1.Організаційна структура, основні завдання, функції та оснащення бригади
екстреної (швидкої) медичної допомоги.
*Поняття про єдину систему надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) в
Україні
Це сукупність закладів охорони здоров’я та їх структурних одиниць, які
забезпечують організацію та надання екстреної медичної допомоги, у тому числі
під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.
Екстрена медична допомога
– медична допомога, яка полягає у здійсненні
працівниками системи екстреної медичної допомоги відповідно до цього Закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я.*
Завданнями системи екстреної медичної допомоги є
організація та
забезпечення:
• надання доступної, безоплатної, своєчасної та якісної екстреної медичної
допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
• медико-санітарного супроводу масових заходів та заходів за участю осіб,
стосовно яких здійснюється державна охорона;
• взаємодії з аварійно-рятувальними підрозділами міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.
Бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги — структурна одиниця
станції екстреної (швидкої) медичної допомоги або центру екстреної медичної
допомоги та медицини катастроф,
завданням якої є надання екстреної медичної
допомоги людині у невідкладному стані безпосередньо на місці події та під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я.
Типовий склад бригади ЕМД та розподіл функціональних обов’язків
під час надання екстреної медичної допомоги
В останні десятиліття в зарубіжних країнах цю допомогу надають переважно парамедики - особи з медичною освітою (відповідає 1-2 рівню акредитації) чи без неї,
які діють згідно прийнятими алгоритмами при виконанні медичної допомоги.
Парамедицина надзвичайно розповсюджена практично в кожній країні світу.
В Україні розрізняють
лікарсько-фельдшерські бригади, до яких входить лікар,
фельдшер та водій(санітар), або лікар, 2 фельдшери та водій(санітар), та фельдшерські бригади, які складаються з фельдшера, санітара та водія.
*(інтернет)* Бригада створюється та ліквідується наказом
головного лікаря
станції
екстреної (швидкої) медичної допомоги
(далі - Станції)
або керівника
лікувально-профілактичного закладу (дала - ЛПЗ) згідно з чинним законодавством.
Дислокується на станції (підстанції, відділенні)
екстреної (швидкої) медичної
допомоги або в ЛПЗ і при необхідності, може бути переміщена в будь-який час доби на іншу територію обслуговування.
ФУНКЦІЇ
У своїй діяльності Бригада виконує такі функції:
3.1. Знаходження у режимі
постійної готовності до виїзду для виконання поставлених завдань.
3.2.
Прибуття на місце виклику, обстеження і надання екстреної медичної допомоги пацієнтам.
3.3. Екстрена
госпіталізація пацієнтів.
3.4.
Перевезення пацієнтів, які потребують медичного супроводу та надання екстреної медичної допомоги при транспортуванні в стаціонари лікувально- профілактичних закладів.
3.5.
Інформування диспетчера про етапність виконання виклику.
3.6. Оперативне інформування про надзвичайні ситуації диспетчера Станції
(підстанції), старшого оперативного чергового Станції або відповідальну особу ЛПЗ.
3.7. Ведення
затвердженої медичної статистичної облікової документації та звітування про виконану роботу.
3.8.
Звіт про використання медикаментів та інших засобів для надання екстреної
медичної допомоги та їх поповнення та обмін.
3.9. Організація надання екстреної медичної допомоги у
вогнищі з великою
кількістю потерпілих.
3.10.
Виконання норм та вимог санітарно-гігієнічного і протиепідемічного
режимів, правил з охорони праці та пожежної безпеки, правил внутрішнього
трудового розпорядку Станції (ЛПЗ), трудової та виробничої дисципліни, посадових і
спеціальних інструкцій, вимог медичної етики і деонтології; дотримання медичної
таємниці, правил особистого захисту та профілактики від зараження та ураження.
3.11. Взаємодія у своїй роботі з диспетчером Станції
екстреної (швидкої) медичної
допомоги
, іншими Бригадами, працівниками медичних закладів та установ, міліцією,
ДАІ, пожежними частинами, рятувальними службами тощо.
3.12. Письмове інформування пацієнта про надану медикаментозну допомогу.
3.13.
Прийняття та передача черговій зміні обладнання та матеріальних цінностей Бригади.
