Франчук Валентин Васильович кандидат медичних наук, доцент, завідувач курсу судової медицини Тернопільського націона- льного медичного університету імені І. Я. Горбачевського моз украї- ни. Г62 Основи судової медицини: навчально-методичний посібник

УДК 340.6(075.8)
Г 62
Рекомендовано Вченою радою Харківського національного медичного
університету МОЗ України (протокол № 1 від 24.01.2019 року)
Авторський колектив:
Л. Л. Голубович, доктор медичних наук, професор; В. О. Оль- ховський,доктор медичних наук, професор; О.І. Герасименко, доктор медичних наук, професор; П.Л. Голубович, кандидат медичних наук, доцент; А.Л. Голубович, кандидат медичних наук; О.В. Дунаєв, док- тор медичних наук, професор; С.В. Козлов, доктор медичних наук, професор; М.В. Губін, кандидат медичних наук, доцент; К.М. Сулоєв, кандидат медичних наук, доцент.
Рецензенти:
Михайличенко Борис Валентинович, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри судової медицини та медичного права
Національного медичного університету імені акад. О.О. Богомольця
МОЗ України (м.Київ).
Козань Наталія Миколаївна – доктор медичних наук, профе- сор, завідувачка кафедри судової медицини та медичного права Івано-
Франківського національного медичного університету МОЗ України.
Франчук Валентин Васильович – кандидат медичних наук, доцент, завідувач курсу судової медицини Тернопільського націона- льного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ Украї- ни.
Г62
Основи судової медицини: навчально-методичний посібник
/
Л.Л. Голубович, В.О. Ольховський, О.І. Герасименко. П.Л.
Голубович,
А.Л. Голубович та ін. – Харків: ФОП Бровін О.В., 2021. –
535 с.
У навчально-методичному посібнику інтегровано інформацію з основних питань судової медицини, які необхідні для успішного опа- нування здобувачами вищої медичної освіти (студентами, лікарями-
інтернами, аспірантами) вказаної дисципліни. Посібник складений відповідно до вимог типових навчальних програм із судової медици- ни, затверджених МОЗ України для вказаних категорій здобувачів.
Викладення матеріалу здійснено на основі досягнень сучасної судової медицини і лабораторної діагностики, а матеріал підпорядкований останнім змінам медичного та правового законодавства.
Посібник охоплює найважливіші розділи судової медицини, які вивчають здобувачі вищої медичної освіти в галузі знань 22 «Охорона здоров’я», шифр спеціальності 222 «Медицина».

ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА…………………………………………………….8
Розділ 1. КОРОТКИЙ ВИКЛАД ІСТОРІЇ СУДОВОЇ МЕДИЦИ-
НИ ТА СУДОВО- МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ……….10
Розділ 2. СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА (ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ)….14
Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СУДОВО-
МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ……………………………..25 3.1. Загальні засади……………………………………………….25 3.2. Правові засади судово- медичної експертизи………………27 3.3. Організаційні основи судово- медичної експертизи………28 3.4. Участь лікаря спеціаліста галузі судової медицини (або ін- шого лікаря) в слідчих діях………………………………29 3.5. Участь експерта в судовому засіданні……………………30
Розділ 4. УШКОДЖЕННЯ, ЩО ЗАПОДІЯНІ ФІЗИЧНИМИ
ЧИННИКАМИ ……………………………………………31 4.1. Травма та травматизм………………………………………..31 4.2. Засоби механічного травмування …………………………..32 4.3. Причини смерті у випадках механічної травми……………36 4.4. Класифікація тупих предметів…………….………..……….39 4.5. Характер ушкоджень тупими предметами………………...39 4.6. Морфологічні прояви черепно-мозкової травми…………..48 4.7. Особливості судово-медичної експертизи черепно-мозкової травми у живих осіб………………………………………58 4.8. Алгоритми опису ушкоджень……………………………….59
Розділ 5. ТРАНСПОРТНА ТРАВМА……………………………62
Розділ 6. АВТОМОБІЛЬНА ТРАВМА………………………….64 6.1. Загальні поняття про автотравму……………………………64 6.2. Травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухається, з лю- диною………………………………………………………67 6.3. Травма внаслідок переїзду колесом (колесами) автотранспо- рту………………………………………………………..70 6.4. Травма внаслідок випадіння пасажира (водія) з автомобіля, що рухається………………………………………………72 6.5. Травма внаслідок дії на пасажира і водія внутрішніх частин салону, кабіни та кузова…………………………………74 6.6. Травма внаслідок здавлювання тіла пішохода, водія, паса- жира………………………………………………………..75 6.7. Комбінована автотравма…………………………………….76 6.8. Механізми травмування автомобільним транспортом……76 6.9. Особливості опису переломів кісток……………………….77

