1.Зв’язок мовлення та мислення
Мислення нерозривно пов'язане з мовою та мовленням. Думка об'єктивується у мові та мовленні. При цьому, мовлення є способом, а мова – засобом вираження думки і формою її існування. Кожна окрема думка виникає і розвивається безпосередньо у слові, а вдало підібране слово вдосконалює, уточнює та конкретизує думку. Чим точніше сформована думка, тим чіткіше її можна виразити і у самому мовленні. Враховуючи особливості взаємозв'язку і взаємодії мислення та мовлення, П. Я. Гальперін розглядає факт формування думок вголос, закріплення думки або судження в слові як один із послідовних етапів формування розумових процесів, що доводить пряму залежність мислення і мови. Тому наприклад, якщо вчитель пропонує учневі думати вголос, це безпосередньо вдосконалює і саму думку учня, розвиває і стимулює мислення. Наголошуючи на специфічній взаємодії мови і мислення, німецький філософ Й. Діцген зазначав, що «мислення слугує художником, за допомогою якого можна відобразити світ, а мова є своєрідним пензлем для цього художника, яким він змальовує загальну спорідненість усіх речей». Отже, мислення людини не існує поза мовою.
Особливу ж роль виконує внутрішнє мовлення в мисленні як діяльності переважно друго-сигнальній. Тут воно стає безпосереднім носієм мисленого змісту як форма існування понять, засіб здійснення різних мислительних операцій.
Участь внутрішнього мовлення в мисленні студентів визначається насамперед тим, що воно є:
а) засобом розуміння чужих думок;
б) знаряддям нашого власного думання, самостійного розв'язування мислиннєвих задач;
в) засобом підготовки процесу обміну думками.
Це специфічні функції внутрішнього мовлення, якими забезпечується мислительна діяльність студентів.
За висновками Л. С. Виготського, мовлення є формою існування думки, між мовленням і мисленням існує єдність. Але ця єдність не є тотожність. Мислення відображує закони природи та суспільства, а мовлення виражає думки та робить доступними для інших людей. Мислення і мовлення, не отожнюючись, включаються у єдність одного процесу. Мовлення не слугує виявленням готової думки. Думка не виявляється, а здійснюється у слові. Мовлення та мислення пов'язані між собою як форма та зміст, і відривати їх одне від одного неможливо.
Поступово оволодіваючи мовленням, дитина водночас вчиться мислити. „Мовленнєві структури, які засвоюються дитиною, стають основними структурами її мислення”[. За допомогою мовлення у дітей розвиваються такі операції мислення, як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, класифікація. Завдяки мовленню діти засвоюють операції дедукції (поодинокі факти підводять до загального) та індукції (загальний висновок пристосовують до поодиноких фактів.
Список використаних джерел
1. Пєтухова, А. Зв'язок між мовою і мисленням [Текст] / А. Пєтухова ; наук. кер. О.О. Жулавська // Перекладацькі інновації : матеріали V Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції, м. Суми, 12-13 березня 2015 р. / Редкол.: С.О. Швачко, І.К. Кобякова, О.О. Жулавська та ін. - Суми : СумДУ, 2015. - С. 36-38.
2. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. – К.: Вища шк., 1966. – 1
93с.
3. Выготский Л. С. Мышление и речь. – М.: Лабиринт, 1996.
4. Гальперин П. Я. К вопросу о внутренней речи, "Доклады АПН РСФСР",
1957, № 4.
5. Макарова Л. Л., Синельников В. М. Загальна психологія: методичні
розробки семінарських занять. Навч. посібник. – К.: Центр навчальної
літератури, 2005. – С. 165 – 170