3.14. Систематичне
підвищення професійного рівня членів Бригади.*
Функції лікаря бригади ШМД(методичка):
1) забезпечення
негайного виїзду бригади швидкої медичної допомоги після отримання виклику;
2)
організація роботи виїзної бригади швидкої медичної допомоги при наданні екстреної медичної допомоги;
3) проведення
ранньої діагностики при невідкладних станах;
4) застосування
об’єктивних методів обстеження хворого (потерпілого);
визначення стану важкості хворого (потерпілого), причини цього стану; визначення обсягу і послідовності реанімаційних заходів; надання екстреної медичної допомоги згідно з затвердженими протоколами (стандартами якості); обґрунтування виставленого діагнозу, плану і тактики ведення хворого, показань до госпіталізації;
5) організація
надання екстреної медичної допомоги у вогнищах з великою
кількістю потерпілих;
6) підтримання
постійного радіозв’язку з фельдшером-диспетчером
Станції (ЛПЗ) при виконанні виклику;
7) дотримання
особисто та контроль за дотриманням іншими членами виїзної бригади швидкої медичної допомоги
правил внутрішнього трудового
розпорядку, правил техніки безпеки і протипожежної безпеки, санітарно- гігієнічного та протиепідемічного режимів, вимог асептики і антисептики;
8) інформування про місце виклику водія виїзної бригади швидкої медичної
допомоги та підписування
подорожнього листка після кожного виконаного виклику;
9) здійснення
контролю за укомплектуванням бригади необхідними лікарськими засобами, виробами медичного призначення, медичним обладнанням тощо згідно з затвердженим табелем оснащення;
10)
контроль за збереженням, раціональним використанням, своєчасним поповненням, обміном та списанням
лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичного обладнанням тощо;
11) забезпечення
послідовності при наданні екстреної медичної допомоги з
іншими лікувально-профілактичними
закладами;
спеціальних інструкцій, вимог медичної етики і деонтології; дотримання медичної
таємниці, правил особистого захисту та профілактики від зараження та ураження.
3.11. Взаємодія у своїй роботі з диспетчером Станції
екстреної (швидкої) медичної
допомоги
, іншими Бригадами, працівниками медичних закладів та установ, міліцією,
ДАІ, пожежними частинами, рятувальними службами тощо.
3.12. Письмове інформування пацієнта про надану медикаментозну допомогу.
3.13.
Прийняття та передача черговій зміні обладнання та матеріальних цінностей Бригади.
3.14. Систематичне
підвищення професійного рівня членів Бригади.*
Функції лікаря бригади ШМД(методичка):
1) забезпечення
негайного виїзду бригади швидкої медичної допомоги після отримання виклику;
2)
організація роботи виїзної бригади швидкої медичної допомоги при наданні екстреної медичної допомоги;
3) проведення
ранньої діагностики при невідкладних станах;
4) застосування
об’єктивних методів обстеження хворого (потерпілого);
визначення стану важкості хворого (потерпілого), причини цього стану; визначення обсягу і послідовності реанімаційних заходів; надання екстреної медичної допомоги згідно з затвердженими протоколами (стандартами якості); обґрунтування виставленого діагнозу, плану і тактики ведення хворого, показань до госпіталізації;
5) організація
надання екстреної медичної допомоги у вогнищах з великою
кількістю потерпілих;
6) підтримання
постійного радіозв’язку з фельдшером-диспетчером
Станції (ЛПЗ) при виконанні виклику;
7) дотримання
особисто та контроль за дотриманням іншими членами виїзної бригади швидкої медичної допомоги
правил внутрішнього трудового
розпорядку, правил техніки безпеки і протипожежної безпеки, санітарно- гігієнічного та протиепідемічного режимів, вимог асептики і антисептики;
8) інформування про місце виклику водія виїзної бригади швидкої медичної
допомоги та підписування
подорожнього листка після кожного виконаного виклику;
9) здійснення
контролю за укомплектуванням бригади необхідними лікарськими засобами, виробами медичного призначення, медичним обладнанням тощо згідно з затвердженим табелем оснащення;
10)
контроль за збереженням, раціональним використанням, своєчасним поповненням, обміном та списанням
лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичного обладнанням тощо;
11) забезпечення
послідовності при наданні екстреної медичної допомоги з
іншими лікувально-профілактичними
закладами;
12)
взаємодія у роботі з іншими виїзними бригадами швидкої медичної
допомоги, медичними закладами,
міліцією, ДАI, пожежниками, рятувальними службами, медичними та немедичними формуваннями, які беруть участь у ліквідації
медико-санітарних наслідків при надзвичайних ситуаціях;
13)
інформування у встановленому порядку визначених осіб про всі
надзвичайні події, що виникли під час виконання виклику: випадки масового ураження та травмування людей, дорожньо-транспортні пригоди, кримінальні та суїцидальні випадки, інфекційні захворювання, смертельні випадки, позалікарняні
пологи, про обсяг наданої допомоги бригадою та подальшу долю хворих (потерпілих),
про неблагоустрій територій, що заважає оперативній роботі бригад, виявлені
фактори, що негативно впливають на здоров’я людей або призвели до смерті чи каліцтва, а також про неможливість виконання виклику з певних причин, порушення членами бригади правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових інструкцій;
14) ведення затвердженої
звітної та облікової медичної документації;
15) внесення інформації в карту виїзду та супровідний лист про наявність
(відсутність) у пацієнтів з порушенням свідомості та психіки, трупів людей
матеріальних цінностей, коштів, документів при передачі їх визначеним особам;
16) брати участь у виробничих нарадах, науково-практичних
конференціях,
лекціях,
тренінгах;
17)
підвищення кваліфікації та удосконалення практичних навичок у встановленому порядку.
