Аналіз хору “Маки Крцанісі” муз. М. Парцхаладзе

Ім'я файлу: Аналіз хору Маки Крцанісі (з прикладами).docx
Розширення: docx
Розмір: 560кб.
Дата: 21.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
терміни 2 тема.docx
Лекция 3.ppt
job hunting.pptx
Завдання 1_Пайтон 10 клас.docx

Харківський національний університет мистецтв

ім. І. П. Котляревського

Аналіз хору

“Маки Крцанісі”

муз. М. Парцхаладзе

Виконав студент ІІ курсу

виконавсько — музикознавчого факультету

кафедри хорового диригування

Олійник Артем

кл. проф. Прокопова С. М.

Харків 2021

План:

Відомості про авторів хору
Відомості про твір
Музично - теоретичний аналіз
Вокально – хоровий аналіз
Виконавський аналіз
Література

Відомості про авторів хору

Мераб Олексійович Парцхаладзе (1924 - 2008) - радянський, російський і грузинський композитор, кінокомпозитор і педагог. Народний артист РРФСР.

Народився в родині композитора Олексія Парцхаладзе і педагога Марії Захарівни. Був учасником Великої Вітчизняної війни. Навчався в Тбіліській консерваторії у Сергія Бархударяна по класу композиції, а також закінчив Московську консерваторію у Семена Богатирьова по класу композиції та аспірантуру. Був викладачем Московського хорового училища та авідувачем редакцією видавництва «Музика». Писав музику до спектаклів та фільмів.

Написав:

Для оркестру:

симфонічна поема «Нестан»
сюїта «Лісові картини»
концерт для фортепіано з оркестром

Камерна музика:

струнний квартет
соната для скрипки і фортепіано

Для фортепіано:

2 «Пандурулі»

Музика до фільмів:

"Незвичайні зустрічі" (1959)
"Обпалені сонцем" (1965)
"Стежкою безкорисливої любові" (1972)

Обробки народних пісень і танців.

В творчості М. Парцхаладзе значне міце посідає музика для дітей. Серед таких творів: музичні казки, хори a capella, пісні, інструпентальні твори. Композитором написано велику кількість творів для жіночого і мішаного хору a cappella. Серед жіночих хорів: «Весна», «Море спить», «Знову осінь», «Наша тиха річка», «Метелик», «Яблунька», «Листя», «Біля вічного вогню», «Хмари пливуть», «Вечір». «К популярным сочинениям грузинского мастера следует также отнести опус 28, написанный в 1970 году, куда вошло 10 хоров a cappella для смешанного состава, самых разнообразных по тематике и характеру. Среди них встречаются поэтичные пейзажные зарисовки («Озеро» на стихи Б. Купаташвили, «Ночь» на стихи М. Квливидзе), хоровые картины философского содержания («Дерево» на стихи З. Молашхиа, «Ночь в Зедазени» на стихи Т. Эристави). Есть хоры, обращенные к истории грузинского народа («Джвари» на стихи М. Квливидзе, «Маки Крцаниси» на стихи Л. Асатиани), произведения, посвященные воспоминаниям о войне («Весна» на стихи М. Квливидзе, «Свет судьбы – в алом знамени» на стихи Т. Эристави») [2; с. 255].

Автором літературного тексту є грузинський радянський поет Асатіані Ладо Мекієвич (1917 – 1943). Народився поет в сім’ї вчителів. Закінчив Кутаїський педагогічний інститут. Співпрацював з газетами «Наше покоління» і «Юний ленінець», працював редактором. Перший вірш Асатіані, «Лютневий ранок», було надруковано в газеті «Сталінелі» (Кутаїсі). У 1941 році вийшла книга «Вірші». Його поеми «Аспіндза», «Битва в Басіані», «Колхіда» залишили помітний слід в грузинській поезії. Деякі твори в перекладі на російську мову були включені до антології грузинської радянської поезії.