Розділ 7. ІНШІ РІЗНОВИДИ ТРАНСПОРТНОЇ ТРАВ-
МИ……………………………………………87 7.1. Мотоциклетна травма……………………………………87 7.2. Велосипедна травма……………………………………92 7.3. Травма внаслідок дії тракторного транспорту………92 7.4. Гужова травма…………………………………………94
Розділ 8. РЕЙКОВА ТРАВМА…………………………………94
Розділ 9. АВІАЦІЙНА ТРАВМА……………………………97
Розділ 10. ПАРАШУТНА ТРАВМА………………………101
Розділ 11. ВОДНОТРАСПОРТНА ТРАВМА………………101 11.1. Травма на водному транспорті…………………………101 11.2. Водолазна травма ……………………………………..103
Розділ 12. СПОРТИВНА ТРАВМА…………………………103
Розділ 13. ВИРОБНИЧА ТРАВМА…………………………103
Розділ 14. ТРАВМА ВНАСЛІДОК ПАДІННЯ ……………104
Розділ 15. УШКОДЖЕННЯ ЗАПОДІЯНІ ГОСТРИМИ ПРЕД-
МЕТАМИ……………………………………………..108
Розділ 16. ВОГНЕПАЛЬНА ТА ВИБУХОВА ТРАВМИ…117 16.1. Загальна характеристика………………………………117 16.2. Кульове поранення……………………………………123 16.3. Особливості опису кульових поранень………………128 16.4. Кульове ушкодження плоских кісток ………………130 16.5. Кульове ушкодження діафізу трубчастої кістки……131 16.6. Дробове поранення………………………………………132 16.7. Опис поранення дробом…………………………………134 16.8. Тілесні ушкодження холостими набоями………………136 16.9. Вогнепальні пошкодження одягу………………………137 16.10. Вибухова травма……………………………………140 16.11. Особливості огляду трупа на місці події…………141
Розділ 17. МЕХАНІЧНА АСФІКСІЯ……………………..143 17.1. Загальні поняття……………………………………...143 17.2. Морфологічні прояви механічної асфіксії……………145 17.3. Судово-медична діагностика смерті внаслідок механічної асфіксії …………………………………………………155 17.4. Судово-медичне дослідження трупа……………………156
Розділ 18. СМЕРТЬ ВНАСЛІДОК ДІЇ ВИСОКОЇ ТЕМПЕРАТУ-
РИ………………………………………………………157 18.1. Загальні поняття………………………………………..157 18.2. Морфологічні прояви……………………………………158 18.3. Причини смерті……………………………………………159 18.4. Судово-медичне дослідження трупів з опіками і обгорі- лих………………………………………………………160 18.5. Експертиза повністю звугленого трупа…………………161

