план
план
1. Аналогія та її логічна структура
Поруч з індукцією і дедукцією можливий третій спосіб умовиводів – логічний перехід від відомого знання про окремий предмет або його групи до нового знання про другий окремий предмет або іншій його групі, який називається аналогією.
2. Види міркувань за аналогією
3. К.П.
Список використаної літератури
1. Аналогія та її логічна структура
Поруч з індукцією і дедукцією можливий третій спосіб умовиводів – логічний перехід від відомого знання про окремий предмет або його групи до нового знання про другий окремий предмет або іншій його групі, який називається аналогією.В науці і юридичній практиці нерідко досліджуються окремі явища, відносно яких ще не отримані узагальнення. В цих випадках судять про нове явище, опираючись на раніше набуті знання по схожому одиничному явищу, тобто уподібнюють одне явище іншому.
Умовивід по аналогії – це виведення про приналежність одиничному предмету певної прикмети, основане на схожості цього предмета в суттєвих прикметах з іншим одиничним предметом.
Якщо позначити символами a і b два одиничних предмети або події, а P, Q, S, T – їх прикмети, то вивід по аналогії можна представити наступною схемою:
a має прикмети P, Q, S, T
b має прикмети P, Q, S
Отже, b, ймовірно, має прикмету T
Аналогія не є довільною логічною побудовою, в її основі лежать об’єктивні властивості і відношення предметів реальної дійсності. Кожний конкретний предмет або явище, володіючи великою кількістю ознак, представляє не випадкову їх комбінацію, а певну єдність, комплекс. Якою б дрібною не була та чи інша ознака, її існування і зміни завжди обумовлені станом інших сторін предмета або зовнішніх умов.
Що стосується ролі аналогії в юридичній теорії та практиці, то до аналогії звертаються у випадках правової оцінки, а також в процесі розслідування і проведення криміналістичних експертиз.
З логічної сторони юридична оцінка стану справи протікає, як правило, у формі силогізму, де великим засновком виступає визначена норма права, а меншим – знання про конкретний факт. Поруч з цим в окремих правових системах припускається правова оцінка по аналогії закону або по прецеденту. Виходячи з практичної складності передбачити і перерахувати в законі всі види правопорушень, які можуть виникнути в майбутньому, законодавець надає суду право оцінювати не передбачені законом випадки по нормам, які регулюють схожі правовідносини. В цьому і полягає суть правового інституту аналогії закону.
Аналізуючи фактичний матеріал, суддя і слідчий використовують не тільки загальні знання, отримані наукою і практикою, але й звертаються і до індивідуального досвіту – свого і чужого. Порівняння конкретної справи з раніше розслідуваними одиничними випадками допомагає виявити схожість між ними і на цій основі, уподібнивши одну подію іншій, виявити нові, раніше невідомі прикмети і обставини злочину.
В найбільш чіткій формі умовиводи по аналогії зустрічаються при розкритті злочинів по способу їх здійснення.
Нерідко умовиводи по аналогії часто використовують при проведенні окремих видів криміналістичних експертиз, які ставлять завдання ідентифікації особистості або матеріальних предметів: встановлення особи по прикметам зовнішності, по відбиткам пальців, по слідам ніг, зубів, рук і т.п.; встановлення виконавця тексту або підпису; встановлення зброї по стріляним кулям та гільзам, а також інструментів, засобів взлому, транспортних засобів по їх слідам тощо. В силу різних причин висновки експерта-криміналіста можуть мати характер проблематичних висновків. На відміну від достовірних висновків такі ймовірні висновки експертів, як і будь-які інші припущення, не можуть виконувати роль судових доказів. Але ці ж висновки нерідко грають важливу роль, надаючи слідству додаткову інформацію для побудови версій та їх перевірки, виконанні оперативних дій і т.п.
По характеру уподібнюваних об’єктів розрізняють два види аналогій: аналогію предметів і аналогію відносин.
Аналогія предметів – умовивід, в якому об’єктом уподібнення виступають два одиничних предмети, а переношуваною ознакою – властивості цих предметів.
Прикладом може служити пояснення в історії фізики механізму поширення звуку, коли рух звуку було уподібнено хвильовому руху рідини, в результаті чого виникла хвильова теорія звуку. Об’єкти уподібнення тут – рідина і звук, переношувана прикмета – хвильовий спосіб їх поширення. Коли перед фізикою в подальшому постало питання про природу світлового руху, нідерландський фізик і математик 17 ст. Гюйгенс, опираючись на схожість світла і звука в таких властивостях, як їх прямолінійне поширення, відображення, заломлення і інтерференція, уподібнив світловий рух звуковому і прийшов до висновку, що світло також має хвильову природу.
