Ім'я файлу: Харчування пацієнтів. стор. 412 - 469.docx
Розширення: docx
Розмір: 606кб.
Дата: 24.03.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 606кб.
Дата: 24.03.2021
скачати
ХАРЧУВАННЯ ТА ГОДУВАННЯ ПАЦІЄНТА
Після вивчення теми студенти мають:
Знати:
основи раціонального харчування;
основні принципи лікувального харчування;
характеристику основних лікувальних столів;
організацію харчування пацієнтів у стаціонарі;
види штучного харчування, показання, основні поживні розчини;
можливі проблеми пацієнта, наприклад зниження апетиту, дефіцит знань про призначену дієту. Сестринські втручання.
Уміти:
провести бесіду з пацієнтом і його родичами про суть призначеної дієти;
здійснювати штучне харчування пацієнта (на фантомі).
Володіти навичками:
годування тяжкохворого з ложки та напувальника;
складання порційної вимоги.
Організація харчування пацієнтів у стаціонарі
Стан здоров’я пацієнта, його самопочуття, ефективність і тривалість процесу одужання значною мірою залежать від правильно організованого, збалансованого і раціонального харчування.
В організації харчування пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, беруть участь медичні працівники відділень та працівники харчоблока.
Загальне щоденне керівництво харчуванням хворих у великих стаціонарах здійснює лікар дієтолог, який відповідає за правильне складання і застосування лікувальних дієт, а також надає консультативну допомогу лікарям відділень щодо вибору найоптимальнішої дієти.
Безпосереднє керівництво роботою харчоблока (контроль якості продуктів, їх закладання, приготування їжі, доправлення у відділення та ін.) покладається на дієтичну сестру лікарні.
Лікар-ординатор призначає пацієнтові відповідну дієту і записує її у листок лікарських призначень з урахуванням наступних кількох днів (вихідних чи святкових). Палатна медична сестра складає палатний порційник, у якому вказує дату, загальну кількість хворих, а також номер палат і прізвища та ініціали пацієнтів відповідно до дієти. На основі палатного порційника старша медична сестра відділення складає порційну вимогу, в якій зазначає назву відділення, дату, загальну кількість пацієнтів і їхню кількість відповідно до кожної дієти. Підписують порційну вимогу завідувач і старша медична сестра лікувального відділення, а також старша медична сестра приймального відділення, яка в разі поступлення значної кількості пацієнтів у вечірній і нічний
ХАРЧУВАННЯ ТА ГОДУВАННЯ ПАЦІЄНТА
час у відділення стаціонару вранці на харчоблок подає додаткову порційну вимогу. Планову порційну вимогу подають на харчоблок до 11:00.
Дієтична сестра (лікар-дієтолог) складає меню-порційник для хворих усіх відділень стаціонару, де вказує: номер дієти, назву страви, кількість пацієнтів кожного відділення, яким призначено цю страву, витрату необхідних інгредієнтів для виготовлення однієї порції і всіх порцій відповідної страви, об’єм готової страви (г, мл) на одну порцію. При складанні меню-порційника дієтична сестра керується відповідними картками-меню для весняно-літнього і осінньо-зимового періоду.
Після виготовлення страв згідно з відповідними дієтами лікар-дієтолог або лікар приймального відділення (за призначенням головного лікаря) знімає пробу виготовлених страв, записує дані в бракеражний журнал і дає письмовий дозвіл на видачу готових страв у відділення стаціонару. Доправлен- ня виготовленої їжі в їдальні-роздавальні відділення стаціонару здійснюють у промаркованому емалевому посуді (І страва, II страва, III страва) якомога швидше. Буфетниця-роздавальниця надягає спецодяг, призначений для роздачі їжі, миє ретельно руки, видає їжу пацієнтам згідно з призначеною їм дієтою.
Палатна медична сестра повинна простежити, щоб перед роздачею їжі у палатах було закінчено виконання запланованих процедур, прибирання палат. Палатні медичні сестри беруть безпосередню участь у годуванні тяжкохворих.
Відпрацьований посуд буфетниця звільняє від залишків їжі, знежирює, дезінфікує, ретельно промиває водою, висушує. За наявності використовує посудомийну машину.
Доправлення і роздавання їжі, прибирання приміщень буфетниця здійснює у призначеному для цього спецодязі.
Згідно з планом санітарно-протиепідемічних заходів буфетниця систематично через певний проміжок часу проходить відповідне обстеження.
Основними принципами є повноцінність, різноманітність, помірність, ритм.
Харчування — життєво важлива потреба організму. Забезпечує людину енергією, матеріалом для побудови клітин. Раціональне харчування сприяє довголіттю і є невід’ємною ланкою профілактики багатьох захворювань. Важливий елемент харчування — режим, під яким розуміють поєднання багатьох чинників раціонального і збалансованого харчування: дотримання дієтичних призначень (столів), проміжки між споживанням їжі; важливе значення мають також об’єм порцій, смакові і фізичні якості їжі (температура, уміст кухонної солі, прянощів). Збудженню апетиту сприяють деякі умовні рефлекси, пов’язані не лише із часом споживання, а й із запахом їжі, її зовнішнім виглядом, сервіруванням, а також створенням спокійної обстановки під час їди. Негативні емоції та різні подразники больового характеру можуть позбавити хворого апетиту. Під час роздавання їжі персонал повинен дотримувати чи-
містить збалансовану комбінацію всіх харчових груп.
Мал. 87. Харчова піраміда:
1 — зернові продукти 6—11 порцій; 2 — овочі 3—5 порцій; З — фрукти 2—4 порції; 4 — молочні продукти 2—3 порції;
5 — м’ясо, домашня птиця, риба, квасоля, яйця, горіхи
РОЗДІЛ 2. ОСНОВИ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ. МАНІПУЛЯЦІЙНА ТЕХНІКА
стоти рук, одягу. Посуд, столові прибори, підноси, засоби транспортування їжі мають бути бездоганно чистими. Важливим аспектом медичної сестринської діяльності є консультування пацієнтів та їхніх родичів щодо раціонального дієтичного харчування, уживання окремих компонентів їжі.
Раціональне харчування — це правильно організоване своєчасне постачання організму поживною їжею, що містить оптимальну кількість різних харчових речовин, які необхідні для життя, росту і розвитку організму, а отже, для зміцнення здоров’я і підвищення працездатності людини.
Для підтримки здоров’я людини потрібно вживати з їжею основні поживні речовини. Усі потреби людини в харчуванні не можуть бути задоволені продуктами, що належать до однієї групи. Продукти поділяють на п’ять основних груп: злаки, овочі, фрукти, м’ясні та молочні продукти. Продукти із зернових культур є основним джерелом вуглеводів, овочі і фрукти містять воду і є основним джерелом багатьох вітамінів, а молоко і м’ясо — основним джерелом білка і певних жирів. На мал. 87 наведено різні продуктові групи і відмінність у кількості зазначених для кожної групи порцій. У разі дотримання цих норм людина включає у свою дієту всі основні поживні речовини. Звичайна дієта не містить жодних обмежень щодо уживання тих чи інших продуктів; вона
Потреби людини можуть відрізнятися від тих, що вказані на мал. 87. Це залежить від змінних величин, таких як вік, захворювання, зріст і маса тіла, рівень активності, стать, схильність до алергії і смакові симпатії та антипатії.
Роль рідини в харчуванні. Людський організм втрачає рідину із сечовипусканням, дефекацією, а також під час розмови, дихання, потовиділення, блювання і внаслідок розладу кишок.
Більшість людей мають випивати по 6—8 склянок рідини на день (ураховуючи клімат, перші страви). Однак людині із
тяжким захворюванням
2—3 порції; 6 — жири і солодощі — призначена кількість
ХАРЧУВАННЯ ТА ГОДУВАННЯ ПАЦІЄНТА
може бути запропоновано обмежити споживання рідини, тоді як іншій, навпаки, збільшити об’єм пиття.
Харчування, що призначають як лікувальний засіб, називають лікувальним, або дієтичним. Лікувальне харчування (дієтотерапія) — це харчування, яке задовольняє фізіологічні потреби в харчових речовинах і має терапевтично впливати на перебіг хвороби. Шляхом зміни складу їжі та кулінарного оброблення продуктів можна впливати на функціональний стан організму.
Лікувальне харчування побудоване на трьох основних принципах:
щадіння — оберігання (фізичне, механічне, хімічне);
коригування (збалансованість щодо білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей, рідини, енергетичної цінності; режим харчування, оформлення страв, створення спокійного оточення);
заміщення (до харчового раціону вводять речовини, яких не вистачає організму).
Фізичне оберігання означає насамперед певний температурний режим страв. Температура гарячих страв має становити 55—65 °С, холодних — 10—15 °С. Наприклад, хворим на виразкову хворобу з небезпекою кровотечі призначають холодні та ледве теплі страви. Хворим у період наростання гарячки призначають часте тепле питво. Слід дотримуватись також певного оброблення страв. Наприклад, хворим із захворюваннями травного тракту протипоказані смажені м’ясо, риба; ці продукти їм показані у відвареному вигляді або у вигляді парових котлет.
Механічне оберігання — певне подрібнення страв, тобто певне кулінарне оброблення, що має велике значення для лікування і одужання хворого. Наприклад, для хворого в перші дні після операції (резекції шлунка) обов’язковим є значне механічне подрібнення їжі (слизисті каші, перетерті супи). Не можна давати грубу 'їжу хворим із виразковою хворобою в стадії загострення, з проносами, запаленням підшлункової залози. А хворим з атонією кишок, холециститом, що виник на ґрунті застою жовчі, слід давати грубішу, багату на клітковину їжу.
Хімічне оберігання. Хімічно щадну дієту призначають насамперед хворим із захворюваннями травного тракту з метою: а) зменшити хімічне подразнення запаленої слизової оболонки шлунка і кишок, а також за наявності ерозій і виразок; б) зменшити або збільшити секреторну функцію травних залоз; в) зменшити або збільшити моторну функцію шлунка або кишок. Наприклад, щоб запобігти хімічному подразненню виразки шлунка, з раціону такого хворого вилучають кислі, гострі страви, прянощі, м’ясні відвари.
Але слід пам’ятати, що тривале оберігання може призвести до негативних наслідків: зниження функцій хворого органа; розвитку авітамінозу; виникнення закрепів тощо. Тому щадну дієту необхідно призначати тільки при гострому захворюванні або в період загострення хронічного. При цьому переходити від щадної дієти до звичайної слід поступово, знімаючи ті чи інші обмеження (наприклад, від дієти 1а до 16 і до 1).
РОЗДІЛ 2. ОСНОВИ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ. МАНІПУЛЯЦІЙНА ТЕХНІКА
Принцип коригування базується на збалансованості харчування щодо білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей, рідини. Наприклад, виснажені пацієнти, хворі з анемією, хворі, які одужують після тяжких інфекційних хвороб, потребують більшої кількості білків; хворим на гострий гломерулонефрит, який супроводжується явищами ниркової недостатності, добову кількість білків зменшують до 40 г. Але слід пам’ятати, що якщо хворий протягом тривалого часу одержує менше 1 г білків на 1 кг маси тіла на добу, можуть виникнути явища тяжкого білкового голодування організму.
У хворих із порушенням вуглеводного обміну (наприклад при цукровому діабеті) кількість складних вуглеводів у денному раціоні має бути суворо обмежена, а прості вуглеводи взагалі виключають із харчування.
Хворим із запальними захворюваннями печінки, жовчного міхура і жовчовивідних шляхів обмежують кількість жирів, а частку вуглеводів у денному раціоні, навпаки, збільшують.
Хворим на гострий панкреатит обмежують і білки (тваринного походження, білки молочнокислих продуктів), і жири.
При захворюваннях нирок, серця, гіпертонічній хворобі, набряках обмежують уживання солі та рідини.
Уведення рідини збільшують при отруєннях, зневодненні організму (проноси, нестримне блювання).
Важливе значення має врахування енергетичної цінності харчового раціону залежно від таких чинників:
а) виду захворювання. Наприклад, хворому після тяжкого, виснажливого захворювання, у гарячковий період, виснаженому пацієнту треба призначити таку дієту, щоб енергетична цінність її набагато перевищувала енерговитрати хворого. Хворим з ожирінням призначають дієту, енергетична цінність якої є значно меншою, ніж енерговитрати; хворі похилого і старечого віку також потребують меншої енергетичної цінності харчування;
б) загального стану хворого і його фізичної активності. Пацієнти, що перебувають на ліжковому режимі, потребують харчування меншої енергетичної цінності;
в) дотримання певного режиму харчування. Режим харчування включає дотримання певних проміжків між годуванням хворого залежно від захворювання і його загального стану. Взагалі в стаціонарах прийнято три-чотириразове харчування. Але з цього правила є винятки. Наприклад, хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки треба годувати 5—6 разів на день.
В умовах ліжкового або напівліжкового режиму енергетичні потреби становлять приблизно 30—35 ккал/г, із них 60 % припадає на вуглеводи, 15 % — на білки, 25 % — на жири. Практично на 1 кг маси тіла припадає по 1 г білків і 5—6 г вуглеводів.
Залежно від характеру захворювання співвідношення білків, жирів та вуглеводів і набір харчових продуктів можуть змінюватися. Це стосується кількості рідини (близько 1,5 л) та кухонної солі (10 г). При деяких захворюваннях дієта може бути засобом лікування. Розрізняють дієти від № 0 до № 15,
ХАРЧУВАННЯ ТА ГОДУВАННЯ ПАЦІЄНТА
розроблені в клініці лікувального харчування. Крім того, дієти № 1,4, 5, 10 мають кілька варіантів.
Загальноприйняте чотириразове харчування передбачає певний розподіл кількості добового раціону: перший сніданок становить ЗО %, другий — 10 %, обід — 40 %, вечеря — 20 % добового раціону. Таким чином, проміжок між споживанням їжі при такому режимі — 3—4 год. Годувати хворого треба в один і той самий час, щоб створювався умовний рефлекс і відповідно з цим поліпшувались апетит, перетравлювання їжі, засвоєння поживних речовин.
Слід пам’ятати, що безладне харчування протягом доби, особливо з одномо- ментним перевантаженням шлунка у післяобідні та вечірні години, знижує засвоюваність їжі, призводить до захворювань травного тракту (жовчнокам’яної хвороби, панкреатиту, виразкової хвороби);
г) естетичного оформлення страв, створення спокійного оточення під час годування хворого.
Принцип заміщення — це коли хворому в разі потреби вводять ті речовини, яких не вистачає в організмі, що стало причиною виникнення захворювання. Сюди належать продукти, багаті на вітаміни, які призначають при авітамінозі, харчові білки, які призначають пацієнтам, причиною хвороби яких стало тривале “лікувальне” голодування.
Варто знати, що на другу половину дня не має припадати понад ЗО % загальної енергетичної цінності добового раціону. Між окремим споживанням їжі перерва не має перевищувати 4 год, а між останнім вечірнім і першим ранковим — 10—11 год.
Столи лікувального харчування
Дієта № 1а (табл. 22)
Показання: загострення виразкової хвороби протягом перших 8—10 днів лікування, при шлунково-кишковій кровотечі. Загострення гастриту з підвищеною секрецією. Опіки стравоходу.
РОЗДІЛ 2. ОСНОВИ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ. МАНІПУЛЯЦІЙНА ТЕХНІКА
Мета: максимальне щадіння шлунка шляхом усунення хімічних, механічних і термічних подразників (зниження рефлекторної збудливості шлунка, зменшення подразнення ураженого органа, відновлення слизової оболонки шляхом максимального щадіння функції шлунка).
Загальна характеристика: дієта з фізіологічним вмістом білків і жирів, обмеженням вуглеводів, різким обмеженням хімічних і механічних подразників слизової оболонки і рецепторного апарату травного тракту.
Кулінарне оброблення. Усі продукти відварюють, протирають чи готують на пару. Страви мають бути рідкої чи кашкоподібної консистенції.
Характеристика: виключають речовини, що збуджують секрецію шлункового соку; їжу подають у рідкому та напіврідкому вигляді. Енергетична цінність обмежена головним чином за рахунок вуглеводів. Уживання кухонної солі обмежують.
Склад: білки — 80 г (тваринних не менше ніж 50 г), жири — 80—90 г (з них 15—20 г рослинних), вуглеводи —200 г; енергетична цінність — 2000 ккал.
Температура їжі: гарячих страв — 57—62 °С, холодних — не нижча ніж 15 °С.
Режим: споживання їжі кожні 2—3 год невеликими порціями, на ніч — молоко або вершки.
Перелік рекомендованих продуктів і страв
Хліб і хлібобулочні вироби виключаються.
Супи. Слизові з круп (вівсяної, манної, рисової) з додаванням яєчно-молочної суміші, вершків, вершкового масла.
Страви із м’яса і риби. Парові суфле (1 раз на добу) із нежирних сортів м’яса, птиці, риби без сухожилків, фасцій і шкіри.
Страви і гарніри з овочів виключаються.
Страви і гарніри з круп. Рідкі протерті каші (з будь-якої крупи, крім пшоняної) 1 раз на день із додаванням молока чи вершків.
Молоко, молочні продукти і страви з них. Молоко цільне, вершки, сирне парове суфле.
Страви з яєць. Яйця мішечком, парові омлети (не більше 3 яєць на день).
Жири. Масло вершкове додавати в готові страви.
Фрукти, ягоди, солодощі.
Киселі і желе із солодких сортів ягід і фруктів, цукор, мед, солодкі ягідні і фруктові соки навпіл із водою.
Соуси і прянощі виключаються. Закуски виключаються.
Напої. Відвар шипшини і пшеничних висівок.
Як правило, у хворих, які дотримують цієї дієти, зникають чи зменшуються біль і диспепсія (печія, відрижка, нудота, блювання).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10