18.6. Дослідження трупів у випадках кримінальних спалень, або лише кісткових залишків………………………………162 18.7. Судово-медичне дослідження трупа…………………….165
Розділ 19. ДІЯ НИЗЬКОЇ ТЕМПЕРАТУРИ…………………..166 19.1. Загальні поняття………………………………………….166 19.2. Загальне переохолодження організму…………………..167 19.3. Місцева дія холоду……………………………………….173 19.4. Судово-медичне обстеження живих осіб……………….174 19.5. Особливості огляду трупа на місці події………………..174 19.6. Судово-медичне дослідження трупа…………………….175
Розділ 20. ЕЛЕКТРОТРАВМА………………………………...175 20.1. Загальні відомості………………………………………...175 20.2. Механізми дії струму на організм……………………….178 20.3. Огляд місця події…………………………………………179 20.4. Ураження атмосферною електрикою……………………181 20.5. Судово-медична діагностика смерті внаслідок дії технічної чи атмосферної електрики……………………………182 20.6. Макроскопічна та гістологічна картина електротравми...183
Розділ 21. УРАЖЕННЯ ІОНІЗУЮЧИМ ВИПРОМІНЮВАН-
НЯМ………………………………………………………184 21.1. Загальні дані………………………………………………184 21.2. Форми променевої хвороби…………………………186 21.3. Перебіг променевої хвороби…………………………187 21.4. Особливості патоморфологічних змін в організмі………189 21.5. Експертиза живих осіб……………………………………192 21.6. Експертиза трупа…………………………………………193
Розділ 22. СУДОВО-МЕДИЧНА ТОКСИКОЛОГІЯ………195 22.1. Загальна інформація……………………………………195 22.2. Отруєння…………………………………………………196 22.3. Клінічний перебіг отруєнь………………………………207 22.4. Значення медичної документації для діагностики отруєн- ня……………………………………………208 22.5. Специфіка питань що вирішуються під час діагностики отруєнь……………………………………………………209 22.6. Особливості ексгумації у разі підозри на отруєння…….210 22.7. Трактування позитивних і негативних результатів судово- токсикологічного дослідження…………………………211 22.8. Судово-медична експертиза осіб які після вживання отру- ти залишилися живими…………………………………214 22.9. Судово-медична діагностика отруєнь окремими отрутами та сильно діючими речовинами………………………215 22.10. Отрути з переважно загальною дією (резорбційні отру- ти)…………………… ………………………………220

22.11. Отруєння речовинами що викликають розлади функцій систем і органів (функціональні отрути)
………227 22.12. Отруєння алкоголями …………………………………232 22.13. Отруєння отрутохімікатами……………………………236 22.14. Харчові отруєння………………………………………238 22.15. Особливості огляду місця події і дослідження трупа у ви- падках отруєння………………………………………….243
Розділ 23. БАРОТРАВМА……………………………………245 23.1. Загальні відомості……………………………………….245 23.2. Дія підвищеного барометричного тиску………………246 23.3. Дія зниженого барометричного тиску…………………..248 23.4. Огляд місця події ………………………………………249 23.5. Судово-медичне дослідження трупа…………………..250
Розділ 24. СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПОТЕРПІЛИХ,
ОБВИНУВАЧУВАНИХ ТА ІНШИХ ОСІБ………251 24.1. Загальні відомості……………………………………….251 24.2. Судово-медична експертиза у випадках спричинення тілес- них ушкоджень………………………………………..253
Розділ 25. СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ВИЗНАЧЕННЯ
ВІДСОТКА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ………….264 25.1. Загальні положення……………………………………..264 25.2. Визначення відсотка втрати професійної працездат- ності.………………………………265 25.3. Судово-медична експертиза стану здоров’я……………266 25.4. Судово-медична експертиза вдаваних і штучних хво- роб……………………………………….267 25.5. Членоушкодження із застосуванням вогнепальної зброї та вибухових пристроїв ………………………………271 25.6. Членоушкодження із застосуванням гострих і тупих пред- метів…………………………………………………272 25.7. Самоушкодження за допомогою транспортних засобів..273 25.8. Судово-медичне дослідження рубців як слідів колишніх поранень…………………………………………273 25.9. Судово-медична експертиза визначення віку………….274
Розділ 26. СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА СТАТЕВИХ
СТАНІВ ТА СТАТЕВИХ ЗЛОЧИНІВ………………278 26.1. Загальні відомості………………………………………278 26.2. Експертиза статевої належності…………………278 26.3. Визначення статевої зрілості осіб жіночої статі………279 26.4. Визначення здатності до статевих зносин та зачаття…280 26.5. Визначення колишніх пологів…………………………282 26.6. Незаконне виконання аборту……………………………283 26.7. Визначення стану статевих органів у випадках стійкої втрати працездатності жінок…………………………285

