Ім'я файлу: 8. динаміка збудження серця. ЕКГ.docx
Розширення: docx
Розмір: 148кб.
Дата: 16.03.2024
скачати

Динаміка збудження серця. ЕКГ


Електрокардіограма (ЕКГ) – це запис зміни сумарних електричних потенціалів (деполяризації і реполяризації) з поверхні тіла, що відбуваються в серці протягом серцевого циклу. ЕКГ використовується майже 100 років і була описана німецьким фізіологом В. Ейнтховеном, за що йому присудили Нобелівську премію.

Поширення хвилі деполяризації і реполяризації потенціалу дії – це переміщення подвійного шару зарядів, розташованих на кордоні збудженої і ще не збудженої ділянок міокарда. Ці заряди однакові за величиною і протилежні за знаком та перебувають на дуже малій відстані один від одного й позначаються диполем.

Негативний (-) полюс диполя повернений у бік збудженої ділянки міокардіального волокна, а позитивний (+) – у бік незбудженої.

Диполь складає елементарну електрорушійну силу (ЕРС), яка є векторною величиною. Напрямок вектора будь-якого поля йде від його негативного полюса до позитивного (рис. 10.11).

РИС. 10.11. Механізм виникнення ЕКГ

При збудженні в серці одночасно виникає багато векторів, які мають різну величину та напрямок. На ЕКГ записується сумарний вектор, який визначається як алгебраїчна сума всіх векторів, що входять до його складу. Таким чином, при реєстрації ЕКГ напруга, що з'являється між двома електродами на поверхні тіла, залежить від величин сумарного вектора ЕРС, питомого опору тканин тіла і орієнтації вектора стосовно відвідних електродів.

Напруга пропорційна косинусу кута між віссю диполя і віссю відведення. Вона буде найвищою за умови, що осі паралельні одна до одної і дорівнюють нулю.

Амплітуда зубців ЕКГ обернено пропорційна квадрату відстані від електрода до серця як джерела ЕРС. Це означає, що чим далі знаходиться електрод від джерела струму, тим менша амплітуда зубців ЕКГ. Проте подальше віддалення (більше 12 см) на амплітуду зубців майже не впливає.

Відведення ЕКГ


Реєстрація ЕКГ здійснюється з поверхні шкіри тіла людини, як правило. Відведення є біполярними та уніполярними.

  1. Біполярні стандартні відведення за Ейнтховеном реєструють динаміку зміни різниці потенціалів між двома електродами (+ і -) кінцівок людини. Лінії відведення, що з'єднують точки розташованих електродів на кінцівках, утворюють рівнобічний трикутник, який називається трикутником Ейнтховена. У центрі його міститься серцевий єдиний диполь (ЕРС).

Перепендикуляри, опущені із центра трикутника, ділять кожну лінію відведення на 2 частини – позитивну і негативну.

Якщо моментний вектор серця проектується на позитивну частину лінії відведення, реєструється позитивний зубець (+), спрямований вверх, якщо на негативну – негативний зубець (-), спрямований вниз.

  1. Уніполярні підсилені відведення за Гольдбергером – aVR, aVL, aVF – записуються від активного електрода, який завжди приєднується до позитивного полюса (+) електрокардіографа, та двома електродами, об'єднаними в один, що використовуються при реєстрації стандартних відведень.



  1. Грудні уніполярні відведення за Вільсоном реєструють різницю потенціалів у 6 точках (V1-V6) передньої грудної стінки.

Перший електрод накладають на одній із 6 точок V.

Другим (індиферентним) – є три з'єднані разом електроди, накладені на обидві руки і ліву ногу (рис. 10.12, табл. 10.1).

Точка V1- 4 міжребер'я справа від грудини;

V2 - 4 міжребер'я зліва від грудини;

V3 - 5 міжребер'я зліва від грудини;

V4- 5 міжребер'я по середній ключичній лінії;

V5 - 5 міжребер'я вліво від V4;

V6 - 5 міжребер'я по середній пахвовій лінії.

ТАБЛИЦЯ 10.1

Біполярні відведення
(+) електрод
(-)електрод

1
Ліва рука
Права рука

II
Ліва нога
Права рука

ill
Ліва нога
Ліва рука

Уніполярні відведення aVR
Права рука


aVL
Ліва рука


aVF
Ліва нога


Примітка:   – індиферентний електрод в уніполярних відведеннях (-)

РИС. 10.12. Структура ЕКГ(адаптованоза С. Фоксом).

А - уніполярні та біполярні відведення, Б – трикутник Ейнтховена, В - грудні відведення

Структура ЕКГ


Електрокардіограма в нормі має зубці, інтервали та сегменти, які показані на схемі ЕКГ, зареєстрованій у II стандартному відведенні (рис. 10.13).

