Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Кафедра медицини катастроф та військової медицини
МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
для студентів 1 курсу медичного факультету, 1 курсу стоматологічного факультету та 1 курсу фармацевтичного факультету
з дисципліни
«Безпека життєдіяльності.»
Тема 9: Правові та організаційні питання безпеки життєдіяльності та охорони праці медичних і фармацевтичних працівників. Професійні шкідливості при виконанні професійних обов’язків медичних і фармацевтичних працівників.
Самостійна робота
Вінниця – 2020
Література:
Основна література:
- Конституція України: чинне законод. станом на 01 вересня 2015 р. (відпов. офіц. текстові).– Київ: Правова єдність, 2015 р.– 104 с..
- Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92.
- ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять.»
- Охорона праці в медицині і фармації/ В.М.Мороз, І.В.Сергета, Н.М.Фещук, М.П.Олійник. –Вінниця: Нова книга, 2005. –544 с
- Охорона праці в медичній галузі: Навч.- метод. посібник для мед. ВНЗ IV р.а.-2-ге вид., випр. Рекомендовано МОН/ Яворовський О.П., Веремей М.І., Зенкіна В.І. та ін.-К., 2017. –208 с
- Гігієна та охорона праці медичних працівників. Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Москаленка, О.П. Яворовського. –К.: «Медицина», 2009. –176 с.
- Безпека життєдіяльності, основи охорони праці: навч. посіб. / О.П. Яворовський, В.М. Шевцова, В.І. Зенкіна та ін.; за заг. ред О.П. Яворовського. – К.: ВСВ “Медицина”,2015. – 288 с.
Додаткова література:
Основи Законодавства України про охорону здоров’явід 19 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. –1993. -No 4. -C. 19.
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. –1994. –No 27. –С. 217.
Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000року // Голос України. –2000. –16 травня.
Охорона праці у фармацевтичній галузі: навчальний посібник/О.В. Жуковіна, О.І. Зайцев, О.І. Жуковін, Г.А. Грецька –К.: Медицина, 2009.-432 с.
Теоретичні питання до заняття
1. Законодавча та нормативна база України про охорону праці
2. Основні законодавчі акти про охорону праці.
3. Основні положення Закону України «Про охорону праці».
4. Державне управління охороною праці та організація охорони праці в закладах МОЗ України.
5. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці медичних і фармацевтичних працівників.
6. Навчання та інструктаж працівників із питань охорони праці.
7. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих чинників.
8. Психофізіологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив на стан здоров'я медичних і фармацевтичних працівників.
9. Фізичні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив на стан здоров'я медичних і фармацевтичних працівників.
10. Хімічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив на стан здоров'я медичних і фармацевтичних працівників.
11. Біологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив на стан здоров'я медичних і фармацевтичних працівників.
12. Особливості професійної захворюваності медичних і фармацевтичних працівників.
1. Актуальність теми
Забезпечення реалізації системи заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та високої працездатності медичних і фармацевтичних працівників у процесі трудової діяльності, базується на низці законодавчих, директивних та нормативно-технічних документів, які регулюють відносини між роботодавцями та працівниками у сфері охорони праці. Проте наявність відповідної чинної нормативно-правової бази не означає, що усі вимоги з охорони праці будуть виконуватись. Для цього необхідно вирішити багато організаційних питань, що можливо лише за налагодженої системи управління охороною праці.
У процесі виконання трудових обов'язків медичним працівникам доводиться контактувати з багатьма професійними шкідливостями і, на відміну від працівників інших категорій, не завжди можна врахувати всі виробничі чинники, що впливають на організм лікарів та медичних сестер, і визначити їх інтенсивність. Слід зазначити, що поєднана дія різних за своєю природою виробничих чинників у діяльності медичних працівників виявляється частіше, ніж в умовах виробництва. У деяких випадках з безлічі чинників, що впливають на організм лікаря, важко виділити найвагоміші, провідні, тому важливо врахувати дію саме комплексу чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на організм.
2. Конкретні цілі.
1. Засвоїти та трактувати вимоги законодавчих і нормативних актів про охорону праці медичних і фармацевтичних працівників.
2. Знати структуру управління охороною праці медичних і фармацевтичних працівників.
3. Ознайомитися з основними заходами щодо забезпечення охорони праці медичних і фармацевтичних працівників.
4. Аналізувати й оцінювати шкідливі фактори виробничого середовища, що діють на медичних та фармацевтичних працівників під час виконання ними професійних обов'язків.
3. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття
3.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.
| Термін | Визначення |
| Охорона праці | Cистема правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і праце-здатності людини в процесі праці. |
| Законодавство з охорони праці | Система взаємопов’язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі охорони праці між роботодавцями і працівниками. Складається з законів України та спеціальних нормативно-правових (підзаконних) актів. Це офіційний документ компетентного органу державної влади, яким встановлюються загальнообов’язкові правила (норми). |
| Нормативно-правовий акт | Офіційний документ компетентного органу державної влади, яким встановлюються загальнообов’язкові правила (норми). |
| Нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) | Правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання. |
| Нормативно-технічна документація | Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці та технологічні процеси (повинні обов’язково включати вимоги щодо охорони праці та погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці). |
| Відомчі документи з охорони праці | Документи, які розробляються на основі НПАОП з метою конкретизації їх вимог для певної галузі з урахуванням її специфіки. Затверджуються міністерствами, відомствами, асоціаціями, корпораціями, підприємствами тощо. |
| Умови праці | Сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків |
| Безпечні умови праці | Стан умов праці, за яких вплив на них шкідливих виробничих чинників усунуто, або дія шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень |
| Шкідливий виробничий чинник | Виробничий чинник, дія якого на працюючого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров'я нащадків |
| Небезпечний виробничий чинник | Виробничий чинник, дія якого на працівника в певних умовах призводить до травми, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті |
| Гранично допустиме значення шкідливого (виробничого) чинника | Граничне значення величини шкідливого виробничого чинника, вплив якого на людину в разі його щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності і захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не чинить несприятливого впливу на здоров'я нащадків |
| Професійна хвороба | Патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму, або дією шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності |
Охорона праці – це система заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та високої працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Основна задача ОП – довести до мінімуму ймовірність уражень або виключення травматизму та професійних захворювань медичних працівників з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці. Забезпечення реалізації вимог з охорони праці медичних працівників базується на ряду законодавчих, директивних та нормативно-технічних документів, які регулюють відносини між роботодавцями та працівниками у цій важливій для працюючих сфері. Проте наявність нормативно-правової бази не забезпечує автоматичного виконання вимог з охорони праці медичних працівників. Важливе значення для цього має також вирішення цілого ряду організаційних питань, що можливе лише при наявності налагодженої системи управління охороною праці.
Державна політика в галузі охорони праці
Державна політика в галузі охорони праці визначається Верховною Радою відповідно до статті 43 Конституції України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Сфера дії вимог з охорони праці.
Вимоги з охорони праці поширюються на всі підприємства, установи і організації, незалежно від форм їх власності та видів діяльності, а також на усіх громадян, які працюють. За порушення організації охорони праці в однаковій мірі несуть відповідальність перед законом як роботодавець (власник), так і працівник (виконавець).
2. Законодавство України з охорони праці, основні положення. Міжнародні документи та міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
Законодавство України з охорони праці - це система взаємопов’язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі охорони праці. Воно складається с законів України та спеціальних нормативно-правових (підзаконних) актів, розроблених на основі цих законів.
Основні закони, в яких відображені положення з охорони праці: •Конституція України;
•Кодекс законів про працю України (КЗпП);
•Закони України:
-“Про охорону праці”;
-“Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;
-“Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”;
-“Основи законодавства України про охорону здоров’я”;
-“Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”;
-“Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження”;
-“Про пожежну безпеку” та інші.
Міжнародні та європейські документи з охорони праці:
Організації Об’єднаних Націй(ООН) – загальна декларація прав людини, пакти, конвенції, декларації.
Міжнародної організації праці (МОП)–конвенції, рекомендації.
Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ)–конвенції.
Ради Європи (РЄ)–конвенції, хартії.
Європейського союзу –хартії, конституція.
Конституція України гарантує кожній людині право на працю. "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає". "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату". "Кожен має право на відпочинок.
У "загальних положеннях" Закону України “Про охорону праці”, крім основних завдань організації охорони праці чітко визначенні поняття:
Роботодавець – це власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує найману працю.
Працівник – це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які використовують найману працю та на всіх працівників.
У ст. 4 в Закону України “Про охорону праці” визначені принципи, на яких базується державна політика в галузі охорони праці:
•пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
•підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
•комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
•соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
•встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
•адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;
•використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
•інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.
3. Державне управління охороною праці
Відповідно до статті 38 Закону України „Про охорону праці” державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:
- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з охорони праці - Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення (Держгірпромнагляд), діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України;
- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань радіаційної безпеки – Державний комітет ядерного регулювання України (Держатомрегулювання), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України;
- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;
(Державний департамент пожежної безпеки (Держпожбезпеки) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) і йому підпорядковується).
- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці - Державна санітарно-епідеміологічна служба (Держсанепідемслужба - урядовий орган державного управління, який діє у складі Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства, проводить аналіз та оцінку ризику для здоров'я і життя людини, обґрунтування заходів з управління ризиком, державну санітарно-епідеміологічну експертизу, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інші види оцінки середовища життєдіяльності людини, вивчає, оцінює і прогнозує показники здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності, визначає фактори, що шкідливо впливають на стан здоров'я людини, аналізує санітарну та епідемічну ситуацію.
Служба охорони праці.
Основні завдання служби охорони праці:
•забезпечення фахової підтримки рішень роботодавця щодо охорони праці;
•організація проведення профілактичних заходів з охорони праці;
•вивчення та впровадження досягнень науки і техніки стосовно технологічних рішень та засобів захисту працівників;
•забезпечення контролю за дотриманням працівниками вимог з охорони праці. Функції служби охорони праці:
•розробка спільно з іншими підрозділами комплексних заходів з охорони праці;
•надання організаційно-методичної допомоги у виконанні заходів з охорони праці;
•підготовка проектів наказів з питань охорони праці
•складання звітності з охорони праці;•проведення вступних інструктажів;
•облік та аналіз виробничого травматизму та професійних отруєнь;
•організація роботи кабінету з охорони праці, проведення семінарів, нарад та конкурсів.
1 2 3