26.7. Експертиза статевої зрілості чоловіків…………………286 26.8. Статеві злочини (зґвалтування) ……………………….287 26.9. Судово-медична експертиза осіб жіночої статі у випадках зґвалтування……………………………………………291 26.10. Методика обстеження з приводу зґвалтування……292 26.11. Обстеження ґвалтівника…………………………………298 26.12. Розбещення неповнолітніх……………………………299 26.13. Задоволення статевої пристрасті неприродним спосо- бом.………………… ………………………………300 26.14. Гомосексуалізм…………………………………………300 26.15. Визначення статевої зрілості (загальні положення)…303 26.16. Визначення статевої зрілості осіб жіночої статі……305 26.17. Визначення статевої зрілості осіб чоловічої статі…….309 26.18. Судово-медична експертиза в разі здійснення статевих актів у неприродній формі……………………………312 26.19. Визначення характеру та механізму утворення ушкоджень внаслідок скоєння розпусних дій………………………314 26.20. Визначення вагітності та колишніх пологів………316 26.21. Визначення зв'язку переривання вагітності з травмою..317 26.22. Визначення штучного переривання вагітності (абор- ту)…………………… …………………………………..318
Розділ 27. СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТРУПІВ НО-
ВОНАРОДЖЕНИХ І ПЛОДІВ…………………….320
Розділ 28. УЧАСТЬ СУДОВО-МЕДИЧНОГО ЕКСПЕРТА У
ОГЛЯДІ МІСЦЯ ПОДІЇ ………………………………341 28.1. Загальні положення……………………………………341 28.2. Особливості огляду місця події трупа у випадках смерті внаслідок кримінального аборту…………………….349 28.3. Особливості огляду місця події в окремих, незвичайних, випадках смерті…………………………………………349
Розділ 29. ЕКСГУМАЦІЯ………………………………………355
Розділ 30. ТРАНСПЛАНТАЦІЯ ОРГАНІВ І ТКАНИН…….357
Розділ 31. СУДОВО-МЕДИЧНЕ ВЧЕННЯ ПРО СМЕРТЬ ТА
ТРУПНІ ЯВИЩА (СУДОВО-МЕДИЧНА ТАНАТОЛО-
ГІЯ) ……………………………………………………360
Розділ 32. СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА РАПТОВОЇ
СМЕРТІ…………………………………………………374 32.1. Загальні положення………………………………………374 32.2. Ураження окремих систем організму, які спричиняють рап- тову смерть……………………………………………377 32.3. Особливості раптової смерті у дитячому віці………386 32.4. Синдром раптової смерті немовлят (СРСН)
…………386
Розділ 33. СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТРУПА……395

Розділ 34. СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА РЕЧОВИХ ДО-
КАЗІВ……………………………………………………414 34.1. Загальні положення………………………………………..414 34.2. Дослідження слідів крові…………………………………420 34.3. Дослідження виділень організму людини………………426 34.4. Дослідження волосся……………………………………428
Розділ 35. МЕДИКО-КРИМІНАЛІСТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІ-
ДЖЕННЯ……………………………………………429
Розділ 36. МЕДИЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ І ВІДПОВІДАЛЬ-
НІСТЬ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ…………………438 36.1. Загальні положення……………………………………438 36.2. Судово-медична експертиза у випадках розслідування справ про професійні правопорушення медичних праців- ників……………………………………………………451
СХЕМАТИЧНІ ЗОБРАЖЕННЯ ОСНОВНИХ СУДОВО-
МЕДИЧНИХ МЕТОДІВ РОЗТИНУ ТІЛА ЛЮДИНИ ТА
ЇЇ ОКРЕМИХ ОРГАНІВ…………………………………455
ГЛОСАРІЙ………………………………………………………474
ВИКОРИСТАНА ТА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА…499
ФОТОІЛЮСТРАЦІЇ ……………………………………………502

