Діана Прунько,
студентка групи ПО-21
ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
(м. Івано-Франківськ)
Формування риторичної майстерності вчителя початкової школи
Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Вимоги до професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів постійно зросають. На сьогодні педагог повинен володіти мистецтвом комунікативної культури та взаємодії з учнями, колегами, батьками. Тому важливими складниками його педагогічної компетентності стають риторична майстерність, яка передбачає досконале володіння мистецтвом усного мовлення, здібність говорити переконливо, змістовно, виразно, з дотримуванням вимог загальної культури та культури мовленнєвого спілкування. Красномовність є універсальною, оскільки навчає спілкуватися, співпрацювати, допомагає зростанню особистості, тобто виконує важливе соціальне замовлення.
Аналіз освітніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання проблеми. Аналіз досліджень засвідчує, що риторична майстерность є не тільки важливим компонентом освітніх програм педагогічних спеціальностей але й необхідною компетенцією педагога як всебічно розвиненої особистості. Проблема формування риторичної майстерності вчителя початкової школи глибоко розроблена у працях Г.Сковорода, С.Русова, А.Макаренко, В.Сухомлинський, Кучерук О.А, Ткаченко Л.П., Пінчук Ю.В., Горобець М.В., Попович Н.Ф., Кузмінський А.І,
Формування мети статті. Мета статті – з’ясування особливостей формування фахової риторичної компетентності майбутніх учителів початкових класів та застосування майстерності у педагогічній діяльності.
Виклад основного матеріалу. Традиційно риторику сприймають як науку про красномовство, проте в системі педагогічної освіти вона виконує значно складніші й відповідальніші завдання: навчити педагогів ораторського мистецтва на основі засвоєння теоретичних основ красномовства, оволодіння практичними вміннями й навичками побудови (створення) текстів та риторичного їх аналізу; виробити в майбутніх педагогів комунікативну компетенцію, тобто вміння комунікативно виправдано користуватися засобами мови за різних життєвих ситуацій під час сприймання, відтворення і створення висловлювань (тексту) з дотриманням мовленнєвого етикету та виступати публічно; формувати духовний світ педагога шляхом засвоєння класичної та національної риторичної спадщини давнього й сучасного світу шляхом прилучення через мову до культурних надбань рідного народу й людства; формувати риторичну культуру особистості педагога, який володіє мистецтвом переконуючого мовлення і може навчити цього мистецтва своїх учнів, студентів; навчити розвивати потребу в постійному духовному збагаченні та прагнення до професійного вдосконалення. [2]
Арістотель, Платон, Сократ вели процес викладання як діалог, де кожна репліка несла в собі безпосереднє вираження мислительного процесу та одночасно – конкретну спрямованість на співрозмовника. Педагогічна риторика давала можливість виразити свої думки найбільш точно й зрозуміло, сприяла зростанню авторитету вчителя. Ідеї педагогічної риторики пропагували Г.Сковорода, С.Русова, А.Макаренко, В.Сухомлинський, які підтримували концепції навчання і виховання живим переконуючим словом учителя. висловлення.
У дослідженнях сучасників відзначено, що існує дві групи специфічних жанрів дидактичного мовлення:
власне педагогічні (пояснювальна промова, інформаційний діалог, педагогічний щоденник, оцінювальне висловлювання)
пристосовані для виконання дидактичних вимог (сучасний етикет, специфіка дискусії, усна розповідь, установка на комунікативну гру).
Педагогічна риторика допомагає творчо будувати навчальний процес, поліпшує педагогічне спілкування. Це виявляється в умінні педагога логічно й зв'язно викладати навчальний матеріал, чітко і зрозуміло ставити запитання, аргументовано давати відповіді, створювати конструктивний діалог з учнями тощо. [7]
Учитель як комунікативний лідер повинен володіти низкою різних знань та вмінь, опис яких може становити портрет риторичної особистості педагога:
• вміння розуміти ситуацію спілкування і визначати мету комунікації;
• вміння враховувати соціальні та індивідуальні риси особистості співрозмовника;
• вміння створювати монолог, прогнозувати розвиток діалогу і направляти його у відповідності до мети діяльності та умов спілкування;
• вміння ефективно слухати і читати;
• вміння створювати і підтримувати доброзичливу атмосферу спілкування;
• вміння контролювати емоційний стан адресата і виражати емоції;
• знання етикету та чіткість виконання його правил;
• володіння культурою мови в її нормативному аспекті: знання норм літературної мови і стійкі навички їх застосування у мовленні;
• володіння культурою мовлення в її комунікативному аспекті: вміння реалізувати багатство, точність, логічність, дієвість і виразність мовлення;
• володіння професійною термінологією;
• володіння технікою мовлення;
• володіння невербальними засобами спілкування.