Зубці прийнято позначати літерами латинського алфавіту. Направлення зубців залежить від проекції миттєвого середнього вектора серця: якщо його проекція відбувається на позитивну сторону лінії відведення, то такий зубець є позитивним, якщо на негативну – то зубець є негативним, якщо його проекція перпендикулярна лінії відведення – то він дорівнює 0 у цьому відведенні.

РИС. 10.13. Структура ЕКГ у людини

І нтервали – це відстань між зубцями на ЕКГ, вони характеризують швидкість поширення процесів деполяризації або реполяризації від однієї структури серця до іншої.

Сегменти – це ділянки ЕКГ, які розташовані на ізолінії, що означає відсутність різниці потенціалів.

Зубець Р – відображає деполяризацію міокарда передсердь; у нормі він позитивний у стандартних відведеннях (I, II, III), бо проекція вектора у трикутнику Ейнтховена здійснюється на позитивну сторону ліній відведення та є негативною – у відведенні aVR. Амплітуда зубця Р дорівнює 0,2 мВ, тривалість – 0,11 с.

Шлуночковий комплекс QRS відображає деполяризацію шлуночків.

Зубець Q – початковий зубець цього комплексу, є завжди негативним і відображає початок деполяризації міжшлуночкової перегородки, де розташовані структури провідної системи шлуночків. Амплітуда його менша ¼ зубця R, тривалість 0,04 с.

Зубець R – головний вектор комплексу, і він же є головним вектором серця; відображає подальшу деполяризацію, яка поширюється від міжшлуночкової перегородки до міокарда правого і лівого шлуночків; він завжди у всіх відведеннях позитивний. Амплітуда його 1,4-1,6 мВ, тривалість – 0,04 с.

Зубець S – кінцевий вектор деполяризації обох шлуночків, є негативним, у цей час миттєвий вектор направлений в бік основи лівого шлуночка, де ще залишилась поляризована ділянка міокарда. Амплітуда його коливається в широких межах, тривалість 0,06 с.

Зубець Т – відображає реполяризацію шлуночків, він є позитивним у стандартних відведеннях, негативним у відведенні aVR і деяких інших. Амплітуда у стандартних відведеннях дорівнює 0,5-0,6 мВ, у грудних – 1,5-1,7 мВ, тривалість його – 0,16-1,20 с. 

Зубець U – невелике відхилення вверх від ізолінії, що реєструється вслід за зубцем Т у відведеннях V2 і V3 у частини людей. Походження його невідоме. У нормі його амплітуда складає приблизно 2 мм. Має певну діагностичну цінність при порушеннях діяльності серця.

Збудження (рис. 10.14), що виникло у СА-вузлі, протягом 0,1 с розповсюджується по правому і верхній частині лівого передсердь. Інтегральний вектор передсердь спрямований вниз і вліво і відображається зубцем Р. У наступні 0,08-0,1 с збудження поширюється по провідній системі до шлуночків, інтегральний вектор має незначну амплітуду і на ЕКГ не реєструється.

Збудження, що перейшло на робочий міокард шлуночків, розповсюджується на різні відділи субендокардіального шару в напрямку до епікарда, викликає комплекс QRS, для якого характерні три вектори:

  1. Перегородковий (Q вектор), що виникає в перші 0,03 с, викликає збудження лівої поверхні міжшлуночкової перегородки, направлений вверх (до основи серця), вправо і вперед.

  2. Основний, що виникає в наступні 0,03-0,04 с, формує зубець R, який відображає деполяризацію шлуночків від ендокарда до епікарда і орієнтується вниз і вліво. В останню чергу (наступні 0,035 с) збуджується ділянка правого шлуночка в основі легеневого стовбура.

  3. Кінцевий інтегральний вектор комплексу S відображає деполяризацію основи шлуночків у наступні 0,03-0,04 с і спрямований вверх, назад, вправо чи вліво. У період реполяризації шлуночків, що відображає зубець Т і триває 0,16-0,22 с, інтегральний вектор направлений вліво, дещо вниз і вперед.



РИС. 10.14. Динаміка поширення збудження та напрямок інтегрального вектора серця в процесі розвитку ЕКГ. Збуджені ділянки позначені червоним кольором, рожевим – стан реполяризаціі. Стрілкою показано напрямок і величину інтегрального вектора

Інтервал PQ – відстань на ЕКГ від початку зубця Р до початку зубця Q, при відсутності останнього – до початку зубця R, відображає час від початку деполяризації передсердь до початку деполяризації міжшлуночкової перегородки, який характеризує швидкість проведення збудження передсердями, АВ-вузлом, пучком Гіса і його розгалуженнями. Тривалість його 0,1-0,21 с.

Інтервал QRS– відстань на ЕКГ від початку зубця до кінця зубця S, відображає час поширення деполяризації шлуночками серця. Тривалість його – 0,06-0,1 с.

Інтервал QT – відстань від початку зубця Q до кінця зубця Т, відображає час деполяризації і реполяризації шлуночків і характеризує швидкість цих процесів. Тривалість його 0,35–0,40 с.

Інтервал RR – відстань на ЕКГ між верхівками зубців R, характеризує тривалість серцевого циклу. Його тривалість становить 0,8 с.

Сегмент PQ – відстань на ізолінії від кінця зубця Р до початку зубця Q, характеризує тривалість затримки проведення збудження в АВ-вузлі.

Сегмент ST – відстань на ізолінії від кінця зубця S до початку зубця Т, характеризує час повної деполяризації шлуночків.

Метод реєстрації


Перед реєстрацією ЕКГ необхідно шкіру у точках відведення обтерти 96 % спиртом етиловим або 20 % розчином мила, змастити електродною пастою або покласти під електрод прокладку з марлі, змоченої ізотонічним розчином натрію хлориду. Відрегулювати калібрувальний сигнал, щоб відхилення пера на 10 мм відповідало 1 мВ. Увімкнути рух стрічки приладу і записати калібрувальний сигнал.

Обстежуваний повинен розслабитися, лежати спокійно, підчас запису дихати поверхнево. Необхідно записати кілька серцевих циклів (не менше 4) у кожному із відведень і приступити до аналізу ЕКГ. Для цього в усіх відведеннях слід позначити зубці та звернути увагу на їх напрям.

Спрощений алгоритм аналізу ЕКГ

Перевірити запис калібрувального сигналу. Він повинен дорівнювати 1 мВ (10 мм).

  1. Визначення водія ритму серця, частоти скорочення, ритму.

Для встановлення водія ритму серця треба простежити у стандартних відведеннях за послідовністю позитивних передсердних зубців Р та шлуночкових комплексів QRST, які реєструються тоді, коли водієм ритму є синоатріальний вузол.

Для характеристики ритмічності генерації імпульсів водієм ритму серця слід визначити тривалість кількох послідовних інтервалів RR і порівняти їх між собою. Правильним ритм вважається тоді, коли зареєстрована тривалість інтервалів RR відрізняється від середньої не більше як на 10 %.

  1. Визначення інтервалів і тривалості зубців.

Вимірюють тривалість інтервалів PQ. QRS, QT, RR та тривалість зубців Р і Т і порівнюють з належними величинами для прийняття висновків про швидкість поширення збудження в серці.

Швидкість руху стрічки електрокардіографа виставляється на 50 мм/с, отже рух стрічки на 1 мм становить 0,02 с. Щоб виміряти тривалість зубців, підраховують від початку до кінця зубця кількість міліметрів і це число множать на 0,02 с; те саме здійснюють при визначенні відповідних інтервалів.

  1. Визначеннянапрямкуелектричної осі серця.

Електрична вісь серця характеризує напрям деполяризації шлуночків серця і є середнім результуючим вектором QRS. Положення її визначається величиною кута а, утвореного лінією І стандартного відведення і віссю.

Виділяють такі варіанти положення осі:

1) нормальне, коли кут а становить від +30 до +69°:

2) вертикальне - кут а дорівнює 70-90°;

3) горизонтальне - кут а становить від 0 до +29°;

4) відхилення осі праворуч - кут а дорівнює від +91 до +180°;

5) відхилення осі ліворуч - кут а становить від 0 до - 90°. У нормі електрична вісь серця лежить у секторі від 0 до 90°, лише інколи виходячи за ці межі. Як правило, електрична вісь збігається з анатомічною.

РИС. 10.15. Електрична вісь серця

На рис. 10.15 показано трикутник Ейнтховена, вписаний в коло визначення кута а, що характеризує положення електричної осі серця. Величину кута α можна визначити графічно. Для цього треба намалювати схему рівнобічного трикутника, бічні сторони якого є лініями стандартних відведень. Це трикутник Ейнтховена. Вписати цей трикутник у коло. Через центр провести лінії, паралельні лініям І та III відведень. За ЕКГ знайти алгебраїчну суму зубців комплексу QRS у І та III відведеннях і відкласти відрізки, що відповідають знайденим сумам (з урахуванням знака) на лініях, проведених через центр. У кінцях відрізків провести перпендикуляри до ліній І і III відведень. Із центра кола до точки перетину перпендикулярів провести лінію, яка відповідатиме положенню електричної осі серця. За допомогою транспортира визначити величину кута а, розташованого між електричною віссю серця та лінією І відведення у трикутнику Ейнтховена.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас