Ім'я файлу: ЗТЗ 7.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 07.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
Оцінювання в мудл.pptx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 07.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
Оцінювання в мудл.pptx
1.Аналіз техніки класичних лижних ходів .
Це найпростіший і найприродніший спосіб переміщення на лижах.
Ходять класичним ходом, як правило, по лижні. Основною «рушійною силою» при класичному ході є руки. Оскільки бігові(як і будь-які) лижі призначені для ковзання, то робити упор на лижу не вийде за визначенням, на ній можна тільки котитися. Самі лижі при цьому спрямовані прямо вперед. Ноги, звичайно, теж працюють, але більш пасивно, ніж руки.
Класичний хід буває: поперемінний двокроковий, одночасний без кроковий, одночасний двокроковий і поперемінний чотирьохкроковий.
Але якщо ви не спортсмен, то вам цього знати і не потрібно. А якщо спортсмен – те ви і так знаєте. Скажемо тільки, що найпоширенішим в «класиці» є поперемінний двокроковий хід. А «безкроковий» - це кочення під гірку!
2.Методика навчання класичних та ковзанярських ходів .
Ефективність навчання техніці пересування на лижах, де нема стандартних умов для проведення занять, залежить від їх організації. При організації занять треба враховувати:
вибір і підготовку місць занять у відповідності до їх завдань;
необхідну організацію учнів на лижні і схилі;
метеоумови;
вибір місця викладачем для керівництва;
попередження травм і обморожень.
Для оволодіння технікою способів пересування на лижах вибирається спеціальний район проведення занять. Краще всього, якщо цей район представляє собою ділянку різнохарактерної пересіченої місцевості.
Виходячи з особливостей техніки окремих способів пересування необхідно скласти план району і визначити місце для занять у відповідності із завданнями навчання і удосконалення техніки. На місцевості і плані району слід намітити навчальні майданчики, навчальні і тренувальні схили, а також навчально-тренувальні траси.
Навчальні майданчики являють собою місця занять, де вивчаються елементи техніки лижних ходів, підготовчі і підвідні вправи, а також техніка лижних ходів у цілому. З цією метою підбираються захищені від вітру майданчики, одна сторона якого горизонтальна, а інша має схил 2-3 градуси.
Лижня із схилом необхідна для вивчення ковзного кроку на лижах і його елементів, техніки одночасних ходів, техніки поперемінних ходів і вивчення способів переходу з одного ходу на інший.
Для оволодіння технікою ходів прокладаються навчальні лижні, які мають завершені криві у формі еліпса чи прямокутника із закругленими кутами: довжина лижні повинна бути такою, щоб між кожним учнем була відстань 8-10 м.
При заняттях з однаковою за статтю чи віком групою або з різною підготовкою слід прокласти дві паралельні лижні, з яких внутрішню використовувати для дівчат і менш підготовлених. В середині навчальної лижні прокладається лижня для викладача, на якій він показує техніку вивчаємих способів пересування і керує групою.
Для оволодіння технікою підйомів, спусків і поворотів вибирають навчальні і тренувальні схили. Навчальні схили являють собою ділянки місцевості крутизною 8-10 градусів, які дозволяють виконувати повороти в русі в різні боки і закінчуються рівниною. Тренувальні схили мають крутизну 10-15 градусів. Слід пам’ятати, що кожну групу способів пересування необхідно вивчати спочатку на тому схилі, який за своїм профілем зручний для виконання. При заняттях на горі викладачу необхідно знаходитись більш до середини схилу, звідти вигідно керувати групою з метою виправлення помилок.
Подальший розвиток навичок пересування на лижах і удосконалення техніки на різних швидкостях проходить на спеціальних трасах. Для цього вивчення способів рекомендується виконувати на різній швидкості в залежності від рельєфу траси та інших особливостей.
Для якісного формування рухового навика велике значення мають методи показу і пояснення вивчаємого питання.
Показ і пояснення. Для кращого сприяння необхідно постійно підтримувати в учнів зацікавлене ставлення до занять. Чіткі команди, вказівки, короткі пояснення, наочний показ підвищують увагу учнів.
У зв’язку з цим, велике значення мають умови, в яких проходить навчання. Увагу учнів необхідно спрямувати на виконання конкретних завдань. Дуже важливо при поясненні і показі виділити головне, щоб учні ясно і конкретно знали, що вони повинні робити в кожному окремому випадку. Краще всього запам’ятовується той матеріал, який сприймається слуховим, зоровим і руховим аналізаторами. Виходячи із загальних педагогічних установок, спочатку треба назвати вправу, потім коротко пояснити основу руху, враховуючи сувору послідовність і, підкреслюючи головне, показати вправу. Показ вправи повинен бути доступним для спостереження (один раз у постійному темпі, інший у повільному з рахунком, виділяючи основні фази й елементи). Чим складніше спосіб пересування, тим більше потрібно пояснень і теоретичного аналізу для виділення головного. Пояснювати необхідно не тільки до, але і в процесі показу і після виконання способу руху. Після показу і пояснення учні намагаються виконати вправу.
Основна мета спроби ‑ домагатися загального ознайомлення з технікою способу пересування. Якщо учням удалося, виконати рух одразу з незначними помилками, то необхідно приступати до вивчення їх цілісним методом, а якщо ні ‑ то необхідно використовувати підвідні вправи для полегшення навчання:
зменшити швидкість пересування, змінити умови;
основну увагу приділити найбільш складному елементу.
Основними завданнями методики навчання техніці пересування на лижах є:
уміння знайти правильні і короткі шляхи для оволодіння окремими способами пересування;
знаходження цілеспрямованої послідовності в навчанні комплексу необхідних знань, умінь і навичок.
3. Аналіз техніки ковзанярських ходів.
Відносно новий спосіб переміщення на бігових лижах.
При цьому ході в поштовху беруть участь не лише руки, але і ноги спортсмена. Лижник біжить, відштовхуючись ногою від траси під кутом до напряму руху, що дуже нагадує біг на ковзанах. Звідси і назва. Появі цього типу ходу сприяла поява нових форм лижних черевиків і нових конструкцій їх кріплення до лижні, що дозволило лижникові робити бічний упор.
У ковзанярському ході є також різновиди ходу, які зручніше застосовувати залежно від «географії» конкретної траси. Це одночасний двокроковий коньковий хід, одночасний однокроковий коньковий хід, напівконьковий хід, поперемінний двокроковий коньковий хід. Але, повторюю, вам не треба з цим морочитися. Просто катайтеся собі на втіху, використовуючи вільний стиль, при якому ви самі вибираєте собі зручний для вас спосіб бігу, залежно від ухилів, поворотів і тому подібне. Те ж саме роблять і спортсмени, якщо у них немає конкретних обмежень по стилю проходження дистанції.
Основою усіх лижних ходів (окрім одночасного «безкрокового») є ковзний хід, тому, не перших лижних заняттях бажано відвести час саме цьому елементу. Усі рухи виконуються в наступному порядку: o Момент закінчення поштовху ноги – це вихідна поза для ковзання на одній лижі.
o Ковзання на одній опорній нозі.
o Виніс ноги махом.
o Присідання перед відштовхуванням ноги.
o Розгинання ноги в момент відштовхування.