Історія фотографії: Як все починалося...
Фотографія (від грецьких фото - світло, граф - малюю, пишу) - малювання світлом, світлопис - була відкрита не відразу і не однією людиною. У цей винахід вкладено працю вчених багатьох поколінь різних країн світу.
Люди давно прагнули знайти спосіб отримання зображень, який не вимагав би довгої та стомливої праці художника.
З давніх-давен, наприклад, було помічено, що промінь сонця, проникаючи крізь невеликий отвір у темне приміщення, залишає на площині світловий малюнок предметів зовнішнього світу. Предмети зображуються у точних пропорціях і кольорах, але у зменшених, порівняно з натурою, розмірах та у перевернутому вигляді. Ця властивість темної кімнати (або камери-обскури) була відома ще давньогрецькому мислителю Аристотелю, який жив IV столітті до нашої ери. Принцип роботи камери-обскури описав у своїх працях Леонардо да Вінчі.
Відомо, що ще в XIII столітті було винайдено окуляри. Окулярове скло перекочувало потім у зорову трубу Галілео Галілея. У Росії її великий вчений М. У. Ломоносов започаткував розвитку світлосильних труб і оптичних приладів.
Настав час, коли камерою-обскурою стали називати ящик з двоопуклою лінзою в передній стінці та напівпрозорим папером або матовим склом у задній стінці. Такий пристрій надійно служив для механічної замальовки предметів зовнішнього світу. Перевернуте зображення достатньо було за допомогою дзеркала поставити прямо та обвести олівцем на аркуші паперу.
У середині XVIII століття в Росії, наприклад, мала поширення камера-обскура, що мала назву «махіна для знімання першпектив», зроблена у вигляді похідного намету. З її допомогою були документально відбиті види Петербурга, Петергофа, Крондштата та інших російських міст.
Це була "фотографія до фотографії". Праця рисувальника була спрощена. Але люди над тим, щоб повністю механізувати процес малювання, навчитися не лише фокусувати світловий малюнок в камері-обскурі, але й надійно закріплювати його на площині хімічним шляхом.
Однак якщо в оптиці передумови для винаходу світлопису склалися багато століть тому, то в хімії вони стали можливими лише у 18 столітті, коли хімія як наука досягла достатнього розвитку.
Одним з найбільш важливих внесків у створення реальних умов для винаходу способу перетворення оптичного зображення на хімічний процес у світлочутливому шарі послужило відкриття молодого російського хіміка-аматора, згодом відомого державного діяча та дипломата, А. П. Бестужева-Рюміна (1693 – 1766) та не анатома та хірурга І. Г. Шульце (1687 - 1744). Займаючись у 1725 році упорядкуванням рідких лікувальних сумішей, Бестужев-Рюмін виявив, що під впливом сонячного світла розчини солей заліза змінюють колір. Через два роки Шульце також надав докази чутливості до світла солей брому.
Цілеспрямовану роботу з хімічного закріплення світлового зображення в камері-обскурі вчені та винахідники різних країн розпочали лише у першій третині ХІХ століття. Найкращих результатів досягли тепер відомі всьому світу французи Жозеф Нісефор Ньєпс (1765 – 1833), Луї-Жак Манде Дагер (1787 – 1851) та англієць Вільям Фокс Генрі Тальбот (1800 – 1877). Їх прийнято вважати винахідниками фотографії.
Хоча спроби отримання фотографічного зображення проводилися ще в 17 столітті, роком винаходу фотографії вважається 1839 року , коли в Парижі з'явилася так звана дагеротипія. На основі своїх власних досліджень та дослідів Нісефора Ньєпса, французькому винахіднику Луї Дагеру вдалося сфотографувати людину та отримати стійке фотозображення. Порівняно з попередніми дослідами час експозиції скоротився (менше 1 хв). Принципова відмінність дагеротипу від сучасної фотографії – отримання позитиву, а не негативу, що унеможливлювало отримання копій.
Повідомлення виконала Ярова А. 9-Б