2.Огляд місця події, особливості дій рятувальників, свідків події та
постраждалого, наближення до постраждалого.
Книжка: Існують основні принципи надання першої (домедичної) допомоги при невідкладних ситуаціях, яких погрібно обов’язково дотримуватися,
які підвищують ефективність роботи рятувальників.
Насамперед, це огляд місця події і спроба визначити:
1
Що саме сталося, які можуть бути механізми ураження?
2.
Чи є місце події безпечним дія медичних працівників, потерпілих*
огоч у ючих?
1.
Кількість потерпілих?
2.
Якщо потрібно провести сортування при множинних випадках.
3. Чи
достатня кількість рятувальників, медиків для подолання наслідків надзвичайної події?
4. Провести
первинне та вторинне обстеження пацієнтів.
Методичка:
Місце події – територія, приміщення або будь-яке інше місцезнаходження людини у невідкладному стані на момент здійснення виклику екстреної медичної
допомоги
Огляд місця події
Якщо бригада швидкої медичної допомоги прибуває першою, то швидко і
ретельно
Оглядає:
-
місце події, покриття ґрунту, рельєф, під'їзд;
-
безпечність місця під'їзду, евакуації;
-
кількість постраждалих, їх стан тяжкості.
Здійснює:
-
прогноз вірогідних ушкоджень у постраждалих;
-
виклик (за необхідності) рятувальної служби, міліції, інших служб;
-
запит про додаткові бригади.
Заходи:
1) Забезпечити
особисту безпеку.
2) Визначення
механізму травмування та з'ясувати природу сил, впливу яких піддавався постраждалий у результаті:
3) Виявити
ознаки раніше існуючого захворювання, яке могло спровокувати нещасний випадок.
1. Забезпечити особисту безпеку.
Засоби індивідуального захисту прийнято поділяти на:
засоби захисту органів
дихання (фільтруючі протигази, ізолюючі протигази,
респіратори, протипилова тканинна маска, ватно-марлева пов’язка);
засоби захисту
шкіри – табельні та підручні. Табельні (комплект фільтрувального одягу,обробленого спеціальною пастою та ізолювальні засоби з повітронепроникних матеріалів);
медичні засоби індивідуального захисту (радіопротектори, антидоти,
індивідуальний
протихімічний пакет, індивідуальний перев’язувальний пакет).
Необхідно переконатися , що немає небезпеки для самого медичного персоналу ( активне транспортний рух, електрику, загазованість і т.п.)
Слід дотримуватися заходів обережності і використовувати доступні
захисні пристрої.
Медичні працівники не повинні входити в зону знаходження потерпілих,
якщо це небезпечно і вимагає спеціальної підготовки або оснащення. Робота в таких умовах - прерогатива рятувальних формувань, навчених і оснащених відповідним чином (робота « на висоті », в загазованих або охоплених полум'ям приміщеннях тощо).
Медичний персонал може піддаватися небезпеки при ураженні пацієнта токсичними речовинами (сильнодіючими газоподібними речовинами, гідрогеном) або контагіозними інфекціями.
Випадки передачі ВІЛ-інфекції були результатом ушкоджень шкірних покривів рятувальників або випадкового уколу голкою / медичним інструментарієм.
Ті, що надають медичну допомогу, в обов'язковому порядку повинні
використовувати
захисні окуляри та рукавички.
Для профілактики передачі
інфекцій, що передаються повітряно-крапельним шляхом , повинні використовуватися
лицьові маски з клапаном , працюючим в
одному напрямку , або пристрої, що дозволяють герметизувати дихальні шляхи пацієнта (ендотрахеальні та ларингеальні маски тощо).
2.
Визначення механізму травмування та з'ясувати природу сил, впливу яких піддавався постраждалий у результаті:
1) дорожньо-транспортної пригоди;
2) падіння з висоти;
3) ураження струмом;
4) утоплення;
5) механічної асфіксії;
6) укусу твариною, комахою;
7) опіки;
8) ураження СДОР;
9) ураження радіацією та ін.
3. Виявити ознаки раніше існуючого захворювання, яке могло спровокувати
нещасний випадок.
Підхід до постраждалого
При підході до постраждалого слід з’ясувати у випадкових свідків, рятувальників чи міліціонерів що сталося,
чи безпечним є місце пригоди, скільки є
постраждалих.
Якщо місце події, на Ваш погляд пов’язане з кримінальними діями, то відразу викликають
поліцію, якщо вимагає втручання рятувальників – повідомляють
рятувальну службу. У всіх випадках, якщо стався злочин, або застосовано насилля, правоохоронні органи повинні попередньо забезпечити
безпеку для
медичних рятувальників.
Якщо ніякої інформації немає, варто діяти самостійно, звертаючи насамперед увагу на все, що може загрожувати особистій безпеці членів бригади: місце слід повністю оглянути.
Якщо є найменша загроза (контейнери промарковані
спеціальними знаками, пролита рідина, дим, туман, вогонь, природний та інший газ, проводи електричного струму, вибухонебезпечні предмети, предмети, які
можуть впасти зверху і т.п.) слід визначитись,
чи існує реальна можливість
самостійно без власного ризику її усунути, якщо ні, необхідно припинити рух до постраждалого, викликавши рятувальників. У цій ситуації слід підтримувати
словесний контакт з постраждалим, з’ясувати що його турбує і дати йому рекомендації щодо само- і взаємодопомоги.
Якщо все ж приймаєте рішення наблизитися до постраждалого, по ходу потрібно з’ясувати для себе,
що сталося, щоб передбачити механізм травми і
налаштуватися на
технологію надання медичної допомоги. Один із медичних
працівника або водій повинен оглянути всі закутки місця пригоди, щоб
виявити
інших людей. Коли вони є, при потребі керівник бригади буде змушений їх обстежити і також надати необхідну медичну допомогу.
2.
Визначення механізму травмування та з'ясувати природу сил, впливу яких піддавався постраждалий у результаті:
1) дорожньо-транспортної пригоди;
2) падіння з висоти;
3) ураження струмом;
4) утоплення;
5) механічної асфіксії;
6) укусу твариною, комахою;
7) опіки;
8) ураження СДОР;
9) ураження радіацією та ін.
3. Виявити ознаки раніше існуючого захворювання, яке могло спровокувати
нещасний випадок.
Підхід до постраждалого
При підході до постраждалого слід з’ясувати у випадкових свідків, рятувальників чи міліціонерів що сталося,
чи безпечним є місце пригоди, скільки є
постраждалих.
Якщо місце події, на Ваш погляд пов’язане з кримінальними діями, то відразу викликають
поліцію, якщо вимагає втручання рятувальників – повідомляють
рятувальну службу. У всіх випадках, якщо стався злочин, або застосовано насилля, правоохоронні органи повинні попередньо забезпечити
безпеку для
медичних рятувальників.
Якщо ніякої інформації немає, варто діяти самостійно, звертаючи насамперед увагу на все, що може загрожувати особистій безпеці членів бригади: місце слід повністю оглянути.
Якщо є найменша загроза (контейнери промарковані
спеціальними знаками, пролита рідина, дим, туман, вогонь, природний та інший газ, проводи електричного струму, вибухонебезпечні предмети, предмети, які
можуть впасти зверху і т.п.) слід визначитись,
чи існує реальна можливість
самостійно без власного ризику її усунути, якщо ні, необхідно припинити рух до постраждалого, викликавши рятувальників. У цій ситуації слід підтримувати
словесний контакт з постраждалим, з’ясувати що його турбує і дати йому рекомендації щодо само- і взаємодопомоги.
Якщо все ж приймаєте рішення наблизитися до постраждалого, по ходу потрібно з’ясувати для себе,
що сталося, щоб передбачити механізм травми і
налаштуватися на
технологію надання медичної допомоги. Один із медичних
працівника або водій повинен оглянути всі закутки місця пригоди, щоб
виявити
інших людей. Коли вони є, при потребі керівник бригади буде змушений їх обстежити і також надати необхідну медичну допомогу.
Варто звертати увагу на всі деталі місця пригоди, постійно контролюючи місце пригоди, оскільки в динаміці можуть виникнути
додаткові небезпеки, які змусять медиків рятувати не тільки життя постраждалого, але і особисте.
Безальтернативно, пріоритетом залишається власне життя, далі життя пацієнта, а також всіх оточуючих.
Необхідно з’ясувати,
чи потрібна додаткова допомога або додаткові засоби? У
випадку її потреби надсилається
повідомлення диспетчеру, де лаконічно подається інформація про
місцезнаходження потерпілих, їх кількість,
загальний
стан та характер ушкоджень з подальшим визначенням кількісного та якісного
типу допоміжних бригад ЕМД.
Якщо потерпілий знаходиться в несвідомому стані, то до нього наближаємось з боку голови, щоб контролювати все тіло потерпілого. Підходимо і
питаємось у пацієнта « як ви себе почуваєте?», якщо потерпілий не відповідає то стаєм на одне коліно, щоб вразі чого швидко відійти від пацієнта, і однією рукою
хлопаєм по плечу, а іншою провіряємо чи є пульс на сонній артерії, при цьому нахиляємо вухо до обличчя потерпілого і відчуваємо рух повітря з носа чи рота.
Тобто бачу чую відчуваю. Все це проводимо за 10 сек. Метою огляду є
визначення стану свідомості, перевірка станів, які загрожують життю пацієнта( тобто первинний огляд проводимо)- до них належить клінічна смерть,
напружений пневматорикс, асфіксія, критична кровотеча тощо. Залежності від стану надаєм екстренну медичну допомогу. Більше про первинний огляд буде нище у питанні номер 4.
3.Ергономічні принципи в роботі виїзної бригади ЕМД (при роботі в приміщенні,
на вулиці), робота в команді.
Методичка:
Виклик бригади ЕМД, терміни прибуття затверджений наказом МОЗ №
1119 «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги
на місце події» від 21 листопада 2012 р. згідно якому :
1) звернення стосовно надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 або за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112 залежно від стану пацієнта поділяються на екстрені та не екстрені;
2) нормативи прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події за зверненнями, що належать до категорії екстрених,
становлять у містах - 10
хвилин, у населених пунктах поза межами міста - 20 хвилин з моменту
надходження звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;
3) Зазначені нормативи з урахуванням метеорологічних умов, сезонних особливостей, епідеміологічної ситуації та стану доріг
можуть бути перевищені, але
не більше ніж на 10 хвилин.
Етапність дій бригади ЕМД та результат її роботи в подібних випадках
базуються на так званих принципах
«платинових півгодини» та «золотої години».
Умовно «платинові пів години» поділяються на три десятихвилинки:
10 хвилин - доїзд до місця події;
10 хвилин - оцінка місця події в т.ч. проведення медичного сортування,
діагностичні заходи та надання невідкладної допомоги на місці;
10 хвилин - транспортування потерпілого в стаціонар з продовженням (за показами) реалізації протишокових заходів та постійним моніторингом життєво- важливих органів та систем в кареті ЕМД.
«Золота година» включає в себе наступну тридцятихвилинку, де потерпілому в стаціонарі в ургентному порядку проводяться різноманітні, в тому числі
високоспеціалізовані методи обстеження, як то КТ, МРТ тощо,
«платинових півгодини» та «золотої години».
Умовно «платинові пів години» поділяються на три десятихвилинки:
10 хвилин - доїзд до місця події;
10 хвилин - оцінка місця події в т.ч. проведення медичного сортування,
діагностичні заходи та надання невідкладної допомоги на місці;
10 хвилин - транспортування потерпілого в стаціонар з продовженням (за показами) реалізації протишокових заходів та постійним моніторингом життєво- важливих органів та систем в кареті ЕМД.
«Золота година» включає в себе наступну тридцятихвилинку, де потерпілому в стаціонарі в ургентному порядку проводяться різноманітні, в тому числі
високоспеціалізовані методи обстеження, як то КТ, МРТ тощо,
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 16