Есе на тему: «Порівняльна характеристика повних та командитних товариств. Види діяльності, для яких законодавство встановлює необхідність реєстрації саме таких організаційно-правових форм як повне чи командитне товариство. Навести приклади з реєстру юридичних осіб (або сайтів таких юридичних осіб) найвідоміших повних чи командитних товариств у певній сфері діяльності. Порівняння має стосуватися відмінностей в управлінні такими товариствами, колі прав та обов’язків засновників (учасників).»
Суспільний розвиток, який відбувся в Україні протягом останніх років має значний вплив на багато аспектів господарської діяльності. Безумовно, ці соціально-економічні процеси не можуть залишатися поза межами правового регулювання. Зокрема, проблематика правового регулювання статусу господарських товариств є надзвичайно актуальною, адже протягом останніх років господарські товариства є активними учасниками господарських правовідносин. Вважаємо за необхідне приділити окрему увагу порівнянню особливостей повного та командитного господарського товариства, що є актуальним сьогодні.
Так, у статті ст. 66 Закону України «Про господарські товариства» надається визначення повного господарського товариства. Так, повним господарським товариством вважається таке господарське товариство, у якому, по – перше, усі учасники є зайняті підприємницькою діяльністю, по – друге, усі учасники солідарно відповідальні всім своїм майном за зобов'язаннями такого господарського товариства [1].
Поміж іншого, вказаною статтею передбачено, що одна персона може бути учасником лише одного повного господарського товариства [1].
Варто зауважити, що у вказаному вище законі наявні вимоги до назви повного товариства, а саме вона повинна містити імена усіх осіб, які є учасниками повного товариства, словосполучення «повне товариство» або включати імена декількох учасників з доданням фрази «і компанія»[1].
Поміж іншого, визначення повного товариства наявне і в ч. 5 ст. 80 Господарського кодексу України та Водночас та ч. 1 ст. 119 Цивільного кодексу України. Так, у кодексах поняття «повне товариство» тлумачиться як товариство, у якому на підставі засновницького договору учасники реалізовують підприємницьку діяльність від імені повного товариства і відповідають додатково (субсидіарно) солідарно всім своїм майном за зобов'язаннями товариства [2, 3].
З огляду на вищевикладене, можна дійти до висновку, що Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, так само, як і Закон України «Про господарські товариства» акцентує увагу на спільний характер діяльності учасників господарського товариства, а саме шляхом об’єднання майна учасників та їх участі в діяльності товариства, здійснення підприємницької діяльність від імені товариства.
Так, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про господарські товариства» визначено, що установчим документом повного товариства є засновницький договір. Також вказаними нормативно – правовими актами чітко визначено, що засновницький договір повного товариства повинен включати наступні умови: 1)організаційно – правову форму товариства, найменування, мету, завдання діяльності; 2) склад засновників та учасників, назву, інформацію щодо складу статутного капіталу; 3) поділ прибутку та збитків між учасниками; 4) окреслювати основні органи товариства, їхні повноваження; 5) окреслювати процедуру підписання засновницького договору, внесення до нього змін, припинення товариства; 6) розрахунки щодо частки кожного з учасників, внесення вкладів, форма взяття участі в управління справами товариства [1,2,3].
Поміж іншого, ведення справ у повному товаристві здійснюється за спільним погодженням усіх учасників відповідно до ст. 68 Закону України «Про господарські товариства». Так, згідно з вказаною статтею, ведення справ товариства може здійснюватися двома способами: 1) всіма учасниками; 2)одним чи кількома учасниками, які виступають від імені товариства на підставі доручення, підписаного всіма іншими учасниками [1].
Водночас, законодавством передбачені випадки, коли в договорі може бути зазначено декілька учасників, які наділені компетенцією представляти повне товариства та вести його справи, то у таких ситуаціях кожен з таких осіб може діяти самостійно від імені повного товариства. В засновницькому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно. Такі учасники відповідно до доручення мають інформувати інших учасників за першою вимогою про всі дії, які вчиняються від імені повного товариства [3].
Також варто звернути увагу, що учасник наділений компетенцією вести справи товариства припиняє свої повноваження у випадках ліквідації товариства або якщо доручення буде скасовано [1].
Окрім цього, не виключено, що можуть бути випадки, коли решта учасників повного товариства не підтримують дії учасника, який представляє товариство. Проте, якщо від вказаних вище дій товариства отримає вигоду, то учасник – представник може подати вимогу до решти про відшкодування витрат [3].
Однією з особливостей повного товариства є порядок відмови учасникa від своєї частини у товаристві на користь інших учасників чи третьої особи. Вказане питання врегульоване статтею 69 Закону України «Про господарські товариства» та статтею 127 Цивільного кодексу України. Так, по – перше, відступити своє право на частку можна за наявності згоди всіх учасників; по – друге, під час відступлення частки переходить усі права та зобов’язання, що належали цьому учаснику [1, 3].
Також у випадках смерті учасникa, його правонаступник має право вступити до повного товариства або відмовитись та забрати вартість частини. Тоді статутний капітал, визначений у засновницькому договорі буде зменшений [3].
Важливим застереженням у правах учасників повних товариств є те, що останні не мають права від власного імені та у власних цілях укладати правочини, які тотожні до цілей повного товариства, а також бути учасниками інших господарських товариств, які здійснюють подібну з цілями повного товариства діяльність. Якщо певний учасник порушує вказане правило, він повинен компенсувати збитки, які він заподіяв повному товариству своїми діями [1].
Щодо права учасників повного товариства на вихід варто окремо зазначити, що ст.71 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що якщо повне господарське товариство засноване на нечіткий строк, то учасник вказаного товариства може з нього вийти, лише зробивши заяву за три місяці до виходу. Проте, якщо товариство засноване на конкретний термін, учасник може вийти з такого товариства лише за наявності поважних причин та подавши попередження про такий вихід за шість місяців [1].
Щодо вкладів учасника, який вийшов, то вказане вирішується наступним чином. Можливий варіант, що вихід учасника не впливає на подальшу діяльність повного товариства, тоді учасник отримує відповідну суму коштів яка відповідає вартості його внеску. Також учасник може отримати такий вклад у натуральній формі [1].
Поміж іншого, окрім добровільного виходу з повного товариства, статтею 72 Закону України «Про господарські товариства» зазначено, що у випадку, якщо один з учасників повного товариства декілька разів на систематичній основі не виконує свої зобов’язання перед товариством або перешкоджає діяльності товариства своїми діями, то він може бути виключений зі складу учасників товариства [1].
Основну увагу у характеристиці особливостей повного товариства варто звернути на порядок звернення стягнення на частину відповідного учасника в повному товаристві. Так, згідно з ст. 73 Закону України «Про господарські товариства» не дозволено звернути стягнення на частину певного учасника повного товариства за власними зобов'язаннями. Якщо для покриття боргів за власними зобов’язаннями не достатньо майна учасника, то відповідно можна пред’явити вимогу про виділення відповідної частини учасника повного товариства [1].
І нарешті зауважуємо, щодо основної ознаки, яка виділяє повне товариство серед інших господарських товариств це особливість відповідальності його учасників за зобов’язаннями повного товариства. Питання відповідальності учасників повного товариства також має особливості, які встановлено у статті 74 Закону України «Про господарські товариства». Таким чином, у випадку недостатності майна повного господарського товариства для погашення усіх боргів товариства, то відповідно його учасники погашають заборгованість своїм майном, тобто несуть додаткову солідарну відповідальність. До речі, учасник несе таку відповідальність незалежно, чи виникло зобов’язання до моменту чи після моменту вступу учасника до повного товариства[1].
Також учасник, який погасить борги самостійно своїм майном, має право в порядку регресу звернутись з вимогою до інших учасників, які будуть відповідати перед ним пропорційно своїй частині у товаристві[1].
Поміж іншого, ч. 3 ст. 124 Цивільного кодексу України передбачено, що навіть учасник, вибувший з повного товариства, все рівно відповідає за зобов’язаннями товариства, які були до моменту вибуття такого учасника, солідарно з іншими учасниками, протягом 3 років з моменту утвердження звіту за рік, у якому такий учасник вибув [1].
