Ім'я файлу: Методи_відбору_проб_ОР_з_різноманітних_середовищ_кулинич.docx
Розширення: docx
Розмір: 1523кб.
Дата: 08.06.2021
скачати

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ТАНКОВИХ ВІЙСЬК

НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

“ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

Факультет радіаційного, хімічного, біологічного

захисту та екологічної безпеки

Кафедра

хімії та бойових токсичних хімічних речовин
КУРСОВА РОБОТА


Виконав:

Ст. солдат Микита Земляний

Харків 2020

ЗМІСТ


ВСТУП 4

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХІМЧНОЇ РОЗВІДКИ 5

1.1 Завдання та організація хімічної розвідки 5

1.2 Організація хімічного контролю 6

1.3 Методи індикації ОР та отрут 8

2 ІНДИКАЦІЯ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН 10

2.1 Визначення отруйних речовин нервово-паралітичної дії у повітрі 10

2.2 Визначення отруйних речовин шкірнонаривної дії у повітрі 14

3 МЕТОДИ ВІДБОРУ ПРОБ ОР 17

ВИСНОВКИ 20

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 21


ВСТУП


Індикація у перекладі з латинської мови означає показувати, виявляти. У військовій справі цей термін вперше був використаний у кінці першої світової війни для позначення заходів щодо виявлення ОР при їх використанні.

Перші способи індикації були запропоновані у 1914-1918 рр. Прокоф’євим та Колосковим. Перший запропонував для виявлення ОР індикаторні папірці, а другий - скляні посудини з індикаторними речовинами, через які всмоктувалось заражене повітря.

Після закінчення першої світової війни, коли почалися широкі дослідження з вивчення властивостей хімічної зброї, термін "індикація" почали використовувати і для кількісної оцінки зараження різних об’єктів отруйними речовинами.

Актуальність теми полягає в тому, що висока токсичність бойових отруйних речовин, їх здатність викликати масові ураження особового складу висувають на перший план у системі захисту військ від хімічної зброї такі заходи, як хімічна розвідка та індикація отруйних речовин. Ці заходи є важливою ділянкою діяльності командирів (начальників) та особового складу медичних підрозділів, частин та установ, оскільки від своєчасності, достовірності їх проведення залежить життя особового складу та боєздатність військ.

Хімічний склад об’єктів природного середовища змінюється в часі і просторі. Відбір проби має забезпечити представництво одержаних результатів. Помилки, які можуть виникнути внаслідок неправильного відбору, неможливо виправити ніякими експериментальними або розрахунковими методами.

Метою роботи є розгляд теоретичних питань про хімічну розвідку. Основним є розгляд про індикацію ОР та методи відбору проб з різноманітних середовищ.

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХІМЧНОЇ РОЗВІДКИ

1.1 Завдання та організація хімічної розвідки


Хімічна розвідка - це комплекс заходів, спрямованих на виявлення зараження отруйними речовинами місцевості у районах розташування та на напрямках дії військ, що проводяться з метою попередження ураження особового складу хімічною зброєю.

Вимоги до хімічної розвідки: своєчасність; безперервність; достовірність; спадкоємність.

Завданнями хімічної розвідки є:

  • встановлення наявності зараження ОР місцевості та повітря і термінове повідомлення особового складу про зараження;

  • визначення характеру та ступеня зараження;

  • визначення меж зараження районів та позначення їх знаками "заражене" з позначенням виду ОР та часу визначення;

  • визначення районів застою ОР;

  • визначення напрямків переміщення зараженої хмари;

  • визначення шляхів обходу (об’їзду) районів зараження;

  • здійснення контролю за зміною ступеня зараження ОР місцевості та повітря а також за зміною меж районів зараження;

  • виявлення зараження ОР джерел питної води та пунктів водопостачання.

Хімічна розвідка організовується штабами частин та командирами підрозділів. Безпосереднє керівництво розвідкою у підрозділах здійснює командир підрозділу, а у частинах ― начальник хімічної служби.

Хімічна розвідка у ротах та батальйонах ведеться хімічними спостерігачами та хімічними спостережними постами, котрі призначаються з особового складу цих підрозділів. Спостережні пости, як правило, розташовують на командних пунктах своїх підрозділів.

У частинах (з’єднаннях) хімічна розвідка здійснюється хімічними спостережними постами (ХСП) та хімічними розвідувальними дозорами (ХРД), що виділяються з підрозділів розвідки хімічних військ. ХСП ведуть розвідку, як правило, на командних пунктах частин (з’єднань), а хімічні розвідувальні дозори діють самостійно або у складі органів військової розвідки, передових, розвідувальних, рейдових, спеціальних та обхідних загонів, авангардів, загонів забезпечення руху та загонів ліквідації наслідків використання противником зброї масового ураження (ЗМУ). У дивізії, крім того, вона може проводитись приданими вертольотами для радіаційної та хімічної розвідки.

Хімічна розвідка проводиться шляхом спостереження та обстеження зараженої місцевості. Спостереження здійснюється хімічними спостерігачами та хімічними спостережними постами (ХСП), а обстеження - хімічними розвідувальними дозорами (ХРД), які переміщуються на спеціально обладнаній техніці (БРДМ-РХ, УАЗ-469-РХ, БТР-РХ) [1].

1.2 Організація хімічного контролю


Хімічний контроль полягає у визначенні факту і ступеня зараження отруйними та сильнодіючими отруйними речовинами особового складу, поранених та хворих, засобів індивідуального захисту, обмундирування, взуття та спорядження, техніки та озброєння, майна, води, продовольства, фуражу та інших об’єктів.

Відповідно до діючих положень функції хімічного контролю розподіляються в основному між хімічними військами, медичною та ветеринарною службами.

До обов'язків хімічних військ входить індикація ОР у повітрі, на ґрунті, озброєнні, техніці, засобах захисту, обмундируванні, спорядженні, матеріальних засобах, а також контроль за їх дегазацією.

На ветеринарну службу покладається індикація ОР та отрут у фуражі та воді, призначеній для пиття та миття тварин, а також на службових тваринах, на знятих шкірах та на тваринах, призначених для забиття на м’ясо.

До завдань медичної служби входить визначення ОР та отрут у воді, що призначена для пиття, приготування їжі та миття особового складу, а також у харчових продуктах, починаючи з продовольчих складів і закінчуючи казанком.

Але цим не вичерпується коло завдань медичної служби з індикації ОР. У медичних установах (частинах та підрозділах) здійснюються також такі заходи:

  • контроль за зараженістю медичного та санітарно-господарчого майна;

  • контроль за зараженістю обмундирування, спорядження та іншого майна уражених, поранених та хворих, що прибувають на етапи медичної евакуації;

  • контроль за повнотою дегазації води, продовольства, медикаментів та іншого медичного та санітарно-господарчого майна;

  • експертиза води та продовольства на предмет зараженості отрутами, які противник використав з диверсійною метою.

Хімічний контроль здійснюється після кожного випадку використання противником хімічної зброї і проводиться за допомогою приладів хімічної розвідки та хімічних лабораторій [2].

Прилади хімічної розвідки забезпечують можливість встановлення факту зараження та визначення орієнтовної величини ступеня зараження об’єктів, а також відбір проб у заражених районах для лабораторного обстеження.

Польові хімічні лабораторії використовуються для кількісного визначення ОР у різних заражених середовищах (пробах).

1.3 Методи індикації ОР та отрут


Для індикації ОР та отрут використовуються різні методи, які можна поділити на дві групи:

  • а) суб’єктивні - ґрунтуються на показаннях органів чуття;

  • б) об’єктивні - ґрунтуються на даних технічних засобів.

Розрізняють такі методи індикації ОР та отрут:

  • органолептичний;

  • хімічний;

  • біохімічний;

  • біологічний;

  • фізичний;

  • фізико-хімічний.

Органолептичні методи ґрунтуються на визначенні ОР за допомогою органів чуття людини. Найбільш суттєве значення має зір (можна побачити краплі ОР, виявити хмару і т. ін.). Є особливості розриву хімічного боєзапасу: глухий звук, маленька воронка, мало осколків, слабка руйнівна дія, мало поранених, утворюється хмара пари та туману.

Найбільше значення мають хімічні методи. Вони ґрунтуються на використанні характерних хімічних реакцій між ОР та реактивом (індикатором). Методи бувають прямі (виявлення ОР за їх характерними хімічними властивостями у присутності індикатора) та непрямі (виявлення ОР за продуктами їх розпаду). За наочністю вони можуть бути колориметричними (кольоровими) та нефелометричними (осадовими). У польових умовах частіше використовують колориметричні реакції.

З метою збільшення чутливості та специфічності методів індикації використовуються біохімічні методи.  Наприклад, для індикації фосфороорганічних ОР використовують холінестеразну реакцію.

Біологічні методи індикації ґрунтуються на оцінці клініко-патоморфологічних та біохімічних змін, що виникають в організмі тварин, спеціально заражених ОР чи отрутами. Для цього використовують собак, кішок, кролів, мишей, щурів, птахів, риб тощо. Велике значення цей метод має при визначенні швидкодіючих, високотоксичних, раніше невідомих ОР. Але саме цей метод трудомісткий, не завжди специфічний.

Фізичні методи індикації ґрунтуються на визначенні ОР за фізичними властивостями (температура кипіння та плавлення, розчинність, леткість, питома вага, оптичні, електричні та теплові процеси у зараженому середовищі і т. ін.). Недолік цих методів у тому, що вони вимагають спеціального обладнання, високої кваліфікації працівників, а через це малопридатні для використання у польових умовах. Застосовуються при вивченн невідомих ОР.

Фізико-хімічні методи ґрунтуються на використанні явищ, які супроводжують або є наслідками хімічних реакцій, що відбуваються при взаємодії ОР з індикаторами і реєструються за допомогою фізичних методів. Широко використовуються в автоматичних засобах індикації ОР [3].

2 ІНДИКАЦІЯ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН

2.1 Визначення отруйних речовин нервово-паралітичної дії у повітрі


Виявити ФОР можна військовими засобами хімічної розвідки. Ці ОР можна визначити за допомогою індикаторних трубок ИТ-44 та ИТ-51, які знаходяться у приладах ВПХР (військовий прилад хімічної розвідки), ППХР (напівантоматичнийприлад хімічної розвідки) та ПГО-11 (газовизначник напівавтоматичний).

Також можна провести якісне та кількісне визначення ФОР у пробах різних заражених матеріалів (води, грунту, харчових продуктів тощо) за допомогою реактивів із польових хімічних лабораторій ПХЛ-54, ПХЛ-1 та АЛ-4М.

Для визначення ОР нервово-паралітичної дії в небезпечних концентраціях (0,00005-0,1 мг/л і більше) необхідно взяти дві індикаторних трубки з червоним кільцем і крапкою.

Збереження червоного кольору наповнювача в дослідній трубці після пожовтіння його в контрольній вказує на наявність ОР у небезпечних концентраціях; одночасне пожовтіння наповнювача в обох трубках – на відсутність ОР у небезпечних концентраціях.

ОР в малих концентраціях присутні, якщо до моменту утворен­ня жовтого забарвлення в контрольній трубці збережеться черво­ний колір верхнього шару наповнювача дослідної трубки. Зміна кольору до жовтого або рожево-оранжевого вказує на відсутність ОР нервово-паралітичної дії у мало небезпечних концентраціях.

Незалежно від одержаних результатів обстежують повітря на наявність фосгену, хлорциану і синільної кислоти за допомогою індикаторної трубки з трьома зеленими кільцями. Послідовність роботи така: надпиляти трубку, обламати кінці, розбити ампулу, вставити трубку немаркованим кінцем у насос, зробити 10-15 качань насосом; дивитися на забарвлення верхнього і нижнього шарів наповнювача; верхній шар забарвлюється від фосгену і дифосгену, нижній – від хлорциану або синільної кислоти (або хлорциану і синільної кислоти, одночасно) і порівняти забарвлення наповнювача з еталоном, нанесеним на касеті для індикаторних трубок з трьома зеленими кільцями.

При необхідності визначити, від якої ОР виникло забарвлення нижнього шару, потрібно надпиляти другу трубку, обламати кінці, розбити ампулу, вставити немаркованим кінцем у насос, зробити 10-15 качань. Подивитися забарвлення. Відсутність рожево-малинового забарвлення в трубці свідчить про наявність у повітрі тільки синільної кислоти.

Після цього визначають наявність у повітрі парів іприту індикаторною трубкою з одним жовтим кільцем, для цього: обламати кінці, вставити в насос, зробити 60 качань, вийняти трубку із насоса, витримати 1 хвилину і визначити ступінь небезпеки ОР відповідно до еталону на касеті для індикаторних трубок з одним жовтим кільцем.

Для виявлення ОР у диму із застосуванням протидимного фільтра необхідно підготувати ІТ згідно з інструкцією ОР і вставити насос, надіти насадку на головку насоса, закріпити протидимний фільтр, зробити необхідну кількість качань; зняти фільтр і насадку, вийняти ІТ і визначити ступінь небезпеки за рекомендаціями для даної ОР.

Визначення отруйних речовин нервово-паралітичноі дії у повітрі визначається за допомогою Індикаторної трубки ИТ-44.

ИТ-44 маркується червоним кільцем і червоною точкою. Трубка складається із силікагелевого наповнювача та двох ампул: верхньої - з лужним водноспиртовим розчином холінестерази та нижньої - з розчином бутирилхолінйодиду та фенолового червоного:


Рисунок 2.1 – схема ИТ-44

В основу визначення покладено біохімічну реакцію ферментативного гідролізу бутирилхолінйодиду холінестеразою:

(2.1)

У даній реакції утворюється холіновий спирт і масляна кислота.

Остання змінює рН реакційного середовища, що і реєструється кислотно-основним індикатором феноловим червоним. Якщо у повітрі е ФОР, то вони адсорбуються на силікагелевому наповнювачі індикаторної трубки та починають інгібувати холінестеразу. Відбувається втрата ферментативної активності холінестерази, при цьому масляна кислота утворюється повільніше (або зовсім відсутня), і у зв'язку з цим повільніше відбувається зміна рН реакційного середовища з лужного, у якому феноловий червоний має червоне забарвлення, на кисле, де забарвлення останнього буде жовтим.



Отже, одночасна зміна забарвлення наповнювачів з червоного на жовте у дослідній та контрольній трубках свідчить при відсутність ФОР у повітрі. Збереження червоного забарвлення наповнювача дослідної трубки до моменту набуття жовтого забарвлення ) контрольній свідчить про наявність ФОР у повітрі. Чутливість трубки: 5• 10-7 мг/л.

Індикаторна трубка ИТ-51

ИТ-51 маркується червоним кільцем і двома червоними точками. Трубка складається із силікагелевоrо наповнювача, який містить у собі три шари: дослідний (перший зі сторони маркування), проміжний і контрольний, та двох ампул: верхньої - з водно-спиртовим розчином холінестерази та нижньої - з розчином бутирилтіохолінйодиду та реактивом БАС як індикатора:



Рисунок 2.2 – схема ИТ-51

В основу визначення покладено біохімічну реакцію ферментативного гідролізу бутирилтіохолінйодиду холінестеразою:




(2.2)

У результаті даної реакції утворюється масляна кислота й аміномеркаптан.

Останній під час взаємодії з реактивом БАС утворює сполуку, забарвлену в синій колір:




(2.3)

Таким чином, якщо є ФОР, то ферментативний гідроліз уповільнюється або припиняється зовсім, аміномеркаптан не утворюється, не вступає у реакцію з реактивом БАС і, як наслідок, не утворюється сине забарвлення. Отже, збереження малинового забарвлення дослідного та контрольного шарів протягом 2-3 хв свідчить про наявність ФОР у дуже небезпечних концентраціях - 5• 10-5 мг/л. Якщо дослідний шар залишається мaлиновим, а контрольний змінив забарвлення на сине - наявність ФОР у малонебезпечних концентраціях - 5• 10-7 мг/л. Якщо контрольний і дослідний шари наповнювача змінили одночасно забарвлення з малинового на сине, то у повітрі відсутні ФОР.

2.2 Визначення отруйних речовин шкірнонаривної дії у повітрі


Визначення сірчаних іпритів

Органолептично пари іпритy в повітрі виявляють за характерним гірчично- часниковии запахом. На місцевості пicля зараження добре видно темні маслянисті краплі ОР, а за добу помітне зів'янення рослинності.

Пари та аерозолі іприту можна визначати за допомогою індикаторної трубки ИТ-36 (з одним жовтим кільцем) із комплекту ВПХР, ППXP,
ПГО-11, ПХЛ-54, ПХЛ-1 та АЛ – 4М. Цитриново-жовтий наповнювач у присутності парів іприту забарвлюється у червоний колір. На наповнювачі індикаторної трубки міститься сулема та п-діетламіндифенілкетон.



Рисунок 2.3 ­­– схема ИТ-36

Іприт з цією речовиною утворює забарвлену в червоний колір комплексну сполуку за схемою:





(2.4)

Реакція не відрізняється високою специфічністю, анaлогiчний ефект дають:

  • HN-3 (у великих концентраціях) - червоне забарвлення;

  • GB, CG — зелене забарвлення;

  • АsНз - від жовтого до буро-коричневого;

  • пари пальногo - від світло-коричневого до коричневого;

  • НNз — світлo-зелене.

Визначення азотистих іпритів

Виявлення парів азотистих іпритів здійснюють за допомогою подвійної індикаторної трубки стороною, що маркована двома жовтими кільцями
(ИТ-13-37) і яка є у комплекті всіх військових пальових лабораторій.



Рисунок 2.4 – Схема ИТ-13-37

У результаті взаємодії на наповнювачі трубки парів ОР із вмістом ампули (вісмутйодистоводневою кислотою) утворюється забарвлена у червоно-оранжевий колір комплексна сіль:

(2.5)

Чутливість трубки: 0,001 мг/л.

Азотисті іприти приладом типу ПРХР і газосигналізаторами ГСА-12 (ГСА-13) не виявляються [4].

Визначення люїзиту. У комплекті військових польових хімічних лабораторій ПХЛ-54, ПХЛ-1 та АЛ-4М є подвійна індикаторна трубка на люїзит, яка маркована трьома жовтими кільцями (ИТ-13-37). Під час взаємодії люїзиту з лугом, який знаходиться в індикаторній трубці, виділяється ацетилен, який, реагyючи з купротіосульфатoм натрію, нанесеним на наповнювач, утворює забарвлений у вишневий колір ацетиленід міді:




(2.6)


3 МЕТОДИ ВІДБОРУ ПРОБ ОР


При проведенні розвідки в районах застосування хімічної зброї, поряд із виконанням загальних завдань, здійснюють забір проб води і продуктів харчування, тому що їх вживання навіть при підозрі на зараження ОР забороняється. При виявленні заражених ОР джерел водопостачання, запасів продовольства та фуражу місця зараження позначають, а при необхідності біля них можна виставити озброєну охорону. Не досліджують і не знезаражують заражені ОР хліб та готову їжу (вони підлягають знищенню). 

Проводять дослідження на зараження ОР таких продуктів, як м’ясо, риба, крупи, овочі, борошно тощо. Для цього використовують прилади хімічної розвідки медико-ветеринарні (ПХР-МВ), прилади медичної хімічної розвідки (МПХР), медичні польові хімічні лабораторії (МПХЛ) або хімічні лабораторії на автомашинах (АЛ), які є на оснащенні підрозділів, частин і закладів медичної та ветеринарної служб. 

Відбір проб повітря. В атмосферному повітрі міститься багато неорганічних і органічних сполук природного та антропогенного походження. Ці сполуки можуть знаходитися в газуватому і паруватому стані та у вигляді рідких і твердих аерозолей.

При аналізі повітря проби відбирають переважно аспіраційним способом – пропускають повітря через поглинальну систему (рідкі поглинаючі, тверді сорбенти або фільтруючі матеріали).

Використовуються 2 види аспіраторів: механічний і електроаспіратор.

Механічний аспіратор є ручним. Він призначений для прокачування повітря через індикаторні трубки, які заповнені сорбентом. На ці трубки нанесена шкала, і це дає змогу за зміною забарвлення одразу встановити деякі забрудники, наприклад SO2, оксиди нітрогену та інші газоподібні речовини.

Електроаспіратор оснащений газозбірною трубкою. Якщо потрібно аналізувати повітря на вміст твердих аерозолів, то трубка оснащена патроном для фільтру.

Абсорбер – це скляна ємність заповнену певним розчинником (водою, кислотою, лугом, спиртом тощо). Вони існують різної конфігурації.

Крім абсорберів для уловлення повітря використовують скляні шприци, газові піпетки, мішків з полімерних плівок, гумових камер тощо.

Крім рідкого середовища, для визначення парогазуватих речовин використовують тверді сорбенти (силікагель, активоване вугілля, хромосорби та інші). Вони є більш зручні, їх легко транспортувати. Відбір проб повітря на тверді адсорбенти дає можливість значно збільшити об'єм проби та швидкість її пропускання; вибірково сорбувати одні речовини у присутності інших ; тверді адсорбенти зручно транспортувати.

 Для правильної оцінки ступеня зараження ОР різних об’єктів зовнішнього середовища необхідно суворо дотримуватись визначених правил забору проб. Проби харчових продуктів, води та інших середовищ вибирають у місцях, найбільш підозрілих на зараження ОР. У харчових продуктах їх беруть із різних місць із глибини до 2 см поверхневого шару. При наявності герметичної тари проводять змивання чи зіскрібання з її поверхні. Відбір проб сипучих харчових продуктів у м’якій тарі (мішках) здійснюють за допомогою металевого щупа з поверхневого шару безпосередньо під мішковиною в кількості не менше 500 г. 
   Свіжі овочі й фрукти забирають поштучно з верхнього ряду чи поверхневого шару і складають у поліетиленові пакети. 
   Відбір проб м’яса, риби, твердих жирів проводиться зрізуванням ножем поверхневого шару товщиною приблизно 10 мм, маса їх повинна бути не менше 100 г. 

Проби продуктів рідкої або напіврідкої консистенції забирають у кількості не менше 0,2 л (після їх попереднього перемішування в посудині) і зливають у чистий скляний посуд чи поліетиленові пакети. 

Після відбору і герметичної закупорки тару з пробами знезаражують ззовні розчином індивідуального протихімічного пакета. Складають акт у 2-х примірниках, один направляють разом із пробою продукту в лабораторію омедб чи санітарно-епідеміологічного загону, другий залишають у себе. Надписом на банці чи поліетиленовому пакеті вказують номер проби, а також вид речовини, місце забору, дату і час зараження та забору проби, результати огляду і попередніх досліджень, зворотну адресу, посаду, звання і прізвище особи, яка відправляє пробу. 

Перед відбором проб виділень (сеча, кал) спочатку визначають об’єм чи масу їх добової кількості, потім після ретельного перемішування беруть не менше 400 мл сечі й 50 г калу. 

Проби води для проведення аналізу забирають спеціальним металевим водозабірником (батометром) у місцях, найбільш підозрілих на забруднення чи зараження (з поверхневого шару, якщо спостерігається поява масних плівок або незвичного запаху, а також із придонного шару в кількості до 500 мл) (рис. 3.1). Можливе використання для забору проб інших підручних засобів при дотриманні вказаних умов. Із криниць воду беруть відром після попереднього перемішування. Умови забору і направлення на аналіз проб води такі ж, як і харчових продуктів. Продукти харчування і вода, які були заражені ОР, видають на потреби військ тільки після проведення відповідного контролю.


Рисунок 3.1– Засоби для забору проб води:а - найпростіший пристрій; б - табельний металевий атометр;в - скляний батометр.

ВИСНОВКИ


В даній курсовій роботі на тему методи відбору проб ОР з різноманітних середовищ було розглянуто теоретичні питання про хіміну розвідку, які її завдання та організація. Які є методи індикації ОР в хімічній розвідці.

Виявленно, що найбільше значення мають хімічні методи.
Фізико-хімічні методи  широко використовуються в автоматичних засобах індикації ОР.

Також було розглянуто на прикладі нервово-паралітичних і шкіронаривних дії ОР - індикація ОР в повітрі.

Визначено, що для виявлення ОР нервово-паралітичних дії у повітрі використовується індикаторні трубки ИТ-44 та ИТ-51. А для шкіронаривних дії у повітри пари та аерозолі іприту можна визначати за допомогою індикаторної трубки ИТ-36. Виявлення парів азотистих іпритів здійснюють за допомогою подвійної індикаторної трубки стороною, що маркована двома жовтими кільцями (ИТ-13-37).

В курсовій роботі було розкрито питання про методи відбору проб з різноманітних середовищ.

Таким чином було встановлено, що  для правильної оцінки ступеня зараження ОР різних об’єктів зовнішнього середовища необхідно суворо дотримуватись визначених правил забору проб.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


  1. Скалецький І.Р. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. .

  2. Каракчиев Н. И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия/. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418.

  3. Мясников В.В. Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В. В. Мясникова. - М.: Воениздат, 1984. – С. 135-139, 181-327.

  4. Дядченко В.В. Бойові токсичні хімічні речовини: підручник у 3 т. Т. 1. Хімічна зброя/ В.В. Дядченко, С. Ю. Петрухін, О.І. Новіков.- Х.: ФОП Бровін О.В. 2018.-532с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас