Ім'я файлу: Реферат.академ.неорганічна хімія Юлія П. ЗТТ-19 (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 117кб.
Дата: 28.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
походження та одомашнення кролів, їх породи.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

"МАСЛІВСЬКИЙ АГРАРНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ім. П.Х. ГАРКАВОГО
БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ"

Кафедра технологів

Реферат

з дисципліни «Неорганічна хімія»

на тему:

«Фактори, що впливають на розчинність твердих, рідких речовин і газів на їх розчинність у рідинах»


Виконала: студентка заочного відділення, ЗТТ 19

Пономарьова Ю.А.
Перевірив: Некрасова Н.М.


Маслівка

2020

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗЧИННОСТІ 4

1.1Класифікація розчинів 4

2.РОЗЧИННІСТЬ РІДКИХ,ТВЕРДИХ РЕЧОВИН ТА ГАЗІВ 5

2.1 Фактори, що в пливають на розчинність речовин та газів 10

3.СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ РОЗЧИНІВ 14

ВИСНОВКИ 17

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 18





ВСТУП

Важливість розчинів у живій і неживій природі важко переоцінити. За їхньою участю відбувається обмін речовин в організмах людини, тварин і рослин. Їх широко застосовують у різних галузях промисловості, техніці, у хімічних лабораторіях, сільському господарстві, побуті.
Вивчаючи хімію в попередніх класах, ви проводили лабораторні досліди та практичні роботи з використанням розчинів неорганічних речовин. Тому важливо знати, що таке розчинність і як вона залежить від різних чинників.
Об’єкт: Тверді, рідкі речовини та гази, їх розчинність.
Предмет: Фактори впливу на тверді, рідкі речовини та гази.
Актуальність теми: Розчинність твердих, рідких речовин та газів мають практичне значення у хімії, біології, медицині, промисловості та ін. Існують фактори, що пливають на розчинність компонентів, саме тому актуально дослідити цю тему.
Мета: Ознайомитись, що таке тверді, рідкі речовини та гази та висвітлити фактори ,що мають вплив на їх розчинність.

Завдання:

  1. Сформувати визначення «розчинність»

  2. Знайти класифікацію речовин за розчинністю

  3. Висвітлити фактори, що впливають на розчинність речовин та газів.

  4. Ознайомитись з способами з способами вираження концентрації розчинів

  5. Зробити висновки



  1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗЧИННОСТІ

    1. Класифікація розчинів

Розчин – дво- або багатокомпонентна гомогенна, термодинамічно стійка система, склад якої може безперервно змінюватися у межах визначених розчинністю. У більшості випадків, компонент, якого у розчині більше, називається розчинником, інший компонент – розчиненою речовиною. У залежності від агрегатного стану розчинника і розчиненої речовини розрізняють: газоподібні розчини (повітря), рідкі розчини (водні розчини солей), тверді розчини (чавун). У рідких розчинах розчинником є рідини.
У залежності від типу розчинника розрізняють водні розчини (розчинник – вода) і неводні розчини (розчинники бензол, спирт, хлороформ, та ін.). У медицині і фармації найважливішими є водні розчини. Завдяки своїм унікальним властивостям (велика теплоємність, дипольний момент, поверхневий натяг) вода є прекрасним розчинником, яка забезпечує в організмі людини процеси всмоктування і переміщення поживних речовин у організмі.

Класифікація розчинів

1. За агрегатним станом розчини діляться на:

а) рідкі (кислота у воді, кров, шлунковий сік, молоко);

б) тверді (сплави металів, мінерали, ґрунт);

в) газоподібні (повітря, дим, туман).

2. За розміром частинок фази виділяють:

а)істинні розчини (частинки фази менше 1 нанометра (1•10–9 м)). Наприклад, розчин солі, цукру, кислоти у воді.

Властивості істинних розчинів дуже стабільні: вони не розшаровуються з часом, прозорі для світла. Багато ліків – це істин­ні розчини, вони легко всмоктуються в кишківнику і потрапляють в кров.

б) колоїдні розчини (частинки фази менше 10-7м, але більше 10-9 м).

Наприклад, розчини білків, кров, цитоплазма, лімфа – це рідкі роз­чини; туман, смог, хмари – це газоподібні; желе, мозкова, хрящова тканині - це тверді колоїдні розчини.

