Івано-Франківський національний технічний університет
нафти і газу
Кафедра менеджменту і адміністрування
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: «Управління конкурентоспроможністю»
на тему: «Ціна як складова забезпечення конкурентоспроможності товару»
Студента 3 курсу, групи Мнз-19-1К
напряму підготовки: Менеджмент
спеціальність: Менеджмент організацій
Перегінця Івана Ігоровича
Керівник: Кандидат економічних наук,
доцент Станьковська І.М.
Національна шкала________________
Кількість балів:___ Оцінка: ECTS___
Члени комісії: _______ ___________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_______ ___________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_______ ___________
(підпис) (прізвище та ініціали)
м. Івано-Франківськ – 2020р.
Івано-Франківський національний технічний університет
нафти і газу
Кафедра: менеджменту і адміністрування.
Дисципліна: «Управління конкурентноспроможністю».
Напрям підготовки / Спеціальність 6.030601 Менеджмент.
Курс: 4. Група: Мнз-19-1К Семестр 1
ЗАВДАННЯ
НА КУРСОВИЙ ПРОЕКТ (РОБОТУ)
Студенту: Перегінцю Івану Ігоровичу
1. Тема проекту (роботи) «Ціна як складова забезпечення конкурентоспроможності товару» ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2. Термін здачі студентом закінченого проекту (роботи) ______________________________
3. Вихідні дані до проекту (роботи) узгоджуються з керівником курсового проекту.
______________________________________________________________________________
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що їх належить розробити):
вступ, теоретико-методичні основи дослідження, аналітична частина, проектна частина,
висновки та пропозиції.
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов'язкових креслень): ситуаційний
план, методичні вказівки.
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
6.Дата видачі завдання
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
| Номер і назва етапів курсового проекту (роботи) | Термін виконання етапів проекту (роботи) | Примітка |
| Теоретико-методичні основи досліджень | | |
| Аналітична частина | | |
| Проектна частина | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
| | | |
Студент _____________________________________
(Особистий підпис) (Розшифровка підпису)
Керівник _____________________________________ (Особистий підпис) (Розшифровка підпису)
«___»_____________________ р
ЗМІСТ
Вступ 5
1. Теоретичні аспекти забезпечення конкурентоспроможності товару 7
1.1 Сутність та фактори забезпечення конкурентоспроможності товару…….7
1.2 Ціна як забезпечення конкурентоспроможності товару та підходи до її формування…………………………………………………………………………10
1.3 Цінова політика підприємства і забезпечення конкурентоспроможності товару………………………………………………………………………………13
2. Аналіз забезпечення конкурентноспроможності ТОВ «Атлант-М Лепсе» та його цінової політики 20
2.1. Загальна характеристика ТОВ «Атлант-М Лепсе» та аналіз його внутрішнього середовища. 20
2.2. Аналіз конкурентної ситуації на ринку України 25
3. Шляхи вдосконалення цінової політики та заходи підтримки конкурентоспроможності ТОВ «Атлант-М Лепсе» 33
3.1. Напрями покращення цінової політики підприємства. 33
3.2. Заходи з покращення цінової політики підприємства. 36
3.3 Обгрунтування економічної доцільності заходів в забезпеченні конкурентоспроможності………………………………………………………38
Висновки та пропозиції 43
Список літератури 46
ВСТУП
Проблема конкурентоспроможності продукції за останнє десятиліття в Україні стала однією з найбільш обговорюваних, вона є досить актуальною, саме тому існує необхідність її усестороннього дослідження. Конкурентоспроможність продукції є одним з головних чинників, який визначає успіх ринкової діяльності товаровиробників. Забезпечення конкурентоспроможності та її підвищення належить до найбільш пріоритетних цілей виробників. Конкурентоспроможність підприємства – це його комплексна порівняльна характеристика, яка відбиває ступінь переваг над підприємствами-конкурентами по сукупності оціночних показників діяльності на певних ринках, за певний проміжок часу.
Проблему конкурентоспроможності підприємств досліджували різні вчені. Одними з них є Ю. Гарачук, О. Ксотуєв, М. Макаренко, І. Ансофф, Г. Багієва, Ф. Котлер, Ж. Ламбен та ін.
Незважаючи на значний обсяг досліджень, присвячених конкурентоспроможності продукції підприємства, їх наукову розробленість не можна назвати вичерпною. Деякі аспекти вищеназваних проблем залишаються недостатньо чіткими та науково – обґрунтованими для умов українського ринку. Має місце різноманітність точок зору, відсутність комплексного підходу, недосконалість понятійного апарату.
В цілому, до чинників, що забезпечують конкурентоспроможність продукції належать: продукт, ціна, канали збуту, реалізація, рівень кадрового потенціалу та управлінських структур.
Говорячи про конкурентоспроможність продукції, варто зазначити причини загалом низької конкурентоспроможності економіки України. До них відносять закритість пострадянської економічної структури, низькі темпи науково – технічного прогресу, необхідність переорієнтації вітчизняних виробників на світові ринки тощо.
Одним з найголовніших чинників, що визначає успіх ринкової діяльності підприємства є конкурентоспроможність продукції. Управління конкурентоспроможністю товару передбачає дію на всю систему виробничо – збутової діяльності підприємства і облік системи чинників конкурентного середовища.
Метою курсової роботи є ознайомлення та визначення з конкурентоспроможністю підприємства. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
- визначити сутність конкурентоспроможності продукції;
- зробити аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства;
- запропонувати шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства
1. Теоретичні аспекти забезпечення конкурентоспроможності товару
1.1 Сутність та фактори забезпечення конкурентоспроможності товару.
Конкуренція – одна з головних рис ринкового господарства. Саме вона створює умови для розробки і створення нових товарів і послуг. В умовах процесу глобалізації та інтернаціоналізації проблеми забезпечення конкурентоспроможності виходять на перший план, оскільки лише конкурентоспроможність гарантує виживання товаровиробника і на внутрішньому, і на зовнішніх ринках. Між собою конкурують товари, товаровиробники, галузі, країни. Між цими рівнями конкуренції існує тісна залежність. Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням. Сучасний етап розвитку економіки України висуває якісно нові вимоги до управління конкурентоспроможністю підприємств. Умови формування ринкових відносин в Україні, які характеризуються динамічністю зовнішнього середовища, зниженням платоспроможності населення, загостренням конкурентної боротьби, підвищенням рівня комерційного ризику, тяжким фінансовим станом більшості підприємств потребують пошуку засобів виживання підприємств та забезпечення їхнього ефективного функціонування.
Першою умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію. Монополія і конкуренція – це антиподи.
Друга умова виникнення конкуренції – це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги тощо.
Третьою умовою виникнення конкуренції є відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця не має свободи вибору, оскільки через дефіцит уся продукція реалізується. Там, де є дефіцит, там немає вільної конкуренції.
Четвертою умовою виникнення конкуренції слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того, щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.
У своєму розвитку конкуренція пройшла певний шлях удосконалення від простих до складніших форм. Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі, її зародження й виникнення історично відносять до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками (ремісниками, селянами) орієнтується на суспільну (ринкову) вартість товару.
Управління конкурентоспроможністю підприємства стає все більш важливим в умовах ринкових відносин і на сьогодні є запорукою успішної підприємницької діяльності. В сучасній конкурентній боротьбі за всієї її гостроти та динамізмі виграє той, хто аналізує та змагається за свої конкурентні позиції. Щоб вижити у цій боротьбі, кожне підприємство має поставити перед собою задачу підвищення рівня конкурентоспроможності не лише своєї продукції, а й підприємства та його потенціалу. Аналіз різноманітних аспектів виробничо-господарської діяльності дозволяє визначити «сильні» та «слабкі» сторони підприємства у конкурентній боротьбі та знайти способи досягнення переваг над конкурентами.
У цілому конкурентноспроможність торгового підприємства це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності. Конкурентноспроможність торгівельного підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.
Як показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення цих проблем і використання даних принципів гарантує підвищення конкурентноспроможності підприємства.
Конкурентний статус організації – це позиція організації в конкурентній боротьбі, своєрідний визначник її положення на ринку. У цьому розумінні конкурентний статус використовується для визначення порівняльних конкурентних позицій організації при формуванні стратегічних позицій. Кожне підприємство повинно правильно оцінити конкурентне середовище, галузь, у якій воно функціонує, для того, щоб запропонувати ефективні конкурентні стратегії, які б забезпечували його конкурентоспроможність.
Конкурентоспроможність продукції – це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.
Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів. Конкурентоспроможність підприємства – можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості. Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів. Конкурентоспроможність організації можна виявити тільки серед групи організацій, які належать до однієї галузі або випускають товари-субститути, тобто конкурентоспроможність є поняттям відносним. З цього можна зробити висновок, що багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:
1. Конкурентоспроможність персоналу.
2. Конкурентоспроможність підприємства.
3. Конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).
Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.
В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об’єкту.
1.2 Ціна як складова забезпечення конкурентоспроможності товару та підходи до її формування.
Ціна в умовах ринкової економіки - найважливіший економічний фактор, що характеризує діяльність підприємства. Ціни є засобом встановлення певних відносин між виробниками і покупцями і допомагають створенню певних уявлень про підприємство, що може вплинути на його подальший розвиток. Ціни визначають рентабельність і прибутковість, а отже, життєздатність підприємства; вони є істотним елементом, що визначає фінансову стабільність і стабільність підприємства, а також сильним засобом у боротьбі з конкурентами.
У визначенні, сформульованому А. О. Старостіною, ринок розглядається як сфера взаємовідносин між споживачами та виробниками, в якій відбувається узгодження та реалізація їхніх інтересів під час обміну товарами за допомогою ринкових цін. Отже, ціна є не тільки інструментом утворення доходу, але й інструментом узгодження інтересів. Така роль ціни дозволяє використовувати її як ефективний спосіб боротьби за покупця — що і призводить до виникнення час від часу так званих «цінових воєн». Це явище все частіше можна спостерігати на ринку України, але йому все ще не достатньо приділено уваги з боку вітчизняних науковців.
Однією з основних проблем розробки стратегії ціноутворення є необхідність узгодження не лише зовнішніх інтересів (продавець-споживач, виробник-продавець, виробники-конкуренти, продавці-конкуренти), але й внутрішніх. Основне протиріччя в сфері ціноутворення виникає між фінансовими, виробничими і маркетинговими службами. Ситуаційно, інтереси деяких сторін можуть збігатися або бути діаметрально протилежними. Так, для фінансових служб головною задачею при встановленні цін може бути підвищення прибутковості, а для маркетингових — збільшення ринкової частки. Причому найчастіше одночасне досягнення таких цілей неможливе. Альтернативою, що погоджує інтереси фінансистів і маркетологів, може стати підвищення довгострокової рентабельності.
В результаті переходу до ринкових відносин виникли такі поняття, як «конкуренція», «конкурентна боротьба», «орієнтація на потреби та можливості кінцевого споживача». В зв'язку з цим найважливішу роль в діяльності підприємств будь-якої форми власності стала відігравати ціна. Виникла необхідність в чіткому визначенні того, що впливає на її величину, як вона змінюється під дією яких чинників, яку роль повинна відігравати держава в процесі ціноутворення.
Формування цін значною мірою залежить від типу ринку, на якому працює підприємство. Структуру ринків визначають такі чинники, як кількість та розміри фірм, характер продукції, що виробляється легкість вступу до ринку або виходу з нього. Але головною ознакою, яка покладена в основу класифікації ринків, є ступінь впливу окремого продавця (покупця) на формування ринкових цін. З урахуванням перелічених чинників розрізняють чотири типи ринків: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія та досконала монополія.
Ринок досконалої конкуренції із значної кількості покупців та продавців будь-якого подібного товару. При цьому частка кожної фірми на ринку незначна і тому жодна з них не здатна істотно вплинути на ціну товару. Продавець не може запросити за свій товар ціну, яка вище ринкової, оскільки покупці спроможні вільно придбати необхідну кількість продукції за діючою ринковою ціною. Не бажають продавці пропонувати товар і за ціною, яка менше ринкової, тому що кожний з них має можливість реалізувати за ринковою ціною будь-який бажаний обсяг продукції. Тому на такому ринку роль цінової стратегії мінімальна і продавці не витрачають багато часу на її розробку.
Важливою передумовою функціонування ринку досконалої конкуренції є свобода вступу до ринку і виходу з нього, відсутність цінової дискримінації, виробництво однорідної стандартної продукції та абсолютна інформованість виробників та споживачів. На практиці досконала конкуренція є винятковим явищем і лише деякі з ринків наближаються до неї. Навіть абсолютно однаковий товар може здаватись покупцеві неоднорідним завдяки відмінностям в умовах реалізації, реклами та ін. чинників.
Певні специфічні особливості має ринок монополістичної конкуренції, який складається із значної кількості продавців та покупців, які здійснюють операції купівлі-продажу в широкому діапазоні цін. Наявність значної диференціації цін зумовлена пропозицією різних варіантів товарів, які відрізняються між собою не тільки якісними характеристиками, а й упаковкою, гарантійним обслуговуванням, можливістю купити товар у розстрочку і т. ін. Часто споживачі платять не тільки за якість товару, аза його торгову марку.
Серед внутрішніх чинників, що обумовлюють процес ціноутворення на підприємствах, є система розподілу товарів та витрати і їх структура. На рішення по цінах впливають учасники каналів товароруху від виробника до роздрібної торгівлі. Усі вони прагнуть підвищити обсяг реалізації і прибутку та встановити більший контроль за цінами.
Однією з особливостей формування цінової політики підприємств торгівлі є те, що вони змушені значною мірою орієнтуватися на цінову політику виробників. На визначення кінцевої ціни товару виробників значно впливають витрати з придбання сировини, робочої сили, окремих компонентів товару, на транспорт, рекламу, охорону навколишнього середовища. Ці витрати не можуть повністю контролюватись підприємством, але необхідно ураховувати їх при ціноутворенні.
1 2 3 4