МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ НА ГУРТКОВИХ ЗАНЯТТЯХ З ЛІПЛЕННЯ ЗА ПРОГРАМОЮ «МИСТЕЦТВО» В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ I. ВИВЧЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ НА ГУРТКОВИХ ЗАНЯТТЯХ З ЛІПЛЕННЯ ЗА ПРОГРАМОЮ «МИСТЕЦТВО» В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ……………………………………………………………………………6
1.1 Розвиток творчиго мислення учнів на уроках трудового навчання………..6
1.2 Вплив засобів декоративно-прикладного мистецтва на формування творчих здібностей учнів………………………………………………………..16
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ НА ГУРТКОВИХ ЗАНЯТТЯХ З ЛІПЛЕННЯ ЗА ПРОГРАМОЮ «МИСТЕЦТВО» В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ……………………………………………………….25
2.1 Шляхи розвитку розвитку творчого мислення учнів на гурткових заняттях з ліплення за програмою «Мистецтво» в НУШ………………………………..25
2.2 Підвищення рівня творчого мислення учнів на гурткових заняттях з ліплення за програмою «Мистецтво» в НУШ………………………………….31
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..44
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..47
ВСТУП
Одним із пріоритетних завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти України, є створення умов для формування особистості, здатної творчо мислити, самостійно приймати рішення та гнучко реагувати на зміни умов докорінної перебудови всіх сфер життя України. суспільства. У цьому контексті нині відбувається модернізація національної системи освіти та розробка новітніх концепцій освіти людини.
Формування творчої особистості, реалізація її природних нахилів і здібностей у навчально-виховному процесі є стратегічним завданням, визначеним ІІ Всеукраїнським з’їздом педагогічних працівників. Національна програма «Діти України», концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), концепція національного виховання та концепція художньо-естетичного виховання учнів.
Актуальність дослідження проблеми творчого розвитку школярів визначається такими чинниками: по-перше, необхідністю розвитку творчих ресурсів дитини в умовах глобалізації суспільства; друга - необхідність активізації творчої діяльності в усіх сферах конструктивної діяльності у зв'язку з прискоренням розвитку всіх сфер духовного і матеріального виробництва в суспільстві; по-третє, провідна роль творчості як суб'єктивного і об'єктивного чинника розвитку загальної і зокрема художньої культури особистості учня.
У процесі трудового виховання вчитель, використовуючи засоби декоративно-ужиткового мистецтва, повинен створити такі умови, щоб учні не тільки визнавали суспільно корисну цінність своєї праці, а й виявляли свої творчі здібності та вміли їх реалізувати. в певних робочих справах.
Оскільки, як зазначають провідні вітчизняні науковці (Г. Костюк, О. Леонтьєв, В. Моляко, Я. Пономарьов та ін.), особистість найінтенсивніше формується у шкільному віці, тому провідну роль у творчому розвитку має відігравати сама школа. від школярів. Проте в сучасній загальній освіті є певні прогалини щодо творчого розвитку учнів. Вони зумовлені репродуктивною та виконавчою працею, практикою залучення до творчої діяльності переважно обдарованих дітей. У результаті переважна більшість школярів опиняються поза цією унікальною та важливою освітньою сферою.
Тому потрібне поглиблене вивчення сучасної вітчизняної та зарубіжної практики творчої педагогіки, теорії творчого розвитку школяра, педагогічного досвіду навчання, виховання та становлення особистості школяра засобами декоративно-прикладного мистецтва. Це зумовило вибір теми: «Методика розвитку творчого мислення учнів на гурткових заняттях з ліплення за програмою «Мистецтво» в Новій українській школі».
Предметом дослідження є процес формування творчих здібностей учнів на гурткових заняттях з ліплення за програмою «Мистецтво» в Новій українській школі.
Об’єктом дослідження є шляхи та засоби підвищення ефективності розвитку творчих здібностей учнів на гурткових заняттях з ліплення за програмою «Мистецтво» в Новій українській школі.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови розвитку творчих здібностей учнів при навчанні на гурткових заняттях з ліплення за програмою «Мистецтво» в Новій українській школі.