Класифікація розчинів за кількістю розчиненої речовини

№

п/п
Класифікаційна ознака
Якісна характеристика розчинів

1
Розмір частинок

  1. Істинний ( менше 1 мн)

  2. Колоїдний (1-100 нм)

  3. Грубодисперсний (більше 100 нм)

2
Кількість розчиненої речовини
1. Концентрований – розчин, що містить розчинену речовину в кількості, яку можна порівняти з кількістю розчину.

2. Розбавлений – розчин, що містить відносно низький вміст розчиненої речовини (далекий до насичення)

3
Міра розчинності
1.Насичений – розчин, у якому речовина більше не розчиняється за даної температури.

2. Ненасичений – розчин, у якому речовина, ще може розчинитися за даної температури

3. Пересичений розчин – розчин, який містить речовини більше, ніж в насиченому розчині. Ці речовини дуже нестійкі



  1. РОЗЧИННІСТЬ РІДКИХ,ТВЕРДИХ РЕЧОВИН ТА ГАЗІВ

За розчинністю у воді тверді речовини поділяються на добре розчинні, малорозчинні і практично нерозчинні. Прикладом добре розчинних речовин можуть бути хлорид магнію MgCl2, карбонат натрію Na2CO3 і нітрат срібла AgNO3, розчинність яких (у грамах на 100 г води з утворенням насиченого розчину) при звичайній температурі дорівнює відповідно 20 г, 54 г і 215 г. Взагалі добре розчинними називають такі речовини, розчинність яких при звичайній температурі більша 10 г.
Малорозчинними називають такі речовини, розчинність яких при звичайній температурі менша 1 г, а практично нерозчинними такі, розчинність яких менша 0,01 г. Прикладом малорозчинних речовин можуть служити сульфат кальцію CaSO4, розчинність якого становить 0,21 г, і гідроксид кальцію Ca(OH)2, розчинність якого — 0,16 г. До практично нерозчинних речовин належать сульфат барію BaSO4, хлорид срібла AgCl, карбонат кальцію CaCO3, кварцовий пісок SiO2. Абсолютно нерозчинних речовин немає.
З підвищенням температури розчинність більшості твердих речовин збільшується, причому для деяких речовин дуже різко, а для деяких — зовсім мало. Так, наприклад, для хлориду натрію NaCl розчинність мало змінюється із зміною температури і становить при звичайній температурі 36 г (на 100 г води), а при 100°С — 39 г. Для калійної селітри KNO3, навпаки, розчинність дуже різко змінюється із зміною температури і становить при звичайній температурі 31,5 г, а при 100°С — 245 г. Тому коли мова йде про розчинність (коефіцієнт розчинності) речовини, то завжди слід вказувати і температуру, бо розчинність однієї і тієї самої речовини при різних температурах різна.
Залежність розчинності твердих речовин від температури для наочності часто зображають графічно кривими розчинності. На осі абсцис відкладають у певному масштабі температуру, а на осі ординат — розчинність. Криві розчинності дають можливість швидко знаходити розчинність речовини при будь-якій температурі.
Рідини за їх розчинністю у воді теж поділяють на добре розчинні, малорозчинні і практично нерозчинні. Деякі рідини, як спирт і гліцерин, змішуються з водою у будь-яких відношеннях, не утворюючи насичених розчинів. Добре розчинними у воді є також сульфатна H2SO4 і нітратна HNO3 кислоти.
За приклад малорозчинних рідин може служити ефір, який уже при невеликих кількостях утворює з водою насичений розчин. Вода в ефірі розчиняється теж дуже мало. Тому при змішуванні ефіру з водою утворюються два шари насичених розчинів: нижній шар — ефіру у воді і верхній — води в ефірі підвищенням температури взаємна розчинність рідин звичайно збільшується. До нерозчинних у воді рідин належать бензин, гас, олія та ін. Вода в цих речовинах теж не розчиняється.
Розчинення газів у рідині — процес проникання молекул газів з навколишнього середовища всередину рідини через вільну поверхню. Незважаючи на те, що частина молекул повертається до навколишнього середовища за деякий час рідина набуває стану насиченості (кількість розчиненого газу дорівнює кількості виділеного).
Різні гази у воді розчиняються також по-різному, причому розчинність газоподібних речовин виражають звичайно не в грамах, а в кубічних сантиметрах (перерахованих на нормальні умови) і теж відносять до 100 г води (іноді до 1 дм3). Добре розчинними у воді є тільки деякі гази, наприклад аміак NH3 і хлороводень HCl. Розчинність аміаку при звичайних умовах становить 71 000 см3 у 100 г води, а хлороводню — 45 000 см3. Добре розчинними є також сірководень H2S і діоксид вуглецю CO2, розчинність яких при звичайних умовах становить відповідно 204 см3 і 66 см3. Більшість газів погано розчиняються у воді. Так, розчинність кисню при звичайних умовах у 100 г становить лише 3,1 см3, водню — 1,8 см3, а азоту — 1,5 см3. При нагріванні розчинність газів у воді різко зменшується, а при збільшенні тиску, навпаки, збільшується.

