Ім'я файлу: +Поняття функціонального стилю мови.ppt
Розширення: ppt
Розмір: 981кб.
Дата: 28.05.2023
скачати
Розширення: ppt
Розмір: 981кб.
Дата: 28.05.2023
скачати
7.1 Мовний стиль як сукупність мовних засобів, дібраних відповідно до мети, змісту та сфери спілкування
7.2 Типологія стилів
Стиль – це різновид літературної мови, що має певне функціональне призначення, систему мовних елементів, способи добору, вживання, взаємного поєднання і зв’язку; тобто, стиль – це «суспільно усвідомлена система», «продукт мовної діяльності, мовної поведінки індивіда»
7.1 Мовний стиль як сукупність мовних засобів, дібраних відповідно до мети, змісту та сфери спілкування
У сучасному мовознавстві є шість різновидів стилів: науковий, офіційно-діловий , публіцистичний , художній, розмовний і конфесійний, кожний з яких поділяється на підстилі залежно від мовленнєвої ситуації. До певного функціонального стилю текст відносять, беручи до уваги всі його ознаки: мету й завдання мовлення, сферу спілкування, зміст тексту, використання мовних одиниць, які відрізняють один стиль від іншого, визначення їх ролі й місця в загальній структурі тексту.
7.2 Типологія стилів
Науковий стиль обслуговує сферу науки, він належить до книжних стилів.
Характерні риси:
- уживання термінів(дебет, баланс, аудит, статистична звітність, кредит тощо);
- використання абстрактної лексики(космос, активізація, формування тощо);
- використання наукової фразеології, іноді складних термінів(податок на додану вартість, квартальний звіт, банківські активи, податкова заборгованість, об’єкт вивчення);
-у морфології переважання певних класів слів (іменників, а не, скажімо, дієслів). Наприклад, розрахунки, нормування, позика, планування тощо; широко використовуються дієслова у формі теперішнього позачасового стану(зроблено, відпрацьовано, узагальнено);
-у синтаксисі - використання різноманітних складних речень і складного синтаксичного цілого; -у семантиці – тяжіння до точності
Публіцистичний стиль. Об’єктом публіцистичного вкладу є явища всіх ділянок життя людини. Характерною рисою цього стилю є орієнтація на усне мовлення.
Основне призначення:
-інформаційно-пропагандистськими методами вирішувати важливі актуальні, злободенні суспільно-політичні проблеми;
-активний вплив на читача(слухача), спонукання його до діяльності , до необхідності зайняти певну громадянську позицію;
-пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсякдення.
Основні ознаки:
-доступність мови й формування;
-поєднання логічності доказів і полемічності викладу;
-висловлення наукових положень і фактів емоційно-експресивною образністю.
Основні мовні засоби:
-синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;
-уживання суспільно-політичних та соціально економічних термінів(електорат, багатопартійність тощо)
-використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів(політична еліта, епохальний вибір тощо);
-із морфологічних засобів часто використовуються іншомовні суфікси: -іст, -ист, -астор, -акція та ін.(полеміст, реваншист, провокатор); префікси -псевдо, -нео, -супер, -інтер;
-ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні заголовки.
Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:
а) стиль засобів масової інформації
б) художньо- публіцистичний стиль в) есе г) науково- публіцистичний підстиль
Офіційно-діловий стиль(ОДС) обслуговує сферу офіційно-ділових стосунків. Розрізняють три його підстилі: канцелярсько-діловий, дипломатичний і юридичний.
ОДС має такі ознаки:
-стислість, компактність викладу, економне використання мовних засобів(прошу надати матеріальну допомогу, під час ревізії виявлено таке тощо);
-тенденцію до стилістичної однорідності тексту, до використання тільки нейтральних і книжних слів;
-використання виробничої термінології , номенклатурних назв, наявність особливої лексики і фразеології, вживання в тексті складноскорочених слів(Мінпаливенерго – Міністерство палива і енергетики), абревіатур(ХНЕУ - Харківський національний економічний університет);
-вживання складноскорочених іменників (профком – працівники профкому)
-використання інфінітива припису, теперішнього припису, майбутнього умовного(підключити, виконати, зробити перевірку тощо);
-майже повну відсутність емоційно-експресивних мовленнєвих засобів;
-слабку індивідуалізацію стилю.
Художній стиль. До особливостей цього стилю належать такі:
-художньо-образна концентрація як основна загальна специфічна стильова риса;
-широке використання зображувально-виражальних засобів;
-виявлення творчої індивідуальності автора;
-використання зі стилістичною метою жаргонізмів, професіоналізмів, просторічних слів;
-використання образних засобів мови;
-використання двоплановості слова, яке є номінативно-комунікативною одиницею й водночас засобом створення художньої яскравості.
Розмовний стиль обслуговує невимушене спілкування у побуті, сім’ї, на виробництві.
Основні ознаки:
-безпосередня участь у спілкуванні;
-спонтанність мовлення, усна форма спілкування;
-використання позамовних засобів
-використання позалексичних засобів
Основні мовні засоби:
-використання розмовно-побутової лексики і фразеології, емоційно-експресивної лексики;
-специфічні діалектизми , фольклоризми, скорочені слова, вигуки(автомобіль-тачка, трамвай-трамвай);
-заміна термінів розмовними словами(електропоїзд-електричка);
-повтори слів;
-використання при єднальних конструкцій.
Розмовний стиль має два підстилі: розмовно-побутовий і розмовно-офіційний.
Конфесійний стиль обслуговує сферу релігійних стосунків, релігійні потреби суспільства.
Характерними ознаками лексики конфесійного стилю є:
-велика сконцентрованість стилістично маркованих одиниць;
-використання старослов’янізмів.
Для синтаксису конфесійного стилю характерні такі ознаки:
-інверсійний порядок слів;
-повтори слів, словосполучень, речень.
Цей стиль багатий на епітети, метафори, алегорії,символи, загалом слова з переносним значенням .
Термін - спеціальне слово, яке вживають для точного найменування певного поняття з якої-небудь галузі знань.
Канцеляризм - слово із офіційно-ділового стилю, яке потрапило в невластивий йому контекст (наприклад , у публіцистичний).
Пароніми - слова, близькі за звучанням, але різні за значенням(покажчик-показник).
Синоніми - слова, що позначають те саме поняття, спільні за своїм основним значенням, але відрізняються семантичними відтінками або емоційно-експресивним забарвленням, або тим і тим водночас.
семантичні синоніми-позначають те саме поняття, різняться між собою додатковими значеннями(вік-століття-сторіччя);
стилістичні синоніми мають емоційно-експресивне забарвлення, поділяються на дві групи: а) синоніми з такого ряду, в якому з нейтральними словом синонімізуються позитивно чи негативно забарвлені емоційні слова(кущ-корч-купина); б) усі синоніми одного ряду є емоційно забарвленими й протиставляються один одному тільки мірою та особливостями емоційності: незграбний – неповороткий – вайлуватий – тюхтіюватий - вахлуватий.
семантично-стилістичні синоніми розрізняються значеннєвими відтінками, семантичним обсягом, емоційно-експресивним забарвленням(зразок-взірець, ікона-образ). Поділяються на загальновживані и контекстуальні.
Питання для самоконтролю
1.Дайте визначення поняття «функціональний стиль мови».
2.Назвіть і коротко схарактеризуйте стилі української мови.
3.Назвіть основні мовні засоби наукового стилю.
4. Назвіть основні мовні засоби публіцистичного стилю.
5. Назвіть основні мовні засоби офіційно-ділового стилю.
6. Назвіть основні мовні засоби розмовного стилю.
7. Назвіть основні мовні засоби конфесійного стилю.
8.Які слова називають синонімами ?
9.Схарактеризуйте синоніми сучасної української мови.