Ім'я файлу: базовая система тестовых заданий.doc
Розширення: doc
Розмір: 183кб.
Дата: 11.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
103151.pdf
103151.doc

ДОДАТОК А

БАЗОВА СИСТЕМА ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

З ДИСЦИПЛІНИ “ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ”


для поточного для підсумкового контролю
Тема 1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту

Середня ланка управління великої фірми називається

мідл-менеджмент;

топ-менеджмент;

тайм-менеджмент;

ловер-менеджмент.

В Україні термін “менеджмент” застосовується

до будь-яких типів організацій, крім державних органів будь-якого рівня;

до будь-яких типів організацій;

в організаціях, які не мають відношення до бізнесу;

лише в благодійних організаціях.

“Особливий рід уміння та адміністративні навички” – таке тлумачення дає фундаментальний Оксфордський словник англійської мови

менеджменту;

управлінню;

владі;

праці.

Основний продукт управлінської діяльності

рішення;

документ;

виробнича та нормативна інформація;

управлінська праця.

Специфічний вид людської діяльності, який відокремився в ході розподілу та кооперації суспільної праці називається

управлінською діяльністю;

управлінською працею;

виробничою діяльністю;

розумовою працею.

Серед найважливіших теорій, які внесли суттєвий вклад в розвиток сучасної теорії і практики управління першою з’явилась

теорія наукового управління;

теорія адміністративного управління;

теорії управління з позицій психології людських відносин;

теорія управління з позицій науки про поведінку.

У загальному змісті поняття “менеджмент“ та “управління” – це

терміни-аналоги, але існують певні відмінності у трактуванні та застосуванні цих визначень;

терміни-аналоги, відмінностей у трактуванні цих визначень немає;

терміни-аналоги, але існують суттєві відмінності у трактуванні та застосуванні цих визначень;

терміни-аналоги, відмінностей у застосуванні цих визначень немає.

Керівник складу – це:

керівник середньої ланки;

керівник нижньої ланки;

керівник верхнього рівня;

керівник інституційного рівня.

Експедитор – це:

керівник нижньої ланки;

керівник середньої ланки;

керівник верхнього рівня;

керівник інституційного рівня.

Агент з питань постачання – це:

керівник нижньої ланки;

керівник середньої ланки;

керівник верхнього рівня;

керівник інституційного рівня.

Керівник цеху – це:

керівник середньої ланки;

керівник нижньої ланки;

керівник верхнього рівня;

керівник інституційного рівня.

Найманий професійний керівник, що не є власником фірми –

менеджер;

бізнесмен;

підприємець;

спеціаліст.

Спільним між менеджером та підприємцем є те, що вони обидва

є генераторами ідей;

вміють володарювати;

люблять володарювати;

з задоволенням беруть на себе ризик, пов’язаний з організацією нового підприємства.

Рівні управління представлені у вигляді піраміди

для характеристики чисельності апарату управління на різних рівнях;

для відображення значення кожного рівня управління;

для полегшення призначення управлінців на посади;

для відображення ролей менеджерів.

Управління — це:

дія на певний об'єкт;

керівництво;

планування;

регулювання.

Технологія менеджменту базується на:

послідовному виконанні функцій менеджменту;

побудові рівнів управління;

вивченні конкретних ситуацій;

удосконаленні оплати праці.

До складу операційних менеджерів належать:

майстер, начальник виробничої дільниці;

директор та його заступники;

начальник цеху, начальник управління;

декан, завідувач відділом.

Менеджер – це людина,

на яку офіційно покладені функції управління колективом, організації його діяльності;

яка організовує роботу працівників усього підприємства, керуючи сучасними методами;

яка впливає на свідомість і поведінку окремих індивідів і членів групи;

яка веде за собою інших.
Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту

Сталі та незаперечні норми управління організаціями називаються

законами;

принципами;

методами;

закономірностями.

На досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв’язків, стилів керівництва спрямований

закон інтеграції управління;

закон спеціалізації управління;

закон економії часу в управлінні;

закон пропорційного розвитку систем управління.

Безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку передбачає наступний принцип менеджменту:

динамічної рівноваги;

активізації;

взаємозалежності;

цілеспрямованості.

Засади сучасної управлінської науки формують

закони, закономірності та принципи менеджменту;

закони, методи та принципи менеджменту;

методи, принципи та закономірності менеджменту;

закони, закономірності та методи менеджменту.

Якщо уявити менеджмент як систему управління, де принципи “насамперед”, то ця “драбина” у практичній діяльності буде мати такий вигляд:

принципи менеджменту, стилі управління, методи управління, способи й прийоми управління, результат;

стилі управління, методи управління, принципи менеджменту, способи й прийоми управління, результат;

способи й прийоми управління, принципи менеджменту, методи управління, стилі управління, результат;

методи управління, принципи менеджменту, способи й прийоми управління, стилі управління, результат;

Тема 3. Історія розвитку менеджменту

Засновником школи наукового управління був:

Фредерік Тейлор;

Елтон Мейо;

Абрахам Маслоу;

Анрі Файоль;

Засновником школи адміністративного управління був:

Анрі Файоль;

Елтон Мейо;

Пітер Друкер;

Фредерік Тейлор.

Засновником школи людських стосунків був:

Елтон Мейо;

Абрахам Маслоу;

Анрі Файоль;

Фредерік Тейлор.

Системний підхід у менеджменті передбачає:

використання теорії систем та підсистем;

розгляд управлінського процесу через безперервне протікання функцій менеджменту;

врахування конкретних ситуацій;

акцентування уваги на людському факторі.

Підхід до керівництва з позицій поведінки визначив:

класифікацію стилів керівництва на автократичний та демократичний;

«теорію X» і «теорію У» у керівництві;

перелік особистих якостей, що властиві ефективним керівникам;

залежність стилю керівництва від конкретної ситуації.

Характеристиками ідеальної бюрократії Макса Вебера не являється:

надання переваг окремим робітникам;

висока ступінь розподілу праці;

чітка управлінська ієрархія;

добір кадрів в організації за їх професійними якостями.

Автором (авторами) книги “Вивчення рухів” є:

Л. та Ф. Гiлбрейти;

Ф. Тейлор;

А . Файоль;

Д . Мак-Грегор.

Автором (авторами) книги “Людська сторона підприємства” є:

Д . Мак-Грегор;

Л. та Ф. Гiлбрейти;

Ф. Тейлор;

А . Файоль.

Автором (авторами) книги “Загальне та промислове управління” є:

А . Файоль;

Л. та Ф. Гiлбрейти;

Ф. Тейлор;

Д . Мак-Грегор.

Автором (авторами) книги “Принципинаукового управління” є:

Ф. Тейлор;

Л. та Ф. Гiлбрейти;

А . Файоль;

Д . Мак-Грегор.

Тема 4. Організації як об’єкти управління

До факторів внутрішнього середовища належать:

працівники відділу збуту;

Верховна Рада України;

працівники підприємства-конкурента;

Національний банк України.

Формальні групи утворюються:

у результаті горизонтального та вертикального поділу праці;

за інтересами та потребами;

спонтанно;

для виявлення незадоволення керівництвом організації.

Неформальна група в організації утворюється:

для задоволення потреби в спілкуванні, належності, захисті, симпатії;

при виникненні критичної ситуації;

для переорієнтації діяльності;

у результаті вертикального та горизонтального поділу праці.

До факторів зовнішнього середовища організації непрямої дії належать:

соціально-культурні обставини;

конкуренти та постачальники;

партії та профспілкові організації;

державні органи влади.

Фактори непрямої дії впливають на організацію через:

постачальників, споживачів та конкурентів;

міжнародні події та оточення;

політичні та соціально-культурні обставини;

особливості економічних відносин.

Фактором прямої дії зовнішнього середовища організації є

державні органи влади;

політичні обставини;

особливості економічних відносин;

міжнародне оточення.

Спільним для формальних та неформальних організацій є те,що :

вони використовують певну систему заохочень і санкцій;

структура цих організацій створюється в результаті взаємодії, а не свідомо;

вони створюються за продуманим планом, переважно за рішенням керівництва;

працівники вступають до них із метою отримання доходу.

Організація як система охоплює такі підсистеми:

керуючу та керовану;

соціальну та технічну;

інформаційну та фінансову;

транспортну та сировинну.

Особливості неформальних груп в організації полягають у:

формуванні джерела поширення чуток;

групових еталонах;

високому рівні заробітної плати;

відсутності симпатії між членами групи.

Елементом виходу з організації (як відкритої системи) є:

зарплата працівників;

сировина;

ціль;

структура організації.

Формальні групи в організації поділяють на такі види:

цільові групи, командні, комітети;

служби, цехи, підрозділи, філії;

профспілки, спорткомітети, служби охорони праці, медобслуговування;

страйкові комітети, рада директорів, ліквідаційна комісія.

Неформальні групи виникають:

спонтанно;

у результаті горизонтального поділу праці;

у результаті вертикального поділу праці;

за бажанням керівництва організації.

Вимоги до існування організації, як соціальної системи:

наявність не менше 2-х осіб, загальних цілей, юридичного статусу та певного процесу діяльності й управління ним;

наявність не менше 2-х осіб і загальних цілей;

наявність не менше 2-х осіб, загальних цілей і юридичного статусу;

наявність не менше 2-х осіб, загальних цілей, юридичного статусу, певного процесу діяльності й управління ним та об'єкта управління

Чинником зовнішнього середовища непрямого впливу на діяльність організації є:

міжнародні події;

профспілки;

конкуренти;

державні органи.

Критерієм соціального середовища організації є:

грамотність населення;

традиції суспільства;

цінності населення;

психологія населення.

Успіх будь-якої організації залежить від:

виживання, результативності, продуктивності;

вертикального поділу праці;

наявності ресурсів;

залежності від зовнішнього середовища.

Критерієм культурного середовища організації є:

благодійність;

традиції суспільства;

психологія населення;

цінності населення;

Згідно з позицією американських економістів Мескона, Альберта та Хедоурі, однією з основних внутрішніх змінних в будь–якій організації є :

технології;

профспілки;

законодавчі акти;

конкуренти.

Фактором прямої дiї зовнішнього середовища організації є:

громадські організації;

стан економіки;

соціально-культурні обставини;

міжнародне оточення.

Одним з основних факторів зовнішнього впливу для будь-якої організації є

споживачі;

структура;

завдання;

технологія.

Ціль – це:

конкретний кінцевий стан, або очікуваний результат організації;

засіб перетворення вхідних елементів ( матеріалів, сировини) у вихідні (продукт, виріб);

види робіт, які необхідно виконати певним способом і в обумовлений термін;

взаємовідносини рівнів управління і видів робіт, які виконують служби або підрозділи.

Засіб перетворення вхідних елементів ( матеріалів, сировини) у вихідні (продукт, виріб)- це:

технологія;

ціль;

структура;

завдання.

Види робіт, які необхідно виконати певним способом і в обумовлений термін – це:

завдання;

цілі;

структури;

технології.

Взаємовідносини рівнів управління і видів робіт, які виконують служби або підрозділи – це:

структура;

завдання;

цілі;

технологія.
Тема 5. Функції та технологія менеджменту

До основних функцій менеджменту відносять:

планування, організування, мотивування, контролювання та регулю­вання;

керівництво;

управління виробничими підрозділами та управлінськими службами;

управління елементами виробничотосподарської діяльності.

Зв'язок конкретних і загальних функцій полягає в тому, що:

загальні функції є інструментом при реалізації конкретних функцій;

спочатку виконуються загальні функції, а потім конкретні;

загальні функції не пов'язані з конкретними;

загальні й конкретні функції не зв’язані між собою.

Технологія менеджменту полягає у:

визначенні та реалізації видів управлінської діяльності;

призначенні керівника відповідного підрозділу;

визнанні організаційної структури як об'єкта дослідження менеджменту;

прийнятті незапрограмованих управлінських рішень.

За ознакою місця у менеджменті виокремлюють такі функції:

загальні, конкретні, об'єднувальні;

організаційні, адміністративні, соціальні;

інформаційні, матеріальні, фінансові;

маркетингові, виробничі, управлінські.

До конкретних функцій менеджменту відносять:

управління цехом, фінансами, інформаційними ресурсами;

планування, організування, мотивування;

контролювання, регулювання;

керівництво та лідерство.

Організація як система охоплює такі підсистеми:

керуючу та керовану;

соціальну та технічну;

інформаційну та енергетичну;

транспортну та матеріальну.

В організації управління виробничою діяльністю здійснюють:

начальник механічного цеху;

робітник цеху;

працівник відділу реклами;

економіст по праці.

Технологія менеджменту передбачає:

реалізацію конкретних функцій через загальні;

реалізацію загальних функцій через конкретні;

реалізацію методів менеджменту;

прийняття управлінських рішень.

Управління організаційним розвитком — це:

конкретна функція менеджменту;

планування діяльності організації;

регулювання діяльності підприємства;

мотивування діяльності працівників.

Управління конфліктами — це:

конкретна функція менеджменту;

планування діяльності організації;

мотивування діяльності працівників;

регулювання діяльності підприємства.

Функція планування передбачає:

забезпечення єдиного напрямку зусиль усіх членів організації для досягнення її мети;

створення певної структури;

забезпечення досягнення мети через порівняння очікуваного і реального;

забезпечення виконання роботи членами організації у відповідності з делегованими їм обов’язками й узгодження з планом.

Тема 6. Планування як загальна функція менеджменту


Поточні плани розробляються для того, щоб:

детально конкретизувати мету і завдання, поставлені перспективними й середньостроковими планами;

дати комплексне наукове обґрунтування проблеми, які можуть мати місце в майбутньому і розробити показники розвитку фірми;

визначитись у послідовності заходів, які спрямовані на досягнення мети, визначеної довгостроковою програмою розвитку;

забезпечити більш суворий розподіл праці між робітниками та менеджерами.

Ці плани стандартизують рішення за операціями й процесами, які регулярно повторюються:

стабільні;

функціональні;

довгострокові стратегічні;

одночасні.

Політика фірми — це:

керівництво до дій, що допомагає досягти встановлених цілей;

короткотермінова стратегія;

дії, які доцільно виконувати у конкретній специфічній ситуації;

всебічний комплексний план.

Вибір стратегії здійснюється на засадах оцінювання таких основ­них факторів:

забезпечення стійких конкурентних переваг;

наявності адміністративних важелів впливу;

застосування системи управління за цілями;

застосування класичної системи передавання повноважень в організації.

Практично ніяк не пов’язані зі стратегією корпорації плани:

стабільні;

функціональні;

проектні;

програмні.

Виживати й забезпечити основу для збереження стійкого положення на внутрішньому ринку – це ціль підприємства:

короткострокова;

середньострокова;

довгострокова;

поточна.

Яка серед запропонованих цілей сучасного українського підприємства є довгостроковою:

захопити й утримувати певну частку міжнародних рахунків в області своєї спеціалізації;

виживати й забезпечити основу для збереження стійкого положення на внутрішньому ринку;

стати фірмою-лідером, здатною досягти провідного положення серед фірм-конкурентів на внутрішньому ринку і почати конкурувати на зовнішньому;

зробити фірму здатною зберігати стійке положення на внутрішньому ринку і протистояти іноземній конкуренції.

Першим етапом процесу стратегічного планування є:

вироблення загальної місії та цілей організації;

оцінка та аналіз зовнішнього середовища організації;

управлінське дослідження сильних та слабких сторін діяльності;

вибір стратегії.

Першою стадією процесу управління за цілями є:

формування довгострокових цілей i стратегій;

визначення дивізійних цілей;

встановлення індивідуальних цілей;

оцінка досягнення загальної цілі та посилення дієвості впливу.
Тема 7. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту

У результаті вертикального поділу праці утворюються:

технічний, управлінський та інституційний рівні управління;

виробничі підрозділи;

управлінські служби;

неформальні групи.

Виокремлюють такі види функціональних повноважень:

рекомендаційні, паралельні, обов'язкові з'ясування;

лінійні та спеціальні;

обслуговуючі та консультативні;

продуктові, територіальні, споживчі.

Повноваження визначають:

право використовувати матеріальні і людські ресурси для виконання виробничих завдань;

форму впливу на підлеглих для досягнення цілей організації;

розмір оплати праці та місце в організації;

здатність приймати непопулярні рішення.

У результаті вертикального поділу праці утворюються три рівні управління:

технічний, управлінський, інституційний;

стратегічний, оперативний, тактичний;

спеціальний, лінійний, функціональний;

формальний, неформальний, змішаний.

До організаційних структур управління відносять:

продуктові організаційні структури;

схематичне зображення процесу планування;

організаційну структуру підприємства;

органіграму.

До організаційних структур управління належать:

лінійні організаційні структури управління;

топограми;

біхевіористи;

організаційні структури підприємства.

Делегувати в будь-якому випадку потрібно:

підготовчу роботу (проекти);

завдання особливої важливості;

завдання суворо довірливого характеру;

завдання високого ступеня ризику.

Організаційна структура раціональної бюрократії передбачає:

чіткий поділ праці та ієрархічність рівнів управління;

формування територіальних відокремлених підрозділів;

побудову структури управління за продуктовим принципом;

наявність консультативних штабів.

Не підлягає делегуванню:

мотивація співробітника;

рутинна робота;

підготовча робота;

спеціалізована діяльність.

Обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля деяких її працівників на виконання завдань називається:

повноваженням;

владою;

делегуванням;

відповідальністю.

Делегувати у всіх випадках потрібно:

спеціалізовану діяльність;

встановлення цілей;

незвичні справи;

заключні рішення.

Передавання знань i повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання називається:

делегуванням;

владою;

лінійним повноваженням;

узгодженням.

Обов’язок виконувати поставлені завдання й забезпечувати їх задовільне розв’язання називається:

відповідальністю;

делегуванням;

лінійним повноваженням;

узгодженням.

Обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля деяких її працівників на виконання завдань називається:

повноваженням;

владою;

відповідальністю;

узгодженням.

Реальна здатність або можливість впливати на ситуацію називається:

владою;

повноваженням;

відповідальністю;

лінійним повноваженням.
Тема 8. Мотивування як загальна функція менеджменту

До первинних потреб відносять:

обгрунтовані гарантії працевлаштування;

оцінювання платоспроможності підприємства;

проведення аналізу виробничо-господарської діяльності;

участь у прийнятті управлінського рішення про вихід на нові ринки збуту.

До факторів, що визначають систему матеріальних стимулів пра­ці, належать:

соціально-психологічні, економічні, організаційні;

фізіологічні, захищеності, поваги, самовираження;

структура заробітної плати, співвідношення у заробітній платі;

конкурентні та міжнародні.

До первинних потреб відносять:

наявність медичної служби на підприємстві;

потребу у самовираженні;

потребу поваги;

мотивування до праці.

Те, заради чого виконуються дiї називається

мотивом;

ціллю;

потребою;

стимулом.

До змістових теорій мотивації належить:

теорія Туган-Барановського;

теорія Портера-Лоулера;

теорія справедливості;

теорія очікування.

До змістових теорій мотивації відносять:

двофакторну модель мотивації Герцберга;

теорію справедливості;

теорію очікувань;

модель мотивації Портера-Лоулера.

Формування систем матеріальних стимулів праці передбачає:

визначення цілей, ресурсне забезпечення та побудову;

визначення місії, цілей та стратегії;

формування тактики, політики, процедур і правил;

розроблення методів менеджменту.

Теорія мотивації Абрахама Маслоу передбачає:

задоволення поетапно первинних і вторинних потреб людини;

необхідність задоволення потреб людини високою заробітною платою

та іншими матеріальними стимулами;

задоволення лише фізіологічних потреб;

задоволення насамперед потреб у владі, успіху та причетності.

Модель Майкла Портера і Едварда Лоулера полягає у:

визначенні мотиваційних елементів ланцюга: затрати праці — задово­лення винагородою;

створенні ієрархії управління;

формуванні змістовних мотиваційних теорій;

виборі ефективного стилю керівництва залежно від ситуації.

До процесійних теорій мотивації відносять:

такі, що спрямовані на дослідження того, як людина вибирає конкретний тип поведінки;

такі, що спрямовані на ідентифікації потреб людини;

обидві запропоновані відповіді вірні;

немає правильної відповіді;

До змістових теорій мотивації належить:

теорія Мак Клелланда;

теорія Портера-Лоуера;

теорія справедливості;

теорія очікування.

До процесних теорій мотивації належить:

теорія очікування;

теорія Маслоу;

теорія Мак Клелланда;

теорія Герцберга.


До процесних теорій мотивації належить:

теорія справедливості;

теорія Маслоу;

теорія Мак Клелланда;

теорія Герцберга.

Фізіологічне чи психологічне відчуття нестачі у чомусь або у комусь – це:

потреба;

ціль;

мотивація;

мотив.

Те, заради чого виконуються дiї називається:

мотивом;

потребою;

ціллю;

стимулом.

Усвідомлений образ бажаногорезультату – це:

ціль;

мотивація;

потреба;

мотив.

Процес спонукання себе чи інших до цілеспрямування або виконання дій, спрямованих на досягнення мети – це:

мотивація;

стимулювання;

цілепокладання;

робота.

Робота, що вимагає максимальних зусиль дозволяє задовольнити потреби:

самореалізації;

поваги;

у лояльності;

соціальні.

Ранг посади працівниківдозволяє задовольнити потреби:

поваги;

самореалізації;

безпеки та захисту;

у лояльності.

Гарні стосунки у робочій групі дозволяють задовольнити потреби:

соціальні;

самореалізації;

поваги;

у лояльності.

Пенсійна програма дозволяє задовольнити потреби:

безпеки та захисту;

фізіологічні;

поваги;

у лояльності.

Основна зарплата дозволяє задовольнити потреби:

фізіологічні;

поваги;

безпеки та захисту;

соціальні.

З наведених прийомів виберіть прийом стимулювання молодого спеціаліста, який нещодавно закінчив ВНЗ:

стимулювати, щоб він бачив, що сумлінна праця не є працею “за того хлопця”;

доручати “аристократичну”, а не чорнову роботу, яка вимагає не так кваліфікації та інтелекту, як високих енергійних затрат;

відзначити його старанність у роботі особливо при інших, заохочувати морально, ставити у приклад усім іншим;

використовувати стимули, які пов’язані з уподобанням, схильностями, сімейним і родинним станом працівника.

З наведених прийомів виберіть прийом стимулювання цінного 85 – річного працівника з великим досвідом роботи:

доручати “аристократичну”, а не чорнову роботу, яка вимагає не так кваліфікації та інтелекту, як високих енергійних затрат;

оточити малопомітно, однак відчутною увагою й турботою, щоб працівник відчув, що Ваша організація – його рідний дім. Покажіть, що його думка для Вас має вагу;

“прив’язати” працівника до організації, ввівши його в оточення: клуб цікавих зустрічей, театр, туристські інтереси, спортивні інтереси;

стимулювати, щоб він бачив, що сумлінна праця не є працею “за того хлопця”.

Першими серед усіх потреб робітника, згідно теорії ієрархії потреб А.Маслоу, задовольняються:

фізіологічні потреби;

потреби в належності (соціальні);

потреби в самореалізації;

потреби в повазі.
Тема 9. Контролювання як загальна функція менеджменту

Ефективний контроль повинен:

бути своєчасним;

бути досить складним;

не пристосовуватись до змін;

оцінювати все, а не тільки те, що є важливим.

Помилкою контролю не являється:

неприхований контроль;

тримання своїх висновків при собі;

обмеження контролю інцидентами ;

тотальний контроль.

Ефективний контроль повинен:

мати стратегічний характер;

бути досить складним;

не пристосовуватись до змін;

оцінювати все, а не тільки те, що є важливим.

Ефективний контроль повинен:

відповідати виду контрольованої діяльності;

бути досить складним;

не пристосовуватись до змін;

оцінювати все, а не тільки те, що є важливим.

Ефективний контроль повинен:

бути своєчасним;

бути досить складним;

не пристосовуватись до змін;

оцінювати все, а не тільки те, що є важливим.

Ефективний контроль повинен:

бути економічним;

бути досить складним;

не пристосовуватись до змін;

оцінювати все, а не тільки те, що є важливим.
Тема 10. Регулювання як загальна функція менеджменту

Регулювання — це:

ліквідація порушень, виявлених у процесі перевірки трудових відносин

між адміністрацією та працівниками;

делегування повноважень;

оцінка фінансових показників;

отримання прибутку та його розподіл.

Регулювання як функція менеджменту реалізовується після:

контролювання діяльності;

планування;

мотивування;

передавання повноважень.

Роль функції регулювання зводиться до:

усунення перешкод і відхилень від планових показників;

контролю за ходом господарських процесів;

аналізу впливу чинників зовнішнього середовища;

розроблення критеріїв і показників якості роботи.

За роллю у процесі управління організацією розрізняють такі види прояву регулювання:

усі варіанти;

стабілізуючі дії;

розпорядницькі дії;

дисциплінарні (стимулюючі) дії.

Встановлення певних організаційно-соціальних правил, точних розпоряджень до дії, а також обмежень у діяльності й поведінці працівників підприємства є ціллю:

стабілізуючого регулювання;

розпорядницького регулювання;

дисциплінарного регулювання;

жодного з перерахованих видів регулювання.

Вплив керівника на цілеспрямовану поведінку об’єкти управління, що здійснюєиться відповідно до заданої програми або умов діяльності підприємства є ціллю:

розпорядницького регулювання;

стабілізуючого регулювання;

стимулюючого регулювання;

кожного з перерахованих видів регулювання.

Розвиток здібностей і творчих сил у підлеглих, що спрямовані на використання делегованих прав самостійно приймати управлінські рішення є ціллю:

дисциплінарного регулювання;

стабілізуючого регулювання;

розпорядницького регулювання;

жодного з перерахованих видів регулювання.

Дотримання встановленого заздалегідь порядку виконання управлінської і виробничо-господарської діяльності на підприємстві визначається принципом:

дотримання регламентів;

нормативності;

директивності;

усіма перерахованими принципами.

З процесом делегування повноважень пов’язане:

дисциплінарне регулювання;

стабілізуюче регулювання;

розпорядницьке регулювання;

організаційне регулювання.

Активно здійснюване розпорядницьке регулювання оформляється у вигляді:

резолюції;

інструкції;

оргплану;

графіка.

Тема 11. Методи менеджменту


До економічних методів менеджменту відносять:

матеріальні стимули;

планування;

статут;

керівництво.

Економічним методом менеджменту, який формує засади функціону­вання організації з точки зору збалансованості надходжень і витрат, є:

бюджет;

виробничо-технічний план;

план маркетингу;

технологічна карта.

Тема 12. Управлінські рішення

В умовах невизначеності середовища начальник відділу марке­тингу самостійно приймає рішення:

чсткові;

клегіальні;

загальні;

на інституційному рівні управління.

До етапів процесу вироблення управлінських рішень належать:

реалізація рішення та оцінювання результатів;

збір інформації;

аналіз виробничої діяльності;

регулювання.

Управлінські рішення — це:

розгляд альтернатив щодо усунення недоліків у роботі робітників меха­нічного цеху;

залучення іноземних інвестицій;

повільна дія переконання;

процес обміну інформацією між двома і більше працівниками з метою розв'язання певної проблеми.

Етапи процесу вироблення управлінських рішень:

виявлення та оцінювання альтернатив;

контроль за виконанням рішення;

діагноз проблеми;

делегування відповідальності.

До факторів, що впливають на дроцес прийняття рішень, відно­сять:

якісні характеристики менеджера, відповідність структури цілям органі­зації, характеристики внутрішнього і зовнішнього середовища;

регіональне розміщення організації, кліматичні умови, наявність при­родних ресурсів;

чисельність персоналу, вікова характеристика, рівень матеріального достатку;

компетентність та відповідальність.

Оптимізація управлінського рішення здійснюється через:

застосування наукового методу, моделювання, системної орієнтації;

використання стратегічного планування, розподіл ресурсів;

залучення всього колективу до обговорення і прийняття рішення;

удосконалення системи матеріального стимулювання.

На процес прийняття рішення впливають такі фактори:

особисті якості й поведінка менеджера, інформаційні обмеження;

відповідальність та обов'язковість;

повноваження, компетентність;

планування та регулювання.

Управлінські рішення бувають:

інтуїтивні;

лінійні;

функціональні;

кількісні.

До етапів процесу вироблення управлінських рішень відносять:

збір і оброблення інформації про необхідність удосконалення технології виробництва;

застосування теорії черг;

застосування теорії справедливості;

діагноз проблеми.

Моделі бувають:

математичні, аналогові, фізичні;

достовірні, наближені, недостовірні;

разові, періодичні, довгострокові;

службово-інформаційні та розпорядчі.
Тема 13. Інформація й комунікації у менеджменті

Безпосередньо в процесі управління виникає


управлiнська;

облiково-статистична:

науково-технiчна;

нормативна інформація.

Комунікації — це:

обмін інформацією;

контроль;

методи формування колективів;

організування.

Комунікації бувають:

неформальні;

внутрішньоособистісні;

ліберальні;

функціональні.

Комунікаційний процес включає такі основні елементи:

відправник, повідомлення, канал та отримувач;

кодування та декодування;

зародження ідеї та вибір каналу;

шуми.

До етапів комунікаційного процесу належать:

передавання ідеї;

комунікації «знизу вгору»;

шуми;

відправник.

Перепони в комунікаціях створюють:

недоліки в організаційній структурі управління;

помилки в розрахунках;

регулювання;

планування.

Відповідь керівника “Ввжайте, що ваше питання вирішене!” в дійсності найімовірніше може означати:

одв’язніть хоча б на тиждень, а там побачимо;

від цього нічого не зміниться…;

я на себе відповідальність брати не збираюсь;

ходять тут усякі....

Відповідь керівника “Я завжди пам’ятаю про це питання” в дійсності найімовірніше може означати:

добре, що нагадали…;

я на себе брати відповідальність брати не збираюсь;

реально я вам ні чому не допоможу у вирішенні цього питання;

я нічого не зрозумів і не можу пояснити.

Тема 14. Керівництво та лідерство

На вибір стилю керівництва впливають:

особисті якості підлеглих;

конкуренти;

ризик;

технологія.

Лідерство — це:

здатність впливати на колег;

можливість впливати на поведінку інших людей;

здатність обмінюватися думками зі співробітниками;

повноваження.

Формами влади менеджера є:

примус;

стрес;

конфлікт;

управління конфліктами.

До стилів керівництва належать:

максимальна турбота про підприємство з мінімальною турботою про підлеглих;

мотивування;

поточний контроль;

дисфункціональний конфлікт.

Ситуаційний підхід у керівництві визначає:

залежність стилю керівництва від якостей підлеглих, характеру завдання, впливу середовища;

перелік якостей, якими володіють ефективні керівники;

манеру поведінки керівника з підлеглими для досягнення максимальних результатів;

способи переконання підлеглих та залучення їх до прийняття рішень.

Недоліками впливу через переконання є:

повільна дія та невизначеність результатів;

обмежені фінансові ресурси;

поява гальмівних процесів розвитку людини;

обмеження адміністративними методами.

Формами влади менеджера є:

премія;

регулювання;

виконавча влада;

кредит у банку.

