Ім'я файлу: Prezentaciya_3-_Doslidzhennya_mineralnih_vod_Ukrayini_qpqvlx.ppt
Розширення: pptx
Розмір: 6226кб.
Дата: 14.11.2022
скачати

Дослідження мінеральних вод України


1. Ринок мінеральної води в Україні

2.Види мінеральних вод

3. Фізико-хімічні властивості мінеральних вод

5.Мінеральні водойми

(гідрохімічних типи)

4.Мінеральні водойми

(походження)

Особливий сегмент на ринку мінеральних вод формують питні очищені води. Для їх виробництва використовують воду з артезіанських свердловин чи взагалі водопровідну. Вона піддається фільтрації, а після цього до неї можуть додавати мінерали для поліпшення смакових якостей. Відповідно до Державного стандарту, мінеральними вважаються ті води, що розливають прямо в місцях видобутку, і ті, які транспортують для розливання в місця споживання. Міжнародні стандарти в цьому відношенні набагато жорсткіші. За кордоном мінеральною вважається тільки вода, розлита в пляшки не більш як за 50 м від джерела. При цьому не допускається зміна її первісних природних властивостей.Мінеральна вода може бути як газованою, так і негазованою. Вуглекислий газ відіграє роль природного консерванта, стабілізуючи хімічний склад води. Здебільшого вода додатково насичується ним у процесі виробництва, навіть якщо цей газ споконвічно у ній уже містився.

Попит на мінеральну воду має яскраво виражену сезонність. Улітку спостерігається його зростання майже в 1,5 раза. Водночас збільшується обсяг продажів мінералки в тарі меншої місткості, призначеної для разового споживання.Хоча медики вважають, що мінеральна вода краще зберігає свої властивості в скляній тарі, ринкові реалії трохи інші. Більшість підприємств розливає мінералку в ПЕТ-тару (місткістю 0,5; 1; 1,5; 2 л), оскільки вона дешевша, легша і зручніша для споживача. До того ж, підприємству не потрібно утримувати систему обігу тари, що дає змогу знизити собівартість продукції.

Ринок мінеральної води розподіляють на три основних сегменти:
  • столові (52 % продажів)
  • лікувально-столові (37 %)
  • питні очищені води (11 %)

Наприклад, середньостатистичний вінничанин випиває за рік 10–15 л мінеральної води. Це більше, ніж у цілому по Україні, але до показників розвинутих країн (100 – 150 л/рік на людину) ще дуже і дуже далеко.

Грецький лікар Архігенес, що жив у I столітті н. е., одним з перших у світі стверджував, що секрет підземних вод − в їх складі. Він навіть зайнявся систематизацією вод, розділивши їх на 4 групи:
  • Лужні;
  • Залізисті;
  • Солоні;
  • Сірчисті.

Близько 2 тисяч років пройшло з тих пір. Сьогодні ніхто не сумнівається, що сила цих вод обумовлена тими речовинами що в них ​​містяться. Одні речовини містяться в мінеральних водах у вигляді іонів, інші у вигляді недисоційованих молекул, треті являють собою колоїдні частинки. Зрозуміло, різні мінеральні води відрізняються один від одного і набором складових частин та їх співвідношенням. Одні з цих «живих вод» придатні для пиття, інші для лікувальних ванн.

По температурі мінеральні води поділяються на холодні (до 20 °С), субтермальні (20 – 37 °С), термальні ( 37 – 42 °С) і гіпертермальні (понад 42 °С).

Мінеральні води можуть бути місцевими і привізними. При цьому роль місцевих підземних вод значно зростає. Це пов'язано з тим, що в останні десятиліття, внаслідок інтенсивного забору води, мінералізація ряду відомих марок мінеральних вод змінилася.

Хімічні властивості мінеральних вод визначаються вмістом в них мінеральних речовин, газів, специфічних біологічно активних речовин. До фізичних властивостей належать температура, радіоактивність. Кислотно-основний стан визначає величина рН. У відповідності з характером впливу на організм мінеральні води можна використовувати для зовнішнього (мінеральні ванни) або внутрішнього (інгаляції, зрошення,

спринцювання, клізми, пиття) застосування.

Забарвлення води може вказувати на характер

порід, по яких вона рухається. Чиста питна вода

не повинна мати забарвлення. Колір води, яка

застосовується для лікувальних ванн, нормами

не регламентується. Прозорість це одна з вимог,

яка висувається до питної води. Згідно з нею,

питна вода може містити завислі речовини в дуже незначній кількості. Оскільки всяке помутніння впливає на смакові якості, мутна

вода шкідлива для здоров'я. Запах води має важливе значення. Він вказує на можливе забруднення її різними речовинами органічного і мінерального походження, на більший вміст в ній заліза; запах сірководню свідчить про те, що вода піднімається з великих глибин. Питна вода не повинна мати ніякого запаху, особливо запаху гнилі, оскільки він робить її непридатною для споживання. Неприємний також болотний, рибний запах і багато інших.

Поверхневі мінеральні води, тобто води мінеральних озер, морів, океанів і їх заток хоча і не використовуються з лікувальною метою так широко, як підземні мінеральні води, все ж відіграють помітну роль як лікувальний засіб на багатьох курортах. За своїм походженням і умовами водно-сольового живлення мінеральні водойми можна поділити на 3 види:
  • Морські; Материкові; Материкові підземного водно-сольового живлення.

До морських водойм слід віднести океани і моря, а також їх затоки, лагуни, лимани і прибережні озера, які частково або повністю від них відділилися, але не втратили з ними гідродинамічного зв'язку. Материкові водойми поверхневого засолення − це найчастіше суфозійні, термокарстові, іноді тектонічні озера безстічних котловин, сольовий склад яких сформований за рахунок вилуговування солей і порід із ґрунтів поверхневими і ґрунтовими водами в зоні континентального засолення. Материкові водойми підземного водно-сольового живлення є озерами різноманітного походження (карстові і грифові воронки, стариці, ерозійні поглиблення, штучні пруди, кар'єри), які підживлюються напірними підземними мінеральними водами. Мінеральні води таких озер не є цілком поверхневими, а фактично є результатом змішування глибинних вод з ґрунтовими і поверхнево-стічними водами.

Мінеральні води можна поділити на 3 гідрохімічних типи:
  • хлорний;
  • сульфатний;
  • карбонатний (гідрокарбонатний).

Хлорні водойми формуються, коли в притоці переважає іон хлору, серед катіонів в таких випадках переважає звичайно натрій. Мінералізація води хлорних водойм дуже різноманітна. Сульфатні водойми − це озера з водою сульфатного, хлорно-сульфатного і сульфатно-хлорного натрієвого або магнієво-натрієвого складу, які формуються при надходженні в них значної кількості сульфатів і хлоридів натрію з незначним поступленням карбонатів і гідрокарбонатів. Карбонатні водойми мають воду найрізноманітнішого аніонного складу: гідрокарбонатного, хлорно-гідрокарбонатного, сульфатно-гідрокарбонатного, а також гідрокарбонатно-хлорного і гідрокарбонатно-сульфатного. В катіонному складі звичайно переважає натрій. Озера карбонатного типу формуються, коли у водах, що їх живлять, спостерігається надлишок гідрокарбонатів щодо кальцію і магнію.

ВИРОБНИЦТВО МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ

Регіна

Моршинська

Миргородська

Трускавецька

Мінеральне джерело «Регіна» — цілюще джерело, яке знаходиться за 3 км на захід від с. Житники, Вінницької області. Промисловий розлив «Регіни» почався з 1898 року, коли нею зацікавився заповзятливий польський дворянин Олександр Сабанський, якому належали і ліс, і саме джерело.

Влітку 1898 року поміщик О. Сабанський, який жив у Петербурзі, приїхав до Мурованих Куриловець на відпочинок. Разом з ним прибули дружина та донька Регіна. На честь дочки поміщик назвав джерело її ім'ям. Згодом, за вказівкою Сабанського, у лісі біля джерела спорудили невеликий будинок. У ньому «Регіну» розливали в баки і перевозили до станції Котюжани. Там зливали у цистерни і відправляли у Німеччину, Францію, Польщу та інші країни. а роки революції та громадянської війни примітивний цех із розливу «Регіни» був зруйнований. А саме джерело струмило воду, як і раніше. Нею стали користуватись усі, хто жив поблизу. Після революції про джерело на довгий час забули. У 1960 році радянська влада ухвалила рішення про використання мінеральної води «Регіна», тому був збудований завод у Мурованих Курилівцях, який почав діяти у 1962 році. В нових цехах були встановлені лінії чеського виробництва.

