Міністерство
освіти
України
Спеціалізована
школа з поглибленим
вивченням
німецької
мови № 239
ФЕДЕРАТИВНА
РЕСПУБЛІКА
НІМЕЧЧИНА
На
рубежі століть
Роботу
виконав Форкош
Золтан
11
– А клас
Київ – 2002
р.
I.
Вступ
Що ж стоїть
за благополуччям
цієї багатостраждальної
європейської
країни? Чи тільки
вигідне
економіко-географічне
положення,
сприятливий
збіг обставин
чи це результат
багатовікових
шукань німців?
Розграбована
і розорена
після II світової
війни країна
змогла
за кілька десятиліть
перетворитися
в одну з провідних
держав світу.
Німеччина
- країна індустріальна,
країна з безліччю
промислових
агломерацій,
великих і маленьких
міст. Але це
зовсім не означає,
що життя тут
повне суєти,
що навкруги
- одні заводи
і фабрики, що
димлять труби
і вщенд забиті
дороги. Багатьом
областям Німеччини
властиві тиша
і спокій, достаток
мальовничих
пагорбів і
річкових пейзажів,
а головне, - лісів.
Не можна не
згадати і культурне
життя, що в основному
зосереджено
у великих містах
з їхніми незліченними
театрами, концертними
залами і музеями,
але їм не поступаються
і провінції.
II. Географічне
положення і
адміністративно-територіальний
поділ
Федеративна
Республіка
Німеччини
розташована
у центрі Європи.
З нею межують
дев'ять сусідніх
держав: Данія
на півночі,
Голландія,
Бельгія, Люксембург
і Франція на
заході, Швейцарія
й Австрія на
півдні, і Чеська
Республіка
і Польща на
сході. Ще чіткіше
вимальовується
це центральне
положення
тепер, після
відновлення
єдності Німеччини
3 жовтня 1990 року.
Федеративна
Республіка
Німеччини є
більш ніж
коли-небудь,
вузловим центром
між Сходом і
Заходом, так
само як і між
Скандинавією
і регіоном
Середземномор`я.
Будучи членом
Європейського
співтовариства
і НАТО, Німеччина
виконує роль
сполучної ланки
між
державами
Центральної
і Східної Європи.
Територія
Німеччини
складає 357
000 кв.км.
Найбільша
довжина з півночі
на південь -
876 км, із заходу
на схід - 640 км.
Крайні точки
кордонів: на
півночі - селище
Лист на острові
Зильт, на сході
- саксонське
село Дешка, на
півдні - баварське
село Оберстдорф
і на заході -
селище Зельфкант
(Північний
Рейн-Вестфалія).
Загальна довжина
кордону - 3767 км.
З 16 федеральних
земель 10 - "старих",
що не перетерпіли
змін: Північний
Рейн-Вестфалія,
Рейнланд-Пфальц,
Саарланд (Саар),
Гессен, Баден-Вюртемберг,
Баварія, Нижня
Саксонія,
Шлезвиг-Гольштейн,
Гамбург і Бремен
(включаючи
Бремерхафен,
аванпорт Бремена,
розташований
у 56 км на північ
від нього, вниз
за течією ріки
Везера).
На сході
Німеччини
ліквідовано
існуючий
в НДР адміністративний
поділ на 15 округів,
у тому числі
Берлін (Східний),
що діяв з 1952 року.
Відновлено
колишні 5 земель,
(як продовження
колишніх німецьких
традицій
федералізму):
Меклнбург -
передня Померанія
(центр - Шверин),
Брандебург
(Потсдам),
Саксония-Ангальт,
(Магдебург),
Саксонія (Дрезден)
і Тюрінгія
(Ерфурт).
окремих випадках,
однак, змінені
їхня кордони:
деякі адміністративні
райони (крайси)
і громади, виходячи
з господарської
й іншої доцільності,
передані сусіднім
землям (див.
карту на стор.
14).