У даному конкретному об'ємі рідини з даною температурою до стану насиченості можна розчинити такий об'єм газу:

Vг = kV0р/р0 , де Vг – об'єм розчиненого при тиску р газу, віднесений до еталонного тиску р0 ; k – коефіцієнт розчинності; V0 – об'єм рідини: р – тиск на вільній поверхні.
Процес розчинення кожної речовини у воді супроводжується або виділенням, або поглинанням тепла, внаслідок чого одержуваний розчин або нагрівається, або охолоджується. Розчинення газоподібних речовин завжди супроводжується виділенням тепла і нагріванням розчину. При розчиненні багатьох рідин у воді, наприклад, спирту і сульфатної кислоти, теж виділяється значна кількість тепла і розчин сильно нагрівається.
При розчиненні твердих речовин у воді інколи виділяється, а інколи поглинається тепло. Так, при розчиненні їдких лугів (кристалічних) NaOH і KOH, безводного хлориду кальцію CaCl2 і багатьох інших речовин спостерігається сильне нагрівання розчину, а при розчиненні нітрату амонію NH4NO3 і деяких інших речовин, навпаки, спостерігається сильне охолодження розчину.
Вперше на теплові явища при процесах розчинення звернув увагу і дав їм теоретичне обґрунтування Д. І. Менделєєв. За поглядами Менделєєва, розчинення є не тільки фізичним процесом, при якому молекули розчинюваної речовини рівномірно розподіляються між молекулами води, а й хімічним, внаслідок якого молекули або іони розчинюваної речовини з молекулами води утворюють певні хімічні сполуки. Ці сполуки Менделєєв назвав гідратами, а сам процес їх утворення — процесом гідратації. Через це його теорію було названо хімічною, або гідратною, теорією розчинення.
Гідрати позначають такою загальною формулою: А•nH2O, де А — молекула або іон розчиненої речовини, а n — певне число молекул води, що припадає на одну молекулу або один іон розчиненої речовини. Гідрати більшості речовин на відміну від звичайних хімічних сполук є дуже нестійкими й існують лише у розчинах, а при випарюванні розчину розкладаються. Але відомі й порівняно стійкі гідрати, які можна виділити з розчину у твердому стані (так звані кристалогідрати).
Утворення гідратів супроводжується звичайно виділенням тепла, внаслідок чого розчин нагрівається. Але поряд з цим при розчиненні мають місце й інші процеси — відрив частинок (молекул або іонів) від кристалічної поверхні розчинюваної речовини (у випадку розчинення твердих речовин) і їх розміщення по всьому об'єму розчину, на що витрачається певна кількість внутрішньої енергії, внаслідок чого розчин повинен охолоджуватися.
У зв'язку з цим сумарний тепловий ефект розчинення твердої речовини може бути різним. Якщо витрачена енергія на роздрібнення кристалічної речовини дорівнює енергії гідратації, то процес розчинення відбуватиметься без видимих теплових змін. Якщо ж енергія гідратації менша від енергії роздрібнення кристалічної речовини, то розчинення буде супроводжуватися охолодженням, а коли, навпаки, енергія гідратації більша, то розчинення супроводжується нагріванням розчину.

2. РОЗЧИННІСТЬ РІДКИХ,ТВЕРДИХ РЕЧОВИН ТА ГАЗІВ

2.1 Фактори, що в пливають на розчинність речовин та газів

Розчинність визначається трьома факторами: природою розчинника, природою розчиненої речовини (агрегатний стан) і зовнішніми умовами (температура, а для газів і тиск).
Вплив природи розчинника і розчиненої речовини виражається правилом “подібне розчиняється в подібному”. Полярні та іоннісполуки добре розчиняються в полярних розчинниках (вода, спирти, ДМФА), а неполярні (прості речовини, вуглеводні) – у неполярних(вуглеводні, тетрахлорметан). Так, галогеноводні (полярні молекули) добре розчинні у воді (полярний розчинник), але погано розчинні у бензені (неполярний розчинник). З іншого боку, у воді не розчиняються галогенпохідні вуглеводнів (тетрахлорметан, дихлоретан), які добре розчинні у бензені.
Вплив температури. Зі зростанням температури, розчинність більшості речовин зростає, а при зниженні – зменшується. Часто тверді речовини розчиняють при нагріванні, а потім при охолодженні розчину частина їх викристалізовується. Такий метод використовують для очистки речовин і називають кристалізацією.
Якщо гарячий насичений розчин обережно охолоджувати, то розчинена речовина може не кристалізуватись. Утворюється пересичений розчин. Пересичені розчини нестійкі і навіть при незначному струшуванні починається спонтанна кристалізація. Теж саме спостерігається при внесенні кристалика речовини (“затравки”) у її пересичений розчин, або терті скляною паличкою до стінок посудини, що веде до утворення центрів кристалізації. Легко утворюють пересичені розчини кристалогідрати натрій тіосульфату Na2S2O3∙5H2O, натрій тетраборату (бура) Na2B4O7∙10H2O, натрій сульфату Na2SO4∙10H2O.
Існують речовини, розчинність яких зі зростанням температури зменшується. Це, зокрема, кальцій гідроксид Са(ОН)2, кальцій сульфат CaSO4. Залежність розчинності речовин від температури зображається кривими розчинності (рис. 2.1.1). За кривими розчинності можна знайти коефіцієнт розчинності і масу кристалів, що утворюються при охолодженні розчину в певному інтервалі температур.



Рис2.1.1 Залежність розчинності деяких солей від температури.

Як і для твердих тіл, розчинність рідин у рідинах зі зростанням температури зростає. Температура, вище або нижче якої речовини необмежено розчинні одна в одній, називається критичною. Так, для системи вода – фенол критичною є температура 66,4 0С, нижче якої вони обмежено розчинні один в одному, а вище – необмежено.
Розчинність газів у рідинах зі зростанням температури зменшується. Гази, що не утворюють сполук з розчинником, погано розчиняються у ньому (табл. 11.1). Як видно з табл. 11.1, гази, що не утворюють сполук з водою (азот N2, кисень O2) дуже мало у ній розчинні. Якщо ж процес розчинення супроводжується утворенням хімічної сполуки (H2CO3, HCl + HClO, NH3∙H2O), то розчинність помітно зростає.
Кількісно розчинність твердих речовинхарактеризується коефіцієнтом розчинності ks – відношення маси речовини mB у насиченому при даній температурі розчині до маси розчинника mS:



Розчинність S – максимальна маса речовини mB, г, яка може розчинитись у 100 г розчинника за даних умов:



Абсолютно нерозчинних речовин не існує.

Таблиця 2.1

Розчинність деяких газів у воді при різних температурах

Газ
Температура, 0С

0
20
40
60

не взаємодіють з водою
N2
0,024
0,016
0,012
0,01

O2
0,049
0,031
0,023
0,019

взаємодіють з водою
CO2
1,713
0,878
0,530
0,360

Cl2
4,60
2,30
1,48
1,24

HCl
525
440
390
340

NH3
1176
702
405
214

 
Вплив тиску спостерігається лише на розчинність газів і непомітний при розчиненні рідин чи твердих речовин. Зі зростанням тиску розчинність газів збільшується. Кількісно це описується законом Генрі: при сталій температурі розчинність газу Х в рідині прямо пропорційна його парціальному тиску:

СХ = КХрХ

де СХ – концентрація газу в насиченому розчині, моль/л;

КХ – стала Генрі для газу Х, моль∙л–1∙Па–1;

рХ– парціальний тиск газу Х на розчином, Па.

Закон Генрі справедливий лише для газів, що не взаємодіють з розчинником.