Потужність підприємства становила 1,5 млн пляшок на рік, після реконструкції — близько 29 млн пляшок. Чверть століття відпрацював директором підприємства Борис Терентійович Мельник. Від жовтня 1995 року підприємство перетворили у відкрите акціонерне товариство "Мурованокуриловецький завод мінеральної води «Регіна», яке згодом увійшло до складу потужної багатопрофільної корпорації «Прем'єр-фінанс». Сьогодні правління ПрАТ очолює досвідчений господарник Ілля Кагляк. Вода «Регіна» наближається за своїм складом до відомих Березовської та Трускавецької мінеральних вод. Її рекомендують людям із захворюваннями кишково-шлункового тракту. Вода має приємний смак. Навіть при тривалому зберіганні не втрачає своїх якостей.

«Мо́ршинська» — столова мінеральна вода із низьким рівнем мінералізації. Самовиливається із джерела «Моршинське № 4», відкритого 1879 року Боніфацієм Штіллером поблизу курортного міста Моршин.

Вказівки на особливі властивості вод у Моршині відомі з XV століття. У 1538 році власники Моршина, шляхтичі Бранецькі, зацікавилися селянським промислом видобування солі із вод та отримали дозвіл на відкриття соляних шахт. Для видобутку солі було викопано п'ять шахтних криниць, однак виявилася занадто гіркою для вживання у харчуванні.

Із набуттям бальнеологічними курортами популярності у Європі у XIX столітті, на мінеральні води та ропу Моршина звернув увагу купець Боніфацій Штіллер. У 1877 році у Моршині з'явився водолікувальний заклад. Після виявлення нового джерела з питною водою, обладнання двох шахтних криниць з лікувальною водою та розчищення трьох джерел у Банному лісі, Моршин став повноцінним бальнеологічним курортом. Під час світових воєн використання мінеральних вод у Моршині зменшилось, однак на початку 50-х років діяло вже 9 санаторіїв. До проведення геологічних досліджень експлуатаційних запасів родовища води використовувалися лише для потреб курортів, однак було виявлено, що вони достатні і для розливу. 3 2002 року підприємством Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» освоєно розлив вод в ПЕТ-пляшки для реалізації у мережах роздрібної торгівлі. Моршинська долина є заповідною територією. Моршинська вода самовиливається із джерела «Моршинське № 4». Далі потрапляє у каптажі (спеціальні водозбірні споруди, що захищають джерела від зовнішніх впливів) і по трубопроводу самоплином тече до заводу, де вона проходить механічне очищення, насичення вуглекисним газом та розливається у пляшки. До цих підземних водозаборів під'єднано трубопровід, що веде до заводу, розташованого неподалік. За рахунок різниці у висотах вода тече трубами самоплином, без використання насосів.

«Миргородська» – український бренд природної мінеральної води, яку з 1927 року видобувають із родовища в м. Миргороді, Полтавської обл. «Миргородська» розливається безпосередньо на місці видобутку згідно з міжнародними нормами розливу природних мінеральних вод.

Природні мінеральні води «Миргородська» та «Миргородська ї

. Лагідна» видобуваються з Миргородського родовища, в Полтавській

області. Миргородське родовище знаходиться в місті-курорті Миргороді на

. Полтавщині.Історія курорту розпочалась у 1912 році. На той час у місті мешкало лише . 8 тис. жителів. Для забезпечення міста питною водою місцева влада пробурила свердловину. З глибини 673 м вдарив потужний фонтан води. Він давав 33 тис. відер на добу, але вода мала специфічний запах та солонуватий присмак, тому її почали використовувати «для потреб пожежного двору та бані». Тоді мешканці Миргорода виявили, що вода має дивні властивості. Після декількох купань у багатьох зникла ломота в суглобах, швидше гоїлись рани, інші відчули покращення загального самопочуття.Ці властивості зацікавили лікарів. Одним з перших став місцевий ескулап Іван Андрійович Зубковський. Він відправив зразки води на експертизу вченим. Результати аналізів показали, що Миргородська вода за своїми властивостями схожа на води відомих курортів – Баден-Бадена, Содена та Аахена. Незабаром відпочити та покращити здоров’я в Миргород, «на води», почали з’їжджатися відомі люди, дворяни та купці з усієї Росії. У 1917 році завдяки наполегливості І. Зубковського у Миргороді відкрили першу водолікарню у приміщенні міської лазні на 5 ванн «для зовнішнього застосування». «Миргородська» та «Миргородська Лагідна» розливаються на Миргородському заводі мінеральних вод (МЗМВ). Підприємство оснащене сучасним обладнанням, сертифіковане за міжнародними стандартами, тому є одним із передових у галузі. Миргородський завод мінеральних вод був заснований у 1927 році.

