Ім'я файлу: Допоміжний апарат ока.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 21.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
ipr_56720 (3) (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 21.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
ipr_56720 (3) (1).docx
Реферат на тему: «Допоміжний апарат ока»
Підготувала:
Студентка Київського
міжнародного університету
групи 401 МЕД
Чижик Руслана
Допоміжний апарат ока
До допоміжного апарату ока належать:
– зовнішні м’язи очного яблука (musculi externi bulbi oculi);
– брови (supercilia);
– повіки (palpebrae);
– сполучна оболонка, кон’юнктива (tunica conjunctiva);
– слізний апарат (apparatus lacrimalis).
Зовнішні м’язи очного яблука поділяються на:
– прямі м’язи (mm. recti);
– косі м’язи (mm. obliqui);
– інші м’язи (et ceteri).
До прямих м’язів очного яблука належать:
– верхній прямий м’яз (m. rectus superior);
– нижній прямий м’яз (m. rectus inferior);
– бічний прямий м’яз (m. rectus lateralis);
– присередній прямий м’яз (m. rectus medialis):
Вони повертають очне яблуко (bulbus oculi) відповідно у свій бік навколо лобової та вертикальної осей.
До косих м’язів очного яблука належать:
– верхній косий м’яз (m. obliquus superior), який своїм сухожиллям
перекидається через блок блокової ості і повертає очне яблуко (bulbus oculi) вниз та назовнi;
– нижній косий м’яз (m. obliquus inferior), що повертає очне яблуко (bulbus oculi) вверх та назовні, тобто повертає очне яблуко (bulbus oculi) переважно навколо стрілової осі.
До інших зовнішніх м’язів очного яблука (musculi externi bulbi oculi) належать:
– м’яз-підіймач верхньої повіки. (m. levator palpebrae superioris), який має поверхневу (lamina superficialis) та глибоку пластинки;
– очноямковий м’яз (m. orbitalis), що вгорі вкриває передній відрізок нижньої очноямкової щілини (fissura orbitalis inferior).
До внутрішніх м’язів очного яблука (musculi interni bulbi oculi), які є гладкими м’язовими волокнами (myofibrae glabrae), належать:
– війковий м’яз (m. ciliaris), який має:
– меридіанні волокна (fibrae meridionales);
– поздовжні волокна (fibrae longitudinales);
– радіальні волокна (fibrae radiales);
– колові волокна (fibrae circulares);
– м’яз-звужувач зіниці (m. sphincter pupillae);
– м’яз-розширювач зіниці (m. dilatator pupillae).
Повіки – належать до захисного, або придаткового, апарату ока. Вони утворюють очну щілину, з'єднуючись у медіальних та латеральних кутах за допомогою зв'язок (ligamentum palpebrale mediale et laterale).
Ширина та форма щілини залежать від віку і спадкових даних людини. У нормі край нижньої повіки на 0,5–1 мм нижчий від лімба рогівки, а верхньої – на 2 мм прикриває верхній лімб.
Це потрібно враховувати при оцінюванні положення повік.
У внутрішньому куті очної щілини є невеличке підняття рожевого кольору – слізне м'ясце (caruncula lacrimalis), що має таку саму будову, як і шкіра. Вільні краї повік товщиною близько 2 мм щільно прилягають один до одного.
Вони мають переднє і заднє ребра, міжреберний (інтермаргінальний) простір. Переднє ребро містить цибулини вій, що в них відкриваються ви- відні протоки сальних залоз Цейса. Між віями розміщені видозмінені потові залози Моля.
В інтермаргінальний простір відкриваються також вивідні протоки залоз хряща (мейбомієві залози), жирний секрет яких змащує краї повік, сприяючи їх щільному приляганню при заплющенні очей.
Шкіра повік дуже тонка, ніжна, збіднена на жирову клітковину. Вона пухко з'єднана з тканинами, розміщеними глибше. Особливості її будови зумовлюють легке поширення набряків (в умовах місцевих запальних процесів, венозного стазу, деяких загальних захворювань, крововиливів). Тонка та еластична шкіра цієї ділянки зручна для проведення пластичних операцій.
На шкірі повік є 2 горизонтальні складки – верхня та нижня (sulcus orbitopalpebralis superior et inferior), що відповідають межам хрящів повік. Верхня залежить від тонусу м'яза-підіймача верхньої повіки, а нижня відповідає нижньому орбітальному краю.
М'язи повік. Під шкірою лежить коловий м'яз повіки (m.orbicularis oculі, seu palpebrarum), у якому розрізняють пальпебральну та орбітальну частини.
Перша частина відповідає повікам і починається групою м'язових волокон біля внутрішнього кута від зв'язки повік, переднього слізного гребінця та окістя, двома дугами (верхньою та нижньою) прикріплюючись до зовнішньої зв'язки. Частина м'яза, що має назву війкового м'яза (m.ciliaris Riolani), розміщена між цибулинами вій навколо вивідних проток мейбомієвих залоз хряща. Вона сприяє виділенню секрету залоз у міжреберний простір повік і щільному приляганню їх краю до очного яблука.
Друга частина колового м'яза починається глибокими волокнами за слізним гребінцем біля внутрішнього кута повік, проходить за слізним мішком, охоплює його спереду і вплітається у волокна м'яза, що вкривають поверхню хряща.
Ці волокна (pars lacrimalis, seu m. orbicularis Horneii) оточують слізні канальці й мають велике значення щодо механізму сльозовідведення.
Орбітальна частина м'яза розміщена відповідно до краю орбіти, по-чинається та закінчується внутрішньою зв'язкою.
Окремі волокна цього м'яза досягають шкіри скронь, щік, брів спереду від лобового м'яза. Ско-рочуючись, коловий м'яз закриває очну щілину, при цьому пальпебральна частина зумовлює зміну форми щілини, орбітальна – міцне заплющування.
У разі вираженого і тривалого спазму м'яза розвивається значний набряк повік унаслідок стиснення вен, розміщених між його волокнами. У разі паралічу лицевого нерва повіки не заплющуються, очна щілина зіяє – спостерігається явище лагофтальму (lagophthalmus).
Під коловим м'язом розміщений хрящ (tarsus) – щільна волокниста сполучна тканина завдовжки 2 см, завширшки на верхній повіці 1 см, на нижній – 0,5 см. З орбітальним краєм хрящі з'єднуються зовнішніми та внутрішніми зв'язками повік і тарзоорбітальною фасцією. Усередині хряща є мейбомієві залози, помітні крізь кон'юнктиву повік як жовті вертикальні смужки, перпендикулярні до їх краю.
М'яз-підіймач верхньої повіки (m. levator palpеbrae superior)
Починається в загальному сухожильному кільці поблизу зорового отвору, проходить під верхньою стінкою орбіти й закінчується в повіці, утворюючи 3 відгалуження.
Переднє окремими пучками пронизує тарзоорбітальну фасцію та передню поверхню хряща і досягає шкіри повік; заднє відгалуження проходить до склепіння кон'юнктиви. Ці дві частини м'яза посмуговані, їх іннервує окоруховий нерв.
Середнє відгалуження, що складається з тонкого шару непосмугованих волокон (m.tаrsalis Mullеri), іннервоване симпатичним нервом, вплітається у верхній край хряща.
Такий спосіб прикріплення м'яза забезпечує при скороченні одночасні піднімання шкіри, хряща і кон'юнктиви повіки. Порушення його функції внаслідок паралічу нервів (здебільшого окорухових) призводить до опускання повіки та згладжування фізіологічної орбітально-пальпебраль- ної складки. Нижня повіка такого м'яза не має, і при погляді вниз ця складка відтягується від нижнього прямого м'яза.
Кон'юнктива (conjunctivae), або сполучна оболонка ока,–епітеліальний покрив внутрішньої поверхні повік та переднього відділу очного яблука.
Функції
1. Захисна: механічна (від впливу пилу, шкідливих речовин, дрібних сторонніх тіл), бар'єрна (від проникнення мікроорганізмів), зволожувальна (захищає від висихання).
2. Всмоктувальна.
3. Живильна.
Топографо-анатомічні відділи кон'юнктиви
Тарзальний відділ починається з внутрішнього (заднього) ребра повіки і покриває хрящеподібну волокнисту сполучну пластинку, щільно з'єднуючись із нею.
Орбітальний відділ починається на рівні краю хряща (верхнього краю на верхній повіці та нижнього краю на нижній повіці), щільно пов'язаний із прилеглою субкон'юнктивальною тканиною, в якій є поодинокі фолікули, псевдососочки й аденоїдна тканина, що доходить до ділянки склепіння.
Перехідний відділ представлений верхнім склепінням – місцем переходу кон'юнктиви з очного яблука на задню поверхню верхньої повіки і нижнім склепінням – місцем переходу кон'юнктиви з очного яблука на задню поверхню нижньої повіки. Відділ являє собою багатошаровий плоский епітелій зі значною кількістю залозок, що продукують слиз і сльозу.
Під епітелієм є велика кількість аденоїдної тканини з фолікулами та сосочками. Тут епітелій дуже пухко пов'язаний із прилеглою тканиною, в результаті чого забезпечується вільна рухливість очного яблука.
Склеральний, або бульбарний, відділ утворений багатошаровим плоским епітелієм, починається у ділянці внутрішнього відділу зовнішнього лімба. Він пухко зв'язаний із субкон'юнктивальною субстанцією.
Лімбальний відділ кон'юнктиви практично непомітно переходить у багатошаровий плоский епітелій рогової оболонки. У цьому відділі епітелій не має аденоїдної тканини і міцно пов'язаний із лімбом по всій його довжині.
Півмісяцевий відділ є рудиментом третьої повіки. До цього відділу прилягає слізне м'ясце (caruncula lacrimalis) з рудиментами потових та сальних залоз і дрібними волосяними цибулинами, з яких ростуть ніжні волоски. У цій ділянці виникає слізне озеро.
Усі ці відділи сполучної оболонки утворюють кон'юнктивальний мішок – простір між кон'юнктивою повік та кон'юнктивою очного яблука. Його місткість при зімкнених повіках до 2 крапель. Він разом зі слізним озером є неначе проміжною ланкою між слізною залозою і сльозовивідною системою.