Так, прикладами повних товариств відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань є: Повне товариство «ЕНЕРГОПОБУТПРОМ» (код ЄДРПОУ: 31602585, вид діяльності: 41.10 Організація будівництва будівель), Повне товариство «ЗАСТАВНЕ ТОВАРИСТВО «СКАРБНИЦЯ» (код ЄДРПОУ: 19244756, вид діяльності: 64.92 Інші види кредитування), Повне товариство «БУШМАШПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ: 25000107, вид діяльності: 21.21.0 Виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари), Повне товариство ««МТІ ІНВЕСТМЕНТС І КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ: 43929616, вид діяльності: 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування), Повне товариство «ЛОМБАРД ПАВЛЕНКО І КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ: 23542488, вид діяльності: 64.92 Інші види кредитування) [4].
Так, варто звернути увагу, що ст. 4 Закону України «Про підприємництво» (в редакції до 29.01.2020 року) було визначено, що проведення ломбардних операцій може здійснюватися лише державними підприємства, а також і повними товариствами. Проте в редакції Закону України «Про підприємництво» станом на сьогодні, вказана норма визнана нечинною. У законопроєкті «Про ломбарди та ломбардну діяльність» передбачено, ломбарди утворюються у формі повного товариства, проте вкзаний законопроєкт не прийнятий Верховною Радою України [5].
З метою порівняння розглянемо основні особливості функціонування командитного товариства. Так, у статті ст. 75 Закону України «Про господарські товариства» надається визначення командитного господарського товариства. Так, командитним господарським товариством вважається таке господарське товариство, у якому, по – перше, є один або декілька учасників, які здійснюють від імені товариства господарську діяльність і відповідають за боргами товариства усім майном, по – друге, є один або декілька учасників, які несуть відповідальність виключно в межах своїх вкладів у товариство, тобто вкладники, по – третє, вкладники не беруть участі у діяльності командитного товариства [1].
Отже, можемо зробити висновок, що на відмінно від повного товариства, у складі командитного товариства є як повні учасники такі вкладники.
Також у командитному товаристві можуть бути випадки, коли у складі командитного товариства учасниками є декілька повних учасників, тоді вони відповідають солідарно за зобов’язаннями товариства [1].
Спільним із повним товариством є правило, що персона може бути повним учасником лише в одному командитному господарському товаристві. Також важливим є те, що якщо особа вже є повним учасником командитного товариства, вона не можу бути учасником повного господарського товариства. Аналогічно особа, яка вже є повним учасником не може бути вкладником [1].
До найменування командитного товариства встановлено аналогічні вимоги, як і до повного товариства, за винятком наявності у назві сполучення слів «командитне товариства» замість «повне товариство». Цікавим є те, що якщо у назві зазначити ім’я, особи-вкладника, то така персона стає автоматично повним учасником [2].
Визначення поняття «командитне товариство» надане також у ч. 6 ст. 80 Господарського кодексу України та у ч. 1 ст. 133 Цивільного кодексу України, де під таким видом господарського товариство визначено товариство, в якому є учасники, які здійснюють діяльність в інтересах товариства і відповідають за його зобов'язаннями додатково солідарно своїм наявним майном, на яке можна звернути стягнення та є інші учасники які лише вклали свої кошти у товариство (вкладники) [2,3].
Так само, як і у повному товаристві, установчим документом командитного товариства є засновницький договір. Зміст засновницького договору командитного товариства має відповідати тим самим вимогами, що і зміст засновницького договору повного товариства, в тому числі розмір часток повних учасників, розміри вкладів вкладників, форму участі вкладників у діяльності товариства. В засновницькому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів [1].
На відміну від повного товариства, учасники командитного товариства, а саме вкладники наділені певним колом прав, а саме: а) отримувати прибуток пропорційний вкладу; б) за дорученням представляти товариство; в) право переважно набути частку учасника на відміну від третіх осіб; г) право вимоги повернення вкладу, якщо товариство ліквідується; д) отримувати інформацію про фінансові звіти товариства; е) право на вихід з товариства є) передати свою частину [3].