Взаємний вплив розчинених речовин. Якщо у деякому розчиннику вже розчинені певні речовини, то інші речовини в ньому розчиняються гірше. Найсильніше на це впливають електроліти, що пояснюється сольватацією іонів, яка в свою чергу веде до зменшення концентрації вільних молекул розчинника. Та частина молекул розчинника, яка зв’язана з іонами електроліту, не є розчинником для інших речовин.

  1. СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ РОЗЧИНІВ

Важливою характеристикою будь-якого розчину є його склад. Склад розчину можна описати з якісного і з кількісного боку.
Для якісної характеристики розчинів використовують поняття “розведений” (містить відносно невелику кількість розчиненої речовини) і “концентрований” (містить відносно велику кількість розчиненої речовини).
Хімікам при роботі з розчинами необхідно знати їх кількісний склад, який виражається різними величинами.
Кількісно склад розчиніввиражають через безрозмірні відносні величини – частки (масову, об’ємну, молярну) і розмірні величини – концентрації (масову, молярну, молярну концентрацію еквівалента).
Частка показує відносну кількість компонента, порівняно із загальною кількістю розчину. Концентрація показує відношення маси (об’єму або кількості розчиненої речовини) до об’єму (маси) розчину або розчинника.
Розглянемо докладніше вираження складу розчинів у частках. Введемо позначення: m – маса розчину, V – об’єм розчину, r – густина розчину, mS – маса розчинника, mB – маса розчиненої речовини, VB – об’єм розчиненої речовини, nB – кількість моль розчиненої речовини,   – кількість речовини еквівалента розчиненої речовини.

Масова частка (ω – омега) – відношення маси компонента mB до маси розчину m:  . Виражається у частках від одиниці або у відсотках. Так, запис «масова частка H2SO4 у водному розчині становить 15%», означає, що у 100 г розчину сульфатної кислоти міститься 15% H2SO4 і 85% води.

Об’ємна частка (φ – фі) – відношення об’єму компонента VB до об’єму розчину V:  . Виражається у частках від одиниці або у відсотках. Найчастіше використовується для характеристики складу газових сумішей і розчинів, утворених кількома рідинами. Наприклад, склад повітря в об’ємних частках: 21% кисню О2 і 79% азоту N2.

Молярна частка (χ – хі) – відношення кількості моль компонента νB до сумарної кількості компонентів Σν:  . Виражається у частках від одиниці або у відсотках. Оскільки переважна кількість розчинів – рідкі, їх зручніше вимірювати за об’ємом, а не за масою, тому у хімії частіше застосовують об’ємні концентрації.

Молярна концентрація (С – це, молярність) – відношення кількості моль розчиненої речовини νB до об’єму розчину V:  . Оскільки [νB] = моль, а [V] = л, то [С] = моль/л  = М.

Існують загальноприйняті назви розчинів різної молярної концентрації:

1 моль/л – 1 М – одномолярний; 2 моль/л – 2 М – двомолярний; 0,1 моль/л – 0,1 М – децимолярний; 0,02 моль/л – 0,02 М – двосантимолярний; 0,003 моль/л – 0,003 М – тримілімолярний.

2. Масова концентрація(ρ – ро) – відношення маси розчиненої речовини mB до об’єму розчину V:  . Якщо [m] = г (кг), а [V] = л (м3), то [ρ] = г/л (кг/м3). Для двокомпонентних розчинів числові значення масової концентрації та густини збігаються.

3. Молярна концентрація еквівалента(Сн – це ен, нормальна концентрація, нормальність) – відношення кількості моль еквівалентів розчиненої речовини  , до об’єму розчину V:  . Розмірність така ж як у молярної концентрації.
На основі співвідношення для обчислення молярної концентрації еквівалента і наслідку із закону еквівалентів, можна записати:

,   або  ,

де   і   – нормальності розчинів реагентів, у розчинах об’ємом відповідно VB і VA.
На основі одержаної залежності можна обчислити потрібні для реакції об’єми розчинів реагентів, і навпаки, знаючи їх об’єми, визначити концентрації. Розрахунки такого типу здійснюють в аналітичній хімії при визначенні концентрацій розчинів методами титриметрії.
Знаючи   (фактор еквівалентності речовини В) можна перейти від Сн до СB і навпаки: СВ =  Сн. Це відношення легше запам’ятати, знаючи, що Сн не може бути меншими від СВ.