Логічною основою переносу прикмет в аналогіях подібного роду виступає схожість уподібнюваних предметів в суттєвих прикметах, характеризуючи предмет в цілому або зі сторони окремих його властивостей.
Аналогія відносин – умовивід, в якому об’єктом уподібнення виступають відносини між двома парами предметів, а переношуваною прикметою – властивості цих відносин.
Історія знає багато прикладів наукових відкритті завдяки уподібненню відносин в області фізики, астрономії, біології, математики і т.д. При аналізі явищ суспільного життя аналогія відносин часто допомагає правильному підходу до оцінки окремих подій, сприяє проведенню правильної тактичної лінії в політиці.
При звертанні до аналогії відносин слід мати на увазі особливості цього висновку і не змішувати його з висновками по аналогії предметів. Якщо в останньому уподібнюються два одиничних предмети, то в першому самі предмети не порівнюються і навіть не можуть не припускати уподібнення. Уподібнення відносин між х і у відношенню між m і n не означає, що х повинен бути схожий з m, а у схожий з n. Ці предмети можуть бути і не порівнювані. Важливо, щоб відносини між першою парою предметів відповідало відношенню між двома предметами другої пари.
Помилкове розуміння висновків по аналогії відносин зустрічається і в щоденній практиці, що зумовлює змішування аналогій відносин з аналогією предметів.
Знання, отримані по аналогії, бувають неоднаковими по своїй обґрунтованості: в одних випадках висновки носять проблематичний характер, в других – достовірний.
Цінність висновків у міркуваннях по аналогії визначається характером вихідного знання про порівнювані об’єкти: 1) схожість уподібнюваних об’єктів; 2) різниця між ними; 3) характер залежності між прикметами схожості і прикметами, що переноситься. Розглянемо детальніше ці умови.
1) Схожість уподібнюваних об’єктів. Встановлення схожих прикмет у порівнюваних предметів або відносин служить основною підставою застосування самого умовисновку по аналогії. Висновок буде правдивим тільки в тому випадку, коли виявлено і зафіксовано дійсна схожість, при цьому не в будь-яких, а тільки в суттєвих прикметах.
2) Розбіжності між уподібнюваними об’єктами. Важливою умовою обґрунтованості висновків по аналогії є врахування тих прикмет, по яких розрізняють уподібнювані об’єкти. В природі не буває абсолютно схожих явищ: найбільш висока ступінь схожості завжди передбачає відмінності. Значить, в будь-якому випадку уподібнення мають місце і розбіжності між порівнюваними предметами. Розбіжності ці по-різному впливають на процес висновку по аналогії.
В одних випадках розбіжності бувають несуттєвими, тобто сумісними з переношуваною ознакою. Вони не перешкоджають уподібненню і переносу прикмети, хоча, як правило, видозмінюють форму, інтенсивність або умови його прояву.
Властивості, які перешкоджають переносу прикмет з одного предмета на інший, називаються негативними прикметами розбіжності. Як правило, вони несумісні з переношуваною ознакою або відношенням. Якщо у предмета а поруч з ознаками схожості А, В, С виявляють ознаку М, яка несумісна з переношуваною ознакою Т, або особливі умови, перешкоджають його прояву, то ця обставина взагалі виключає застосування аналогії.
3) Зв’язок між ознаками. В залежності від характеру зв’язку між прикметами розрізняють сувору аналогію, яка дає достовірний висновок, і аналогію несувору, висновок якої носить проблематичний характер.
Сувора аналогія відрізняється необхідним зв’язком переношуваної прикмети з прикметами схожості.
Несувора аналогія – це таке уподібнення, коли залежність між схожими і переношуваними прикметами мислиться як необхідна тільки з більшою або меншою ступінню ймовірності. В цьому випадку, виявивши у другого об’єкта прикмети схожості, можна тільки в логічно ослабленій формі робити висновок про приналежність останньому переношуваної ознаки.
Несувора аналогія часто зустрічається в суспільно-історичних дослідженнях, оскільки тут досить важко врахувати таку залежність між явищами, які з необхідністю вказували б на всі витікаючі наслідки.
2. Види міркувань за аналогією
Міркування за аналогією — це міркування, у якому робиться висновок про наявність певної ознаки у предмета, що досліджується, на підставі його подібності в суттєвих рисах з іншим предметом.
Як приклад наведемо уривок із книги Ф.А. Хайєка «Право, законодавство та свобода, в якому автор намагається обґрунтувати свою точку зору за допомогою міркування за аналогією.
«Так само, як людина, що збирається вирушити в похід, бере з собою кишенькового ножа не для якогось конкретного передбаченого застосування, а як знаряддя на випадок усяких можливих не сподіванок або складних ситуацій, так і правила поведінки, розроблені якоюсь групою, є не засобами для відомих конкретних цілей, а пристосуваннями до типів ситуацій, які, згідно з нашим досвідом, знов і знов повторюються в світі того типу, що в ньому ми живемо. Подібно до знання, що спонукає людину взяти з собою кишенькового ножа, знання, втілене в правилах, — це знання певних загальних ознак навколишнього середовища, а не окремих фактів. Інакше кажучи, належні правила поведінки виводяться не з точного знання конкретних подій, які можуть із нами трапитися; скоріше вони є пристосуванням, що полягає в правилах, які ми розробили й дотримання яких ми зазвичай не здатні належним чином обґрунтувати».
За характером ознаки, що переноситься, міркування за аналогією поділяють на два види:
аналогію властивостей;
аналогію відношень.
Аналогія властивостей — це міркування, в якому об'єктом уподібнювання є два схожих предмети, а ознакою, що переноситься, — властивості цих предметів.
Прикладом такої аналогії може бути обґрунтування політичними діячами Росії ідеї встановлення Брестського миру у 1918 р. Вони посилалися на схожу історичну ситуацію на початку XIX ст., коли німці самі були змушені у 1807 р. підписати кабальний до говір з Наполеоном (Тільзитський мир), а потім через 6—7 років, зібравшись із силами, прийшли до свого визволення. Аналогічний вихід був запропонований і для Росії 1918 року.
Аналогія відношень — це міркування, в якому об'єктом уподібнювання є схожі відношення між предметами, а переносною ознакою — властивості цих відношень.
Розглянемо приклад. Суб'єкти А, Б, С, Д знаходяться між собою у таких відношеннях:
А є батьком неповнолітнього сина Б.
С є дідусем і єдиним родичем неповнолітнього онука Д.
Відомо, що у випадку батьківських відношень батько повинен утримувати свого сина.
Враховуючи деяку подібність відношень «батько — неповнолітній син» і «дідусь — онук», можна дійти висновку, що дідусь також повинен утримувати неповнолітнього онука.
Аналогія є основою методу моделювання, сутність якого поля гає в тому, що для вивчення якогось об'єкта-оригіналу конструюється інший об'єкт, подібний до оригіналу деякими суттєвими рисами. Такий об'єкт називається моделлю.
Вивчення об'єктів за допомогою моделей отримало назву моделювання.
Результати моделювання, як і висновки міркувань за аналогією, мають лише ймовірний характер.
Умови правомірності міркувань за аналогією
Розглянемо основні правила побудови міркувань за аналогією. Основна мета цих правил полягає у підвищенні ступеня ймовірності висновків, які отримують за допомогою аналогій.
Правило 1. Повинно бути встановлено якомога більше спільних ознак у предметів, які порівнюються.
Правило 2. Ознаки, що є основою аналогії, повинні бути суттєвими для предметів, що порівнюються.
Правило 3. Необхідно, щоб спільні ознаки предметів, які порівнюються, були різноманітними. Наприклад, якщо встановлюється аналогія між Землею та іншою планетою, то повинні враховуватися спільні фізичні, хімічні, геометричні та інші ознаки цих планет.
Правило 4. Необхідно, щоб спільні ознаки предметів, які порівнюються, і ознаки, що переносяться з одного предмета на інший, були однотипними.
Виконання цих вимог підвищує правдоподібність висновків, отриманих за допомогою міркувань за аналогією, хоча і не робить їх достовірними.
Міркування за аналогією в правовій діяльності
Міркування за аналогією відіграють значну роль як у теоретичній, так і в практичній діяльності юриста.
Так, вони можуть застосовуватися юристами в процесі аргументації власної точки зору і критики позиції супротивника (див. розділ 8 підручника). Однак треба зазначити, що за допомогою аналогії юрист не може обґрунтувати істинність певного положення або спростувати його, тобто довести його хибність. Застосовуючи міркування за аналогією, можна обґрунтувати лише різні ступені правдоподібності положення, що досліджується.