Спілкуючись з дитиною, педагог тримає у полі свого комунікативного впливу всю аудиторію, прогнозує сприймання свого звернення кожним, передбачаючи його реакцію. Вчителю важливо оволодіти навичками спілкування, стилістичним багатством мови, мовленнєвими жанрами. [5]
Окрім того, педагог має розрізняти особливості вербальної та невербальної подачі інформації.
Невербальне спілкування відіграє у комунікації вчителя істотну роль , оскільки різні засоби невербальної комунікації (жест, міміка, поза ,погляд, дистанція) є іноді виразнішими й дієвішими носіями інформації, ніж слова.
Зміст, результативність комунікації, самопочуття, поведінка співрозмовників залежать від їх розміщення у просторі. Йдеться про відстань між ними, положення їхніх тіл. Використовуючи фактор дистанції вчитель може виразити своє схвалення діяльності учнів, особисту прихильність до них. Скоротивши або збільшивши відстань він підсилює або послаблює вплив.
Спрямованість, виразність мовного повідомлення, психічний стан мовця виражаються в його жестах. Психологи стверджують, що з їх участю можна передати до 40% інформації. Жестикуляція вчителя відрізняється від виражальних рухів людини характерних для повсякденної поведінки. Для того, щоб уміти контролювати свої жести, необхідно знати їх класифікацію.
Виділяють три групи жестів:
Жести цієї групи можуть доповнювати чи повністю заміщати мовленнєві форми: вони зрозумілі без слів, поза мовленнєвим контекстом. Найбільш універсальними виявляються жести повсякденного міжособистісного спілкування. Це етикетні жести привітання, прощання, привертання уваги, заборони чи дозволу, погодження чи заперечення.
Жести, які органічно вплітаються в контекст мовлення. Їх застосовують, використовуючи наочність. Так іноді жест, який вказує на розмір чи форму предмета, з успіхом замінює більш поширене, однак менш виразне вербальне пояснення.
Жести, які вживаються паралельно зі словами і можуть дублювати чи доповнювати значення мовних засобів, наприклад, жест, що супроводжується фразою: “Зверніть увагу на портрет письменника”, зазвичай доповнюється вказівним жестом, який привертає увагу учнів та підказує їм напрямок погляду.
Вживання невербальних засобів спілкування підсилює ефект достовірності інформації, підвищує ступінь запам’ятовування.
Ще один засіб невербальної комунікації – це міміка. Слухання інформації з одночасним стеженням за обличчям мовця дає змогу не тільки повноцінно сприймати, розшифровувати почуте, а й розуміти, наскільки слова відповідають його думкам, позиції реальній дійсності. Головним критерієм зосередженості вважається стійкість погляду в напрямку мовця чи предметного джерела інформації (книги, наочності). Блиск очей і виразність погляду свідчать про зацікавленість. [4]
Вербальна ж комунікація це універсалне знаряддя міжособистісної взаємодії. Завдяки усному професійно-педагогічному мовленню суб'єкт педагогічної діяльності має змогу оптимально розв'язувати педагогічні завдання. Основу педагогічного мовлення становить змістовне і багатогранне слово вчителя. Воно є не тільки засобом спілкування, а й представляє дійсність у свідомості учня.
За необхідності вплинути на інтелект учня вчитель повинен домогтися передусім логічності і переконливості висловлювань. Якщо вплив спрямований на уяву, то його способи повинні бути образними і яскравими. Усне мовлення вимагає від учителя володіння багатьма комунікативними уміннями. За допомогою слова, зв'язного мовлення, тексту він повинен ефективно передавати інформацію, організовувати учнів на сприймання, запам'ятовування і відтворення матеріалу. У цій справі йому необхідно використовувати різні засоби мови, володіти словниковим багатством професійно спрямованої мови, дотримуватися норм вимови і наголошування слів; реалізовувати нормативи літературної мови у межах педагогічної комунікації. [1]
Комунікація вчителя початкових класів має повсякчас збагачуватися наступними якостями:
правильність (орфоепічна, граматична, орфографічна, пунктуаційна)
термінологічна точність
доречність (у сполученні зі змістовою вичерпністю)
лексичне багатство (різноманітність мовленнєвих засобів)
виразність (змістова, інтонаційна, візуальна)
чистова мови (що не допускає ультра-туризму (словникового, стильового чи колоритного), штучності, фальшивого професіоналізму)
Педагогічно доцільне мовлення також характеризують логічність, переконливість, спонукальність.
Учитель початкових класів повинен розумітися на особливостях голосу, уміти над ним працювати, щоб удосконалити, поставити його. «Голосу властиві такі якості:
– сила, тобто певний ступінь гучності звучання;
– висота, тобто тональні можливості;
– тембр – певне забарвлення, яке залежить від складів обертонів.
