Ім'я файлу: методика формуванн компетенції учнів в говорінні.docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 19.05.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 19.05.2022
скачати
ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Івасішина С.В.
кандидат педагогічних наук
Відповідно до нового Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2012 року, навчання англійської мови є обов’язковим із 1 класу. Це пов’язано із спрямуванням навчальної діяльності на вироблення в учнів необхідних життєвих компетентностей, що у майбутньому давали б можливість випускникам школи комфортно почуватися в сучасному світовому просторі.
Сьогодні перед учителем постає складне завдання: спрямувати навчальний процес на перетворення, продиктовані сучасним інформаційним суспільством, і найбільш комфортні для учнів. Педагогіка пропонує різноманітні технології для вирішення цього завдання. Тому головною методичною проблемою стає вибір максимально ефективної педагогічної технології або технологій для учнів.
Однією зі складових процесу навчання дітей англійської мови є мотивація. У науковій літературі відомі різні способи стимулювання дітей до активності. Ураховуючи психологічні та фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, найоптимальнішим способом початкового навчання є гра.
Поняття «ігрові педагогічні технології» охоплює досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різноманітних педагогічних ігор, що відрізняються від ігор узагалі тим, що мають чітко окреслену мету навчання і відповідний їй педагогічний результат, що характеризується навчально-пізнавальною спрямованістю. Отже, ігрові технології є однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити цікавими і захопливими буденні кроки в навчанні молодшого школяра, зводячи до мінімуму тривогу, занепокоєння і складний процес навчання дитини у початковій школі.
Мета статті – розкриття методичних основ ігрових форм роботи з молодшими школярами у процесі формування англомовної компетентності.
Мета конкретизується у таких завданнях: 1. З’ясувати роль ігрових технологій у процесі формування комунікативної компетентності учнів початкових класів. 2. Визначити сутність і особливості використання ігор на уроках англійської мови у початковій школі. 3. Дослідити види ігор у процесі навчання англійської мови учнів початкових класів.
Із переходом від умов гри до умов навчальної діяльності в житті дитини настає кризовий момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що провідною діяльністю для неї тепер є навчальна, а не ігрова. Саме тому ефективність навчання іноземної мови значною мірою залежить від чіткої та гнучкої організації навчального процесу на уроці, від уміння вчителя враховувати психофізіологічні особливості дітей цієї вікової групи. Особливе значення для підвищення ефективності навчання та посилення мотивації вивчення іноземної мови має цілеспрямований вплив на емоційну сферу учнів. У цьому випадку використання ігор на початковому етапі є найбільш доцільним.
Тому гра повинна стати невід’ємним компонентом навчальної діяльності молодших школярів. Гра залишається домінантною формою життєдіяльності дітей цього віку, що компенсує недоліки та обмеженості реального життя. Значною мірою діти пізнають навколишній світ у процесі навчальної діяльності і, зокрема, у грі, що є одним із методів, який застосовується в комунікативному підході до навчання як українськими, так і зарубіжними педагогами.
Поняття «гра» досить багатогранне. З погляду фізіології і психології, вона є основною формою активної діяльності дитини, що має задовольняти її біологічні потреби: реалізувати вихід надлишкової енергії, проявити себе як особистість, перевірити свої можливості у колективній діяльності, виявити себе певним чином серед ровесників, задовольнити потребу у відпочинку тощо. Для дітей гра – це насамперед захоплива діяльність. У грі всі рівні. Вона посильна навіть для слабких учнів. Більше того, слабкий за мовною підготовкою учень може навіть стати першим у грі: винахідливість і кмітливість у цій справі можуть стати важливішими за знання предмета. Почуття рівності, атмосфера захопленості й радості, відчуття посильності завдань дають можливість дітям перемогти сором’язливість, яка заважає вживати в мовленні слова англійської мови. На думку окремих учених, гра, з одного боку, – це розвага, вільне заняття, що проводиться заради інтересу: звідси гра є розважальним видом діяльності. З іншого, гра – один із способів передачі знань: у цьому разі вона є формою навчання. А тому, використовуючи гру як засіб збагачення учнів новими знаннями, навичками й уміннями, ми наповнюємо її дидактичним змістом, і гра-розвага перетворюється у навчальному процесі на дидактичну гру.
Бажання перемогти мобілізує думку й енергію гравців, створює атмосферу емоційного напруження. Незважаючи на чіткі умови гри й обмеження мовного матеріалу, що використовується, у ній завжди наявний елемент несподіваності. Тому для гри характерна спонтанність мовлення. Мовленнєве спілкування, що охоплює не лише мовлення, а й жести, міміку, має яскраво виражену цілеспрямованість («Я розмовляю, щоб виграти») і має обов’язковий характер.
Гра – це ситуативно-варіативна вправа, де створюється можливість для багаторазового повторення мовленнєвого зразка за умов, максимально наближених до реального мовного спілкування з характерними для нього ознаками: емоційністю, спонтанністю, цілеспрямованістю мовленнєвих дій.
Задовольняючи потребу дитини гратися, перевтілюватися, рухатися, учитель забезпечує умови для вивчення англійської мови. Така форма навчання не виснажуєнервову систему та організм дитини, а реалізується передусім за рахунок мимовільних процесів сприйняття і пам’яті. Оскільки гра, що містить елемент змагання, мотивує мовленнєву діяльність, а мотиви – це чинники активізації психічних процесів, то вона позитивно впливає на психічний розвиток дитини.
Ігри сприяють виконанню таких методичних завдань: створення психологічної готовності дітей до мовного спілкування; забезпечення природної необхідності багаторазового повторення ними мовного матеріалу; тренування учнів у виборі потрібного мовного варіанту.
У лінгвістиці відомі різні класифікації ігор. Так, Л. В. Артемова поділяє ігри на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання певних явищ і закономірностей, крім тих, що містять зв’язки та стосунки між людьми. Сюжетні ігри характеризується тим, що охоплюють закономірності людської діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові [1].
Виробничі ігри, у свою чергу, поділяються на імітаційні, рольові, ділові. Останні є синтезом двох попередніх (імітаційних і рольових), вони найбільш складні. Для проведення ділових ігор потрібен певний досвід, який можна набути у навчальних іграх інших видів.
Рольові відношення у сюжетних іграх прийнято ділити на симетричні й асиметричні. За симетричних рольових відношень комуніканти (учасники гри) є носіями однієї соціальної ролі, наприклад: брат – сестра, учень – учень, учитель – учитель. Ситуації такого спілкування спрямовані на розвиток умінь будувати взаємовідношення з носієм подібної ролі, обговорювати і вирішувати проблеми в межах загального соціального контексту.
Асиметричні відношення спостерігаються тоді, коли учасники спілкування різняться між собою за соціальними ознаками. Наприклад: учень – учитель, гість – запрошений та ін. Асиметричні відношення впливають і на загальну поведінку відносно ролі та статусу партнера.
Рольові відношення між учасниками гри є основними показниками, що визначають характер емоцій. Залежно від конкретної дидактичної мети нестандартного уроку, індивідуальних вікових і психологічних особливостей дітей сюжетно-рольову гру можна проводити з одним учнем, групою або з цілим класом.
Т. М. Шкваріна так класифікує ігри для навчання дітей англійської мови:
– за кількісним складом учасників;
– за характером та формою поведінки учасників;
– за метою та завданнями навчання [2].
За кількісним складом учасників ігри можуть виконуватися фронтально колективом групи дітей, підгрупами чи парами. На заняттях введення програмного матеріалу та тренування домінують фронтальні ігри, на етапах практичного застосування сформованих умінь і навичок – виконання завдань у складі підгрупи чи парами.
За характером і формою поведінки учасників ігри класифікують на:
– ігри-маніпуляції з предметами (з м’ячем, іграшками, ляльками, іграшковим посудом та меблями, лото, доміно, малюнками, картками, натуральними предметами тощо);
– ігри, пов’язані з рухами, фізичними діями;
– ігри-змагання (у парах, групах, командах);
– рольові ігри на основі уявних та реальних ситуацій («У лікаря», «У магазині», «День народження»).
Відповідно до мети та завдань навчання дидактичні ігри поділяються на:
– мовні (фонетичні, лексичні, граматичні);
– мовленнєві (розвиток аудіювання, говоріння);
– комунікативні (формування навичок спілкування).
Отже, дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну ситуацію. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.
Адаптуючи поняття «дидактична гра» до специфіки навчання іноземної мови, необхідно зазначити, що саме в цьому контексті вона може найбільшою мірою використовуватися на уроці як засіб створення сприятливого середовища для іншомовного спілкування. А це означає, що гра може і повинна мати комунікативно спрямований характер, особливо під час навчання молодших школярів.
Гра – це невелика ситуація, побудова якої нагадує драматичний твір зі своїм власним сюжетом, конфліктом і дійовими особами. У процесі гри ситуація програється декілька разів, і при цьому кожного разу в новому варіанті. Водночас ситуація гри – це ситуація реального життя. Реальність її визначається основною умовою гри – змаганням. Головна мета рольової гри – розвивати здібності школярів, прищеплювати вміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.
Ігрова діяльність як засіб формування й удосконалення знань, умінь і навичок у процесі навчання іноземної мови має бути спрямована на формування та удосконалення не тільки аспектів мови, а й мовленнєвих механізмів (уміння говоріння, аудіювання, читання та письма).
У процесі формування лексичної компетентності педагог повинен перш за все на початку навчання ретельно поставитися до добору лексики в процесі спілкування з дітьми: вона має бути конкретною та максимально зрозумілою учням. Основне завдання – допомогти дітям усвідомити, що лексика потрібна їм для спілкування. Значення нового мовного знака слід розкривати за допомогою різноманітних наочних засобів. Подаючи на заняттях певний матеріал, бажано кожне нове слово пов’язувати з конкретним образом, адже мислення молодших школярів – конкретне.
У процесі проведення лексичних ігор учитель повинен брати до уваги не лише те, щоб учні запам’ятали нові слова, ту чи іншу конструкцію, а й прагнути створити всі можливості для розвитку індивідуальності кожної дитини. Щоб підтримати інтерес дітей до свого предмету, потрібно зрозуміти, які прийоми роботи можуть захопити учнів. Кожен учитель іноземної мови повинен постійно шукати резерви підвищення якості та ефективності навчання мови. Головним завданням учителя є підтримування інтересу до вивчення іноземної мови.
На початковому етапі опанування іноземною мовою діти засвоюють її переважно наочним шляхом, коли водночас і чують нове слово, і спостерігають відповідний предмет, явище чи дію. Тому методика навчання молодших школярів лексики нерідної мови ґрунтується здебільшого на предметній чи картинній наочності. Завдяки цьому автоматично зникає потреба в перекладі іноземної лексики, що прискорює процес навчання, привчає дитину «мислити» відразу іноземною мовою, сприяє вільному та легкому засвоєнню нових слів. Крім того, це дає можливість багаторазово повторювати нову лексику, вводити її у власне мовлення (використовувати у відповідях на запитання, під час вивчення віршів, переказів, бесід або ігор). Саме гра полегшує процес запам’ятовування нової лексики, робить його цікавим.
На уроках англійської мови у початковій школі з метою формування комунікативної компетентності доцільним є також використання вікторин, складання і розгадування кросвордів та інші види ігор. Вікторину називають ще грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина – це гра-конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання.
Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах можна використати кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд, учитель має дотримуватися вимог проведення дидактичних ігор. Під час цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв’язують запропоновані кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого – сприяє більш глибокому засвоєнню вивченого.
Методика гри «Мозкова атака» запозичена з телевікторини «Що? Де? Коли?». Одержавши запитання чи завдання, учасники гри протягом однієї хвилини висловлюють різноманітні гіпотези, дискутують, надаючи перевагу тій чи іншій ідеї, а коли час вичерпується, пропонують власну відповідь як єдине рішення.
Однією з переваг ігор є те, що всі учні працюють одночасно. Участь в іграх розвиває здатність співпрацювати, змагатися, не проявляючи агресії; вміти програвати, брати на себе відповідальність. Особливого значення набувають ігри, відомі дітям з їх життєвого досвіду в рідній мові. У цілому, учні люблять ігри, що мають елемент удачі, тому що вона додає захопливості грі. Ігри, що залежать від умінь учнів, стають нудними, тому що виграють одні й ті ж діти, і захопленість більшості гравців зникає.
Більшість ігор має характер змагань. Використання командних та групових ігор допомагає зменшити тиск змагання на одну людину. Пам’ятаючи про ці принципи – успіх і уміння, змагання і співпрацю, несподіванка, що є основою всіх ігор – учитель може вправу з підручника перетворити на гру. Використання різних ігор допомагає захопити дітей іноземною мовою, створює умови для досягнення успіху у вивченні мови. І учні, які грають, обов’язково захочуть поліпшити свої знання з іноземної мови.
Ігри допомагають дітям стати творчими особистостями, вчать творчо ставитися до будь-якої справи. Творчо ставитися до справи – значить виконувати її якісно, на більш високому рівні. Ігри приносять дітям радість творчості.
Використання ігор на уроках іноземної мови допомагає вчителю глибше розкрити особистісний потенціал кожного учня, його позитивні особисті якості (працелюбність, активність, самостійність, ініціативність тощо), зберегти і зміцнити навчальну мотивацію.
На уроках закріплення вивченого матеріалу чи повторення учням доцільно запропонувати роботу динамічними парами. Попередньо вчитель готує картки з 2 – 3 практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно виконувати завдання, а той слухає, запитує або висловлює своє розуміння. Друге і третє завдання діти виконують самостійно, занотовуючи їх до зошитів, а потім перевіряють один одного з відповідним коментуванням допущених помилок.
Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, вміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він виявлятиме до них інтерес і коли вчитель зуміє зацікавити учнів.
Процес проведення гри складається з ряду етапів, які треба брати до уваги, добираючи ту чи іншу дидактичну гру. Це такі етапи:
а) вибір теми гри;
б) визначення мети й завдань гри;
в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).
Успіх проведення гри залежить від дотримання таких вимог:
а) ігри мають відповідати навчальній програмі;
б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;
в) відповідність гри віковим особливостям учнів;
г) різноманітність ігор;
д) залучення до ігор учнів усього класу.
Гра в початковій ланці є засобом пізнання навколишнього світу і себе в ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлення людяних взаємин. Більшість учителів використовує гру як засіб педагогічної діяльності та інтерпретації її в особистості дії учня. Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини. З кожним уроком ігри повинні змінюватися. Поступово гра, творча композиція слів переростають у справжню навчально-пізнавальну працю.
Проводити ігри, створювати ігрові ситуації потрібно на кожному уроці. Це особливо стосується 1 класу – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притупляється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників.
Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені, їм доцільно запропонувати рухливу гру.
Ігри сприяють інтенсивній мовленнєвій практиці. Вони можуть використовуватися на початку уроку чи в кінці для стимуляції, зменшення напруження після контрольної роботи, для зміни діяльності на уроці. Важливо, щоб ігри приносили радість, допомагали тренувати мовлення.
Місце і час проведення ігор на уроці залежать від ряду чинників: підготовки учнів, цілей і умов уроку тощо. Наприклад, якщо гра використовується в ролі тренувальної вправи при первинному закріпленні, то їй можна відвести 20–25 хвилин уроку. Надалі та ж гра може проводитися як повторення вже вивченого матеріалу. Одна і та ж гра може бути використана на різних етапах уроку.
Дидактичні ігри добираються відповідно до програми і використовуються для ознайомлення дітей з новим матеріалом, для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень, для повнішого і глибшого їх осмислення, засвоєння, формування вмінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.
Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх із збагаченням словника учнів, із засвоєнням правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання, а отже, сприяє формуванню англомовної комунікативної компетентності учнів початкових класів.
Таким чином, можемо зробити наступний висновок: щоб зацікавити учнів, підвищити рівень знань з іноземної мови, учителі повинні пропонувати гру як найефективніший метод у досягненні мети, що полягає в розвитку навичок і вмінь використовувати мовленнєві функції для реальних комунікативних цілей спілкування в ситуаціях, наближених до життєвих. У процесі навчання іноземної мови використання ігор має ряд переваг, зокрема:
– сприяє створенню психологічної готовності дітей до мовленнєвого спілкування;
– може бути гарним матеріалом для введення, закріплення, повторення та подальшої активізації дій учнів із навчальним матеріалом, а також засобом контролю набутого навчального досвіду учнів;
– сприяє мимовільному запам’ятовуванню мовного матеріалу, формуванню міцних мовних навичок, удосконаленню мовленнєвих механізмів (говоріння, аудіювання, читання, письма);
– забезпечує природну необхідність багаторазового повторення мовного матеріалу;
– містить необхідні для навчання одиниці монологічного та діалогічного мовлення;
– сприяє активізації емоцій та емоційної пам’яті;
– використання гри робить навчання цікавим, змістовним і творчим;
– стимулює процес мислення і спонукає до творчості, допомагає учням розвивати та застосовувати на практиці мовленнєві вміння, формує мотивацію до навчання;
– у процесі гри відбувається активне сприймання, здійснення різноманітних розумових операцій: аналізу, синтезу, запам’ятовування, відтворення, порівняння, пошуку аналогії, комбінування, узагальнення тощо;
– ігрова діяльність вимагає активності, зосередженості, уваги, точності й швидкості нагадування, адекватного використання як англійської, так і рідної мови.
Ігрові форми роботи дуже важливі у процесі формування комунікативної компетентності учнів початкових класів. Саме тому для успішного засвоєння англомовного лексико-граматичного матеріалу дітьми початкових класів учителю необхідно формувати мотив та репрезентувати через систему ігор.
ЛІТЕРАТУРА:
Артемова Л.В. Театралізовані ігри дошкільників / Л.В. Артемова // Кн. для вихователя дит. садка. – М.: Просвітництво, 1991. – 127 с.
Шкваріна Т.М. Англійська мова для дітей дошкільного віку: книга для вчителя / Т.М. Шкваріна // Київ: Шк. світ, 2009. – 160 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).