Відомості про твір

Хор «Маки Крцанісі» є одним з найкращих творів Парцхаладзе. В ньому втілюється патріотична тема, пов'язана з темою Батьківщини, її долі. Вірш (в перекладі на російську мову Б. Гайковіча), присвячений бою, що відбувся на підступах до Тбілісі, в долині Крцанісі, коли армія перського шаха Ага-Магомед-хана Каджара вторглася в Грузію. Пам'ять про 300 арагвінців - загін грузинського війська, що прославився своїм подвигом в битві при Крцаніси, живе в Грузії досі. В честь них відкрита одна зі станцій тбіліського метро, їх відвага відбилася в грузинському фольклорі, в їх честь споруджено міст та безліч пам'ятників.

«Вокально-хоровое творчество Мераба Парцхаладзе неизменно связано с поэзией, которая являлась для композитора своеобразным исходным материалом. Круг избранных им поэтов, отбор стихов говорит о нем самом, о сфере его художественных устремлений. Парцхаладзе всегда тщательно отбирал поэтические тексты для хоровых сочинений, обращался к стихам, наполненным глубоким содержанием, близким его мироощущению» [2; с. 255]. Вірш Ладо Асатіані привернув увагу Парцхаладзе своїм громадянським пафосом і величезним емоційним напруженням. Він цілком відповідав вимогам композитора, який вважав, що слів в хорі повинно бути небагато, окремі фрази і слова повинні часто повторюватися, щоб зміст тексту можна було зрозуміти. Вірші Л. Асатіані просякнуті щирим почуттям, поетичні й насичені метафорами.

Повний текст:

Гей, друзья-арагвинцы, гей,

Те, кто сердце одел в броню!

Вновь у могильных у камней

Молча колена преклоню.

Низкий поклон вам до земли –

Смелым бойцам за отчий край

Это не маки расцвели,

Это кровь стародавних ран

Вижу я кручу горною

Кахи взял саблю гордую.

Слышу я, как Джургая щит,

Словно песня в небе звенит.

Юноши сердце радует

Подвигов слава ратная.

Бурями не согнуть леса,

Небо нам не слепит глаза.

Плен могли скиньте, витязи,

Встаньте вы, поднимитесь вы.

Древний Крцаниси

дарит вам светлое зарево.

Кто в бою пал за Родину

Слава тем всем народная!

Гей, друзья-арагвинцы, гей,

Те, кто сердце одел в броню!

Вновь у могильных у камней

Молча колена преклоню.

Музично-теоретичний аналіз

Хор «Маки Крцанісі» написаний у складній тричастинній формі, де перша частина являє собою просту трьохчастинну структуру, контрастна середня частина носить розробковий характер і складається з двох розділів, а скорочена реприза варіантно повторює експозицію.

Композитор використовує досить різноманітний змінний розмір: ⁴₄ (1 – 11тт., 21 – 24тт., 82 – 94тт.), ³₄ (12 – 20тт.), ⁶₈ (65 – 82тт.), ⁵₈ та ³₈. Першому розділу з другої частини притаманне чергування розмірів ⁵₈ та ³₈, що відбувається в кожному такті (25 – 64тт.).

Лише з 49 такту по 52 такт композитор використовує тільки розмір ⁵₈.Групування в п’ятидольному розірі також змінне. Якщо у 25 – 52 тактах воно виглядає як 3+2, то у 53 – 64 тт. – 2+3.

Темпи композитор використовує досить контрасні. 1ч. повільна - Largetto. В 2ч. обидва розділи контрасні. 1-ий розділ написаний у швидкому темпі - Agitatopiumosso, 2-ий розділ в повільному – Resoluto meno mosso. 1-ий розділ 3ч. написаний в дещо повільнішому темпі – Sostenuto. Продовжуючи цю лінію 2-ий розділ репризи звучить ще повільніше - meno mosso.

Ритмічний малюнок у хорі досить різноплановий. Це і короткий та довгий пунктир, і триолі шістнадцятими та восьмими тривалостями, синкопований ритм.

Фактура твору мішана. 1ч. представлена двома видами: 1 розділ – імітаційна, 2 розділ – гармонічна. У 1-му розділі 2ч. композитор використовує як поліфонічну, так і гармонічну фактури. 2-ий розділ поліфонічного викладу. В репризі переважно використовується поліфонічна фактура.

Основна тональність хору «Маки Крцанісі» dmoll, проте 2ч. написана в домінантовій тональності - amoll. Останній розділ першої частини модулює в домінатову тональність, так само як і останній розділ другої частини модулює в основну.

«В сочинениях М. А. Парцхаладзе часто встречаются нисходящее движение мелодии, варьированное повторение кратких мотивов в разных голосах, органные пункты, слияние всех голосов в унисон в каденциях, «жесткие» вертикали грузинского многоголосия, кластеры» [3; с. 2]. Всі ці ознаки притаманні і хору «Маки Крцанісі».

Гармонія твору насичена септакордами різноманітної будови та їх оберненнями. «Среди самобытных черт грузинского народного многоголосия – движение голосов параллельными квартами, квинтами, трезвучиями, возникновение по вертикали аккордов нетерцового склада и диссонирующих сочетаний» [1; с. 152].

Проте М. Парцхаладзе пішов далі. Він застосовує рухи голосів паралельними септакордами. Характерною рисою твору є перехід від масштабного багатоголосся до октавного унісону чи квінти і навпаки.

Вокально-хоровий аналіз

Хор «Маки Крцанісі» написаний для соліста (тенора) та 4^-хголосного мішаного хору без супроводу.

S S₁, S₂, S₃

A A₁, А₂, А₃

Т_solo

T T₁, T₂

B В₁, В₂

Діапазони всіх голосів широкі, в тому числі композитор використовує і крайні звуки:

S d¹ – a²

A g – e²

T_solo c¹ – g¹

T d – a¹

B D – e¹

Загальний D - a²

Теситурні умови переважно зручні. Проте зустрічаються місця, де всі голоси звучать в незручних теситурних умовах, як в низьких так і високих регістрах. (65-68тт., 89-94тт.) Насичене звучання в досить низькій теситурі басової групи в 3ч. передбачає наяву в хорі басів – октавістів. Дихання у хорі обов’язково ланцюгове. Цього вимагають широкі розспівні мелодичні лінії та велика кількість довгих залігованих тривалостей, що неможливо виконати без використання цього виду дихання.

Мелодичні лінії партій різноманітні, поступового руху, але зустрічаються стрибки на ч.4, ч.5, м.7. Голосоведення переважно плавне – legato. У першому розділі 2ч. слід використовувати штрих non-legatoзадля зручності виконання музичного матеріалу в швидкому темпі. Інтонаційних труднощів мелодика не викликає та через свою плавність і наспівність легко запам’ятовуються. Проте проблеми з інтонуванням можуть виникнути під час співу паралельних септакордів та акордів нетерцієвої структури. Співаки мають впевнено знати та виконувати свої партії, а також вслухатись та запам’ятовувати звучання гармоній.

Своєрідні розміри та групування нотних тривалостей, часта зміна розмірів та своєрідні ритмічні малюнки у хорі можуть викликати неабиякі труднощі. У п’ятидольному розмірі групування восьмих тривалостей має вигляд 3+2 сильною долею є перша, а відносно сильною – четверта. При диригуванні "на два", перша доля, що містить три ноти, буде більш довгою і виконутаватися завжди більш підкреслено.

В розмірі ⁶₈ через повільний темп слід диригувати на 6 за шестидольною схемою, в основи якої, як відомо лежить чотирьохдольна, в якій дублюватимуться перша та третя долі.

Задля подолання ритмічних труднощів, зокрема при виконанні триолей, слід відпрацьовувати такі епізоди в повільнішому темпі, як окремо однією партією, так і усіма іншими, в яких присутній той же ритм разом. Корисним також буде проплескувати певний ритмічний малюнок. При відпрацюванні ритму у 65-68 тт. слід переносити незручні стрибки на м.7 в партіях альтів та баритонів на октаву вниз.

Хор «Маки Крцанісі» вирізняється частою плавною зміною темпу та досить гнучкою і контрастною динамікою. Серед таких частих змін розмірів, темпів, використання своєрідних ритмічних малюнків слід тримати єдиний темп у розділі. Задля збереження темпу у диригента і у кожного хориста має бути постійне відчуття «пульсації» рівними тривалостям в залежності від розміру.

Небезпечними у творі є епізоди, де голоси звучать в унісон, а особливо у місцях, де звучить чотирьохголося, а потім всі голоси сходяться в унісон, причому в наступному такті знову розходяться на чотирьохголосся. Необхідно кожному солісту впевнено чути свій звук і ладово - інтонаційні зв'язки. Відпрацьовувати такі епізоди треба спочатку у повільнішому темпі як усім хором, так і окремою партією. Задля злагодженого звучання всіх голосів слід створити штучний ансамбль, зрівнятися до одного ідеалу, зливатися зі своїм сусідом та з хором вцілому.

Створення штучного ансамблю також вимагають епізоди, де присутня солююча партія. В такому разі інші партії, що тримають один звук повинні зменшити гучність звучання і стати лише фоном для теми.

Важливу роль в хорі відіграють tenuto, які композитор використовує нечасто, але вони значно підкреслюють певні важливі для сенсу слова літературного тексту (15, 70, 74, 76, 78, 87 тт.). Виконувати їх слід точно витримуючи, дещо підкреслено.

Слід приділити увагу таким (нюансам) композиторським позначкам як rubatoта glissando. Рубатне виконання у творі властиве лише чоловічим партіям та солісту. Такі мелодії звучать в повільному темпі на гучній динаміці. Тому мають виконуватися вільно, проте бадьоро, в тонусі, як заклик. Прийом glissando в діапазоні м.3 застосовується лише раз у партії другого тенора (88т.) і слугує для підкреслення образу скорботи. Відпрацьовувати цей прийом спочатку в повільному темпі, немов інтонуючи півтони на тихій динаміці.

Більшість творів є доступними і зрозумілими або філософським. Даний твір написаний грузинським композитором на текст грузинського поета про важливу історичну подію Грузії. Нажаль, наш народ мало обізнаний в сфері мистецтва чи історї Грузії. Необхідно ознайомити хор як з творчістю композитора, так і частково з подіями грузинсько – перської війни, зокрема Крцаністською битвою.

Виконавський аналіз

Важливим питанням у виконанні будь-якого твору є визначення часткових та головної кульмінацій, а також розкриття драматургії. В цілому характер твору скорботний. Низхідні ходи мелодій в усіх партій, нестійкість гармонії, модуляції, акорди незвичної будови, часта зміна динаміки та темпу – ці всі засоби музичної виразності, які ще більше підкреслюють характер твору.

Хор «Маки Крцанісі» починається активним унісоном тенорової партії. За характером – це «тема – заклик». Звучить повільно - Largetto, вільно та яскраво на f. Так само по черзі вступають партії ІІ тенорів та басів. Кожна тема закінчується звуком довгої тривалості, на фоні якої вступає інша партія. Розвиток відбувається як в динаміці, так і насиченості гармонії. Завершується це речення домінантовою гармонією із затриманням в партії ІІ тенора. При цьому в останньому такті відбувається crescеndo(7т.).

Жест диригента має бути чіткий, сильний, строгий від плеча.

В наступному епізоді контрастом вступає чторьохголосний «жіночий хор» на рр. Це речення має вже зовсім інший характер. Тепер він спокійний, але скорботний. Зі зміною розміру на ³₄ (12 т.) починається активний драматургійний, гармонічний та мелодичний розвиток. Від р до ff, від унісону до п’ятиголосся, від низького регістру до звучання всього повноцінного діапазону жіночих голосів. При цьому розвиток проходить через кластерне звучання всіх голосів, завершуючись незвичним тонічним септакордом, що продовжує звучати на crescеndo. З 17т. звучить весь склад низьких голосів хору з divisi. Цей епізод звучить subitoна р. Завершує 1ч. жіноче чотирьохголося з невеликим crescеndoдо слова «расцвели». Готуючи 2ч. хору відбувається модуляція в тональність домінанти. Завершуючи 1ч. жіноче багатоголосся сходиться до унісону, на останній ноті якого композитор використовує фермату, тривалість якої, визначається диригентом виходячи із темпу та характеру частини. Диригенський жест в останніх епізодах 1ч. плавний, розвивається від дрібного спокійного кистьового до великого широкого від плеча.

Перший розділ 2ч. швидкий, схвильований – Agitatopiumossoз постійним чергуванням розмірів ⁵₈ та ³₈. Динамічно насичена. Динаміка розвивається від mf до ff.

Останні такти темпово наближують до наступного розділу. В них відбувається заповільнення темпу до потрібного в наступному епізоді – piuallargando.

2 розділ дещо повільніший – Resulutomenomosso. Славильного характеру. Динамічно насичений. Починає звучати яскраво на ff . Затихання динаміки використовується в 72т. до mр. Далі звучить виразна мелодія в сопрано на фоні тенорів та альтів. Тема в сопрано досить динамічно виразна з використанням tenuto на слова «Родину…» та «народная».

З цього моменту динаміка активно розвивається через чоловічі партії до f, де на такій же динаміці свій мотив виконують жіночі партії. Закінчується 2ч. заповільненням темпу в останніх тактах на текст «всем народная» та затиханням динаміки. Остання фраза готує слухача до переходу в основну тональність, ніби зависає на останньому акорді домінантової гармонії, що потребує розв’язання.

Реприза повторює матеріал 1ч. з деякими змінами. Тепер тему виконує соліст – тенор. Йому акомпанує хор, який звучить нюансом тихіше, що потребує досягнення динамічного балансу між виконавцями. Характер також зберігається. Темп частини дещо повільніший від першого – Sostenuto. Але композитор робить деяку темпову позначку – .

Це означає, що восьма за тривалістю нота в попередньому темпів буде рівною четвертній ноті в 3ч. Динамічний план також збігається з динамікою першої частини. У 87т. композитор і ще заповільнює темп, проте, на відміну від першої частини, не використовує до кінця твору гучну динаміку, а навпаки, ставить позначку рр та morendo, а також diminuendo в останніх тактах. Мелодія при цьому проводиться в жіночих голосах на фоні октавних квінт в чоловічих. Завершується хор тонічною гармонією, проте без терцієвого звуку, що характерно для грузинської музики.

Диригенський жест має відображати в першу чергу плавне звуковедення, проте в 5дольному розмірі з підкресленою третьою а бо четвертою долею в залежності від групування. В епізодах з ritenutoта ферматою на останньому звуці слід логічно розподілити заповільнення темпу, зупинитися на ферматі та в характері зняти і дати вступ в наступному епізоді. В цілому жест повинен бути компактний і лише в кульмінаціях дещо збільшений і напружений. При виборі темпів треба пам'ятати, що для ясного сприйняття слухачем літературного тексту, передачі скорботного характеру, особливо у 2 частині, необхідно кожному голосу максимально проспівувати свої партії. Це пов'язано ще й з особливостю підтекстовки за принципом "нота - склад", яка провокує перехід на дикламацію.

Література

1. Музыкальный энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопелия, Келдыш Г. В., 1990. 672с.

2. Современные исследования в сфере социальных и гуманитарных наук. Киров.: Межрегиональный центр инновационных технологий в образовании, 2018. 1208с.

3. Чолий Я.М. стилевые особенности хорового письма М. А. Парцхаладзе на примере произведения «Джвари». 2017. 8с.
скачати