30. 10. 2020 Питання Основні підходи до визначення поняття держави.

Ім'я файлу: 4 питання.doc
Розширення: doc
Розмір: 72кб.
Дата: 04.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
ринок страхування життя.docx

Самостійна робота 1.

Студента 1 курсу денної форми навчання за ОР «бакалавр»

Інституту права

Київського національного університету імені

Козаченко Єлизавети
30.10.2020

Питання 1.Основні підходи до визначення поняття держави.

Відповідь: Реальне місце держави в суспільстві та її призначення визначається категорією сутності держави.

Сутність держави – це характеристика взаємодії держави і суспільства шляхом визначення найбільш постійних та стійких зв’язків між цими категоріями.

Проблема сутності держави є дискусійною, що зумовлюється різноманітним значенням держави на різних етапах розвитку суспільства. В сучасній літературі склалося 5 основних підходів до характеристики сутності держави.

І. Класовий підхід характеризує державу як:

засіб відображення інтересів певної соціальної групи;
засіб реалізації політичної влади;
засіб примусового впливу на суспільство.

Сутність держави відповідно до цього підходу визначається як реальна можливість держави бути суб’єктом політичної діяльності шляхом закріплення, реалізація та гарантування інтересів економічно пануючого класу.

ІІ. Національна сутність держави надає можливість охарактеризувати державу як:

результат здійснення національного суверенітету;
засіб закріплення за допомогою права інтересів нації, що складає більшість;
засіб забезпечення можливостей для розвитку національних меншин.

Сутність держави виявляється в її характеристиці як суб’єкта закріплення національного суверенітету, що, відображаючи інтереси більшості, враховує та забезпечує інтереси національної меншості.

ІІІ. Релігійна сутність держави виявляється в її характеристиці як:

засобу правового закріплення релігійних норм;
засобу охорони релігійних традицій;
засобу поєднання релігійних та державних функцій.

+Сутність держави виявляється у її спроможності забезпечити захист та реалізацію пануючої релігії.

ІV. Загально-соціальна сутність держави характеризує державу як:

засіб реалізації функцій по управлінню суспільством;
засіб забезпечення рівності правового статусу суб’єктів суспільних відносин;
засіб знаходження соціального компромісу.

Сутність держави виявляється в її можливості закріпити та забезпечити верховенство соціальної сфери суспільства та верховенство прав і свобод людини.

V. Гносеологічний аспект сутності держави характеризує державу як:

юридичну категорію;
явище, що має певні ознаки;
явище, що характеризується певним функціональним призначенням.

Сутність держави виявляється у її досліджені як юридичної категорії, що використовується всіма юридичними науками.

Сутність держави – це категорія, що має багатоаспектний характер та пов’язується з характеристикою певної сторони діяльності держави в суспільстві.

Використана література : Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Даниел Белл; [пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева]. – М. : Academia, 1999. – 956 с.

Питання 2.Основні ознаки держави як соціально-політичного явища.

Відповідь :Найважливішими ознаками держави прийнято вважати територію, населення, публічну владу у формі державної влади, суверенітет, державний апарат, право.

Ці ознаки держави охарактеризуємо так:

• територія як ознака держави характеризує її як єдиний простір, у межах якого вона діє, простір, на який поширюється суверенітет відповідної держави. Ця характеристика вимагає наявності таких ознак, як: а) державні кордони; 6) територіальне верховенство, тобто єдність і повноту законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, що унеможливлює втручання іноземної влади.

Слід наголосити, що територія - не суспільна, а природна умова існування держави. Вона не породжує державу, а лише утворює простір, у межах якого діє держава;

• населення це сукупність фізичних осіб, незалежно від національності та громадянства, які перебувають на території держави. Це передбачає наявність такого інституту, як громадянство (підданство), під яким розуміють формально зафіксований політико-правовий зв'язок людини (фізичної особи) з певною державою;
• публічна влада у формі державної влади^[1], тобто система відносин (владовідносин), яка виникає й існує у суспільстві з метою здійснення керування суспільними справами з боку держави.

Публічна влада персоніфікується у спеціальному апараті реалізації владних повноважень, пов'язаних з керуванням суспільством для забезпечення його нормальної життєдіяльності, що, своєю чергою, також є ознакою держави.

При цьому про публічну владу можна вести мову у випадку, якщо пануючий суб'єкт у системі владовідносин, які виникають у межах публічних форм влади, цілком не збігається із суб'єктним складом цих владовідносин. Понад те, пануючий суб'єкт у публічних владовідносинах майже завжди персоніфікований;

• державний апарат, тобто система спеціальних органів та установ, за допомогою яких здійснюється державне керування суспільством, виконання її функцій;
• державний суверенітет, тобто характеристика держави, пов'язана з визнанням її панівного стану в системі відносин відповідного суспільства. Державний суверенітет з юридичної точки зору знаходить свій вираз і реалізується через: а) універсальність державної влади, яка означає, що тільки її рішення поширюються на всіх соціальних суб'єктів, які перебувають на території відповідної країни (усе населення держави, громадські організації, об'єднання тощо); 6) прерогатива,тобто можливість державної влади скасувати та визнати нікчемним будь-який прояв іншої суспільної влади, яка функціонує на території держави;
• право, тобто регулятор суспільних відносин, за допомогою й у межах якого держава організовує життя суспільства та свою діяльність.

Використана література: Маркс К. Наброски ответа на письмо В. Н. Засулич. – Третий набросок / Карл Маркс : [пер. с нем.] // Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. – [2-е изд.]. – М. : Госполитиздат, 1955 – 1981. - Т. 19: март 1875– май 1883. – 1961. – С. 416–421.

Питання 3.Поняття сутності держави як соціально-політичного явища.

Відповідь: Під сутністю явища, предмета, речі тощо розуміють їх сенс, те, чим вони є самі по собі, як відмінні від усіх інших явищ, предметів, речей. Тому неправильним є розуміння сутності держави як однієї або усіх разом її ознак чи характеристик.

Річ у тім, що сутність держави є чимось дуже глибинним, прихованим від безпосереднього споглядання. Вона проявляється в її характеристиках, ознаках, функціях тощо, однак вона з ними не збігається.

Оскільки сутність як філософська категорія означає основне, глибинне у тому чи іншому явищі, то для розгляду сутності держави важливо брати до уваги два аспекти:

1) те, що будь-яка держава - це організація політичної влади (формальний бік);
2) те, чиїм інтересам служить ця організація політичної влади (змістовний бік).

Очевидним є те, що, головним щодо сутності держави є її змістовний бік, іншими словами, те, чиї інтереси передусім ця організація представляє.

Так склалося, що у науково-навчальній літературі щодо сутності держави фактично ставиться питання про соціальну сутність, тобто про змістовний бік сутності держави.

Соціальна сутність держави як суспільного явища являє собою багатогранний стрижень, який складається з багатьох взаємопов'язаних внутрішніх і зовнішніх напрямів, які надають їй якісну визначеність як універсальній системі керування суспільними справами. Розкрити сутність держави - означає виявити те головне, визначальне, що зумовлює її об'єктивну потребу в суспільстві, з'ясувати, чому суспільство не може існувати і розвиватись без держави.

У цьому зв'язку в літературі виділяють класовий, загальнолюдський, релігійний, національний, расовий підходи до сутності держави.

У вітчизняній науковій традиції поширено класовий підхід до розуміння соціальної сутності держави, який склався під впливом марксистської соціально-політичної теорії. До речі, ця теорія залишається однією з найвпливовіших у сучасних суспільних науках, і не лише на пострадянському просторі.

Використана література: Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций / Дж. Вико ; [пер с ит. А. Губер]. – М.-К. : REFL-book – ИСА, 1994. – 656 с.

Питання 4.Типологія держав. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.

Відповідь : Типологія держави - це теорія (вчення) про її типи. Тип держави - сукупність держав, що мають загальні риси, які виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі подібних економічних (виробничих) відносин, однаковому поєднані загально-соціальної і вузько-класової сторони їх сутності, близькому рівні культурно-духовного розвитку та науково-технічного прогресу.

Існують два підходи до типології держав: формаційний (К. Маркс, Ф. Енгельс, В.І. Ленін) і цивілізаційний (М. Єллінек, Г. Кельзен, М. Коркунов, Г. Гелбрейт, А, Тойнбі, С. Хартингтон).

Формаційний підхід ґрунтується на вченні про зміну суспільно-економічних формацій (їх базис - тип виробничих відносин), кожній з яких відповідає свій історичний тип держави. Формація - це історичний тип суспільства, що має певний спосіб виробництва, панівну форму власності, класову структуру Перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої відбувається в результаті зміни віджилих типів виробничих відносин і заміни їх новим економічним ладом. За такого підходу держава набуває виключно класової визначеності, виступає як диктатура економічно панівного класу.

Виділено такі історичні тили держав: 1) експлуататорська рабовласницька (рабовласницький спосіб виробництва; наявність класів рабів і рабовласників; диктатура останніх); феодальна (велика власність феодалів на землю і натуральне господарство залежних від феодалів селян; наявність класів кріпаків і феодалів; диктатура останніх); буржуазна (капіталістичний спосіб виробництва, що ґрунтується на свободі приватної власності на знаряддя і засоби виробництва та експлуатації найманої робочої сили; наявність класу робітників і буржуазії; політичне панування останньої); 2) експлуататорські: соціалістична держава (спільна соціалістична власність і планове господарство; поділ населення на робітників, селян та інтелігенцію; диктатура пролетаріату). Вважалося, що в найближчій історичній перспективі соціалістична держава має перерости в суспільне комуністичне самоврядування.

Переваги формаційного підходу: 1) акцентування уваги на істотній ролі економічних відносин у формуванні держав і зміні їх типів; 2) підкреслення класової сутності держави (інтереси якого класу виражає); 3) розгляд розвитку держав у поетапності і природності історичного характеру. Вади формаційного підходу: 1) переоцінка класово-економічного чинника, що не завжди має і може мати вирішальне значення у процесі утворення держави, поступаючись провідній ролі інших чинників; 2) залишення поза полем зору величезного шару культурно-ціннісних ідей і уявлень, що не можуть бути охарактеризовані як класові; 3) розгляд соціалістичної держави як антикапіталістичної і заперечення її наступності; 4) невиправдане вихваляння соціалістичної держави як вищого й останнього історичного типу; 5) породження міфу про суспільство комуністичного самоврядування.

Орієнтований на перебільшене (у найбільш істотних рисах) уявлення про історичні типи держав, формаційний підхід не враховує проблем, які не вкладаються у звичайні рамки класового, формаційного аналізу. Так, раби ніде в давніх суспільствах не були основною виробничою силою, класичний феодалізм існував тільки в деяких країнах Європи, а класичний капіталізм був реальністю переважно в Англії і Німеччині. Класово-формаційний підхід може бути використаний за типології держав світу до другої половини XIX ст.

Цивільний підхід застосовує поняття "цивілізація" (від лат. civilis) - тип культури як основу типології держав. Під "цивілізацією" розуміють відносно замкнуте і локальне становище суспільства, що характеризуєть

Використана література: Назаренко Г. В. Теория государства и права : Учебное пособие / Г. В. Назаренко. – М. : Познавательная книга плюс, 1999. – 176 с. Нерсесянц В. С. Теория государства и права / В. С. Нерсесянц. – М. : НОРМА, 2001. – 272 с.

© Усі права захищені
написати до нас