Присвячується пам’яті відомого
українського судового медика – академіка
Української академії наук
Лісового Анатолія Семеновича,
праці якого використані
у даному посібнику.
Автори
ПЕРЕДМОВА
Вища медична освіта є унікальною, оскільки передбачає два етапи підготовки фахівців – додипломний та післядиплом- ний (навчання в інтернатурі). Починаючи з 2016-2017 навчаль- ного року у вищих навчальних медичних закладах України вве- дено новий навчальний план на додипломному етапі, який пе- редбачає підготовку фахівців з вищою освітою 2-го рівня в галу- зі знань 22 «Охорона здоров’я», шифр спеціальності 222 «Меди- цина» за ступенем «магістр». Згідно вказаного нового навчаль- ного плану післядипломний етап передбачає подальше навчання випускників-магістрів в інтернатурі для отримання «вузьких» лікарських спеціальностей, а у подальшому – навчання в аспіра- нтурі з можливістю отримання наукового ступеня «доктора фі- лософії» (Ph. D.) з набутої в інтернатурі лікарської спеціальнос- ті.
Маючи власний багаторічний педагогічний досвід із ви- кладання дисципліни «судова медицина» здобувачам вищої ме- дичної освіти (студентам, лікарям-інтернам та аспірантам) та підготовці їх до самостійної судово-медичної експертної діяль- ності, з урахуванням думки вітчизняних фахівців, ми дійшли висновку про необхідність створення універсального (у певному сенсі) навчально-методичного посібника, який би містив стислу, але разом з тим, послідовну інформацію з усіх передбачених програмами розділів і тем судово-медичної галузі.
Особливу подяку автори висловлюють доценту К.А. Лі- совому за слушні поради і допомогу при викладенні матеріалу стосовно експертизи живих осіб при психічних станах і розладах та доценту М.Д. Зубко за допомогу у кваліфікованому перекладі
іноземних джерел.
Інформаційні блоки розділів, які рекомендується для са- мопідготовки користувачів, базується на наукових публікаціях останнього десятиріччя. Вказані видання перероблені авторсь- ким колективом у відповідності з оновленими кримінально- процесуальним та кримінальним кодексами України (2018 р.) і доповнені новими даними з судової медицини і суміжних дис-

циплін. У виданні відображені основні відомості з усіх питань судово-медичної експертизи. Автори широко використовують надбання сучасних досягнень судово-медичної науки і одночас- но критично висловлюються щодо окремих положень чи питань судово-медичної експертизи (які або вже застаріли, або були хибними) та роз’яснюють окремі питання та положення.
Наведений матеріал не виключає, а навпаки, заохочує до необхідності постійного поглиблення і розширення отриманих знань шляхом самостійного вивчення та критичного осмислення сучасних, новітніх даних судової медицини, судово-медичної експертизи та суміжних областей знань.
У «Основи» включені розширені тексти лекцій і довідко- ві матеріали, глосарії та схеми розтинів порожнин, тканин та окремих органів. Фотоілюстрації окремих видів тілесних ушко- джень наведені у короткому додатку. До матеріалів додано спи- сок рекомендованих тем для написання рефератів, які можуть доповнюватись та розширюватися.
Автори висловлюють щиру подяку доктору медичних на- ук, професору Б.В. Михайличенку, доктору медичних наук, професору Н.М. Козань, кандидату медичних наук В.В. Франчу- ку за позитивні рецензії щодо видання даного посібника, поба- жання та зауваження щодо його змісту та очному аспіранту ка- федри судової медицини, медичного правознавства імені заслу- женого професора М.С. Бокаріуса Харківського національного медичного університету Е.К. Григоряну за технічну допомогу в підготовці посібника до видання.
На наш погляд, навчально-методичний посібник буде ко- рисним не лише студентам, лікарям-інтернам та аспірантам у період навчання, але й викладачам кафедр та курсів судової ме- дицини, починаючим судово-медичним експертам, студентам юридичних вищих навчальних закладів та працівникам судово- слідчих органів.
Автори із вдячністю сприймуть усі зауваження та поба- жання щодо поліпшення викладеного матеріалу.