Окрім того, аналогія на стадії попереднього розслідування кримінальних справ є одним з найпоширеніших способів обробки фактичного матеріалу і висування різноманітних версій. Як правило, подібні міркування застосовуються в тих випадках, коли треба по рівняти декілька злочинів, знайти в них схожі ознаки і звідси зробити відповідні висновки.
Розглянемо приклад. У справі про крадіжку було встановлено такі факти. О першій годині ночі 29 квітня до магазину під'їхав автомобіль, в якому було три чоловіки і одна жінка. Двоє підійшли до охоронця і наказали йому мовчати і не вчиняти опору, погрожуючи пістолетом. Потім зв'язали його і поклали на землю. Один із злочинців залишився біля машини, а двоє інших та жінка, відкривши двері ключем, проникли до магазину. Через деякий час, завантаживши автомобіль товаром, злочинці зникли. Через два тижні і в іншому районі міста Л. була скоєна крадіжка з іншого магазину. Охоронець цього магазину на допиті показав, що близько першої години ночі до нього підійшли двоє чоловіків, які вийшли із машини, що зупинилася поблизу. Вони погрожували йому пістолетом, а потім зв'язали і поклали на землю. Із злочинцями була жінка, яка відкрила магазин. Через деякий час вони поїхали з пограбованими товарами.
Після аналізу обставин двох награбувань слідчий висунув версію, що обидва злочини були вчинені однією групою осіб.
Слід зазначити, що міркування за аналогією можуть ефективно використовуватися тільки під час розслідування кримінальних і цивільних справ. На етапі розгляду цих справ у суді аналогія не може застосовуватися, зважаючи на правдоподібність характеру її висновків. За аналогією не можна обґрунтувати винність чи невинність обвинувачуваного, віддати його під суд. Обґрунтування, що містяться у вироку суду, також не можуть будуватися за аналогією. Міркування такого типу не є доведенням, а тому не можуть бути формою доказу в суді.
Логічні знання щодо побудови міркувань за аналогією стають в нагоді і в правотворчій діяльності юриста. Так, термін «аналогія» у правознавстві застосовується при вирішенні питання щодо прогалин у праві. «Прогалини в праві — це відсутність норм права (або їх частин), що регулюють конкретне суспільне відношення у тому випадку, якщо воно підлягає сфері правового регулювання».
Найбільш ефективним засобом усунення прогалин у праві є видання компетентним органом відповідних правових норм. Однак такий шлях правотворення не завжди є прийнятним з багатьох причин. У зв'язку з цим у деяких випадках прогалини в праві усуваються за допомогою таких прийомів, як аналогія права і аналогія закону.
Аналогія права — це вирішення конкретної справи на основі загальних ідей і принципів права.
З логічної точки зору аналогія права — це дедуктивне міркування. Хід думки тут іде від загального знання щодо загальних принципів права до окремого знання щодо конкретної справи.
Аналогія закону — це застосування для врегулювання певних відносин закону, що регулює аналогічні відносини.
Аналогія закону з точки зору логіки — це міркування за аналогією.
Наведемо приклад аналогії закону. Кримінально-процесуальним кодексом не передбачена можливість відводу громадського обвинувача. Однак цей Кодекс містить статтю щодо регулювання по рядку відводу державного обвинувача. Уподібнюючи в суттєвих рисах громадського обвинувача з державним обвинувачем, можна вирішити поставлене питання.
Для того, щоб коректно застосовувати аналогію закону, до загальних правил щодо міркувань за аналогією додаються ще й такі специфічні правові правила:
Суспільні відношення, щодо яких повинно бути винесено рішення, обов'язково повинні знаходитися у сфері правового регулювання, хоча б у загальній формі повинні бути врегульовані правом.
Якщо існує норма, що регулює певне суспільне відношення, а застосовується аналогія за мотивом, інакше кажучи, аналогія в ситуації, то це найгрубіше порушення законності; така ситуація може виникнути через незнання діючих законів або через свідомий намір обійти закон.
3. Необхідний ретельний аналіз законодавства, у результаті якого може бути вирішене питання щодо застосування аналогії закону; схожість повинна бути саме в суттєвому, а розбіжності — в деталях, у несуттєвому.
4. Потрібне мотивоване пояснення причин застосування до да них суспільних відношень аналогії закону.
3. К.П.
Правдоподібне міркування — це міркування, в якому між засновками і висновками не існує відношення логічного слідування.