Поставити голос – означає розвинути, удосконалити його природні якості в такій мірі, щоб вони підкорялися творчій волі мовця відповідно до завдань мовлення. [6]
Важливим чинником дієвості педагогічного мовлення є добра чутність голосу. У процесі вербального спілкування вчителя з учнями голос має бути спрямований безпосередньо на співрозмовників. Його звуки мають поширюватися на рівні голів слухачів. Але під час монологічного мовлення в класі (пояснення нового навчального матеріалу) треба дбати, щоб голос плавно "летів" низько над головами учнів. Це дає змогу учням добре чути мовлення вчителя, швидко адаптуватися до особливостей модуляції словесних потоків.
Щоб успішно керувати своїм голосом, ефективно його використовувати, вчитель має знати позитивні й негативні риси власної голосової діяльності. Характеристика гарного голосу: приємний, вібруючий, спокійний, добре модульований, низького тембру, довірливий, теплий, мелодійний, турботливий, упевнений, дружній, насичений інтонацією, виразний, природний, багатий, наповнений, звучний, доброзичливий. Характеристика поганого голосу: гугнявий, різкий або скрипучий, хриплий, дрижачий, високого тембру або пронизливий, плаксивий, із задишкою, нерішучий, уривчастий, занадто гучний, занадто тихий і нечутний, безбарвний, пафосний, саркастичного тону, невпевнений, монотонний, напружений, слабкий, нудний. Учителеві необхідно постійно займатися самоаналізом власного мовлення, щоб уникати помилок. Важливою передумовою ефективності мовленнєвої діяльності вчителя є володіння її технікою, компонентами якої є: голос, дикція, темп, ритм, інтонація, паузи. Названі компоненти виконують важливі функції, зокрема: створюють імідж людини, сприяють виявленню її індивідуальних психічних особливостей, передають емоційний стан мовця. [3]
Майстерність педагога близька до мистецтва сценариста, режисера і актора. Говорити риторично бездоганно означає бачити можливості слова. [5]
Саме використовуючи свою риторичну майстерность (красномовство), вчитель початкової школи викликатиме позитивні емоції в учнів, спонукатиме уважно слухати педагога і ефективно засвоювати поданий матеріал. Ось, наприклад, на уроці природознавства, можна зацікавити дітей омріяним описом весни: “Природа прокидається, наповнюється енергією, життям.З далеких країв прилітають птахи, всюди розноситься їх щебетання. День стає більше! Як тільки висихають калюжі, проростає трава, пізніше на деревах набухають бруньки, які перетворяться в листочки. Ніколи не забути і перший весняний дощ, він здається таким веселим, завзятим, теплим і доброзичливим! Весь світ з приходом весни наповнюється фарбами, звуками, запахами і натхненням!” [8]
На уроці математики тематчною інтонацією привертаємо увагу школярів до цифри:
“Трійка дуже пишається тим, що схожа на велику букву «зе» або на два місяці, які з`єдналися ріжками. Верхній менший півовал завжди катається на нижньому – більшому. Якось третього дня тижня пішла Трійка до лісу по гриби. Недовго блукала лісовими стежками – а кошик уже повний. Лежать у ньому три боровики, три лисички, три опеньки, три сироїжки, три підберезники. Бачила трійка три мухомори та брати не стала, бо знала, що вони отруйні. Але для деяких лісових мешканців мухомори – звичайна їжа. ” [8]
Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, формування ораторських здібностей вчителя початкової школи і їх подальше застосування відповідає принципу цілісності навчання. Завдяки застосуванню вербальної та невербальної подачі інформації на уроках початкової школи, системний підхід дає змогу сягнути завдань НУШ, а саме- формування всебічнорозвиненого випускника початкової школи.
Болсун С. Техніка спілкування педагога з учнями [ Текст ]/ С. Болсун// Завуч. – 2009. - №2. – с.13 – 17.
Грицаєнко Л. Дисципліна риторика у контексті підготовки майбутніх педагогів / Л. Грицаєнко. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Vpm/.../Gricaen.pd
Кузмінський А.І. Технологія і техніка шкільного уроку: Навчальний посібник / А.І. Кузьмінський, С.В. Омельяненко. — К. : Знання, 2010. — 335 с.
Лабунская В.А. Невербальне поведінка. М.: Просвітництво, 1991.
Пінчук Ю. В. Риторика, культура та техніка мовлення корекційного педагога. Навч.- метод. посібн. - К. : КНТ, 2015. - 160 с
Попович Н. Ф. Майстерність сценічного мовлення / Н. Ф. Попович // Мистецька освіта в європейському соціокультурному просторі ХХІ століття: матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (20-21 квітня 2017 р.). – Мукачево: РВВ МДУ, 2017. – С. 226-229
Ткаченко Л.П. Риторика як засіб формування педагогічної майстерності майбутніх учителів / Л.П. Ткаченко // Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. 4-6 березня 2002 р. – Полтава: АСМІ, 2002. – С. 274-276.
https://vseosvita.ua/library/vse-pro-cifri-virsi-zagadki-kazki-34177.html