ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ мистецтво – це мистецтво, що відповідає за створення художніх виробів, які мають практичне застосування, а також художня обробка (оздоблення) побутових предметів ( меблів, тканин, знарядь праці, одягу, посуду та іншого).
Спільними рисами прадавнього декоративно-прикладного мистецтва у різних культурних регіонах світу були стилізація та магічне спрямування.
Твори декоративно-прикладного мистецтва є частиною предметного середовища, що оточує людину.
З давніх-давен людина у створених виробах задовольняє не тільки свої щоденні утилітарні потреби, але одночасно й свої естетичні потреби, намагаючись прикрасити предмет, яким вона користується. Поява орнаментованих предметів у первісному мистецтві була пов’язана з трудовою діяльністю та обрядом. Як вид художньої творчості декоративно-прикладне мистецтво остаточно складається під час виділення ремесла у самостійну галузь виробництва. До промислового перевороту всі вироби виготовлялися вручну майстром та його підмайстрами.
Художньо-побутові вироби, які виготовляються вручну, в наш час набули значного розвитку в усіх областях України. Кожен вид декоративно-прикладного мистецтва тісно пов’язаний з історією, національними традиціями регіонів і свідчить про мистецьку обдарованість народних майстрів. Назвемо основні художні осередки:
· Опішся – кераміка.
· Решетилівка – килимарство.
· Дігтярі – килимарство, рушники, плахтові тканини.
· Петриківка – петриківський розпис.
· Кролевець – рушники.
· Бубнівка – гончарство.
· Вижниця – вироби з дерева, оздоблені різьбленням та випалюванням
Художнє оздоблення побутових предметів сприяло виникненню українського декоративного розпису. Наші прадіди полюбляли прикрашати хатні стіни та господарські приміщення, інтер’єр з деревини, меблі, посуд. Хатній настінний розпис – найдавніший та найпоширеніший вид малярства, який характеризується великою різноманітністю орнаментальних мотивів у всіх зонах та областях.
Розписувались віконниці, двері, обрамлення вікон і дверей, підвіконня, наріжні пілястри, фриз, що знаходиться вгорі стіни, призьба, стіни хат. В самому ж інтер’єрі хати декоративно розписували обрамлення вікон, дверей та образів, піч, стелю тощо. Коли ж декорували фасадну стіну, то основним орнаментальним мотивом слугували «квіти у вазоні».
В декорування українського житла важливу роль мали розписи на дереві: меблі, посуд, господарські речі, іграшки для дітей, скрині.
Яскравою сторінкою увійшов народний розпис в історію української культури. Він включає в себе: настінний розпис церков, хат та господарських споруджень, кальовки (різнобарвні малюнки на папері), народний живопис й графіка, розпис фарбами (олійна основа) на дерев’яних виробах (музичних інструментів, іграшок, вуликів тощо), писанкарство, розпис тканин та скла. Килимом називають твір художнього ткацтва, який використовують для оздоблення чи утеплення приміщень.
На заході України, у поліських районах помітне серед промислів займало лозоплетіння, плетіння кори дерева й бересту. Кошики для ягід та грибів плели з тонких й вузьких смужок бересту, дранки липи або дубу. Дранка (тонкі широкі дощечки, обстругані та розпарені) слугувала для виготовлення коробок-сівалок. Багато виробів плели з лози – корзини, верейки для овочів, з соломи – солом’янки, брилі – для зберігання зерна. Плетені поліські вироби відрізнялися своєю художньою досконалістю. На даний час в Україні плетіння збереглось як художній промисел