Ім'я файлу: Діяльність банків на інвестиційному ринку.docx
Розширення: docx
Розмір: 92кб.
Дата: 12.05.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 92кб.
Дата: 12.05.2021
скачати
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
Економічний факультет
Кафедра банківського і страхового бізнесу
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
“Діяльність банків на інвестиційному ринку України”
Виконав:
студент 1 курсу, групи ЕкбМ-11з
спеціалізації 072
“Банківська справа та страхування”
Сорока Аліна Олегівна
_______________________________
(підпис)
Керівник:
Проф.
Скоморович І. Г.
_______________________________
(підпис)
Львів – 2021
Зміст
ВСТУП
Актуальність теми. Основною тенденцією сучасної світової економіки є стрімкий розвиток світових фінансових ринків та поява нових фінансових інструментів, що в свою чергу впливає на динамічний розвиток банківської галузі. Основною характеристикою розвитку банківської галузі є регіональне зростання, в якому інвестиційна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів займає домінуюче становище.
Актуальність цієї теми також пов’язана з тим, що економічні реформи в Україні супроводжуються структурною реорганізацією галузей, розвитком фондових бірж та позабіржових торгових систем, що обслуговують рух грошей і капіталу, та інвестиціями з боку вітчизняні власники. Концентрація ресурсів, у свою чергу, вимагає якісних банківських послуг, українських фінансових послуг.
Адже комерційні банки, будучи фінансовими посередниками на валютному ринку та ринку капіталів, можуть своєчасно надавати необхідні кошти для задоволення інвестиційних потреб економічних установ у тимчасових вільних коштах.
Це основа вибору теми дослідження, доведення її мети та визначення завдання, що вирішується.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є українська банківська система та її діяльність у галузі економічних інвестицій.
Предметом дослідження є механізм інвестиційної діяльності комерційних банків в умовах переходу українського економічного ринку.
Методологія та методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є основна теоретична регламентація фінансової науки в галузі інвестиційної діяльності комерційних банків у країні та за кордоном. Для виконання поставлених у роботі завдань використовуються загальнонаукові методи, включаючи системний аналіз, наукову абстракцію, групування, індексацію, графіку тощо.
Інформаційною основою цього дослідження є українське законодавство, Указ Президента України та рішення Кабінету Міністрів України. Національний банк України, Українська банківська асоціація, деякі українські комерційні банки, різні міністерства, підприємства, організації, Державна адміністрація оподаткування, різні соціологічні центри та монографії та інші широко використовувані нормативні методологічні матеріали, опубліковані в Україні та за кордоном та статистика
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є проведення поглибленого дослідження економічного характеру інвестицій з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду інвестиційного процесу за сучасних умов та методів оцінки банківських інвестиційних ресурсів.
Досягнення поставленої мети зумовило розв'язання таких завдань:
Розкрити сутність та характеристики банку та проводити інвестиційну діяльність;
Дослідити основні класифікаційні характеристики інвестиційного сектору;
Розглянути інвестиційну політику та методи комерційних банків для ефективного формування інвестиційних портфелів;
Оцініть перспективи розвитку інвестиційної діяльності українських комерційних банків.
Цінність отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути застосовані на практиці різних відділень банку, що займаються інвестиційною діяльністю.
Курсова робота складається з трьох розділів поділених на підрозділи та загалом становить 20 сторінок друкованого тексту.
Загальний обсяг курсової роботи становить 25 сторінок, з яких основний зміст викладено на 20 сторінках. Робота містить 1 таблицю, 1 схему, 6 формули. До її структури входить 2 додатки на 4 сторінках. Список використаних джерел налічує 25 найменувань на 2 сторінках.
РОЗДІЛ 1.
Сутність інвестиційного ринку та місце на ньому банків
Умовою успішного розвитку банків України є активна інвестиційна діяльність. Як правило, механізм реалізації інвестиційної діяльності тісно пов'язаний з інвестиційним процесом в сучасних умовах трансформації та розвитку економіки. Беручи участь саме в інвестиційному процесі, банки обслуговують рух коштів, які належать інвесторам-клієнтам та призначені для інвестування. Однією з головних інвестиційних функцій банків є мобілізація заощаджень населення і спрямування їх на інвестування через ринок цінних паперів. Важливою також є функція вкладення в інвестиційні проекти власних і залучених ресурсів. Але, як зауважують фахівці, інвестиційна діяльність українських комерційних банків відбувається тільки за першою функцією – обслуговування руху коштів [1, с. 215; 2, с. 53]
Загалом кажучи, під інвестиціями слід розуміти використання коштів для отримання доходу та збільшення капіталу. З цієї точки зору майже всі активні операції комерційних банків можна розглядати як інвестиції. Однак у світовій практиці при класифікації активів комерційних банків в основному використовується поняття інвестицій у вузькому розумінні, що означає, що банки тривалий час інвестують лише в цінні папери. Отримання доходу є одним із завдань інвестиційної діяльності, і такі важливі цілі, як інвестиційна безпека, зростання та ліквідність, повинні бути забезпечені.
Як правило, вимоги до рентабельності інвестицій вищі, ніж вимоги до рентабельності банківського кредитного бізнесу. У цьому випадку для того, щоб оплатити додаткові ризики довгострокових інвестицій, потрібно виплатити більшу віддачу цінних паперів. Звичайно, це не означає, що банки не можуть продавати цінні папери на вторинному ринку, коли це необхідно, але можуть суттєво знизити рівень доходу, який можуть отримати банки [1, с. 29].
Існує певне протиріччя між дохідністю цінних паперів високого рівня та безпекою депозитів, тобто вплив інвестицій на ринок капіталу є непереборним та стабільністю доходів. Щодо приросту капіталу, він не завжди визначається пріоритетом для інвестиційної діяльності. Справа в тому, що це завдання може бути забезпечене лише певними видами цінних паперів. Ці цінні папери - це в основному акції виробничих компаній у швидкому економічному розвитку, які швидко розширюють свою ділову діяльність [2]. У цьому випадку низька норма прибутку забезпечує відносно високий приріст капіталу.
Ще однією важливою метою інвестиційної діяльності є забезпечення ліквідності інвестиційних фондів на належному рівні, що вказує на можливість перетворення цінних паперів, придбаних інвесторами, на прямі способи оплати відносно швидко і без втрат. У зв'язку з цим комерційні банки повинні спочатку визначити пріоритетний порядок своєї інвестиційної діяльності, і на цій підставі вибрати тип цінних паперів, який найкраще відповідає цілям банку [3].
Розглянемо інвестиційні операції банків, що використовують акції та облігації, тобто типи цінних паперів, що характеризуються головним чином характером емісії та можливістю обігу на вторинному ринку.
У той же час інвестиційний бізнес включає лише підприємства, що характеризуються інвестиціями банківського капіталу та прибутком. Усі інші справи, пов’язані з купівлею банку, який володіє продажем цінних паперів від імені клієнтів, зберіганням на спеціальних складах, довірчим управлінням, іпотекою, участю у випуску цінних паперів та іншими підприємствами прямих інвестицій, які не входять до складу банку, але є частина посередника у бізнесі прямого інвестування банку, довірчому або позиковому бізнесі [4].
Основою бізнесу, пов’язаною з інвестиціями в цінні папери, є інвестиційна політика банку. Вище керівництво банку та рада директорів відповідають за формулювання інвестиційної політики. Зазвичай необхідно підготувати спеціальний письмовий документ.
Управління інвестиційним портфелем включає, як і управління будь-яким складним об'єктом зі змінним складом, планування, аналіз і регулювання складу портфеля. Крім того, управління будь-яким портфелем містить у собі здійснення діяльності по його формуванню і підтримці з метою досягнення поставлених інвестором перед портфелем цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації витрат, пов'язаних з ним. У загальному виді структура управління інвестиційним портфелем показана на рисунку. 1.1.
Рис. 1.1 Структура управління інвестиційним портфелем КБ
Існує два варіанти організації управління портфелем. Перший варіант - це самостійне виконання всіх функцій управління, пов’язаних з портфелем, тобто власником портфеля. Другий варіант - передати всі або більшість функцій управління портфелем іншій особі. [3; ст.232].
У першому випадку інвестор повинен вирішити організаційні та управлінські завдання.
У другому випадку основним завданням інвестора є правильне визначення довірчого об’єкта (інвестиції, державного фонду, спеціалізованої інвестиційної установи тощо) портфеля управління.
Управління портфелем здійснюється відповідно до загальної стратегії банку та відповідно до стратегії інвестиційного портфеля: низький ризик та висока ліквідність; висока прибутковість та високий ризик; довгострокові інвестиції; спекуляція тощо.
Як зазначалося раніше, існує два типи методів управління портфелем: активний та пасивний. Пасивне управління передбачає створення диверсифікованого портфеля з певним рівнем ризику. Цей тип інвестиційного портфеля призначений залишатися незмінним протягом довгого періоду. Одним із методів пасивного управління є метод індексного фонду. Індексний фонд - це тип інвестиційного портфеля, який може відображати тенденцію обраних фондових індексів, що відображають загальні умови фондового ринку, такі як Індекс Доу-Джонса. Якщо частка цінних паперів у портфелі відповідає вазі кожного цінного паперу при розрахунку індексу, портфель буде відображати ринкові тенденції [6].
Для оцінки ефективності фінансових інвестицій використовуйте концепцію рентабельності інвестицій (проста норма прибутку, SRR; інвестиційна ймовірність), яка є дуже простою і тому зазвичай використовується для оцінки ефективності [7].
(1.1)де NP — чистий прибуток за певний інтервал часу;
TIC — інвестиційні витрати (вкладення) за цей інтервал часу.
Порівнюючи цей показник із запланованим рівнем прибутковості, інвестори можуть зробити висновки, чи відповідали вони своїм інвестиційним очікуванням.
Недоліком цього показника є те, що він не враховує вартість грошей у часі, час, коли відбуваються грошові потоки, та їх узгодженість.
Норма прибутковості, яку отримає інвестор, залежить від різниці між ціною купівлі — Р і номінальною вартістю N (ціною погашення). Оскільки номінал облігації відомий (або може бути взятий за 100 %), для визначення прибутковості операції досить знати дві величини — ціну купівлі P (або курс K) на дату проведення операції і термін до погашення в днях — t.
Розрахунок ціни придбання P дисконтних облігацій здійснюється з урахуванням простих процентів за річною ставкою Y (у будь-який момент до дати погашення, на первинному або вторинному ринку).
(1.2)де t — число днів до погашення;
Y — річна ставка процентів;
N — номінал;
В — часова база (360 для звичайних; 365 або 366 для точних процентів).
Отже, процес оцінки вартості дисконтованих облігацій полягає у визначенні поточної вартості основного платежу за допомогою простої формули відсотків на основі необхідної дохідності (ринкової процентної ставки) Y.
Потім використовуйте формулу для розрахунку обмінного курсу (курсу) дисконтної облігації в будь-який час.
(1.3)де t — число днів до погашення на дату оцінки;
Y — річна ставка процентів;
В — часова база (тривалість календарного року — 360 або 365/366 днів).
Ціна процентного боргу з відсотками дорівнює проценту на момент погашення, який дорівнює теперішній вартості майбутніх потоків платежів, обчислених за простою процентною ставкою, забезпечуючи тим самим необхідну норму прибутку (дохідність до погашення). Беручи до уваги сукупну суму доходу S від операції, значення P1, що відповідає необхідній нормі прибутковості Y, може бути визначено відповідно до наступного співвідношення.
(1.4)де t — число днів до погашення.
При Y = r ринкова вартість зобов’язання на момент випуску буде рівна номіналу (тобто Р1 = N). При Y > r, відповідно P1 < N, і борговий ЦП буде розміщуватися з дисконтом, а у випадку Y < r — з премією (тобто P1 > N).
Оскільки випуск облігацій передбачає реєстрацію умов випуску облігацій за заздалегідь оголошеною нормою прибутковості, на практиці, як правило, через зміни дати продажу облігацій, що вимагається інвесторами, процентні облігації публічний продаж не буде базуватися на номіналі, але має бути знижка або премія. Оскільки величина S є абсолютною величиною доходу, накопиченого до торгового дня, його можна знайти з коефіцієнта [11].
(1.5)де t1 — кількість днів від моменту випуску до дати операції.
Розрахунок дохідності короткострокових облігацій, розміщених зі знижкою, базується на простій формулі відсотків. У цьому випадку формула для визначення прибутковості короткострокових зобов’язань може виглядати так:
(1.6)де t — число днів до погашення;
Р1 — ціна купівлі;
N — номінал;
К — курсова вартість;
В — часова база (360 — для звичайних; 365 або 366 — для точних процентів.
1 2 3 4 5