Інші назви розчинів різної нормальності:

1н. – 1 моль-екв./л – однонормальний розчин;

0,1н. – 0,1 моль-екв./л – децинормальний розчин;

0,02 н. – 0,02 моль-екв./л – двосантинормальний розчин.

ВИСНОВКИ

Є речовини, які змішуються між собою в будь-яких співвідношеннях, наприклад вода та етиловий спирт. Рідини – вода, бензен, спирт, розплавлені метали та інші мають здатність поглинати, розчиняти в собі інші рідини, гази, тверді речовини, утворюючи однорідні системи – розчини. В деяких випадках розчини утворюються при довільному співвідношенні речовин (спирт і вода), але, як правило, розчинність більшості речовин обмежена.
За агрератним станом існують тверді, рідкі речовини та газові. Розчинність класифікують за розміром частинок, кількості розчиненої речовини, мірою розчинності.
За кількістю розчиненої речовини розчини поділяють на: насичені, ненасичені, перенасичені, розбавлені і концентровані. Розчинність речовини показує, яка маса її може розчинитися у 100 г розчинника при даній температурі, щоб розчин став насиченим. Вода – універсальний розчинник, тому що молекула води полярна і легко руйнує кристалічні ґратки розчинних речовин, особливо речовин з йонним чи ковалентним полярним зв’язком.
Розчинність визначається трьома факторами: природою розчинника, природою розчиненої речовини (агрегатний стан) і зовнішніми умовами (температура, а для газів і тиск).

Хімікам при роботі з розчинами необхідно знати їх кількісний склад, який виражається різними величинами.
Кількісно склад розчинів виражають через безрозмірні відносні величини – частки (масову, об’ємну, молярну) і розмірні величини – концентрації (масову, молярну, молярну концентрацію еквівалента).
Частка показує відносну кількість компонента, порівняно із загальною кількістю розчину. Концентрація показує відношення маси (об’єму або кількості розчиненої речовини) до об’єму (маси) розчину або розчинника.
Отже дана тема є актуальною,використовується ріхних галузях. Дослідивши дане питання, ми знаємо про плив факторів на розчинність речовин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Боднарюк Ф.М. Загальна і неорганічна хімія. Частина II (хімія елементів): навч. посібн. / Ф.М. Боднарюк. - Рівне: НУВГП, 2009. - 286 с., іл.

  2. Боднарюк Ф.М. Неорганічна хімія: інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення / Ф.М. Боднарюк. - Рівне: НУВГП, 2007. – 128 с.

  3. Романова Н. В. Загальна та неорганічна хімія. Практикум: навч. посібн. / Н.В. Романова. — Київ: Либідь, 2003. — 208 с.

  4. Савчин М.М. Хімія : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / М.М. Савчин. – Київ.: – Грамота, 2017. – 256с.

  5. Григорович О.В. Хімія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. Освіти / О.В. Григорович – Харків: Ранок ,2018 – 240 с.

  6. Гога С.Т. Хімія / С.Т.Гога, Ю.В.Ісаєнко. – Х.: ФОП Співак В.Л., 2013. – 320 с. – (Серія «Схеми і таблиці»).

  7. Луцевич Д.Д. Конспект-довідник з хімії./ Д.Д.Луцевич, О.В Березан – К.: Вища шк., 1997. – 240 с.

  8. Неорганічна хімія в таблицях. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ebooks.zsu.zp.ua/files/2008/03/neorgan_himia_v_tablicah.pdf

  9. Общая химия в формулах, определениях, схемах: Учеб. пособие /И.Е.Шиманович, М.Л.Павлович, В.Ф.Тикавый, П.М.Малашко; Под ред.. В.Ф.Тикавого. – Мн.: Універсітэцкая, 1996. – 528 с.

  10. Химические свойства неорганических веществ: Учеб. пособие для вузов / Р.А.Лидин, В.А.Молочко, Л.Л.Андреева; Под ред. Р.А.Лидина. – М.: Химия, 1996. – 480 с.

  11. Шмандій В.М. Основи біогеохімії: навчальний посібник / В.М.Шмандій, Л.А.Бездєнєжних. – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2014. – 176 с.

  12. https://sites.google.com/site/rozcinnistrecovin/

  13. https://kegt-rshu.in.ua/images/dustan/MX3.pdf

скачати

© Усі права захищені
написати до нас