Трускавецька — природна мінеральна столова вода, аналогічна за гідро-карбоматно-сульфатний кальцієво-магнієвим склададом мінеральній воді «Нафтуся», придатна для тривалого зберігання та промислового розливу у пляшки.

Оскільки мінеральна вода з джерела «Нафтуся» № 1 при контакті з

повітрям та світлом дуже швидко руйнується, для промислового

розливу та зберігання у пляшках була вибрана мінеральна вода з

джерела «Нафтуся» № 2. У неї аналогічний склад, менший вміст

органічних речовин та інших компонентів, на відміну від «Нафтусі»,

з«Трускавецька» не має специфічного нафтового запаху, вона

придатна для тривалого зберігання та промислового розливу у

пляшки. Щоб споживачі не плутались, мінеральна вода з джерела

«Нафтуся» №2 отримала назву «Нафтуся Трускавецька лікувальна вода». У 1964 році мінерельна вода «Трускавецька» з свердловини № 24-Р була атестована. Мінеральна вода «Трускавецька» у колишньому СРСР була однією з найвідоміших і корисних мінеральних вод. У травні 1995 року завод мінеральних вод «Нафтуся» було приватизовано, а в 1997 році завод було реорганізовано у ЗАТ Фірма «Т.С.Б.».Згодом розливати мінеральну воду «Трускавецька» розливали в ТзОВ «Т.С.Б.»,«Аква Еко» та ТОВ «Акваріус». «Трускавецька» належить до гідрокарбонатних столових мінеральних вод із низьким рівнем мінералізації. Вона є оригінальна за своїм хімічним складом (вона найменш мінералізована з усіх мінеральних вод ДСТУ 878-93) та унікальна за фізіологічним впливом на організм людини — має жовчогінні та сечогінні властивості та застосовується при захворюваннях нирок, печінки, порушеннях обміну речовин то нейрогуморальної системи. Завдяки низькому рівню мінералізації не має обмежень для споживання як для дорослих та і для дітей.

Для забезпечення безперебійної роботи підприємства створюють потрібний запас мінеральних вод, використовуючи для цього резервуари різних конструкцій і місткості залежно від потужності цеху. Резервуари будують не тільки на заводі, а й безпосередньо біля свердловин мінеральної води тоді, коли "дебет" джерела не забезпечує добової потреби заводу у воді, а також у разі доставки мінеральних вод автомобільним чи залізничним транспортом. Зберігання всіх типів вуглекислих вод здійснюють у герметичних резервуарах під надлишковим тиском. Невуглекислі води дозволяється зберігати в негерметичних, але обов’язково закритих резервуарах, щоб уникнути вторинного бактеріального забруднення вод. Для зберігання води застосовують вертикальні та горизонтальні резервуари. Очищення і дезінфекцію резервуарів варто робити не менше одного разу на рік, а після ремонту і за бактеріального забруднення — негайно. Крім резервуарів, що використовують для створення визначеного запасу мінеральних вод, у цехах розливання встановлюють герметичні збірники невеликої місткості для забезпечення нормальної роботи сатураторів. У силу різних обставин, Україна сьогодні є лідером у видобутку мінеральних вод, їхньому бальнеологічному використанні і промисловому розливі. На території України зустрінута велика частина можливого в природі типової розмаїтості мінеральних вод. Родовища мінеральних вод України, це той же "золотий фонд", який зберігається в надрах. У загальному представленні - мінеральні води це води, що вилилися або отримані з гірських порід і мають лікувальний ефект при їхньому внутрішньому прийомі або зовнішніх процедурах. За призначенням питні мінеральні води поділяються на: лікувальні - приймаються по призначенню лікаря у виді курсу; лікувально-столові - приймаються по призначенню лікаря у виді курсу й епізодично, як столовий напій; природні столові - для необмеженого питного прийому. Відповідно до основного нормативного документа, що діє в сфері розлива мінеральних вод України - ДСТУ 878-93 "Води мінеральні питні.", основним критерієм до віднесення мінеральних . вод до тієї або іншої категорії є загальна мінералізація і зміст специфічних . біологічно активних компонентів.Нами був проведений аналіз вмісту

концентрацій катіонів та аніонів у мінеральних водах. Дані аналізу свідчать, . про те що показники не мають відхилень від встановлених норм. За

хімічним складом мінерані води Боржомі, Бонаква, Регіна та Миргородська відповідають якості, що пред`являються до мінеральних вод такого типу і придатні до споживання.

Пономаренко Марія, Бартко Анастасія,Боборико Катерина,Грабовенко Яна, Бондар Ксенія♥
скачати

© Усі права захищені
написати до нас