Ім'я файлу: Реферат Фома Аквинський.docx
Розширення: docx
Розмір: 209кб.
Дата: 05.10.2020
скачати
Пов'язані файли:
1518_--_.doc

Вільногірський коледж Національної металургійної академії України

РЕФЕРАТ

на тему:

«Фома Аквінський»

з предмету: філософія

Виконав:

Студент групи ВМ – 218

Дерев’янко Дмитро

м.Вільногірськ

2020 рік

ПЛАН


  1. Фома Аквінський - видатний філософ, схоластик та теолог



  1. Вчення Фоми Аквінського



  1. Роль в європейській культурі.



  1. Джерела та література


ФОМА АКВІНСЬКИЙ

28 січня 2020 р. виповнилося 795 років з дня народження Фоми Аквінського, який став відомою особою європейського середньовічного світу. Фома Аквінський (Фома Аквінат, Тома Аквінський, Thomas Aquinas) (1225 або 1226–1274) – видатний філософ, схоластик та теолог Середньовіччя. Св. Фома народився в сім’ї відомого італійського феодала графа Ландольфа поблизу містечка Аквіно в Неаполітанському королівстві, в замку Рокказекка (Італія). Батьки Фоми призначали йому духовну кар’єру, розраховуючи, що він стане аббатом монастиря Монте Кассіно, наймогутнішого в цій частині Італії. Там він і виховувався з п’яти років. Незважаючи на вимоги сім’ї, Фома не схотів залишатися в бенедиктинському монастирі й у 1244 році вступив до цілком нового ордену – домініканського. У 1245 р. прийняв обітницю монаха Домініканського ордену. Хоча належав до домініканської філософської доктрини, його ім’я пов’язане також з діяльністю францисканців. Після навчання в університеті Неаполя він вирушив до Паризького університету, де й зустрівся зі своїм майбутнім учителем – Альбертом Великим. Разом з Альбертом Фома провів чотири роки в Кельнському університеті. Потім почався період мандрувань Фоми (за традицією домініканського ордену). Він відвідав найкрупніші університети Риму, Болоньї, Неаполя. Близько десяти років (1259-1268 рр.) він знаходився в Римі при папському дворі, де закінчив розпочатий ще в Парижі твір «Сума проти язичників» (який також називають "Філософською сумою"). Відновлення латинського аверроїзму спонукало Папу направити Фому в Паризький університет. Нікчемність усього мирського, в тому числі своєї роботи, відкрилась Аквінату перед смертю, її незбагненною таємницею й очікуванням зустрічі з Богом. 7 березня 1274 року на шляху в Ліон Аквінат помер у віці 54 років. Після смерті йому було надано титул "янгольський доктор", а в 1323 році рішенням папськой курії він причислений до лику святих римсько-католицької церкви.

В Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського були проведені книгознавчі та бібліографічні дослідження праць Фоми Аквінського, літератури про його діяльність у польськомовному та франкомовному фондах, книгосховищі Відділу бібліотечних зібрань та колекцій. Була зібрана бібліографія щодо біографії Фоми Аквінського, в якій значна кількість першоджерел представляє науковий інтерес.

В Україні ім’я Фоми Аквіната є загальновідомим. Видатна історична постать фундатора вчення томізму, яка в наш час трансформувалося у неотомізм, залишається досі актуальною для наукових книгознавчих, історичних, філософських, богословських досліджень. Його викладацька та теологічна діяльність відзначена в широких світських колах всієї Європи, зокрема в Кельні, Парижі, Римі. Раціоналістичні позиції теолога щодо роз’яснення богословських питань виходили далеко за межі його часу.

Святому Фомі вдалося примирити погляди давньогрецьких філософів з офіційною теологічно-філософською доктриною католицизму в часи догматичних дискурсів раннього Середньовіччя.

Вчення Святого Фоми еволюціонувало, набувши філософських аспектів універсалізму, синтезу та прагнення наблизитися до божественної досконалості, зокрема, були визначені проблеми неотомізму як філософії. Неотомізм розвивається в Україні завдяки тенденціям релігійної толерантності в сучасному українському соціумі. Підтвердженням цього є існування та діяльність Інституту релігійних наук Св. Томи Аквінського у Києві, який є вищим римо-католицьким богословським навчальним закладом.
Серед основних праць Фоми Аквіната – «Сума теології» (Summa Theologica) та «Сума проти язичників» (Summa contra Gentiles), де він аналізує тогочасні богословські проблеми, висуває п’ять фундаментальних доказів існування Бога. Крім того, серед його творів: богословські синтези (Scripta super libros Sententiarum) (Коментар до «Сентенцій» Петра Ломбардського). Фома Аквінський відзначився тим, що не дивлячись на духовний сан цікавився давньогрецькою філософією (зокрема, Арістотелем), а пізніше адаптував його трактати для розуміння схоластичного світу.