Формами влади менеджера є:

сила особистих якостей президента;

стратегія підприємства;

способи і прийоми впливу на працівників;

судова влада.

Управлінські рішення — це:

процес обміну інформацією між двома і більше працівниками з метою розв'язання певної проблеми;

залучення іноземних інвестицій;

повільна дія переконання;

розгляд альтернатив щодо усунення недоліків у роботі робітників меха­нічного цеху.

Формами влади менеджера є:

харизма менеджера;

способи і прийоми впливу на бригаду робітників;

повноваження;

законодавча.

Формами влади менеджера є:

страх втрати посади;

експортна діяльність;

виконавча влада;

припинення діяльності організації.

Формами влади в державі є:

а) процедури і правила;

Конституція України;

сила особистих якостей;

ціль організації, досягнення якої забезпечить економічне зростання;

виконавча влада.

Формами влади в державі є:

виконавча влада;

обрання президента в товаристві з обмеженою відповідальністю;

бособисті якості керівника;

вихід на світовий ринок.

Недоліками влади винагороди є:

обмеження розмірів винагороди;

відсутність довіри до керівництва;

недостатнє використання потенціалу працівників;

наявність внутрішніх винагород.

Влада — це:

реальна можливість здійснювати вплив;

здатність впливати;

відособлений вид управлінської діяльності;

вплив через переконання.

Керівництво — це:

об'єднувальна функція менеджменту;

основна функція менеджменту;

конкретна функція менеджменту;

метод менеджменту.

Інтелектуальною якістю, яку повинен мати сучасний менеджер є:

інтуїція;

дипломатичність;

авторитетність;і

активність.

Номенклатурна радянська система керівництва сформувала одну з позитивних “управлінських орієнтацій, принципів, способів дії”:

законослухняність;

колективна відповідальність (без винуватого);

принцип “не поспішай виконувати наказ, бо може прийти команда його відхилити”;

орієнтація в стосунках на того, хто сильніший.
Тема 15. Відповідальність та етика у менеджменті

Кожна організація повинна усвідомлювати свій обов’язок, нести відповідальність перед суспільством, спрямовуючи частину своїх доходів та зусиль на його благо і вдосконалення, оскількивона у своїй діяльності використовує:

фінансові, матеріальні та трудові ресурси держави;

матеріальні та трудові ресурси держави;

фінансові та матеріальні ресурси держави;

фінансові та трудові ресурси держави.

Джерелом етичної поведінки є

соціальна та юридична відповідальність;

соціальна відповідальність;

юридична відповідальність;

соціальна відповідальність та вироблення управлінських рішень.

Мескон, Альберт та Хедоурі наводять такий аргумент на користь соціальної відповідальності:

моральне зобов’язання поводитися соціально відповідально;

порушення принципу максимізації прибутку;

недостатній рівень інформації для громадськості;

витрати на соціальні потреби перекладаються на споживачів підвищенням цін.
Тема 16. Організаційні зміни та ефективність менеджменту

Опір організаційним змінам відбувається через:

невизначеність ситуації, яка склалась;

зміну техніки;

неформальні методи прогнозування;

існування зворотного зв'язку.

Опір змінам в організаціях виникає внаслідок:

очікування негативних наслідків для себе;

застосування ліберального стилю керівництва;

виникнення конфліктних ситуацій;

неефективної системи планування.

Організаційні зміни та організаційний розвиток передбачають підвищення

ефективності систем менеджменту;

економічної ефективності менеджменту;

організаційної ефективності менеджменту;

соціальної ефективності менеджменту.

Під ефективністю менеджменту слід розуміти:

досягнення запланованих результатів діяльності організації;

виконання основних господарських завдань;

досягнення певного об’єму прибутку;

завоювання нових ринків збуту товарів та послуг.

У менеджменті існує такий вид ефективності:

економічна;

правова;

адаптивна;

бухгалтерська.

Для розрахунку економічної ефективності менеджменту організації використовуються такий основний економічний показник:

обсяг виробництва продукції, товарообороту, прибутку, надання послуг, рентабельність, витрати, стан розвитку та використання всіх видів ресурсів тощо;

обсяг виробництва;

рентабельність та витрати;

досягнення певного об’єму прибутку.
Організаційну ефективність менеджменту визначають за показником:

коефіцієнт ланковості структури менеджменту;

обсяг виготовленої продукції;

стабільність кадрів;

рівень визначення функцій управління.

Соціальну ефективність менеджменту визначають за показником:

зарплатовіддача;

собівартість продукції;

фондоозброєність;

фондомісткість.

Ключ до тестових завдань
Правильні всі перші варіанти відповідей.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас