ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ 1
1. Поняття та особливості альтернативних способів вирішення спорів.
2. Правове регулювання створення та діяльності третейського суду.
3. Премедіація.
1. Альтернативне врегулювання спорів (АВС) - це група процесів, за допомогою яких вирішуються спори і конфлікти без звернення до формальної системи судочинства. Включає:
Основні види АВС – переговори, арбітраж та медіація.
Арбітраж – це процес, у ході якого дві сторони зустрічаються в присутності нейтральної третьої особи, яка є спеціально підготовленим арбітром та вислуховує обидві сторони і потім виносить обов’язкове або необов’язкове для виконання сторонами рішення, залежно від того, про що сторони домовились заздалегідь (як правило, у контракті). Фактично арбітраж створює приватну судову систему. Якщо одна із сторін не бажає дотримуватися умов рішення, примусити таку сторону до виконання рішення можна через державний суд.
Міжнародний арбітраж використовується, коли сторони або предмет спору знаходяться в різних юрисдикціях. Зазвичай сторони укладають угоду, у якій зазначається, до якого міжнародного арбітражного суду вони можуть звертатися у разі виникнення суперечки. Такий вид арбітражу також використовується урядами для вирішення міжнародних спорів.
Внутрішній арбітраж застосовується, якщо сторони мешкають або мають підприємства, зареєстровані в тій самій країні, і означає, що спір вирішується в третейському суді у цій країні.»
Медіація – це метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту. На відміну від формального судового чи арбітражного процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі – медіатор не приймає рішення за них.
Медіатор - нейтральна по відношенню до сторін конфлікту третя сторона (спеціально підготовлений посередник), яка сприяє досягненню сторонами взаємоприйнятної згоди розв'язати цей спір, зосереджуючись при цьому на інтересах сторін, а не на правових позиціях або договірних правах.
Комерційна медіація (commercial mediation) - процес вирішення спорів у сфері господарських правовідносин, корпоративного управління та ін. між сторонами, не підпорядкованими одна одній. Для проведення комерційної медіації залучаються сторонні незалежні медіатори. Сторонам забезпечуються рівні можливості обрання незалежного медіатора.
Медіація в організації (work-place mediation) - процес вирішення конфліктів, в якому сторони конфлікту-представники однієї організації, а медіатором може виступати внутрішній або сторонній незалежний медіатор. Така медіація є частиною системи управління конфліктами в організації.
2. Правове регулювання створення та діяльності третейського суду.
Порядок утворення третейських судів визначений ст. 8 Закону, згідно з якою постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:
всеукраїнських громадських організаціях;
всеукраїнських організаціях роботодавців;
фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів;
торгово-промислових палатах;
всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;
об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.
Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Утворення постійно діючого третейського суду компетентним органом суб’єктів, визначених у частині першій цієї статті, вимагає:
1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду;
2) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд;
3) затвердження регламенту третейського суду;
4) затвердження списку третейських суддів.
Відповідно до ст. 2 цього Закону, компетентний орган – це орган управління юридичної особи, який відповідно до її статуту чи положення має право приймати рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджувати Положення про постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду та списки третейських суддів.
Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника.
Відповідно до ст. 9 Закону постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації.
Державна реєстрація постійно діючого третейського суду здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським, Севастопольським міськими управліннями юстиції протягом п’ятнадцяти днів з дня подання його засновником заяви.
До заяви додаються:
рішення про утворення постійно діючого третейського суду;
затверджені Положення і регламент цього суду;
список третейських суддів;
копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та її статуту;
довідка органу державної статистики про включення цієї юридичної особи до державного реєстру.
Реєстраційний збір за державну реєстрацію постійно діючого третейського суду не стягується.
Положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду затверджуються компетентним органом засновника і публікуються.
Положення про постійно діючий третейський суд повинно містити відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду.
Положення про постійно діючий третейський суд може містити інші положення, визнані засновником за необхідні для забезпечення належної діяльності третейського суду відповідно до цього Закону.
Регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів.
Списки третейських суддів постійно діючих третейських судів повинні містити такі відомості про третейських суддів: дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю.
Міністерством юстиції України здійснюється державна реєстрація постійно діючого третейського суду, засновником якого є всеукраїнське об’єднання громадян.
Про державну реєстрацію постійно діючого третейського суду видається свідоцтво встановленого зразка.
Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з моменту його державної реєстрації.
Засновникам може бути відмовлено у державній реєстрації постійно діючого третейського суду. Підставою для відмови в державній реєстрації є неподання документів, передбачених частиною другою статті 9, невідповідність Положення про постійно діючий третейський суд і його регламенту вимогам цього Закону. В разі відмови в реєстрації Міністерство юстиції України (його орган) надсилає заявникові письмове вмотивоване рішення.
Відмову в державній реєстрації постійно діючого третейського суду може бути оскаржено до компетентного суду.
У разі внесення змін до документів, зазначених у пунктах 2 - 4 частини третьої статті 8 цього Закону, засновник постійно діючого третейського суду повинен протягом 15 днів подати до Міністерства юстиції України (його органу) заяву в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
У разі невиконання засновником постійно діючого третейського суду вимог частини восьмої статті 9 Закону або виявлення протягом трьох років з дня реєстрації постійно діючого третейського суду недостовірних відомостей у поданих на державну реєстрацію документах орган, який зареєстрував такий суд, повинен звернутися до компетентного суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва. Рішення компетентного суду про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду тягне за собою припинення його діяльності.
Міністерством юстиції України на виконання ст.9 Закону України "Про третейські суди" здійснюється реєстрація постійно діючих третейських судів. На даний час Міністерством зареєстровано 9 постійно діючих третейських судів. Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським, Севастопольським міськими управліннями юстиції також здійснюється реєстрація постійно діючих третейських судів, на протязі 2004 року зареєстровано 28 постійно діючих третейських судів.
3. Премедіація.
Премедіація – це початок, знайомство і організаційні питання.
Перший базовий етап – премедіація. Під час неї відбувається знайомство медіатора з учасниками конфлікту. Медіатор пояснює сторонам сутність процедури медіації. Вже на цьому етапі спеціаліст проводить попередню діагностику конфлікту. В першу чергу слід визначити “зерно” конфлікту, скільки часу він триває, з’ясувати коло зацікавлених учасників та осіб на яких може вплинути прийняте рішення. Це допоможе долучити до процедури всіх, для кого це важливо.
Окрім того, на першому етапі вирішуються організаційні питання. Сторони вирішують – де саме та в який час буде проводитися процедура медіації, які будуть перерви тощо. По завершенню етапу премедіації сторони підписують з медіатором угоду про проведення медіаційної процедури. В угоді з медіатором визначаються:
строки та місце проведення медіації;
інформація про предмет конфлікту;
розподіл витрат на проведення медіації: оренда приміщення та винагорода медіатора;
відповідальність медіатора та сторін медіації;
умови про конфіденційність і додаткові положення.
Знаючи правила гри, що визначаються на етапі премедіації, сторонам легше пройти крізь всю процедуру та отримати результат – взаємовигідне вирішення конфлікту. Саме так, медіація – це завжди добровільний процес із взаємовигідним результатом.