МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО
КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ
ЗАТВЕРДЖУЮ
Декан факультету фізичної культури та спорту
Г.Б. Жигадло
„ ____”________________20____ р.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
для проведення занять з навчальної дисципліни
ВІЙСЬКОВА ІСТОРІЯ
Тема 1. Військо княжої доби (ІХ-ХШ ст.). Військове мистецтво українського козацтва (ХVІ – перша половина ХVІІ ст.).
Військо Гетьманщини (ХVП-ХVШ ст.)
галузь знань 01 ОСВІТА
код та найменування
спеціальності 014 СЕРЕДНЯ ОСВІТА (ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА)
спеціалізація ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ
факультет ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ,
КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ
Обговорено на засіданні
кафедри військової підготовки
„ ____”________________20_____ р.
Протокол №_____
Розробив: доктор філософії з
гуманітарних питань, доцент
А.М. Бахтін_
Миколаїв 2017
Тема 1. Військо княжої доби (ІХ-ХШ ст.). Військове мистецтво українського козацтва (ХVІ – перша половина ХVІІ ст.).
Військо Гетьманщини (ХVП-ХVШ ст.)
І. Послідовність проведення занять та розрахунок часу
| Назва заняття | Вид занять | Кількість годин | Місце проведення |
| Заняття 1. Військова історія, її складові частини. Військо княжої доби, українського козацтва та Гетьманщини. | лекція | 2 | Клас |
| Заняття 2. Організація та озброєння давньоруського війська. | семінарське заняття | 4 | Клас |
| Заняття 3. Особливості ведення бойових дій кінця ХУІ- ХУП століття. | семінарське заняття | 4 | Клас |
| Заняття 4. Українське військо у середині ХУП століття. | Самостійна робота | 9 | |
| Усього за темою №1: | 19 годин | ||
Примітка: * - навчальним планом на самостійну роботу передбачається 9 годин із них 3 години проводиться під час “військового дня”, 6 годин навчального часу, призначеного для самостійної роботи, використовується громадянами для засвоєння навчального матеріалу у час, вільний від обов’язкових навчальних занять (у бібліотеках, комп’ютерних класах, домашніх умовах).
ІІ. Організаційно-методичні вказівки
ЗНАТИ:
1. Організацію та озброєння давньоруського війська.
2. Основні битви княжої доби.
3. Особливості ведення бойових дій на суші та на морі кінця ХУІ-ХУІІ століття.
ВМІТИ:
Самостійно аналізувати, комплексно вивчати і об’єктивно висвітлювати події княжої доби (ІХ-ХШ ст.).
Розширити і поглибити знання про військове мистецтво українського козацтва ( ХУІ - перша половина ХУП ст.).
Проаналізувати особливості ведення бойових дій кінця ХУІ—ХУП століття.
Послідовність відпрацювання теми:
Тема №1 відпрацьовується в години навчальних занять в умовах кафедри військової підготовки на 10 аудиторних заняттях і 9 занять самостійної роботи. З них 2 години проводяться під час «військового дня», 7 годин навчального часу призначено для самостійної роботи.
Кожне заняття теми складається з трьох основних частин: вступу (організаційної частини), основної частини, заключної частини (висновків). Більшість часу відводиться на семінар – один із найскладніших і одночасно продуктивних форм інноваційного навчання та виховання у вищій школі. Він призначений для самостійної групової роботи студентів. Під час семінарського заняття студенти можуть перевірити свою підготовку, обговорити поставлені перед ними проблемні питання, перевірити свою позицію та почути та обговорити інші думки.
Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час вільний від обов’язкових навчальних занять.
Самостійна робота може виконуватись у читальному залі бібліотеки кафедри, навчальних кабінетах , а також у домашніх умовах з використанням Інтернет-мережі (сайт кафедри ВП).
1. Метою викладання навчальної дисципліни “Військова історія” є: надати знання студентам з основних етапів розвитку засобів і способів ведення збройної боротьби з найдавніших часів до наших днів. На конкретних історичних прикладах показати роль народних мас і полководців у війні, роль людини й техніки у розвитку способів збройної боротьби. Вивчити історію розвитку ЗСУ на різних історичних етапах, розвиток тактики, озброєння і форм організації сухопутних військ і на конкретних історичних прикладах їх бойової діяльності під час воєн показати роль політичних діячів та полководців у досягненні перемог над ворогом.
2. Завдання вивчення дисципліни “Військова історія” є:
- подати наукове вивчення військової історії на сучасному етапі, вивчення конкретної війни спираючись на аналіз класових сил, соціально-економічних та політичних умов даного історичного періоду, кількість і якість озброєння, склад, організацію та рівень підготовки їх збройних сил, розвиток військово-теоретичного мислення, практичного способу ведення війни;
- узагальнити досвід і способи ведення війни, операцій і бою. Військово-історична наука насамперед прагне розкрити загальні і приватні закони збройної боротьби, зрозуміти сучасне військове мистецтво та передбачати перспективи його розвитку;
- висвітлити зміст і особливості ролі народних мас і полководців у війнах на кожному історичному етапі;
- показати найважливіші події та явища героїчного минулого народу нашої держави.
Тема 1. Військо княжої доби (ІХ-ХШ ст.). Військове мистецтво українського козацтва (ХVІ – перша половина ХVІІ ст.). Військо Гетьманщини (ХVП-ХVШ ст.)
Заняття 1: Військова історія, її складові частини. Військо княжої доби, українського козацтва та Гетьманщини.
Вид заняття: лекція.
Навчальна і виховна мета:
Надати студентам знання по основним закономірностям війн та військового мистецтва в ранній період доби середньовіччя.
Розкрити причини та характер війн, розвиток ЗС, озброєння, тактики дій військ в даний період.
Виховувати студентів на історичних традиціях та розвивати в них тактичне мислення, почуття гордості за свою Вітчизну, свій український народ.
Час: 2 години.
Місце: клас.
Література:
Военный энциклопедический словарь.-М.: Воениздат, .
Енциклопедія українознавства, т.ІІІ.- Київ, 1995.
Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З., Думін О., Шрамченко С.: Історія українського війська.- Світ, 1992.
Наочні посібники: мультимедійне обладнання, слайди.
Навчальні питання і розрахунок часу
Ввідна частина – 5 хв.
Основна частина – 70 хв.:
1. Військова історія, її складові частини.
2. Військове мистецтво давніх слов’ян. Військо Київської Русі та Галицько-Волинської держави, організація і озброєння. Стратегія і тактика дій на суші та на морі.
3. Організація озброєння і тактика дій козацького війська на суші та на морі.
4. Українське військо часів визвольної війни під приводом Б.Хмельницького (1648-1657 рр.).
5. Військо Гетьманщини, комплектування, організація, озброєння й військове мистецтво.
Заключна частина – 5 хв.
Ввідна частина:
перевірити наявність навчаємих;
зробити запис в журналі.
Основна частина.
оголосити тему і навчальну мету заняття.
Перше навчальне питання. Військова історія, її складові частини.
Предмет військова історія є галузь загально історичної науки і в той же час складовою частиною військової науки. Вона займається вивченням війн минулого, розвитком озброєння та бойової техніки, організаційних форм армії і флоту та військового мистецтва. Вона вивчає принципи комплектування, форм організації, методи навчання та виховання військ, розкриваючи при цьому причини, які були викликані їх зміною на різних етапах історичного розвитку. Вивчає прогрес озброєння та бойової техніки у зв'язку з розвитком виробництва та визначає вплив засобів боротьби на розвиток способів ведення бойових дій, а також зворотній вплив військового мистецтва на розвиток озброєння та бойової техніки.
Військова наука являє собою систему знань про характер і закони війни, підготовку Збройних Сил держави до війни та способи її ведення.
Складовими частинами військової науки є:
Теорія військового мистецтва: вивчає і розробляє конкретні способи підготовки і ведення війни, операцій і бою.
Теорія військового будівництва: вивчає склад і організаційну структуру Збройних Сил в мирний і воєнний час, систему їх мобілізації, комплектування, розгортання, підготовку резервів, організація військової служби.
