Ім'я файлу: інструментальні та лабораторні методи діагностики.docx
Розширення: docx
Розмір: 199кб.
Дата: 06.04.2023
скачати
Розширення: docx
Розмір: 199кб.
Дата: 06.04.2023
скачати
інструментальні та лабораторні методи діагностики
При виборі діагностичного методу необхідно його оцінити за двома
якісними показниками: 1) діагностична цінність методу; 2) діагностична
ціна обстеження.
Діагностична цінність будь-якого методу обстеження – це та маса корисної діагностичної інформації, яку можна одержати в результаті обстеження.
Діагностична ціна обстеження – це насамперед ступінь втрати здоров’я пацієнта при виконанні такого обстеження, а потім вже його вартість.
Завдання ренгенографії:
1)це рентгенпозитивні ознаки захворювання;
2) знайти рентгенпозитивні ознаки ускладнень захворювання;
3) необхідно серед ознак захворювання та ускладнень виділити рентгенпозитивні травмуючі елементи
травмуючий елемент – це патологічна зміна, спрямована в бік важливих нервових і судинних структур сегмента. А патологічні зміни, спрямовані в інший бік, просто є ознаками захворю-
вання, а не травмуючими елементами.
М
РТ-діагностика вирішує наступні завдання:
1. Виявлення рентгенпозитивних і рентгеннегативних ознак захворювання.
2. Знаходження рентгенпозитивних та рентгеннегативних ознак ускладнень захворювання.
3. Виділення рентгеннегативних та рентгенпозитивних травмуючих елементів (наприклад, набряк, запальний процес, гематоми, гемартрози, кили дисків, секвестри пульпозного ядра, пухлини тощо).
4. Визначення ступеня компресії анатомічних структур, наприклад, спинного мозку.
5. Вивчення структури різних анатомічних утворень: головного, спинного мозку, судин тощо.
6. Вивчення структури патанатомічних утворень: метастази, гемангіоми, доброякісні новоутворення тощо.
Завдання класичної ангіографії (визначають обсяг і тактику оперативного втручання):
1) точно визначити місце стенозу
2) визначити довжину стенозованої ділянки
3)визначити ступінь стенозу
4) кількість стенозованих ділянок
реовазографіюМетод заснований на змінах електричного опору живої тканини
(імпедансу) залежно від артеріального притоку і венозного відтоку в досліджуваній ділянці.
Основне завдання реовазографії – оцінити артеріальний притік і венозний відтік у певному регіоні тіла або органів
При порушенні артеріального притоку відбувається деформація артеріальної хвилі і зниження її амплітуди (А2). У випадках порушення венозного відтоку спостерігається збільшення амплітуди венозної хвилі(А4)
За допомогою нітрогліцеринової проби можна віддиференціювати спазм артерій від стенозу або компресії.
Фотоплетизмографія оцінює також величину артеріального притоку і венозного відтоку, але в мікроциркуляторному руслі.
Тепловізійне дослідження
Завдання: виявлення ділянок із збільшеним або зменшеним тепловим потоком, тобто з метою знаходження “гарячих”та “холодних” зон. Збільшення тепловіддачі порівняно з нормою може
вказувати на наявність запального процесу або злоякісних новоутворень. “Холодна” зона вказує на порушення мікроциркуляції в напрямку зменшення кількості функціонуючих капілярів, що часто спостерігається при трофічних порушеннях, набряках, доброякісних пухлинах тощо.
Кон’юнктивальна біомікроскопія
Дозволяє виявити порушення мікроциркуляції (спазматичні, паретичні, змішані)
Соматографія
Завдання: зареєструвати порушення постави у різних площинах(в фронтальній та сагітальній площинах), а також оцінити абсолютні значення викривлень та їх динаміку в процесі захворювання або лікування.
Денситометрія
Завдання: визначини щільнімть кісткової тканини
є УЗ-денсітометрія(для контролю лікування) та рентген-денсітометрія
Недолік рентгену-рентгенологічне наватаження
переваги — визначити щільність будь-якої кістки
Лабораторні методи діагностики
Із лабораторних методів дослідження частіше використовують загаль-
ний аналіз крові та аналіз крові на активність запального процесу. Рідше
досліджують ступінь гормональних порушень, електроліти крові.
Ще одним важливим завданням вертебродіагностики є виявлення
вертеброгенних захворювань внутрішніх органів. З цією метою вико-
ристовують клінічні ознаки вертеброгенних захворювань.
При хворобі Бєхтєрєва позитивні ЗАК,ревмопроби.ШОЕ може зростати Исследование HLA-B27
При остеопорозі — електроліти, гормональні порушення
ознаки вертеброгенних захворювань:
1. Кількісні та якісні патологічні зміни в сегментах повинні відповідати важкості захворювання органа.(чим більше травмуючих елементів в сегменті, тим буде важчою патологія внутрішнього органа , який пов’язаний з цим сегментом)
2. Загострення захворювання внутрішнього органа повинне співпадати за часом із загостренням захворювання хребта або проявлятись після його виникнення.
3. Атиповий перебіг захворювання (наприклад, іррадіація болю в шию при стенокардії).
4. Резистентність захворювання внутрішнього органа до звичайних схем лікування.
5. Висока ефективність вертебрологічного лікування по відношенню до захворювання органа.
6. Нормалізація функціональних показників органа після вертебрологічного лікування.
7. Нормалізація мікроциркуляції та гемодинаміки органа після вертебрологічного лікування.