Центральна нервова система (ЦНС) складається з головного мозку та спинного мозку, і є однією з головних складових частин нервової системи (іншою є периферійна нервова система). Спинний мозок лежить у каналі хребта, а головний мозок – усередині мозкового черепа.
На розрізі спинного й головного мозку розрізняють ділянки темнішого забарвлення – це сіра речовина й ділянки білого кольору – це біла речовина мозку.
Біла речовина - скупчення нервових волокон (аксонів та дендритів), покритих мієліновою оболонкою, якими передаються нервові імпульси. Нервові волокна в головному і спинному мозку утворюють провідні шляхи, які зв'язують відділи головного і спинного мозку.
Сіра речовина - скупчення центральних частин нервових клітин (тіл), де розміщені їх ядра. Вона виконує роль центрів головного і спинного мозку та регулює діяльність клітин, органів і систем.
Основними функціями центральної нервової системи є:
1) регуляція діяльності всіх тканин і органів та об'єднання їх в єдине ціле;
2) забезпечення пристосування організму до умов зовнішнього середовища (організація адекватного поводження відповідно до потреб організму).
Різні частини ЦНС виконують різні види складної нервової діяльності. Що вище розташована та чи інша частина мозку, то складніші її функції. Найнижче розташований спинний мозок - він регулює роботу окремих м'язових груп і внутрішніх органів.
Над ним розміщений довгастий мозок разом з мозочком, що координує складніші функції організму (вони втягують у спільну діяльність великі групи м'язів і цілі системи внутрішніх органів, що здійснюють функції подиху, кровообігу, травлення тощо).
Ще вище розташовано відділ центральної нервової системи - середній мозок, він бере участь у регуляції складних рухів і положення всього тіла. Довгастий і середній мозок разом творять стовбурну частину головного мозку. Головним відділом центральної нервової системи є кора великих півкуль, що керує найбільш складними функціями в життєдіяльності людини - психічними процесами (свідомість, мислення, пам'ять та ін.).
І.П. Павлов довів, що центральна нервова система може мати такий вплив на організм:
1) запуск або припинення функції органу (скорочення м'яза, секрецію залози тощо);
2) судиноруховий, що змінює ширину просвіту судин і тим самим регулює приплив крові до органів;
3) трофічний - підвищуючи чи знижуючи обмін речовин, змінюється споживання поживних речовин і кисню.
Завдяки цьому постійно узгоджується функціональний стан органу і його потреба в поживних речовинах і кисні. Коли до працюючого скелетного м'язу по рухових волокнах направляються імпульси, що викликають його скорочення, то одночасно по вегетативних нервових волокнах надходять імпульси, які розширюють судини і посилюють обмін речовин. Тим самим забезпечується енергетична можливість виконання м'язової роботи.
Периферійна частина нервової системи (периферійна нервова система) представляє собою сукупність спинномозкових і черепних нервів. До неї належать вузли та сплетення, що утворюють нерви, а також чутливі та рухові закінчення нервів.
Окремо виділяють автономний відділ (автономну частину) периферійної нервової системи, що складається з симпатичної та парасимпатичної частин. Тобто, периферійна нервова система об’єднує всі нервові утворення поза спинним і головним мозком. Таке об’єднання умовне, оскільки еферентні волокна, що входять до складу периферійних нервів, є відростками нейронів, тіла яких містяться в ядрах спинного і головного мозку.
З функціональної точки зору периферійна частина нервової системи складається з провідників, що сполучають нервові центри з рецепторами і робочими органами.
Периферична нервова система з'єднує головний і спинний мозок з іншими системами за допомогою двох видів нервових волокон - доцентрових і відцентрових. Перша група волокон проводить імпульси від периферії до ЦНС і називається чутливими (еферентними) нервовими волокнами, друга несе імпульси від ЦНС до іннервуючого органу - це рухові (аферентні) нервові волокна.
Периферична нервова система містить наступні структури:
1. Нерви:
а) Черепно-мозгові нерви (12 пар, кожен має свій номер та виконує свої функції);
б) Спино-мозкові нерви (31 пара, поділяють на шийні, грудні, поперекові, крижові та куприковий нерв);
в) Нерви вегетативної системи;
2. Вузли:
а) Чуттєві ганлії черепно-мозкових нервів;
б) Чуттєві ганглії спино-мозкових нервів;
в) Вузли вегетативної нервової системи;
3. Нервові коренці:
а) передні коренці – чуттєві, сприймають зовнішні і внутрішні подразники – аффектори.
б) задні коренці – рухові і вегетативні, передають імпульси до робочого органу – еффектори.
Виділяють нерви:
рухові(утворюються відростками нервових клітин, що знаходяться в
ядрах передніх рогів спинного мозку або в рухових ядрах черепних нервів);
чутливі(складаються з відростків нервових клітин, які формують
спинномозкові вузли черепних нервів)
змішані(містять як чутливі, так і рухові нервові волокна).
Подразнювач
Рецептор
Чутливий нейрон
Тіло чутливого нейрона
Вставний нейрон
Спинний мозок
Тіло рухового нейрона
Руховий нейрон
М’яз