Гетьманат Скоропадського
Вступ
Скоропадський Павло Петрович — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Походив із козацько-старшинського роду Скоропадських. Офіцер Російської імператорської армії. Учасник російсько-японської та Першої світової війни. Гетьман Української Держави (29 квітня — 14 грудня 1918). Один з лідерів та ідеологів монархічного гетьманського руху.
Причини і суть гетьманського перевороту
криза соціальної політики УЦР і неприйнятність цієї політики поміщиками і промисловцями; (політика УЦР - скасування приватної власності, передача землі селянам)
втрата авторитету УЦР серед широких верств населення в умовах окупації; (УЦР почала втрачати авторитет через те, що німецьки окупанти почали забирати владу та встановлювати свої порядки)
ослаблення УЦР розбіжностями між українськими партіями в самій Центральній Раді;
зацікавленість окупаційної адміністрації у владі, спроможній виконати зобов'язання щодо постачання продовольства Німеччині та Австро-Угорщині.
Суть перевороту: шляхом зміни демократичної парламентської форми державного правління на авторитарну створити нову модель української держави, яка була б здатна зупинити радикалізацію, дезорганізацію та деградацію суспільства, стала б творцем і гарантом стабільного ладу, що ґрунтувався б на приватній власності та дотриманні правових норм. Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах.
Гетьманський переворот
Ослаблена тиском окупантів та не підтримкою великої частини населення УЦР робить останню спробу і 29 квітня 1918 ухвалює Конституцію УЦР і проголошує президентом М. Грушевського. Однак відсутність ефективно працюючого адміністративного апарату, широкої народної підтримки і деякі інші фактори призвели до занепаду УЦР. Окупанти вирішують замінити владу на авторитарну, щоб повністю контролювати забезпечення поставок продовольства з України. 29 квітня 2018р. На Всеукраїнському землеробському конгресі в Києві відбувається переворот, в результаті якого до влади приходить гетьман Павло Скоропадський. Назва УЦР змінюється на Українську Державу.
Внутрішня політика
Зосередження судової, законодавчої та виконавчої влади в руках Скоропадського;
Створення нового уряду - Кабінету міністрів на чолі з Ф. Лизогубом;
Налагодження дієздатного адміністративного апарату на місцях ( старости, чиновники, поліція);
Формування укр. збройних сил (Синьожупанна, Сірожупанна, Сердюцькі дивізії), відновлення укр козацтва (регулярна армія), армія мала налічувати більше 300 тис. осіб;
Відновлення приватної власності та поміщицького землеволодіння;
Обмеження розмірів земельних ділянок 25 гектарами й наділення землею малоземельних хліборобів)
Стабілізація промислового транспорту; скасування 8-годинного робочого часу й робітничого контролю на підприємствах, відновлення 12-годинного;
Удосконалення грошової системи (запровадження гривні, відкриття укр. банків);
Обмеження демократичних прав і свобод;
Політика переслідувань більшовиків, представників інших лівих партій та анархістів.
Зовнішня політика
Установлення дипломатичних відносин із країнами Четверного союзу й Антанти - Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною, Англією, Францією. Але орієнтуючись на відновлення небільшовицької Росії Антанта не визнала Українську Державу;
Підписання мирного договору з радянською Росією (червень 1918р.)
Підтримка контактів з небільшовицькими державними утвореннями на Дону, Кубані, Північному Кавказі;
Гетьманщина мала посольства в 12 країнах світу;
Україну визнало 30 країн світу, 10 із них мали представництва в Києві. Україна мала своїх представників у 23 державах;
Грамота П. Скоропадського, яка проголошувала відмову від самостійної Української держави - курс на утворення Всеросійської федерації народів, “кінцевою метою якого буде відновлення Великої Росії” (14 листопада 1918 р.). Ця подія значно погіршила авторитет гетьмана та спричинила переворот.
Культурна політика
Відкриття 150 укр гімназій, укр університетів у Києві та Кам’янець-Подільському;
Засновано Національну бібліотеку, Національний архів, державну капелу та симфонічний оркестр, Національний історичний музей, Український національний театр під керівництвом П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса;
Визнання укр мови державною;
Створення Української академії наук на чолі з В. Вернадським - 24 листопада 1918 р.
У російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права
Причини падіння гетьманату
Поразка Німеччини в Першій світовій війні, що позбавило гетьманську державу опори та гаранта стабільності;
Залежність Української держави від австро-німецьких збройних формувань;
Відсутність чисельної дієздатної регулярної української армії;
Відновлення старих порядків, що призвело до наростання соціальної напруги;
Вузька соціальна база (буржуазія, поміщики, заможні селяни);
Виникнення опозиції гетьманській владі (укр соц партії, укр більшовики, які у червні 1918 р. утворили власну партію - КП(б)У, робітники та середнє й незаможне селянство);
Спроба знайти опору серед білогвардійців (Грамота 14 листопада)
Висновок
У цілому в Україні вдалося досягти стабілізації економіки, дати могутній імпульс розвитку української культури, досягла успіхів у зовнішній політиці. Однак реставрація дореволюційних порядків на селі, однобічна орієнтація гетьманату на великих землевласників і буржуазію відштовхувати від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Крім того, опора на німецьку військову адміністрацію не виправдала сподівань П. Скоропадського, тому що Німеччина програвала війну й на її території зріла революція. Починаючи з літа 1918 р. опозиція режиму П. Скоропадського підсилилася. Очолив її Український національний союз, головою якого з 18 вересня 1918 р. став В. Винниченко. У боротьбі проти гетьманату українські соціалісти пішли навіть на укладання союзу з більшовиками. 14 грудня 1918 р. П. Скоропадський відрікся від влади. Незабаром війська, що підтримували опозиційний гетьманату Український національний союз, увійшли до Києва.