Свобода пересування осіб

Свобода переміщення осіб складається із декількох блоків правових норм:

• норми, що регулюють свободу пересування непрацюючих громадян ЄС з метою проживання;
• норми, що регулюють свободу пересування працівників, а також членів їх сімей;
• норми, що регулюють свободу пересування працівників і інших осіб, що не є громадянами ЄС;
• Шенгенська угода і її право;
• норми, що регулюють свободу установ – свобода пересування для юридичних осіб і осіб, що займаються підприємницькою діяльністю.

Свобода непрацюючих громадян ЄС з метою проживання.

Кожен громадянин Союзу має право проживати на території іншої держави-

члена протягом терміну, що перевищує три місяці

• якщо він володіє щодо себе та членів своєї сім'ї достатніми засобами, щоб під

час свого проживання не стати тягарем для системи соціальної допомоги

приймаючої держави-члена, а також повної медичною страховкою в приймаючій

державі-члені, або

• якщо він має повну медичну страховку в приймаючій державі-члені і гарантує

компетентному національному органу у заяві або будь-яким іншим еквівалентним

підтвердженням за власним вибором, що володіє щодо себе та членів своєї сім'ї

достатніми коштами,

Вільне пересування працівників у Європейському Союзі

Свобода вільного пересування працівника включає (ст. 45 ДФЄС):

а) право приймати пропозиції щодо працевлаштування, оголошені у будь-якій

державі-члені ЄС;

б) право вільно пересуватися територією держав-членів з метою

працевлаштування;

в) право перебувати в державі-члені з метою працевлаштування;

г) право залишатися в державі-члені після закінчення трудових відносин.

Коло осіб, що можуть користуватися правом вільного пересування працівників у Європейському Союзі

Право вільного пересування працівників та членів родини (що передбачено ст.

45 ДФЄС та вторинним законодавством, яке імплементує ст. 45 ДФЄС) надається

працівникам та їх родинам.

Суд ЄС визнав, що до категорії «працівників» входять: професійні

спортсмени; професійні учні; сантехніки релігійної громади, проститутки тощо.

До категорії «працівників» у законодавстві ЄС входять також особи, які

шукають роботу.

Право громадян Європейського Союзу на вільне пересування у його межах

Право громадянина ЄС на вільне пересування у його межах передбачає:

1) право виїжджати з рідної держави-члена з метою працювати в іншій

державі-члені ЄС (Директива 2004/38);

2) право громадян ЄС та членів їх сімей в'їжджати на територію іншої

держави-члена без віз строком до 3 місяців за умови пред'явлення дійсного

особистого посвідчення або паспорту (Директива 2004/38);

3) у разі перебування на території іншої держави-члена ЄС більше 3 міся-

ців, громадянам ЄС не потрібно отримувати дозвіл на постійне проживання у

державі-члені ЄС. Натомість потрібно зареєструватися у компетентних владних

установах такої держави-члена (Директива 2004/38);

4) право отримувати громадянину ЄС та членами його родини від

держави-члена ЄС дозвіл на постійне проживання після п'ятирічного строку

легального перебування у цій державі-члені (Директива 2004/38).

Свобода пересування працівників і інших осіб, що не є громадянами ЄС

Члени сім'ї, які не мають громадянства будь-якої з держав-членів, можуть бути

підпорядковані лише вимозі мати в'їзну візу відповідно до Регламенту No 539, або,

коли доречно, відповідно до національного законодавства володіти дійсним

дозволом на проживання, яке звільняє зацікавлених членів сім'ї від обов'язку

отримувати візу.

Свобода ділового заснування

згідно зі ст. 49 (2) ДФЄС, розуміється, як

«право самостійної діяльності, а також створення суб'єктів підприємницької

діяльності й управління ними, зокрема створення компаній і фірму тому значенні,

яке визначено ст. 54 (2) ДФЄС, на умовах, встановлених законодавством держави-

члена, де таке право існує для її власних громадян...»

Таким чином, свобода ділового заснування на Внутрішньому ринку ЄС

складається з 2 елементів:

1) право самостійної економічної діяльності громадян ЄС у будь-якій

державі-члені ЄС, іншій ніж держава-член, звідки цей громадянин походить;

2) право на створення й управління суб'єктами підприємницької

діяльності в державах-членах відповідно до умов, установлених законодавством

держави-члена ЄС для власних фізичних та юридичних осіб.

Процесуальні гарантії вільного пересування громадян Європейського Союзу

Директива 2004/38 передбачає також деякі процесуальні гарантії для осіб, які

прагнуть здійснити свої права на в'їзд та проживання в державах-членах ЄС. Це,

зокрема, обов'язок держав-членів ЄС оголошувати підстави для рішень, що

обмежують вільне пересування громадян ЄС, якщо тільки ця інформація не

становить державної таємниці (недотримання цієї вимоги може бути підставою для

скасування рішення в судовому порядку); надання державами-членами громадянам

інших держав-членів таких самих можливостей з оскарження адміністративних дій

та рішень, які власним громадянам.

Дякую за увагу!!!