Теорія військового навчання та виховання: розробляє форми і методи оперативної бойової та ідеологічної підготовки
Теорія військової економічної та господарської діяльності Збройних Сил: досліджує накопичення і використання матеріальних засобів для оборони держави.
Теорія управління ЗС: досліджує закономірності принципи і методи роботи командування, штабів і ідеологічної роботи по управлінню військами при підготовці і веденні операції, а також діяльністю військ в мирний і воєнний час.
Військова історія в рамках предмета військової науки включає:
Мал.1
Історія війн вивчає у хронологічній послідовності конкретні війни, розкриває їх специфічні особливості; досліджує причини і соціально-економічні умови виникнення кожної із війн; визначає вплив даної війни на розвиток суспільства.
Історія Збройних Сил вивчає історію виникнення ЗС, їх призначення, розвиток, принципи їх будівництва, навчання і виховання особового складу у зв'язку з соціально-економічним розвитком держави. Розкриває структуру ЗС на різних історичних етапах.
Історія озброєння та військової техніки вивчає створення та розвиток різних видів озброєння та бойової техніки, її застосування у війcьках та модернізацію на різних історичних етапах
Історія військової думки досліджує соціально-економічні та політичні спеціальні, військово-технічні особливості розвитку військового мистецтва на різних його етапах.
Історія військового мистецтва досліджує розвиток способів та форм воєнних дій в суспільно-економічних формаціях; вивчає способи підготовки та ведення війни, операції та бою на суші, в морі та в повітрі; включає питання розвитку стратегії, оперативного мистецтва та тактики.
Військове мистецтво - це теорія та практика підготовки та ведення воєнних дій на суші, в морі та в повітрі.
Складові частини військового мистецтва
Мал.2
Між стратегією, оперативним мистецтвом та тактикою існує тісний зв'язок та взаємозалежність. Ці складові частини доповнюють одна одну.
Стратегія - це вища галузь військового мистецтва, яка включає:
Основи підготовки ЗС до війни та їх мобілізація.
Форми ведення війни та особливості її планування.
Основи визначення головних стратегічних ударів для кожного періоду війни (приклад: битва за Дніпро, визволення Правобережної України).
Оперативне мистецтво не розглядає війну в цілому і навіть не окремий її період, що є задачею стратегії, а розглядає планування, підготовку, організацію та ведення операцій на театрі воєнних дій.
Прикладом можуть служити Московська та Сталінградська оборонні наступальні операції, в яких брали участь групи фронтів.
Тактика як галузь військового мистецтва і складова частина оперативного мистецтва охоплює теорію та практику підготовки і ведення бою підрозділами, частинами і з'єднаннями різноманітних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ.
Тактика розподіляється на загальну тактику і тактику видів ЗС, родів військ та спеціальних військ.
Загальна тактика досліджує закономірності загальновійськового бою і відпрацьовує рекомендації по його підготовці і веденню загальними зусиллями підрозділів, частин і з'єднань різноманітних видів, родів і спеціальних військ.
Тактика видів збройних сил, родів, військ та спеціальних військ розробляє специфічні питання бойового застосування підрозділів, частин і з'єднань у загальновійськовому бою і самостійно.
Тактика має два аспекти: теоретичний і практичний.
Теорія тактики досліджує зміст і характер сучасного бою, розкриває закономірності і принципи ведення збройної боротьби тактичними силами і засобами, вивчає бойові можливості військових формувань, розглядає способи підготовки і ведення бою.
Теоретичні положення тактики знаходять відображення в статутах, настановах, підручниках, навчальних посібниках, воєнно-теоретичних працях.
Практичний аспект - охоплює діяльність командирів, штабів і військ по підготовці і веденню бою. Він включає збір і вивчення даних обстановки, прийняття рішення і доведення задач до підлеглих, планування, підготовку військ і місцевості до бою, ведення бойових дій, управління підрозділами, частинами, з'єднаннями, всебічне забезпечення бою.
Тактика - сама динамічна область військового мистецтва. Вона максимально наближена до практичної діяльності військ: рівень її розвитку йде по висхідній лінії, від простого до складного.
Періодизація військової історії.
Періодизація будується за ознаками, які вказують на якісну відмінність військового мистецтва та армії, одного періоду від іншого.
Періоди військової історії
І - війни ранньої історії (рабовласницька суспільно-економічна формація) - І тис. до н.е. - VІ ст.н.е.;
ІІ - війни доби середньовіччя (феодальна суспільно-економічна формація) - VІ ст. - 1 пол. ХVІІ ст.;
ІІІ - війни нової історії (капіталістична суспільно-економічна формація) - 2 пол. ХVІІ ст. - 1918 р.;
ІV - війни новітньої історії - (1918 - по тепер. час)
Кожний із названих періодів в свою чергу поділяється на більш стислі в часи періоди та етапи, оскільки засоби та способи ведення війни перетерплюють суттєві зміни в рамках кожної окремо взятої суспільно-економічної формації.
З стародавніх часів пройшло приблизно 14 тис. 518 війн, в яких загинуло приблизно 3. 640.000.000 чоловік і тільки близько 300 років люди жили мирно.
Походження та сутність армії
Аналіз війни як суспільно – політичного явища підводить нас до необхідності поставити питання: походження, сутності та умов виникнення армії як головного знаряддя війни.
Армія - (від латинського архаре – озброювати) – організоване об’єднання озброєних людей, яке утримується державою з метою захисту її від зовнішнього ворога.
Збройні Сили – військова організація держави, призначена для оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Історична наука доказує, що як і війна , армія з’явилася в період розподілу суспільства на класи та виникнення держави, тобто тоді, коли виникла необхідність в особливій силі, яка повинна була тримати у повинності експлуатовані маси всередині держави, вести боротьбу за розширення своєї держави, охороняти її від нападу зовнішнього ворога.
Являючись важливим органом держави, армія служить знаряддям політики, яку проводить держава.
Класовий характер армій на протязі різних історичних періодів яскраво проявився в системі комплектування, принципах навчання та виховання військ, в збереженні командних посад представниками пануючих класів.
Історії відомі різні системи комплектування армії, такі як:
рабовласницьке та феодальне ополчення;
наймана та рекрутська система;
набір за системою загального військового обов’язку;
контрактна система.
В організаційному плані армія пройшла теж чималий шлях від розвитку легіонів, когорт і маніпул, які слугували бойовим порядком і водночас організаційно – штатною структурою в рабовласницькій формації до полків в середні віки. З появою масових армій та ведення великих війн виникають великі з’єднання та об’єднання – дивізії, корпуси, армії та групи армій, фронти, округи, оперативні командування та територіальні управління.
Історичний аналіз розвитку армії показує, що на протязі багатьох соціально – економічних формацій армія як знаряддя держави, виконувала ряд функцій – внутрішню та зовнішню.
Функції армії
І. Внутрішня функція армії зводилася до забезпечення інтересів панівного класу всередині країни, вести боротьбу з класовими противниками. Наприклад, війни ранньої історії в більшості випадків пов’язані з визволенням від рабства. Повстанням рабів під проводом Спартака, стало класичним прикладом боротьби за свої права, хоча і були вони придушени армією, яка підтримувала панівний клас ( рабовласників).
Так і в епоху доби середньовіччя та нової історії. Армія , яка складалась в основному з великих землевласників і пов’язана з нею система озброєних держав – давала дворянству владу над кріпосним народом.
ІІ. Зовнішня: заключалася в розширенні кордонів своєї держави за рахунок захоплення територій інших країн, а також охорони своїх кордонів.
Тільки у ХХ ст. з’являються держави, в яких згідно Конституції, армії виконують одну функцію – зовнішню. Наприклад, в Конституції України в статті 17 розділу І записано: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою українського народу. Оборона України, захист її суверенітету і територіальної цілісності, й недоторканості покладаються на Збройні Сили України».
1 2 3 4 5 6 7 8