«Хвіст, що крутить собакою»
Подивившись фільм 1997 року «Шахрайство» або ж з дослівного перекладу на український «Хвіст, що виляє собакою» Баррі Левінсона, я досить сильно перейнялася всією суттю передвиборних кампаній. Можна зрозуміти, наскільки важливою є кожна деталь у побудові позитивного іміджу політика, не кажучи вже про самого президента. До сьогодні я була впевнена, що політична метушня – не моя стихія. Аж надто багато брехні в цих махінаціях і схемах. І я не змінила своєї думки. Країною не може управляти одна людина. Президент лише продукт, грамотно оформлений та презентабельний персонаж у таємному світі уряду. Щоб створити позитивний образ і надати продукту солідного вигляду, проводиться величезна і копітка робота в різних сферах. Власне ці аспекти пояснюють глядачеві, чому саме така назва у фільму.
Події розгортаються у Сполучених штатах Америки, приблизно у середині 90-х. Той період, коли ще не було засобів комунікації нашої сучасності, як, власне, всюдисущий Інтернет. У ті часи були зовсім інші схеми передвиборного піару, які базувалися в основному на телебаченні та пресі (у кінострічці зроблено акцент більш на телевізійні засоби комунікації). Команда глави держави зіткнулася з проблемою, яка, як на зло, сталася напередодні виборів. Щоб виправити і без того хитке становище репутації містера Президента, його команда наймає спеціаліста з нештатних ситуацій Конарда Бріна. Його кмітливість та моментальний аналіз проблеми вражає. У його голові крутиться безліч ідей, одна з яких змушує їх з Уіні Еймс, асистенткою, вдатися до фіктивної організації відволікаючого маневру. Вони звертаються до знаменитого голлівудського продюсера Стенлі Мотса, який одразу ж вистачає бика за роги. Стенлі творча особистість, але страждає від нестачі уваги. Всі його роботи були успішними, але його згадували лише одним рядком у титрах.
Цей, на перший погляд, незначний факт «вистрілить» одного разу. Герої беруться до роботи. Завдяки продюсеру вони створюють фейкові новини про причину тривалої відсутності президента, намагаються відвернути увагу від його постаті, вигадуючи фальшиву «війну» в Албанії. Використовують ретельно підібрані інструменти відновлення репутації: створюють ролик нібито прямісінько з «безодні лиха», тиснуть на жалість, використовуючи образи маленької дівчинки і кошеня в її руках, пишуть пісні і т.д. Безумовно мені, як глядачеві та можливому піарнику, цікаво спостерігати за їхньою роботою. Мене захоплює спостереження за їх швидкою реакцією, стресостійкістю, гарною фантазією та вмінням моментально вирішувати проблеми в міру їх надходження.
Підібравши відповідні точки тиску на громадськість, продюсер, асистентка і спін-доктор Конард Брін, відчуваючи досить хитке становище, вирішуються на створення образу та історії звичайного військового Шумана, який нібито брав участь на фіктивній «війні» в Албанії. Забутого, простого хлопця з несамовитою історією. Само собою, у класичному «кіношному» кліше, у них все йде не за планом, вони стикаються з проблемами із законом та порушенням конфіденційності. Зрештою, героям все ж таки вдається вийти з хиткого становища, але Стенлі Мотс, продюсер, занадто захопився своєю роботою. Він стверджує, що це його найкраще досягнення, і має намір оприлюднити його, чим порушує правила конфіденційності договору. Його доводиться «прибрати».
Фільм із гірко-солодким кінцем. Проте деякі моменти відверто абсурдні, на мій погляд. Наприклад, як катастрофа літака, після котрої вижили всі головні герої, не отримав жодної подряпини. Деякі образи до остраху карикатурні. Хоча з іншого боку, якби фільм був занадто серйозний, я заснула б після 10 хвилин перегляду. Я завжди ставилася до політичних справ досить скептично, і моя думка, повторюся, незмінна, але, зізнаюся, картина кумедна. Особливо к середині.
Отже, мій вердикт такий: 7/10. Пояснюсь. Фільм складний. Багато діалогів, особисто мені, простій дівчині, деякі слова були незрозумілі, але це дрібниці. Якщо ви піарник, журналіст, політолог або ж простий обиватель, який цікавиться політикою, вам цей фільм зайде на «ура». Чи переглянула б я його ще раз? Хм, на жаль, але ні… Мої інтереси не включають політику і різні махінації в цій сфері. Але відмітити деякі навички роботи піарника для мене було цікаво. Особливе задоволення дало спостереження за фахівцем у справі. Дуже цікаве заняття.