язана з винаходом писемності, що привело до гігантського якісного і кількісного стрибка. З'явилася можливість передачі знань від покоління до поколінь.
Друга (середина XVI ст.) революція викликана винаходом друкарства, яке радикально змінило індустріальне суспільство, культуру, організацію діяльності.
Третя (кінець XIX ст.) революція зумовлена відкриттям електрики, завдяки чому з'явилися телеграф, телефон, радіо, які дозволяють оперативно передавати і накопичувати інформацію в будь-якому обсязі.
Четверта (70-і рр.. XX ст.) революція пов'язана з винаходом мікропроцесорної технології і появою персонального комп'ютера. На мікропроцесорах та інтегральних схемах створюються комп'ютери, комп'ютерні мережі, системи передачі даних (інформаційні комунікації).
Цей період характеризують три фундаментальні інновації:
перехід від механічних та електричних засобів перетворення інформації до електронних;
мініатюризація всіх вузлів, пристроїв, приладів, машин;
створення програмно-керованих пристроїв і процесів.
1.3 Історія розвитку комп'ютерної техніки
Потреба у зберіганні, перетворення і передачі інформації у людини з'явилася значно раніше, ніж був створений телеграфний апарат, перша телефонна станція і електронна обчислювальна машина (ЕОМ). Фактично весь досвід, всі знання, накопичені людством, так чи інакше, сприяли появі обчислювальної техніки. Історія створення ЕОМ - загальна назва електронних машин для виконання обчислень - починається далеко в минулому і пов'язана з розвитком практично всіх сторін життя і діяльності людини. Скільки існує людська цивілізація, стільки часу використовується певна автоматизація обчислень.
Історія розвитку комп'ютерної техніки налічує близько п'яти десятиліть. За цей змінилося кілька поколінь ЕОМ. Кожне наступне покоління відрізнялося новими елементами (електронні лампи, транзистори, інтегральні схеми), технологія виготовлення яких була принципово іншою. В даний час існує загальноприйнята класифікація поколінь ЕОМ:
1-е покоління (1946 - початок 50-х рр..). Елементна база - електронні лампи. ЕОМ відрізнялися великими габаритами, великим споживанням енергії, малим швидкодією, низькою надійністю, програмуванням в кодах.
2-е покоління (кінець 50-х - початок 60-х рр..). Елементна база - напівпровідникові елементи. Покращилися в порівнянні з ЕОМ попереднього покоління всі технічні характеристики. Для програмування використовуються алгоритмічні мови.
3-е покоління (кінець 60-х - кінець 70-х). Елементна база - інтегральні схеми, багатошаровий друкований монтаж. Різке зниження габаритів ЕОМ, підвищення їх надійності, збільшення продуктивності. Доступ з віддалених терміналів.
\
4-е покоління (з середини 70-х - кінець 80-х). Елементна база - мікропроцесори, великі інтегральні схеми. Покращились технічні характеристики. Масовий випуск персональних комп'ютерів. Напрямки розвитку: потужні багатопроцесорні обчислювальні системи з високою продуктивністю, створення дешевих мікроЕОМ.
5-е покоління (з середини 80-х рр..). Почалася розробка інтелектуальних комп'ютерів, поки не увінчалася успіхом. Впровадження в усі сфери комп'ютерних мереж та їх об'єднання, використання розподіленої обробки даних, повсюдне застосування комп'ютерних інформаційних технологій.
Разом зі зміною поколінь ЕОМ змінювався і характер їх використання. Якщо спочатку вони створювалися і використовувалися в основному для вирішення обчислювальних завдань, то в подальшому сфера їх застосування розширилася. Сюди можна віднести обробку інформації, автоматизації управління виробничо-технологічними та науковими процесами і багато іншого.
1.3.1. Принципи роботи комп'ютерів Конрада Цузе
Ідея про можливість побудови автоматизованого рахункового апарату прийшла в голову німецькому інженеру Конраду Цузе (Konrad Zuse) і в 1934 р. Цузе сформулював основні принципи, на яких мають працювати майбутні комп'ютери:
двійкова система числення;
використання пристроїв, що працюють за принципом «так/ні» (логічні 1/0);
повністю автоматизований процес роботи обчислювача;
програмне управління процесом обчислень;
підтримка арифметики з плаваючою комою;
використання пам'яті великої ємкості.
Цузе першим в світі визначив, що обробка даних починається з біта (біт він називав «статусом так/ні», а формули двійкової алгебри - умовними судженнями), першим ввів термін «машинне слово» (Word), першим об'єднав в обчислювачі арифметичні і логічні операції, зазначивши, що «елементарна операція комп'ютера - перевірка двох двійкових чисел на рівність. Результатом буде теж двійкове число з двома значеннями (так само, не дорівнює)».
1.3.2. Перше покоління - ЕОМ з електронними лампами.
Першими комп'ютерами слід вважати британський Colossus (1943) і американський ENIAC (Electronic Numeric Integrator, Analyzer and Computer, 1945).
Colossus I - перша обчислювальна машина на лампах, створена англійцями в 1943 р., для розкодування німецьких військових шифрів; складалася з 1800 електронних ламп - пристроїв для зберігання інформації - і була одним з перших програмованих електронних цифрових комп'ютерів.
ENIAC - пристрій для розрахунку артилерійських таблиць балістики (рис. 1.7); важив 30 тонн, займав 1000 квадратних футів і споживав 130-140 кВт електроенергії. Комп'ютер містив 17468 вакуумних ламп шістнадцяти типів, 7200 кристалічних діодів і 4100 магнітних елементів, і містилися вони в шафах загальним обсягом близько 100 м3. Мав продуктивність 5 000 операцій в секунду. Загальна вартість машини становила $750 000. Потужність споживання - 174 кВт, загальний займаний простір - 300 м2.
ь
Рисунок 1.7 – ENIAC пристрій для розрахунку артилерійських таблиць балістики
Ще один представник 1-го покоління ЕОМ, на який слід звернути увагу, це EDVAC (Electronic Discrete Variable Computer). EDVAC цікавий тим, що в ньому була зроблена спроба записувати програми електронним способом у так званих «ультразвукових лініях затримки » за допомогою ртутних трубок. У 126 таких лініях можливим було збереження 1024 сорок чотиризначних двійкових чисел. Це була «швидка» пам'ять. У якості «повільної» пам'яті передбачалося фіксувати числа і команди на магнітному дроті, однак цей метод виявився ненадійним, і довелося повернутися до телетайпних стрічок. EDVAC працював швидше за свого попередника, додавання займало 1 мкс, ділення - 3 мкс. Він містив всього 3,5 тис. електронних ламп і розташовувався на 13 м2 площі (рис. 1.8 а).
UNIVAC (Universal Automatic Computer) представляла собою електронний пристрій з програмами (рис. 1.8 б), що зберігалися у памяті, які вводилися туди вже не з перфокарт, а з допомогою магнітної стрічки; це забезпечувало високу швидкість читання і запису інформації, а, отже, і більш високу швидкодію машини в цілому . Одна стрічка могла утримувати мільйон символів, записаних в двійковій формі. Стрічки могли зберігати і програми, і проміжні дані.
б
1.3.3. Друге покоління - ЕОМ на транзисторах.
Транзистори прийшли на зміну електронним лампам на початку 60-х років. Транзистори (які діють як електричні перемикачі), споживаючи менше електроенергії і виділяючи менше тепла, займають і менше місця. Об'єднання кількох транзисторних схем на одній платі дає інтегральну схему (chip - «тріска», «стружка» буквально, пластинка). Транзистори це лічильники двійкових чисел. Ці деталі фіксують два стани - наявність струму і відсутність струму, і тим самим обробляють інформацію, подану їм саме в такому двійковому вигляді.
У 1953 р. Вільям Шоклі винайшов транзистор з p-n переходом (junction transistor). Транзистор замінює 40 електронних ламп і при цьому працює з більшою швидкістю, виділяє дуже мало тепла і майже не споживає електроенергію. Одночасно з процесом заміни електронних ламп транзисторами вдосконалювалися методи зберігання інформації: як пристрої пам'яті стали застосовуватися магнітні сердечники і магнітні барабани, а вже в 60-ті роки набуло поширення зберігання інформації на дисках..
Один з перших комп'ютерів на транзисторах - Atlas Guidance Computer - був запущений в 1957 р. і використовувався при управлінні запуском ракети Atlas.
Створений в 1957 р. RAMAC (рис. 1.9 а) був недорогим комп'ютером з модульною зовнішньою пам'яттю на дисках, комбінованим оперативним запам’ятовуючим пристроїм на магнітних сердечниках і барабанах. І хоча цей комп'ютер ще не був повністю транзисторним, він відрізнявся високою працездатністю і простотою обслуговування і користувався великим попитом на ринку засобів автоматизації діловодства в офісах. Тому для корпоративних замовників терміново випустили вже «великий» RAMAC (IBM-305), для розміщення 5 Мбайт даних системі RAMAC потрібно 50 дисків діаметром 24 дюйми. Створена на основі цієї моделі інформаційна система безвідмовно обробляла масиви запитів на 10 мовах.
У 1959 році IBM створила свій перший повністю транзисторний великий універсальний комп'ютер моделі 7090, здатний виконувати 229 тис. операцій у секунду - транзисторний мейнфрейм. У 1964 році на основі двох 7090-х мейнфреймів американська авіакомпанія SABRE вперше застосувала автоматизовану систему продажу і бронювання авіаквитків в 65 містах світу.
У 1960 році DEC представила перший у світі міні-комп'ютер - модель PDP-1 (Programmed Data Processor, програмований процесор даних), комп'ютер з монітором і клавіатурою, який став одним з найпомітніших явищ на ринку. Цей комп'ютер був здатний виконувати 100 000 операцій в секунду. Сама машина займала на підлозі всього 1,5 м2(рис. 1.9 б). PDP-1 став, по суті, першою ігровою платформою завдяки студенту MIT Стіву Расселу, який написав для нього комп'ютерну іграшку Star War!
а б
Рисунок 1.9 – Представники ІІ-го покоління ЕОМ:
а) RAMAC; б) PDP-1
У 1968 році Digital вперше налагодила серійне виробництво міні-комп'ютерів - це був PDP-8: ціна їх була близько $ 10 000, а розміром модель була з холодильник. Саме цю модель PDP-8 змогли купувати лабораторії, університети і невеликі підприємства.
Вітчизняні комп'ютери того часу можна охаректиризувати так: за архітектурними, схемним та функціональних рішень вони відповідали своєму часу, але їхні можливості були обмежені через недосконалість виробничої та елементної бази. Найбільшою популярністю користувалися машини серії БЕСМ. Серійне виробництво, досить незначне, почалося випуском ЕОМ «Урал-2» (1958), БЕСМ-2, «Мінськ-1» і «Урал-3» (усі - 1959). У 1960 р. пішли в серію «М-20» і «Урал-4». Максимальною продуктивністю в кінці 1960 р. розташовувався «М-20» (4500 ламп, 35 тис. напівпровідникових діодів, ОЗП на 4096 комірок) - 20 тис. операцій у секунду. Перші комп'ютери на напівпровідникових елементах («Раздан-2», «Мінськ - 2», «М-220» і «Дніпро») перебували ще в стадії розробки.
1.3.4. Третє покоління - малогабаритні ЕОМ на інтегральних схемах
У 50-х - п. 60-х років збірка електронного устаткування представляла трудомісткий процес, який сповільнювався зростаючою складністю електронних схем. Так, наприклад, комп'ютер типу CD1604 (1960 р., Control Data Corp.), містив близько 100 тис. діодів і 25 тис. транзисторів.
В 1959 р. американці Джек Сент Клер Кілбі (фірма Texas Instruments) і Роберт Н. Нойс (фірма Fairchild Semiconductor) незалежно один від одного винайшли інтегральну схему (ІС) - сукупність тисяч транзисторів, розміщених всередені мікросхеми .
Виробництво комп'ютерів на ІС (мікросхемами їх стали називати пізніше) було набагато дешевше, ніж на транзисторах. Завдяки цьому багато організацій змогли придбати і освоїти такі машини. А це, у свою чергу, призвело до зростання попиту на універсальні ЕОМ, призначені для вирішення різних завдань. У ці роки виробництво комп'ютерів набуло промислового розмаху (рис. 1.10).
В цей же час з'являється напівпровідникова пам'ять, яка і до цього дня використовується в персональних комп'ютерах.
Рисунок 1.10 – Представник ІІІ-го покоління ЕОМ - ЄС-1022
1.3.5. Четверте покоління - персональні комп'ютери на мікропроцесорах.
Попередниками IBM PC були Apple II, Radio Shack TRS-80, Atari 400 і 800, Commodore 64 і Commodore PET.
Народження персональних комп'ютерів (ПК, PC) з повною підставою пов'язують з процесорами Intel. Корпорація була заснована в середині червня 1968 року, з тих пір Intel перетворилася на найбільшого в світі виробника мікропроцесорів з числом співробітників понад 64 тисяч. Метою Intel було створення напівпровідникової пам'яті і, щоб вижити, фірма стала брати і сторонні замовлення на розробку напівпровідникових пристроїв.
У 1971 р. Intel отримала замовлення на розробку набору з 12 мікросхем для програмованих мікрокалькуляторів, але інженерам Intel створення 12 спеціалізованих чіпів здалося громіздким і неефективним. Завдання скорочення номенклатури мікросхем була вирішена шляхом створення «спарки» з напівпровідникової пам'яті і виконавчого пристрою, здатного працювати за командами, що зберігається в ній. Це був прорив у філософії створення обчислювальних засобів: універсальний логічний пристрій у вигляді 4-розрядного центрального процесорного пристрою i4004, пізніше названий мікропроцесором, представляв собою набір з 4 чіпів, в числі яких був один чіп, керований командами, що зберігалися в напівпровідниковій внутрішній пам'яті .
Як комерційна розробка, мікрокомп'ютер (так тоді називалася мікросхема) з'явився на ринку 11 листопада 1971 під назвою 4004: 4-бітний, 2300 транзисторів, тактова частота 60 кГц, вартість - $200. У 1972 р. компанія Intel випустила восьмі бітний мікропроцесор 8008, в 1974 р. - його удосконалену версію Intel -8080, яка до кінця 70-х років стала стандартом для мікрокомп'ютерної індустрії. Вже в 1973 році у Франції з'являється перший комп'ютер на базі мікропроцесора 8008 – Micral (рис. 1.11 а). З різних причин цей процесор не мав успіху в Америці (у Радянському Союзі він був скопійований і випускався довгий час під назвою 580ВМ80). Тоді ж група інженерів, що пішла з Intel утворила фірму Zilog. Найбільш гучним її продуктом є Z80, що має розширений набір команд 8080 і, що забезпечило його комерційний успіх для побутових приладів, одним напругою живлення 5В. На його основі був створений, зокрема, комп'ютер ZX-Spectrum (іноді його називають по імені творця - Sinclair), що став практично прообразом Home PC середини 80-х. У 1981 р. Intel випускає 16-розрядний процесор 8086 і 8088 - Аналог 8086, за винятком зовнішньої 8-бітної шини даних (вся периферія тоді була ще 8-бітної).
Apple II відрізнявся тим, що не був цілком закінченим апаратом і там залишалася деяка свобода для доопрацювання безпосередньо користувачем - можна було встановлювати додаткові інтерфейсні плати, плати пам'яті та ін (рис. 1.11 б). Саме ця особливість, яку згодом стали називати «відкритою архітектурою», стала його основною перевагою. Успіху Apple II сприяли ще дві новинки: розроблений у 1978 р. недорогий накопичувач на гнучких дисках, і перша програма для комерційних розрахунків - електронна таблиця VisiCalc.
Великою популярністю в 70-х роках користувався комп'ютер Altair8800, побудований на основі мікропроцесора Intel -8080. Хоча можливості Altair були досить обмежені - оперативна пам'ять складала всього 4 Kb, клавіатура й екран були відсутні, його поява було зустрінуто з великим ентузіазмом. Він був випущений на ринок в 1975 році, і в перші місяці було продано кілька тисяч комплектів машини
Весь комплект для збірки коштував $397, тоді як тільки один процесор в Intel продавався за $360.
Поширення ПК до кінця 70-х років призвело до деякого зниження попиту на великі ЕОМ і міні-ЕОМ - фірма IBM в 1979 р. випустила IBM PC на базі процесора 8088. Існуюче на початку 80-х років програмне забезпечення було орієнтоване на обробку текстів і найпростіших електронних таблиць, а сама думка про те, що «мікрокомп'ютер» може стати звичним і необхідним пристроєм на роботі і вдома, здавалася неймовірною.
12 серпня 1981 IBM представила Personal Computer (PC), що став, у поєднанні з програмним забезпеченням від Microsoft, стандартом для всього парку ПК сучасного світу. Ціна моделі IBM PC з монохромним дисплеєм становила близько $ 3.000, з кольоровим - $ 6.000. Конфігурація першого IBM PC: процесор Intel 8088 з частотою 4,77 Мгц і 29 тисячами транзисторів, 64 Кб оперативної пам'яті, 1 флоппі-дисковод ємністю 160 Кб, звук - найпростіший вбудований динамік. У цей час запуск додатків і робота з ними були справжньою мукою: через відсутність жорсткого диска доводилося весь час змінювати дискети, не було ні «миші», ні графічного віконного користувальницького інтерфейсу, ні точної відповідності між зображенням на екрані і кінцевим результатом (WYSIWYG). Кольорова графіка була вкрай примітивна, про тривимірної анімації або фоторепродукції не було й мови.
У 1984 році IBM представила ще дві новинки. По-перше, була випущена модель для домашніх користувачів, названа PCjr на базі процесора 8088, оснащена чи не першою бездротовою клавіатурою, але успіху не було
Друга новинка – IBM PC AT. Найважливіша особливість: перехід на мікропроцесори більш високих рівнів із збереженням сумісності з попередніми моделями. Цей комп'ютер виявився законодавцем стандартів на багато років уперед в цілому ряді відносин: тут вперше з'явилася 16-розрядна шина розширень (що залишається стандартною і до цього дня) і графічні адаптери EGA з роздільною здатністю 640х350 при глибині подання кольору 16 біт.
У 1984 р. відбувся випуск перших комп'ютерів Macintosh з графічним інтерфейсом, маніпулятором «миша» і багатьма іншими атрибутами користувальницького інтерфейсу, без яких не мисляться сучасні настільні комп'ютери. Користувачів новий інтерфейс не залишив байдужими, але революційний комп'ютер не був сумісний ні з колишніми програмами, ні з апаратними елементами. А в тодішніх корпораціях вже стали нормальними робочими інструментами WordPerfect і Lotus 1-2-3. Користувачі вже звикли і пристосувалися до символьному інтерфейсу DOS. З їхньої точки зору, Macintosh виглядав навіть якось несерйозно.
1.3.6. П'яте покоління комп'ютерів (1985 і донині)
Відмінні риси V-го покоління:
Нові технології виробництва.
Відмова від традиційних мов програмування таких, як Кобол і Фортран на користь мов з підвищеними можливостями маніпулювання символами і з елементами логічного програмування (Пролог і Лісп).
Акцент на нові архітектури (наприклад, на архітектуру потоку даних).
Нові способи введення-виведення, зручні для користувача (наприклад, розпізнавання мови і образів, синтезу мови, обробка повідомлень на природній мові)
Штучний інтелект (тобто автоматизація процесів вирішення завдань, отримання висновків, маніпулювання знаннями)
Саме на рубежі 80-90-х сформувався альянс Windows-Intel. Коли на початку 1989 р. Intel випустила мікропроцесор 486, виробники комп'ютерів не стали чекати прикладу з боку IBM або Compaq. Почалася гонка, в яку вступили десятки фірм. Але всі нові комп'ютери були надзвичайно схожі один на одного - їх об'єднувала сумісність з Windows і мікропроцесори від Intel.
У 1989 р. був випущений процесор i486. Він мав вбудований математичний співпроцесор, конвеєр і вбудований кеш першого рівня.
1.3.7. Напрями розвитку комп'ютерів.
Нейрокомп'ютери відносяться до шостого покоління ЕОМ. Незважаючи на те, що реальне застосування нейромереж почалося відносно недавно, нейрокомп'ютингу як науковому напрямку пішов сьомий десяток років, а перший нейрокомпюьтер був побудований в 1958 році. Розробником машини був Френк Розенблатт, який подарував своєму дітищу ім'я Mark I (рис. 1.12).