Зв'язок між засновками і висновком тут спирається на певні фактичні та психологічні причини, які не мають формального характеру. У зв'язку з цим в таких міркуваннях висновок не може випливати із засновків з логічною необхідністю. Між засновками і висновком тут відсутнє відношення логічного слідування, а наявне відношення підтвердження.
За допомогою правдоподібних міркувань не можна отримати достовірне знання. На відміну від дедуктивних міркувань, в яких здійснюється перехід від достовірного знання до достовірного, правдоподібні міркування виражають перехід від достовірного до ймовірного знання.
Традукція (аналогія) — традуктивний умовивід, у якому на підставі подібності двох предметів в одних ознаках робиться висновок про подібність їх і в інших ознаках.
Аналогія, як і будь-яка логічна форма, є відображенням певних зв'язків і відношень предметів реальної дійсності. Можливість умовиводів за аналогією зумовлена необхідним, закономірним характером зв'язку ознак предметів. Якби між ознаками предмета не існувало якогось зв'язку і кожен предмет містив у собі сукупність випадкових властивостей і ознак, то від знання ознак одного предмета не можна було б перейти де знання ознак і іншого предмета. Але оскільки між ознаками предмета існує стійкий зв'язок і залежність, то від схожості двох предметів з одних ознаках природне припущення щодо схожості цих предметів і в інших ознаках. У багатовіковій практиці людина переконувалася, що якщо в одного предмета, котрий має ознаки аbс, існує й ознака d, то й інший предмет, з ознаками аbс, може мати ознаку d. Мільярди разів відображаючись, такий зв'язок предметів і їхніх ознак закріпився у нашій свідомості у формі умовиводу за аналогією.
Безпосередньою або логічною основою висновків за аналогією є таке положення: якщо два предмети схожі в одних ознаках, то вони можуть бути схожими і в інших ознаках, виявлених в одному із порівнювальних предметів.
Прикладом аналогії може бути міркування Галі-лея, який, відкривши чотири супутники Юпітера і виявивши спільність між системою «Юпітер — його супутники» і Сонячною системою, зробив висновок, згідно з яким подібно до того, як у системі Юпітера в Центрі перебуває найбільше за розмірами тіло, так і в Центрі руху планет перебуває найбільше за об'ємом тіло цієї системи — Сонце.
Види міркувань за аналогією (приклади)
Аналогія властивостей — це міркування, в якому об'єктом уподібнювання є два схожих предмети, а ознакою, що переноситься, — властивості цих предметів.
Прикладом такої аналогії може бути обґрунтування політичними діячами Росії ідеї встановлення Брестського миру у 1918 р. Вони посилалися на схожу історичну ситуацію на початку XIX ст., коли німці самі були змушені у 1807 р. підписати кабальний до говір з Наполеоном (Тільзитський мир), а потім через 6—7 років, зібравшись із силами, прийшли до свого визволення. Аналогічний вихід був запропонований і для Росії 1918 року.
Аналогія відношень — це міркування, в якому об'єктом уподібнювання є схожі відношення між предметами, а переносною ознакою — властивості цих відношень.
Розглянемо приклад. Суб'єкти А, Б, С, Д знаходяться між собою у таких відношеннях:
А є батьком неповнолітнього сина Б.
С є дідусем і єдиним родичем неповнолітнього онука Д.
Відомо, що у випадку батьківських відношень батько повинен утримувати свого сина.
Враховуючи деяку подібність відношень «батько — неповнолітній син» і «дідусь — онук», можна дійти висновку, що дідусь також повинен утримувати неповнолітнього онука.
Аналогія права — це вирішення конкретної справи на основі загальних ідей і принципів права.
Аналогія закону — це застосування для врегулювання певних відносин закону, що регулює аналогічні відносини.
Аналогія закону з точки зору логіки — це міркування за аналогією.
Наведемо приклад аналогії закону. Кримінально-процесуальним кодексом не передбачена можливість відводу громадського обвинувача. Однак цей Кодекс містить статтю щодо регулювання по рядку відводу державного обвинувача. Уподібнюючи в суттєвих рисах громадського обвинувача з державним обвинувачем, можна вирішити поставлене питання.
Список використаної літератури
Тофтул М.Г. Логіка. – К., 1999. – С. 332
Конверський А.С. Логіка. – К., 1998. – С. 266
Кондаков И.В. Логика. – М., 1984. – С. 68
Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996. – С. 113
Хоменко І.В. Що таке логіка //Барви творчості. К., 1995. – С. 83-95