Актуальність теми тез обумовлена активним розвитком неотомізму в Україні, що скеровує наукові запити дослідників щодо першоджерел праць Фоми Аквінського, іноземної літератури, присвяченої аспектам його науково-богословської діяльності. Вищезазначені матеріали зберігаються у фондах Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ та Відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ. Другий аспект актуальності теми обумовлений необхідністю дослідження внутрішнього бібліотечного ресурсу щодо теології та філософії в контексті книгознавчих та бібліотекознавчих досліджень. В перспективі постане актуальне наукове питання про створення наукового бібліографічного покажчика першоджерел, праць та матеріалів про Фому Аквінського, які зберігаються у Відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій (польськомовному, франкомовному та німецькомовному фондах).

У Відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій та Відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ досліджені першоджерела Фоми Аквінського:

D. Thoma Aquinatus. Quaestiones theologicae selectae. Calissii. 1681. 4 .; Rationale theologicum Deo et Mariae Sacrum ex summa D. Thomae praeceptoris angelici depromptum Thomistice quoque in studio conventus Varsav: S. Martini orderem. S. P. Augustini Praelectum. Publicae Concertationi in comitiis provincialibus. Brestal. 1691. 4 .; Thomas de Aquino (1225 ̶ 1274) Commentaria… in Epistolas Pauli / Thomas de Aquino. – Paris: apud Johannem Petit, per Francis cum Regnaut impressorem, 1529. – [14], 236 f.; 2 .; Thomas de Aquino (1225 –1274) [Summa sacrae theologiae. P. I. 1–2] / Thomas de Aquino. – Venetiis [Venezia]: per Philippum Mantuanus, expens. Giuntini de Giunta Florentini, 23 IV 1509. – 148 f.; 2 .

ОсновнітвориФомиАквінського:

«Філософська сума (про істинність католицької віри проти язичників)» (1261-1264)

«Сума теології» (1265-1273)

Основні ідеїФоми Аквінського:

Про філософію

Фома Аквінський перший спробував ясно описати різницю між філософською рефлексією й теологією. Є два різновиди знання – природне (філософське, наукове) і надприродне (знання через віру – благодать). За Фомою Аквінським, філософія як школа природного споглядання є важливим елементом, необхідним для повного розвитку людської природи.

Про філософію буття

Серцем філософії св. Фоми є метафізика, філософія буття. В кожному бутті він розмежовує сутність (essentia) і існування (esse). Для нього кожна річ через існування дотикається Бога. Але для існування всіх речей необхідно дещо таке, що само за своєю природою є існуванням. В ньому немає різниці між сутністю й існуванням, тому що сутність цього дещо є існування (essentia = esse). Це ядро будь-якого існування, існування за сутністю, св. Фома називає Богом.

Відношення Бога до світу

Буття, сутністю якого є існування, є причиною всієї дійсності. Бог знаходиться біля джерела будь-якої речі й усе пронизує: "Бог є існування всього не за сутністю, але як причина". Сама філософія відкриває нам присутність Бога абсолютно в кожній речі в якості джерела існування. Бог є те, чим "ми живемо, рухаємося, існуємо". Бог, який знаходиться в глибині речей, одночасно з цим нескінченно перевищує кожну річ. Це таємниця, яка не може бути осягнута.

Про щастя

Бог як шлях, істина й життя ототожнюється Фомою Аквінським зі щастям: "Бог за своєю сутністю є щастям, яке не належить нічому іншому". Ніхто за своєю сутністю не може бути щасливий, але може бути щасливий тією мірою, якою він наближається до Бога, тобто до Того, Хто є самим щастям.

Про людину

Людина, на думку св. Фоми, має раціональну природу: "Розум є наймогутніша природа людини". Призначення людини – розуміти й діяти з розумінням. Людині природним чином властиво осягати мету, до якої тяжіє будь-яка річ, природний порядок речей, завершенням якого є вище благо – Бог.

Про свободу людини

В земному вимірі розум знає добро й зло у речах і діях, що нижче Бога, а тому наша воля вільна хотіти чи не хотіти щось із земних цінностей. Це і є суть вільної розумної волі: розум – причина свободи. Людина вільна в тому смислі, що, йдучи до мети, вона веде себе сама. Людина грішить саме тому, що вільна – вільна віддалятися від мети й забувати універсальні закони, які відкриваються розумом і Одкровенням божества.

Про добро і зло

Для Фоми Аквінського витоки фізичного й морального зла – можливість кінцевого буття, в межах якого нам знайомі мутації й смерть, свобода раціональних істот, які не визнають своєї спорідненості з Богом. Зло – в непідкореності Богу, втраті зв’язку й пам’яті про фундаментальну залежність від нього. Корінь зла в псуванні духу й свободи.

Про душу й можливість до пізнання

Фома Аквінський визначає людину як мікрокосм, як цілісність. Оформлюючим початком цієї цілісності є душа. Душа містить всю природу людини – від найнижчих до найвщих її проявів. Чим сильніше в людині душа, чим більше душа домінує над матерією, тілесним початком, тим більше в людині здібність до пізнання. Ті чи інші типи чуттєвого чи розумового пізнання не існують в чистому вигляді. На кожне враження відкликається ніби вся людина. При цьому пізнання завжди збагачує того, хто пізнає.

Про пристрасті

У Фоми Аквінського мова йде про те, щоб вірно зрозуміти природу пристрастей і пізнати те, чим вони є по відношенню до тієї невимірно багатої й таємничої цілісності, якою є людина і її природа. Згідно з Фомою, пристрасті не належать до сфери розуму. Для нього існує тільки дві розумові, дві духовні здібності – інтелект і воля. Пристрасті, бажання, емоційні переживання знаходяться у позарозумовій сфері людини, в тій сфері, яку мають як люди, так і тварини. Це та галузь, над якою повинна головувати освячена інтелектом воля.

Про любов

Любов, стверджує Фома Аквінський, в основі своїй завжди є пристрастю й стає істинною любов’ю в тій мірі, в якій вона перетворюється актом волі, і з пристрасної любові переходить у любов духовну. Фома розмежовує любов на два роди. Перший, нижчий, – це любов-жага, в якій завжди є прагнення до нашої вигоди, прагнення до відшкодування наших недоліків. Істинна любов ґрунтується на прагненні встановити єдність між любимим і тим, хто любить без роздумів про те, чи принесе це який-небудь зиск чи ні. Цей пошук істинного добра в приязні Фома називає дружньою любов’ю.

Цитати

Познание истины двояко: это либо познание через природу, либо познание через благодать.

•••

Для спасения человеческого было необходимо, чтобы сверх философских дисциплин, которые основываются на человеческом разуме, существовала некоторая наука, основанная на божественном откровении; это прежде всего необходимо потому, что человек соотнесен с Богом как с некоторой своей целью.

•••

Мы полагаем Бога как первоначало не в материальном смысле, но в смысле производящей причины; и в таковом качестве он должен обладать наивысшим совершенством.

•••

Бог есть первопричина всех вещей как их образец.

•••

Бог не нуждается вовсе в образе и не имеет его в Себе. Бог действует в душе без всякого средства, образа и подобия. Он действует в основе, куда не достигал никогда ни один образ, кроме Него Самого, кроме Его собственной сущности.(с.30,1)

•••

Бог есть само благо и красота.

•••

В божественной премудрости пребывают предначертания всех вещей, каковые мы называли идеями или образцовыми формами в уме Бога.

•••

Самый порядок, существующий в вещах, которые так сотворены Богом, обнаруживает единство мироздания.

•••

Зло, состоящее в несовершенстве действования, неизменно имеет свою причину в несовершенстве действующего лица. Однако в Боге нет никакого несовершенства… Поэтому зло не может быть возведено к Богу как к своей причине.

•••

Человеческая душа, именуемая интеллектом или умом, есть нечто бестелесное и самосущее.

•••

Чувственная душа не осуществляет какого-либо собственного действия через самое себя, но всякое действование чувственной души принадлежит сочетанию души и тела.

•••

Человек есть не только душа, но нечто, составленное из души и тела.

•••

Не форма определяется материей, а скорее материя формой; в форме надлежит искать основание, почему такова материя, а не наоборот.

•••

Бог именуется прекрасным как причина мировой гармонии и ясности.

•••

Телесное зрение есть начало чувственной любви, и подобным же образом созерцание духовной красоты есть начало духовной любви.
Вчення Фоми Аквінського спрямувало теологію до системи енциклопедичних знань. Богословська доктрина енциклопедичного представлення теологічних догматів Святого Фоми мала своє продовження у ХІХ ст. у європейському книгодрукуванні. В Європі друкуються теологічні та біблійні словники, енциклопедії, що представлені в польськомовному та франкомовному фондах: Dictionnaire de Theologie Morale. Tome I [9] (провенієнція Bibliotheca Seminarii Luceorio-Zytomeriensis); Galmet A. Dykcyonarz biblijny. T. 1. [10]; Szczesniak W. Slownik apologetyczy wiary katolickiej. T. 1. [11]. Ці внутрішні іноземні бібліотечні ресурси перспективні для книгознавчих та бібліотекознавчих досліджень, складання бібліографічних покажчиків.

Роль в європейській історії Фоми Аквінського можливо вважати прогресивною в плані примирення концептів – наука та релігія, діалектика та схоластика, логіка та божественне одкровення, давньогрецька філософія та ортодоксальна католицька філософія. Актуальність неотомізму в Україні в умовах духовної кризи обумовлена гуманістичною сутністю головних теологічних ідей: гармонія віри та розуму, інтелектуальна інтерпретація істин одкровення, новий тип міжлюдських зв’язків – солідаризм, заснований на любові до ближнього, розвиток в особистості божественного начала.

Польськомовний та франкомовний фонди Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ є важливим інформаційним ресурсом для науково-дослідних установ НАН України, зокрема тих, що проводять дослідження в сфері філософії та історії філософії. Польськомовні книги, журнали та продовжувані видання Відділу, присвячені науковим працям Св. Фоми, дозволяють системно вивчати філософські концепції минулого, детально розглядати хід богословської, філософської та історичної думки.

Література
1. Антология мировой философии. Т.1, Ч.2. — М., «Мысль», 1969

2. Символ — Париж, 1995, № 33

3. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. — М., «Мысль», 1982 .
скачати

© Усі права захищені
написати до нас