Також ст. 80 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, на відміну від обов’язків учасників повного товариства, визначає обов’язки вкладників командитного товариства, які зобов’язані вносити свої вклади і навіть інші внески, які додатково передбачені засновницьким договором. Особливим застереженням є те, що загальний розмір частин вкладників не може перевищувати п’ятдесяти відсотків всього майна товариства, яке було зазначено у договорі засновників. Учасники командитного товариства повинні заплатити свої внески до кінця 1 року з моменту державної реєстрації господарського товариства [1].
Щодо управління командитним товариством, то регулювання вказаного питання подібне до повного товариства, проте з урахуванням наступного. Управління здійснюється тільки повними учасниками, навіть якщо такий учасник один, то він здійснює управління [1]..
Стаття 82 Закону України «Про господарські товариства» регулює питання відповідальності вкладника. Таким чином, у випадках, коли вкладник здійснює правочин від імені командитного товариства без доручення, то якщо його дії, в подальшому будуть схвалені, останній буде звільнений від відповідальності за такий правочин [1].
Проте, якщо в подальшому учасники не схвалюють такий правочин учасника, то такий вкладний відповідатиме сам своїм майном [1].
Також на відміну від повного товариства, ст. 134 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо виникає ситуація, коли інші учасники вийшли, вибули чи були виключені і залишився один учасник командитного товариства, то договір перетворюється у заяву, яку підписує повний учасник. Також особливим є те, що якщо засновником командитного товариства є один повний учасник, то установчим документом буде одноособовий меморандум [2].
Також, на відміну від повного товариства все ж таки, у командитному товаристві наявні дві групи учасників з різним правовим статусом (повні учасники та вкладники), саме це зумовлює специфіку командитного товариства [6, с. 15].
Так, прикладами командитних товариств відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань є: Командитне товариство «БАГАТОПРОФІЛЬНА ФІРМА «СЕАМ» (код ЄДРПОУ: 13947511, вид діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля), Командитне товариство «ФІРМА «ЕЛСИТ» (код ЄДРПОУ: 24559019, вид діяльності: 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устатковання), Командитне товариство «НАУКОВО-ВПРОВАДЖУВАЛЬНА ФІРМА «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ: 22745717, вид діяльності: 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах), Командитне товариство «МУЛЬТИКОЛЛ ЛЬВІВ» (код ЄДРПОУ: 40147643, вид діяльності: 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами), Командитне товариство «АГРАРНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДОНТРАНСГАРАНТ І КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ: 34820485, вид діяльності: 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у.). [4].
Отже, порівнявши особливості повного та командитного товариства, можна зробити наступні висновки. По – перше, основною відмінністю є наявність учасників у повному товаристві і повних учасників та вкладників у командитному товаристві; По – друге, у повному товаристві всі учасники повного товариства несуть повну відповідальність за зобов’язаннями, а у командитному товаристві повні учасники несуть повну відповідальність, а вкладники – лише в межах своїх вкладів. По – третє, і в командитному і в повному товаристві наявні схожі права та обов’язки учасників, вимоги до статутних документів, проте звісно з особливостями зазначеними у вказаній роботі.
Список використаних джерел
1. Про господарські товариства : Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576.Відомості Верховної Ради України. 1991. № 49. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1576-12#Text (дата звернення: 27.11.2022).
2. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436.Офіційний вісник України. 2003. № 11. Ст.462. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (дата звернення: 27.11.2022).
3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435.Офіційний вісник України. 2003. № 11. Ст. 461. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 27.11.2022).
4. Дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань через додаток «YouControl». URL: https://youcontrol.com.ua/catalog/ (дата звернення: 27.11.2022).
5. Про підприємництво: Закон України від 07 лютого 1991 року № 698-XII. Відомості Верховної Ради України. 1991. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-12#Text (дата звернення: 27.11.2022).
6. Симонян Ю.Ю. Корпоративні відносини у командитних товариствах (цивільно-правовий аспект) : автореф. дис. ... канд.юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ю.Ю. Симонян. О., 2010. 20 с.