Завдання:
вивчити методики розвитку творчого мислення учнів на гурткових заняттях з ліплення за програмою «Мистецтво» в Новій українській школі;
провести експериментальне дослідження розвитку творчого мислення учнів на гурткових заняттях з ліплення за програмою «Мистецтво» в Новій українській школі.
Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури та мережі Інтернет та узагальнення передового досвіду.
Теоретичне значення цих досліджень полягає в аналізі, узагальненні та систематизації наявної інформації щодо розвитку творчого мислення учнів на гурткових заняттях з ліплення за програмою «Мистецтво» в Новій українській школі.
Проведення дослідження та вивчення результатів допоможе зробити висновки щодо рівня потреби розвитку творчого мислення учнів на гурткових заняттях з ліплення за програмою «Мистецтво» в Новій українській школі, що зумовлює практичну важливість роботи.
Структура тa oбсяг рoбoти. Рoбoтa склaдaється зі вступу, двох рoзділів, зaгaльних висновків та списку використаних джерел ( 35 нaйменувaння).
РОЗДІЛ I. ВИВЧЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ НА ГУРТКОВИХ ЗАНЯТТЯХ З ЛІПЛЕННЯ ЗА ПРОГРАМОЮ «МИСТЕЦТВО» В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ
1.1 Розвиток творчиго мислення учнів на уроках трудового навчання
На початку XXI ст. в теорії і практиці педагогіки питання розвитку творчих здібностей учнів стоїть особливо гостро. Це пояснюється тим, що орієнтація шкіл на формування в учнів переважно репродуктивного мислення призвела до того, що більшість випускників, які знають шкільну програму на «відмінно», не можуть нестандартно застосувати отримані в школі знання - Ситуація, коли вони вирішують проблемні завдання. що ставить перед ними соціальне життя.
На жаль, у більшості нинішніх випускників загальноосвітніх шкіл недостатньо розвинене творче мислення, вони погано підготовлені до узагальнення отриманої інформації та фактично не готові творчо аналізувати ситуацію. Як відомо, діти від природи цікаві та допитливі. Але для того, щоб кожна дитина розвивала свої творчі здібності, необхідний розумний супровід батьків, вихователів і вчителів.
Про творчість сказано і написано багато. І це використання наживки першопричини. Розвиток науки і техніки, темпи науково-технічного прогресу такі, що абсолютно необхідно постійно «підживлювати» дисципліну і техніку новими ідеями, щоб будувати нові плани. Людська творча сеча стає все більш старанним ключем до розвитку промисловості та сільського господарства. Щоб вирішити завдання загального покращення життя, розвитку громади, необхідно максимально адаптуватися до наслідків науково-технічної революції, прогнозуючи при цьому раритети її майбутнього розвитку [15, c. 23].
Без перебільшення можна сказати, що креатив зараз стає необхідним інструментом для роботи і побуту. Творчість на швидку руку і заради створення групових приладів, новомодного асортименту, свіжих приладів і заради ворожіння і заради планування і заради наукових випробувань і заради успішного вирішення кожним побутових завдань тощо.
І тому перед школою XXI століття стоїть завдання – формування загальної, гармонійної та творчої молоді. І організувати цю акцію по суті правильно.
Сучасні численні навчальні заклади зберігають нетворчий аспект у реалізації знань. Крім того, дуже часто розвиток поєднується із запам'ятовуванням і відновленням прийомів виробництва, стандартних способів вирішення завдань. Такий же простий показ певних і цих виробництв позбавляє бажання вчитися. Хлопчикам відмовляють у винаходах, і вони регулярно стикаються з усіма шансами втратити дар творчості.
Тому призначення творчих можливостей визначається більш важливими проблемами виховання. Це пов'язано з областю несподіваних уроків, після яких до встановленого терміну обговорення теми та її судження надають особливого значення студенту.
Тому завдання формування творчого мислення дитини й сьогодні вважається актуальним. Формування творчого мислення безпосередньо лежить в основі фальсифікації дитини і сприяє розкриттю дитячої схильності до природи: спеціалізованої, унікальної.
Останніми роками в автокефальній школі безпосередньо представлені орієнтації, що ґрунтуються на зіставленні проживання та технологічних процесів навчання, індивідуалізації освітніх поглядів, навчання, проектування та проектування орієнтації, базового та профільного формування, технології, комп’ютеризації навчального процесу.Усвідомлюючи, як важливо навчати творчу особистість, реалізовувати ідеї, виконувати нестандартні замовлення, побудовано державний приклад освітньої галузі «Методика», яка передбачає розвиток реальних чинників з метою реалізації особистості. здібностей кожного учня: розвиток творчих якостей, прояв творчої ініціативи, здійснення творчого пошуку і, як результат, формування творчої особистості [32, c. 21].
На жаль, нинішня організація формує у дітей лише одну сторону (виконавські здібності), тоді як більш складна і істотна (творчі здібності) особистість залишається в самостійності дій, а основні купи умов зберігаються в сумному стані. У випадку, якщо суспільство надає перевагу покірним виконавцям, які мають усі шанси радикально переробити себе, у цьому випадку суспільство мало санкцій, це потрібно змінити.
До реалій сьогодення звертаються професіонали, які слідують психології пошуку нових продуктивних конфігурацій і сучасних методів навчання, які б відповідали новій освітній парадигмі. Розуміючи індивідуально-психологічні особливості учнів і психологічну готовність учителя до впровадження прийомів роботи з хлопцями, слід удосконалювати творчі здібності. Вибір методів творчої роботи залежить від віку учнів та їх розвитку, інтересів та успішності. Проте максимального позитивного ефекту навчання можна досягти лише за умови, якщо «вектори» педагогічного, самобутнього, публічного (всіх без винятку за відсутності просторових форм виходу, множинних засобів спілкування) розвитку будуть близькі за спрямованістю та творчі в сутність, конфігурації та диспозиції певних глибших. З метою розвитку творчих здібностей дітей необхідно знайомити з рішенням, а не регулювати. Творче сприйняття починає функціонувати в кожній окремій людині, якщо без стороннього процесу життя, реальна праця прирікає його на те, що в цьому випадку труднощі, перешкоди, які прокидаються у вигляді більш-менш серйозних труднощів їх розуміння, переконливого розуму, визнання і визнання розумним. диспозиції. Проблеми формуються через творчий процес. Становлення, абсолютно непристосоване до середовища, могло взагалі нічого не бажати, прагнути до альфи і вже точно нічого не формувати. Розвиток творчої особистості вимагає відповідних умов, які залежать від її ефективності, продуктивності розкритої особистості як об'єкта діяльності. Цьому значною мірою сприяє навчально-виховний комплекс з єдиним підходом і вимогами до кожної дитини, надання їй максимальних можливостей для розкриття та розвитку творчих здібностей.
Навчально-виховний комплекс забезпечує творчий розвиток та особистісно-орієнтоване навчання, гуманістичну систему стосунків дитина-дорослий, взаємодію в діяльності сім’ї, дошкільного навчального закладу та школи, безперервність зв’язків дошкільного та початкової школи, створення єдиної соціально-педагогічної простір для успішного творчого розвитку дошкільного віку та вихованців та реалізації навчальних і виховних завдань [30]
Творчий розвиток дітей в умовах навчально-виховного комплексу на основі взаємодії сім’ї та навчального закладу визначається як особистісно-соціальний феномен, зумовлений сукупністю умов, методів, засобів і форм сучасного навчання і виховання, а також адміністративні та загальноосвітні заходи, які переносяться в систему, спрямовану на формування творчої особистості.
Дослідження вчених показали, що творчість є досить складним і унікальним процесом, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створювати певні способи чи прийоми, володіння якими дозволило б більш ефективно брати участь у винахідництві чи проектуванні технологічних об’єктів [24].
Творчість – це завжди творення, тобто побудова чогось нового та оригінального, нестандартне бачення в буденності нових способів його функціонування чи включення його в нову систему, можливість генерування значної кількості ідей [24].
Творчість - це така діяльність людини, завдяки якій створюється щось нове, раніше не існувало. Це створення нових споруд, удосконалення старих, реконструкція та винахідництво; це процес, який призводить до оригінального продукту, який є об’єктивно цінним і самодостатнім [27]. Слід пам’ятати, що продуктом творчості є не лише матеріальні продукти – будівлі, автомобілі, картини тощо, а й нові думки, ідеї, рішення, які можуть не одразу знайти матеріальне втілення. Інакше кажучи, творчість – це створення чогось нового в різних планах і масштабах, як матеріально закріплених, так і не закріплених матеріально, відповідно все це відбивається на суб’єктивному досвіді людини: творчість захоплює, стає принципом життя, сенсом буття[24].
Творча діяльність розвиває цілий комплекс якостей творчої особистості - кмітливість, здатність швидко навчатися, кмітливість, винахідливість, прагнути до отримання знань, необхідних для виконання конкретної практичної роботи, самостійність у виборі та розв'язанні задачі. проблема тощо
Результатом цього процесу є самостійно створений (творчий) продукт. Креативність, індивідуальність, здатність проявляються хоча б у мінімальному відхиленні від шаблону. Лише при отриманні учнями певного мінімуму загальних знань можна говорити про самостійне створення ними специфічних і різноманітних, оригінальних, творчих виробів, можна говорити про навчання учнів творчості.
Тому питання розвитку творчих здібностей дітей є не тільки актуальним, а й дискусійним. Можна сказати, що всі діти мають різні здібності. Якими б феноменальними не були здібності від природи, вони не можуть розвинутися самі по собі, поза навчанням, поза діяльністю. Тому завдання школи – виявити та розвинути їх у доступну та цікаву для дітей творчу діяльність.
Для повного розуміння поняття «творча особистість» важливо розглядати її не тільки як людину, яка має певні особливості, але й уміло використовує резерви свого мозку для вирішення певних завдань. Творчі особистості завжди потрібні еліті. Як правило, вони завжди орієнтовані на нові шляхи досягнення ефективного результату і готові відмовитися від старих схем дій, що характеризують особливість їхньої поведінки.
З точки зору такого підходу сучасний учитель має формувати в учнів особистісне ставлення до формування цікавого члена класного колективу, заохочувати колективну творчість з перспективою конкретних досягнень, формувати їхній авторитет у класному колективі. однокласників, щоб безконфліктно працювати, зберегти своє здоров'я та здоров'я оточуючих. У колективній роботі необхідно, щоб діти самі розуміли важливість взаємодії з іншими, що вимагає врахування поглядів і характеру інших. У ранньому дитинстві не всі вміють оптимально організовувати свої стосунки з іншими, їм не вистачає здатності спостерігати та аналізувати поведінку інших. Учитель зобов’язаний організувати роботу з класом і систематично привчати учнів до пошуку шляхів максимальної самореалізації свого інтелектуального і творчого потенціалу, не посилюючи емоційного навантаження на інших.
У процесі педагогічної діяльності творчі вчителі часто акцентують увагу на позитивних якостях учнів, які забезпечують розкриття їхнього творчого потенціалу завдяки їх наполегливості в досягненні результатів, старанності, організованості та почуття честі [35].
Залучення учнів до творчої діяльності відкриває перед ними горизонти людських можливостей, сприяє правильному визначенню свого місця на величезному полі власних знань, умінь і навичок. Це пояснюється тим, що у творчості людина повною мірою використовує свої знання, уміння та навички, а тому, маючи можливість випробувати себе в різних видах діяльності, вона використовує наявний арсенал знань, умінь і навичок і тому розумно впевнено оцінює свої здібності, що безумовно сприяє правильному вибору професії.
Повноцінний розвиток творчих здібностей студентів може забезпечити така організація навчання, яка передбачає залучення студентів до наукових досліджень і застосування набутих знань на практиці.
Творче мислення – це спосіб мислення, результатом якого є створення суб’єктивно чи об’єктивно нових ідей у сфері науки, техніки та життя, і який за своєю суттю є дивергентним, тобто багатоваріантним і відкритим, передбачає процес пізнання. Його можна розглядати як сукупність властивостей, проявів, якостей, інтелектуальних здібностей, дій і операцій, серед яких можна назвати:
пошук і формулювання пізнавальної проблеми;
пошук її вирішення;
операції узагальнення (індукція), порівняння, аналіз;
акт встановлення зв’язку між різними явищами;
уміння змінювати функції предметів і явищ, виявляти змістову гнучкість мислення;
відокремлення ідей;
абстракція тощо [24].
Психолог Б. Кобзар у праці «Обдаровані діти» зазначає, що в кожній школі необхідно створити умови, за яких учні зможуть перевірити свої сили в різних видах самостійної та творчої діяльності [10].
І. Волков у статті «Навчання творчості» розглядає тему дитячої обдарованості, окреслює уроки творчості та дає концепції структурування процесу уроків творчості [24].
Багато інших учителів пропонують практичні способи розвитку творчого мислення дітей, і будь-який педагог може спиратися на їхній досвід [30].
Зупинимося на проблемі організації творчої діяльності учнів.
За визначенням Б. Теплова, «творча діяльність – це діяльність, яка виробляє нові, оригінальні продукти високої суспільної цінності» [14, с. 37]. Але це визначення не для школи.
І. Волков вважає, що творчість учня «це створення ним оригінального твору, виробу (а також розв’язування задачі, написання твору), у роботі над яким самостійно проявляються набуті знання, уміння та навички. застосований, у тому числі їхній Переказ, поєднання відомих способів діяльності або створення нового підходу учня до вирішення (виконання) завдання» [24, с.52].
Видатний педагог В. Сухомлинський під час своєї педагогічної діяльності займався проблемами виховання та розвитку здібностей школярів. «Серце віддаю дітям» — одна з небагатьох книг сучасної літератури, яка знайомить нас з розвитком здібностей розуму, вихованням любові до рідної природи. ВВічним джерелом дитячого розуму, уяви та словесної творчості Сухомлинський бачить природу. Адже словесна творчість є потужним стимулом духовного життя дитини, високоефективним засобом її духовного розвитку, надійним засобом самовираження.
І.Н.Сухомлинський вважав, що «без мислення, без почуття немає дитини, як немає людини взагалі, а тому завдання школи — дати учням власний погляд на світ, навчити їх мислити. і відчувати. Це перший крок до творчості, він народжує прагнення до розумової праці, прагнення зрозуміти незрозуміле» [3, с.84].
І. Волков у праці «Навчання творчості» пише: «...об’єктивне тлумачення творчої діяльності, прийняте для всіх випадків, взагалі не може бути дано, оскільки прояви творчості настільки різноманітні і існує чітка межа між творчу активність і високий рівень майстерності не можна притягнути, очевидно, це неможливо» [24, с. 33].
Книга Джанні Родарі «Граматика фентезі» розповідає про способи створення історій для дітей і про те, як допомогти дітям створити власні. Ця книжка навіяна зворушливою любов’ю до маленьких мешканців планети, турботою про те, щоб дорослі навчилися творчо й весело пробуджувати у дітей інтерес (допитливість) до творчості [10].
Творчі навички формуються протягом усього життя людини. Організовуючи розвиток творчих здібностей, необхідно виходити з відомих психолого-педагогічних положень про те, що здібності особистості виявляються і формуються в діяльності; творчі здібності людина може набути з самого раннього віку; Розвиток особистості не відбувається під час пасивного спостереження за навчальним процесом; найважливішим стимулом розвитку здібностей особистості, в тому числі творчих, є інтерес [6].
Підстави, що сприяють креативності, включають систему, яка починається зі створення специфіки ситуації, яка допомагає інтуїтивно осягнути ідею вирішення творчої проблеми, і закінчується розвитком необхідних навичок, створюючи творчий клімат, Якості особистості творця, тому що створення нового творчого продукту багато в чому залежить від особистості творця і сили його внутрішньої мотивації. У цілому виділяють наступні методи і прийоми розвитку творчих здібностей:
стимулювання творчого інтересу. Наведено цікаві приклади. Експерименти, парадоксальні фактори, історії казкових або фантастичних передбачень.
цікаві аналогії – наприклад, між досліджуваними фізичними явищами та природними об’єктами (біоніка).
емоційне переживання – це створення ефекту несподіванки (радість, недовіра, незвичність даного факту, парадоксальне переживання, піднесеність і несподіваність цифрових даних) .
розвивальні ігри, які моделюють сам процес творчості, сприяють розвитку різноманітних інтелектуальних якостей, а саме: уваги, пам’яті, особливо зорової, уміння знаходити закономірності, класифікувати та систематизувати матеріал, уміння комбінувати, уміння помилятися та знаходити дефекти; просторове уявлення; вміння передбачати наслідки власних дій.
спосіб відкриття. Цей метод передбачає створення ситуації, в якій у процесі навчання здійснюється науковий експеримент дослідницької роботи. Це стимулює активну дослідницьку діяльність студентів, підвищує їх інтерес до навчального процесу, сприяє активізації студентів у вивченні навчального матеріалу, активізує їх інтелектуальну активність, зміцнює впевненість у своїх силах і сприяє формуванню незалежності поглядів.
ситуації з можливістю вибору – можуть мати три рівні.Найнижчий – вибір із двох, далі вчитель створює різні ситуації з можливістю вибору, третій рівень – створення таких умов, коли учні самі переглядають свій вибір, а вчитель виконує роль помічника.
підвищення стимулюючої дії змісту навчального матеріалу. Зміст має відповідати вимогам, сформульованим у виховних принципах. Існують також спеціальні прийоми, спрямовані на посилення стимулюючої дії контенту; Створення ситуації новизни, актуальності, наближення до основних відкриттів у науці і техніці, до досягнень сучасної культури, мистецтва, літератури тощо. Особливе значення надається стимулюючій дії змісту навчальних і виховних творчих завдань, за допомогою яких з яких учитель, створюючи творчу ситуацію для учнів, прямо чи опосередковано ставить мету, умови та вимоги до педагогічної творчої діяльності, у ході якої учні набувають знань і вмінь, розвивають творчі здібності [17].
Вивчення навичок педагогічної діяльності дає змогу виявити ряд проблем, які перешкоджають формуванню творчих здібностей особистості. Серед них важливими вважаються психологічні та гносеологічні, засновані на «відповідній важливості», інертності ідеї та стереотипному мисленні. Навчальний процес поєднує в собі відтворювальну та відновлювальну роботу студентів. Наявність цього творчого аспекту має така реформаторська робота, коли необхідно використовувати знання в новітніх умовах або використовувати народні методи вирішення завдань.
Багато років тому Уоллес описав чотири послідовні стадії творчого процесу у зв'язку з інтуїтивним компонентом:
1. Підготовка: постановка проблеми та перші спроби її вирішення.
2. Інкубація: відволікання від завдання і перехід на іншу тему.
3. Прозріння (інсайт): інтуїтивне заглиблення в суть проблеми.
4. Перевірка: тестування, тобто впровадження рішення [17].
Підтверджено, що залежність між творчими здібностями та інтелектом дитини не є лінійною, при цьому високий інтелект далеко не завжди пов’язаний зі значним ступенем сформованості творчих здібностей, а, навпаки, творчі здібності є у кожного. випадковість, людям притаманний низький інтелект.
Дитина досить великого розумового потенціалу здатна до творчості, але ніяк не може проявити цивілізаційні можливості. У такому обличчі обдарований дошкільник нещодавно може володіти одним ступенем інтелекту, який аж ніяк не є достатньо високим.
Групове розуміння «Творчого розвитку» є відправною точкою основи з метою формування думки про виняткову важливість трудового навчання у розвитку творчої особистості молодшого школяра. Тому навчання грамоти пропонується як структурно-функціональна форма творчого виховання підлітків. Його стрижень формують ресурси практичного професійного навчання, які набувають нову, формувальну роль.У цій базі даних у студентів створюється чутливість: почуття фігури, чудовості, конгруентності, естетичні емоції блаженства, задоволення, радості та болю творчості; Вивчає: зображення та розуміння явищ і дій природи, дійсності та праці, стимулювання логічного, теоретичного та образного мислення, збагачення уяви, уяви, підвищення проникливості тощо; Мотивація: сприяння інтересу до знань і набуття навичок творчої праці, стимулювання будь-якої корисної праці, результати якої обов'язково відповідають за якості свіжості та унікальності.
Аналіз вітчизняних (В. Алексєєва, Л. Виготський, Є. Ігнатьєв, В. Мухіна, Б. Неменський, М. Ростовцев, П. Сакуліна, Н. Сокольникова та ін.) і зарубіжних (Р. Арнем, Е. Геккель), Г. Гроддек, В. Келлер, Х. Рейд, З. Фрейд та ін.) Підходи до природи трудового виховання дітей дозволили зробити принципово важливий педагогічний висновок про те, що творчість школярів необхідно розвивати на основі відтворювально-продуктивна праця як найдоступніший прояв дитячої активності, індивідуальності з метою саморозвитку [5, с. 45].
1 2 3 4