Розділ 1. КОРОТКИЙ ВИКЛАД ІСТОРІЇ СУДОВОЇ
МЕДИЦИНИ ТА СУДОВО- МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
Історичний розвиток адміністративно-судової практики вимагав залучення досвідчених осіб до розслідування та розгля- ду справ, які вимагали спеціальних медичних знань.
Уже в найдавніших законодавствах Стародавнього Риму, в
Древній Греції, Індії та Китаї, зокрема, в манускриптах індусів
(Аюр-Веда, 600 років до н.е.) та в книгах Мойсея, трапляються визначення судово-медичного характеру.
У Римі ще до Різдва Хрестового в справах про вагітність, пологи чи аборт давали відповідні роз’яснення «баби- пупорізки». Відомо, що під час розслідування вбивства Юлія
Цезаря (44 р. до н.е.), лікар Антисій виявив 23 рани, одну з яких він визнав смертельною. Римські лікарі (за Адріана, 76-138 рр.) приймали участь у опрацюванні закону про строк вагітності, а
Кодекс Юліана, що слугував створенню римського права (529-
534 рр.), засвідчує про роль лікарів у судовому процесі: «Medіcі non sunt proprіae testes, sed magіs est judіcіum quam testіmonіum», тобто «Лікарі власне не свідки, вони більше судді, ніж свідки».
У Вірменії в 1184 р. за дорученням католикоса Агванка
Степаноса ІІ було розпочато роботу над «Вірменським судебни- ком» в якому, зокрема, була стаття 29 «Про покарання за забит- тя», а через 80 років у доопрацьованому «Судебнику» Смбата
Спарапета згадується про травму зубів та про необхідність ви- значення ступеня тяжкості тілесного ушкодження, а також про небезпечність для життя заподіяних ушкоджень.
Найстарішою письмовою пам’яткою із судової медицини, що збереглися, вважається створений Сун-Ци в 1247 році ком- пендіум «Сі-Юань-лу». Трактат складається з п’яти книг. Перші дві книги присвячені питанням судово-медичного розтину тру- па, документуванню результатів розтину, використанню з цією метою спеціальних бланків з контурним зображення людського тіла. Розглядаються питання ідентифікації трупів та опису ушкоджень, наведене графічне зображення точок тіла, у зонах яких, на думку автора, ушкодження є небезпечним для життя. У цих книгах наведені способи діагностики та доказу насильниць- кої смерті внаслідок ушкодження гострими та тупими предме- тами, механічної асфіксії, дії високої температури. Третя книга містить основні відомості про способи ушкодження та відповід- ні знаряддя, про диференційну діагностику зажиттєвого та пос- мертного ушкодження, про ознаки смерті внаслідок голоду, дії атмосферної електрики; містяться також відомості про причини раптової смерті та про ятрогенну смерть. Четверта та п’ята кни-

ги присвячені питанням отруєння рослинами, грибами, різними хімічними отрутами, отрутою тваринного походження тощо.
В Європі в період раннього середньовіччя (ХІ-ХІІ ст.) лі- карі в судах участі не брали, бо панувала «обвинувальна» форма судового процесу. Зміна в ХІІ-ХІV ст. «обвинувальної» форми судового процесу на «розшукову», коли в основу обвинувачення або визнання правоти кладуться формальні докази, теж майже не вимагало залучення до процесу фахівців галузі медицини.
Папа Пій ІІІ (ХІІІ ст.) говорить про виняткове значення лі- карів під час розгляду справ про ушкодження.
У ХІV ст. у Франції ординанси згадують про королівського хірурга в Паризькому суді.
Бамбергський кодекс – перший європейський криміналь- ний кодекс, який уклав у 1507 р. Шварценберг (J.
Schwarzenberg), уперше законодавчо оформив питання судової медицини. А в 1532 році в Німеччині видається Кримінальний кодекс (Lex Carolіna) Карла V, яким визначено обов’язок для суддів запрошувати лікарів під час розгляду справ про заподіян- ня смертельних ран, дітовбивство, викидень, отруєння, помилки лікарів тощо. Це був акт, що започаткував федеральну медичну експертизу.
Подальший розвиток природничих наук – фізики, хімії, бі- ології та медицини, зокрема, гістології та патологічної анатомії, сприяв розвиткові судової медицини. Розумінню причин смерті сприяли розтини трупів (рис. 1), які тривалий час були заборо- нені церквою.

Рис. 1.1. Найстаріша з відомих мініатюр, що зображають розтин трупа (з рукопису ІV ст., який знаходиться в Оксфорді): лікар та монах застали сторонню людину біля трупа жін- ки; рядом з трупом розкидані внутрішні органи – нирки, серце, легені, шлунок, а в руці особи, що виконує розтин, знаходиться печінка.
У 1575 р. побачили світ праці А. Паре «Про ушкодження»,
«Про незайманість», «Про різновиди насильницької смерті»,
«Настанова до укладення судово-медичних міркувань», а напри- кінці XІV-го ст. – праця Кондрохі «Правила складання актів та висновків». 1602 р. Ф. Фіделіс (F. Fіdelіs) уперше в Європі у сво-
їй праці «Про донесення лікарів» систематизує знання із судової медицини, а в 1621-1661 рр. римський лікар П. Закхіус (P.
Sacchіus) друкує багатотомний капітальний посібник «Судово- медичні питання». У 1690 р. Й. Бонн (J. Bonn) у Лейпцигу видає твір «Судова медицина», який фактично започаткував назву на- уки та спеціальності.
У герцогстві Вюртемберг 1686 р., а згодом і в інших краї- нах Європи, приймається закон за яким дозволявся повний роз- тин трупа і лікар-експерт повинен був публічно обґрунтувати та захистити свої висновки, що сприяло розвиткові судової меди- цини.
ХVІІІ ст. характеризується появою ряду наукових праць із судової медицини: «Настанови із судової медицини» Тейхмайє-

