Питання "Що є краса?" завжди було і залишається популярним. У всі часи людство намагалось розібратись у цьому понятті, дійти однорідних висновків, вирішити нарешті, що є найвищою вродою. Але ніхто з них не досяг успіху. Краса і досі залишається одним з найрізноманітніших понять у світі. Це все тому, що кожна людина у світі - оригінальна, і має свої погляди на добре і зле, прекрасне і потворне. Тому й не можна дійти однорідного рішення щодо того, що є найвищою красою. Але багато хто схильний вважати, що найвищою людською вродою є вірність, з чим я повністю згодна.
Ця людська якість базується на принципах довіри і глибокої душевної прихильності, на любові не до чийогось тіла, а до їх душі. По-справжньому вірні люди люблять тебе не залежно від зовнішності, соціального статусу, або багатства. Вони обожнюють твій характер, уміння, душу. А хіба потворна, прогнила зсередини людина здатна на щиру, безкорисну любов? Сумніваюся.
Говорячи про цю тему, хочу згадати феєричний твір Лесі Українки "Лісова Пісня". Мавка, що була без пам'яті закохана в Лукаша, залишалася вірною йому, неважливо скільки разів він ранив її душу. Вона любила його за красу душі, за пісні, за думки, і за вдачу. І навіть коли Лукаш обрав іншу, Мавка залишалась наївно вірною. Саме це й не дозволило їй померти - мавчина душа, немов маленьке полум'я свічки, горіло вірністю та чистим коханням.
Прикладом з мого життя я можу навести свого знайомого та його дружину. Їхнє кохання перенесло розлуку відстані, коли їм доводилось жити у різних країнах. І не важливо скільки сварок спалахувало між ними, Вони завжди залишалися вірними один одному.