Теорія нейромереж вперше була позначена в роботі Маккаллок і Піттса в 1943 р: будь-яку арифметичну або логічну функцію можна реалізувати за допомогою простої нейронної мережі. Інтерес до нейрокомп'ютингу знову спалахнув на початку 80-х років і був підігрітий новими працями з багатошаровим перцептроном і паралельними обчисленнями.
Нейрокомп'ютери - це ПК, які складаються з безлічі працюючих паралельно простих обчислювальних елементів, які називають нейронами. Нейрони утворюють так звані нейромережі Висока швидкодія нейрокомп'ютерів досягається саме за рахунок величезної кількості нейронів. Нейрокомп'ютери побудовані за біологічним принципом: нервова система людини складається з окремих клітин - нейронів, кількість яких в мозку досягає 1012, при тому, що час спрацювання нейрона - 3 мс. Кожен нейрон виконує досить прості функції, але так як він пов'язаний в середньому з 1 - 10 тис. інших нейронів, такий колектив успішно забезпечує роботу людського мозку.
Рисунок 1.12 – Представник VІ-го покоління ЕОМ - Mark I
В оптоелектронних комп'ютерах носієм інформації є світловий потік. Електричні сигнали перетворюються в оптичні і назад. Оптичне випромінювання в якості носія інформації має ряд потенціальних переваг у порівнянні з електричними сигналами:
світлові потоки, на відміну від електричних, можуть перетинатися один з одним;
світлові потоки можуть бути локалізовані в поперечному напрямку до нанометрових розмірів і передаватися по вільному простору;
швидкість поширення світлового сигналу вище швидкості електричного;
взаємодія світлових потоків з нелінійними середовищами розподілено по всій середовищі, що дає нові ступені свободи в організації зв'язку і створення паралельних архітектур.
В даний час ведуться розробки по створенню комп'ютерів повністю складених з оптичних пристроїв обробки інформації. Сьогодні цей напрямок є найбільш цікавим.
Оптичний комп'ютер має небачену продуктивність і зовсім іншу, ніж електронний комп'ютер, архітектуру: за 1 такт тривалістю менше 1 наносекунди (це відповідає тактовій частоті більше 1000 МГц) в оптичному комп'ютері можлива обробка масиву даних близько 1 мегабайта і більше. До теперішнього часу вже створені і оптимізовані окремі складові оптичних комп'ютерів.
Оптичний комп'ютер розміром з ноутбук може дати користувачеві можливість розмістити в ньому чи не всю інформацію про світ, при цьому комп'ютер зможе вирішувати завдання будь-якої складності.
Біологічні комп'ютери - це звичайні ПК, тільки засновані на ДНК-обчисленнях. Реально показових робіт у цій галузі так мало, що говорити про суттєві результати не доводиться.
Молекулярні комп'ютери - це ПК, принцип дії яких заснований на використанні зміні властивостей молекул в процесі фотосінтезу. У процесі фотосинтезу молекула приймає різні стани, так що вченим залишається лише присвоїти певні логічні значення кожному стану, тобто "0" або "1". Використовуючи певні молекули, вчені визначили, що їх фотоцикл складається всього з двох станів, "перемикати" які можна змінюючи кислотно-лужний баланс середовища. Останнє дуже легко зробити за допомогою електричного сигналу. Сучасні технології вже дозволяють створювати цілі ланцюжки молекул, організовані подібним чином. Таким чином, дуже навіть можливо, що і молекулярні комп'ютери чекають нас "не за горами".
Квантові комп'ютери - обчислювані пристрої, які працюють на основі квантової механіки. Повномасштабний квантовий комп'ютер - гіпотетичний пристрій, можливість побудови якого пов'язана з серйозним розвитком квантової теорії в області багатьох частинок і складних експериментів; ця робота лежить на краї сучасної фізики. Обмежені квантові комп'ютери вже існують; елементи квантових комп'ютерів можуть застосовуватися для підвищення ефективності обчислень на вже існуючій приладовій базі.
i
і т
i
| | | |