ра (H. F. Teіchmayer, 1722), «Система медичної юриспруденції»
Альберті (M. Albertі, 1748), «Книга з судового лікознавства»
Халлера (A. Haller, 1784), «Матеріали з державного лікознавст- ва» Мецгера (Metzger, 1792). У ХІХ ст. у Франції та Німеччині з’являються перші періодичні видання з судової медицини, ви- ходять фундаментальні праці з токсикології Орфіла (M. J. B.
Orfіla, 1818) та посібники з судової медицини Орфіла (M. J. B.
Orfіla, 1818) та Девержі M. G. A. Devergі, 1839). Значний внесок у розвиток судової медицини зробили й інші вчені, зокрема Е.
Гофман (E. Hoffman), який створив підручник (1878) та атлас з судової медицини (1898).
Наприкінці ХVІІІ ст. та на початку XІX ст. в університетах
Європи судову медицину викладали разом з анатомією, а напри- кінці ХІХ ст. створюються у Відні, Берліні та інших великих мі- стах інститути судової медицини, а в окремих державах (Фран- ції, Бельгії, Австро-Угорщини, Румунії) – самостійні кафедри поліційної та судової медицини.
Завдяки розвиткові фізики, хімії, мікробіології, гематоло- гії, імунології та серології на межі ХХ ст. формуються сучасні напрямки судової медицини. Значний внесок у розвиток судово- медичної науки в ХХ ст. внесли Мюллер (D. Muller), Понсольд
(A. Ponsold), Хансен (G. Hansen), Прокоп (O. Prokop) та Дю- рвальд (W. Durwald) у Німеччині, Сименон (C. Sіmonіn) у Фран- ції, Кернбах (M. Kernbach) у Румунії, І.Г. Поп-Васильєв у Болга- рії, Симпсон (K. Sіmpson) у Англії, Гансалес (Gonzales) у США тощо.
За часів Київської Русі обов’язковим було опосвідчення осіб, що мали тілесні ушкодження, але воно виконувалося са- мими суддями, а не медиками. Подальший розвиток судової ме- дицини в Україні нерозривно пов’язаний з розвитком судової медицини в Російській імперії, до складу якої входила Україна.
Російський цар Петро І запровадив з 1716 року обов’язкові розтини трупів у випадках насильницької смерті. А з 1746 року в Росії виконується розтин трупів осіб, що померли раптово, для чого введено спеціальні посади лікарів. Лікарі керувалися «На- становами лікарям із судового огляду та розтину мертвих тіл»
(1829), а згодом Уставом судової медицини (1842). Судова ме- дицина викладалася в університетах спочатку разом з анатомією та фізіологією, з 1863 р. – разом із гігієною, санітарією та епіде- міологією, а з 1884 р. були створені самостійні кафедри. Розви- ток судової медицини за часів Російської імперії пов’язаний з
іменами таких учених, як М.Я. Мудров, І.В. Буяльський, М.І.
Пирогов, Є.О. Мухін, П.А. Мінаков, С.А. Громов, Є.В. Пелікан,
І.М. Гвоздьова та багатьох інших.

Фундатором київської школи судових медиків уважається
М.О. Оболонський, автор «Посібника з судово-медичного дослі- дження трупів».
За радянських часів відкриття вищих медичних навчальних закладів супроводжувалося створенням кафедр судової медици- ни, що сприяло розвиткові судово-медичної науки. Провідними вченими галузі судової медицини були В.М. Смолянінов, М.В.
Попов, В.І. Прозоровський, О.П. Громов, М.І. Авдєєв та інші.
Розвиток судової медицини в Україні пов’язаний з іменами
М.С. Бокаріуса, М.М. Бокаріуса, М.І. Райського, Ю.С. Сапожни- кова, А.Ф. Рубіжанського, І.О. Концевич, В.І. Кононенка, Ю.П.
Шупика, О.В. Філіпчука, В.І. Костилєва, В.С. Семенникова,
М.П. Марченка, А.Х. Завальнюка та багатьох інших науковців.