III. Політичний
устрій
ФРН - країна
з однією з найбільш
розвинутих
у сучасному
світі систем
парламентської
демократії,
що забезпечує
громадянам
широкі можливості
волевиявлення
і реалізації
своїх демократичних
прав, закріплених
Конституцією.
У країні реально
забезпечений
поділ законодавчої,
виконавчої
і судової влади.
ФРН - федеративна
держава, кожна
з 16 земель якої
має свою конституцію,
парламент і
уряд. Конституція
федерації -
основний закон
ФРН - прийнятий
23 травня 1949 р. Голова
держави - федеральний
президент (з
1 липня 1994 р. - Роман
Херцог). Федеральний
президент
представляє
країну в міжнародних
відносинах.
Уся повнота
влади належить
федеральному
канцлеру. Верховним
законодавчим
органом ФРН
на рівні федерації
є бундестаг
(парламент), що
обирається
на 4 роки шляхом
загальних
прямих і таємних
виборів. Половина
депутатів
обираються
в округах по
мажоритарній
системі, а інші
- по партійним
спискам, що
виставляються
в кожній землі.
У бундестазі
можуть бути
представлені
партії, що набрали
на виборах не
менше 5 % голосів
виборців по
списках чи
провідних 3-х
депутатів по
виборчих округах.
Інтереси земель
представляє
бундесрат, що
забезпечує
для них можливість
впливу на законодавчу
і виконавчу
владу. Кожна
земля розташовує
в бундесраті
мінімум 3, але
не більш 6 голосів
(у залежності
від чисельності
населення).
Політичні
партії і громадські
організації:
Християнсько-демократичний
союз (ХДС) - утворений
у 1945 р., більш 900 тис.
членів, спирається
на підтримку
католицької
церкви. Християнсько-соціальний
союз (ХСС) - утворений
у 1945 р., діє тільки
на території
Баварії, більш
130 тис. членів,
по політичним
цілям є споріднений
з ХДС. Вільна
демократична
партія (Вдп)
- ліберальна
партія, створена
в 1948 р., виражає
інтереси середніх
і дрібних
підприємців,
службовців,
чиновників,
інтелігенції,
частини селянства
і ремісників.
Соціал-демократична
партія Німеччини
(СДПН) - найчисленніша
партія ФРН
(близько 940 тис.
членів), створена
в 1969 р., має вплив
на профспілки
й у середовищі
робітників.
Партія "зелених"
- створена
в 1980 р. у результаті
злиття організацій
і груп, що виступили
з позицією
охорони навколишнього
середовища
(близько 40 тис.
членів), її опора
- молодь і студенти.
Партія демократичного
соціалізму
(ПДС) - є наступницею
Соціалістичної
єдиної партії
Німеччини
(СЕПН), число
членів більш
100 тис. чоловік.
Націонал-демократична
партія (НДП) -
створена в 1964
р. шляхом об'єднання
різних неонацистких
угруповань,
близько 6 тис.
членів. Республіканська
партія - утворена
в 1983 р. із представників
правого крила
ХСС, програмні
установки
партії спираються
на неофашисткую
ідеологію, на
чолі стоїть
в минулому
есесівець.
У Німеччині
нараховується
близько 700 молодіжних
організацій,
об`єднань
і груп. Найбільшою
і впливовішою
профспілковою
організацією
є Об'єднання
німецьких
профспілок
(ОНП). Створено
в 1949 р. У його склад
входять 16 галузевих
профспілок,
чисельність
- 12 мільйонів
чоловік.
IV. Населення
Після об'єднання
двох німецьких
держав населення
країни збільшилося
і склало в 1998 році
82,4 млн чоловік.
Для населення
ФРН характерна
виняткова
однорідність
його національного
складу: майже
99 % постійних
жителів країни
- німці. Національні
меншості складають
всього
0,2
% населення
країни. Це більш
30 тис. данців,
близько 40 тис.
циган, що мігрують
по всій країні,
і 80 тис. голландців.
Перед війною
в Німеччині,
переважно в
містах, жило
близько 560 тис.
євреїв. Після
установлення
фашистського
режиму вони
емігрували
чи були
винищені в
концтаборах.
Реемиграція
була невеликою.
Сама назва
всього німецького
народу - Teutsch, Deutsch -
відбулося від
назви племені
тевтонів, що
жили колись
на півночі
країни. По племені
ж алеманнів,
що жили в далекій
давнині на
півдні її, багато
романських
народів називають
німців Allemands.
На початку
16 в. августинський
чернець Мартін
Лютер перевів
на німецьку
мову Біблію
і ввів богослужіння
німецькою
мовою. За основу
Лютер узяв
найбільш
розповсюджений
у країні діалект,
що склався в
Саксонії. З
цього часу
існує єдина
літературна
німецька мова.
Він відноситься
до західногерманської
групи індоєвропейських
мов. Однак через
тривалу феодальну
роздробленість
літературна
мова не стала
єдиною розмовною
мовою німців.
Є три групи
діалектів:
верхньонімецька,
середньонімецька
і нижньонімецька.
Сильніше всього
відрізняється
від літературного
нижньонімецький,
так званий
платдейч. Близький
голландській
і фламандській
мовам. З часів
реформації
(16 ст.),
склався розподіл
німецьких
земель на католицькі
(південь і захід)
і протестантські
(північ і частково
південно
- захід). У цілому
протестанти
(лютерани)
переважають:
до них відноситься
майже половина
всього населення
ФРН, католики
ж складають
45 %. При цьому
картина в різних
районах дуже
контрастна:
у багатьох
північних
районах частка
протестантів
перевищує 80 %,
а на сході Баварії
ще різкіше
домінують
католики, що
складають там
до 90 % віруючого
населення.
Характерна
перевага католиків
у сільській
місцевості,
у дрібних громадах,
тоді як у великих
містах переважають
протестанти.
До початку
60-х років у країні
не відчувалося
недостачі
трудових ресурсів.
Спочатку їх
поповнювали
потік переселенців.
Однак у середині
60-х навіть при
уповільненні
темпів економічного
росту стало
помітно не
вистачати
робочих рук.
У цей період
починається
вербування
іноземних
робітників.
Науково-технічна
революція
викликала
істотний перерозподіл
по галузях
господарства.
У промисловості
і будівництві
працювала
половина всіх
зайнятих. Частка
ж їх у сільському
господарстві
помітно знизилася.
Значно збільшилося
число
людей, що
працюють у
сфері обслуговування,
у тому числі
помітно
виросло число
державних
службовців.
Ріст промисловості
і стрімке розростання
сфери обслуговування
сприяють усе
більшій
урбанізації.
Близько 90 % населення
живе в містах,
причому понад
30 % - у великих
містах і агломераціях.
Але вже почався
процес субурбанізації,
ріст пригородів
великих міст,
що розповзаються,
і агломерацій.
Проблеми міст
стали дуже
гострими.
Агломераційні
країни відрізняються
великою
транспортною
перевантаженістю,
шумом і забрудненням
навколишнього
середовища
- задимленістю,
труднощами
з постачанням
населення
чистої питної
води, горами
відходів і
автомобільних
цвинтарів. До
транспортних
і екологічних
проблем додаються
і соціальні:
багато районів
у ядрах агломерацій
перетворюються
в гетто для
бідних шарів
населення.
Найбільші міста
- Гамбург, Франкфурт,
Штутгарт зайняли
в країні перші
місця по масштабах
злочинності.
V. Економіка
1. Загальна
характеристика
У соціально-економічному
і політичному
розвитку Німеччини
важливу роль
зіграли особливості
її економіко-
і політико-географічного
положення.
Великі вигоди
забезпечує
місцезнаходження
в центрі Європи
серед економічно
високорозвинених
держав на перетинанні
транс'європейських
магістралей
широтного і
меридиального
напрямку. Одна
з важливих
переваг - приморське
положення
Німеччини і
близькість
до великих
портових міст
сусідніх країн
(Роттердам,
Антверпен і
ін.).
Зручне
економіко-географічне
положення
країни сприяло
організації
на її території
численних
центрів, де
проводяться
широко відомі
ярмарки світового
масштабу (Ганновер,
Кельн, Франкфурт-на-Майні,
Лейпциг та
ін.).
По обсягу
ВНП (3049,7 млрд. марок
у 1993 р.) і промислового
виробництва
ФРН займає 1-і
місце в Західній
Європі і 3-і місце
у світі (після
США і Японії).
На частку ФРН
приходиться
близько 7,8% світового
ВНП і 28% ВНП країн
ЄС. З часу об'єднання
Німеччини
спостерігаються
тенденції
уповільнення
темпів економічного
розвитку, що
порозумівається
кризовою ситуацією
в східних землях.
У 1992 р. ВВП зріс
на 1,9%, проти 3,1% у
1991 р. Загальний
стан і тенденції
розвитку на
сході і заході
країни різні.
У нових федеральних
землях виробляється
всього 7,7% ВВН
країни, більш
60% підприємств
працює неповний
робітник день.
За останні роки
в економіку
колишньої НДР
вкладено 600 млрд.
марок. У нових
землях інтенсивно
проводиться
приватизація
колишньої
держвласності.
Незважаючи
на труднощі,
викликані
об'єднанням
Німеччини,
економіка ФРН
залишається
в цілому стабільною.
Високим рівнем
розвитку
відрізняються
металургійна,
хімічна, електротехнічна,
машинобудівні
галузі, будівельна
промисловість.
У 1995 р. вироблено
42,1 млрд. квт./г.
електроенергії.
Частка ядерної
енергетики
складає 11%. Основними
енергоносіями
є вугілля (33%),
нафта, газ. Запаси
родовищ кам'яного
вугілля складають
близько 20 млрд.
т.
ФРН володіє
високопродуктивним
сільським
господарством,
на частку якого
приходиться
15% ВНП (з урахуванням
частки переробних
галузей) і близько
5% зайнятих. Потреби
населення в
продуктах
харчування
покриваються
за рахунок
власного виробництва
на 90%. Основною
галуззю сільського
господарства
ФРН є тваринництво
(67% загального
обсягу реалізованої
сільськогосподарської
продукції).
Середній рівень
споживання
м'ясних продуктів
97 кг. на
рік. Середня
врожайність
зернових у
західних землях
62 ц/га, у східних
землях - 53,5 ц/га.
Основу транспортної
системи ФРН
складають
федеральні
залізниці, що
знаходяться
у власності
держави. Їхня
довжина - 40,9 тис.
Км., 16 тис. км. з
них електрифіковані.
Обсяг перевезень
103 млрд.т./км.,
автомобільний
парк - 42,5 млн. машин,
з них 35,5 - легкові;
автодороги
всіх класів
- 221 тис. км., у тому
числі швидкісні
- 11 тис. км. торговий
флот ФРН нараховує
1066 судів загальним
тоннажем 5,68
млн.бр.-рег.т.
Зовнішньоторговельний
оборот ФРН у
1993 р. досяг 1227 млрд.
марок (експорт
- 627 млрд. марок,
імпорт - 600 млрд.).
Основними
партнерами
є країни ЄС, на
їхню частку
приходиться
близько 51%
обороту. Торгівля
з Німеччиною
найбільша
питома вага
в товарообігу
СНД. Складає
в експорті 13%
і в імпорті
17,2%.
Туристська
індустрія
приносить ФРН
солідний доход.
У 1992 р. іноземці,
що відвідали
Німеччину,
залишили в
країні 17,44 млрд.
марок.
Фінансове
положення
країни після
об'єднання
трохи погіршилося,
хоча і залишається
в цілому досить
стабільним.
Напружене
положення в
області фінансів
викликало різке
збільшення
державних
витрат, зв'язаних
з необхідністю
модернізації
господарства
колишньої НДР.
У 1992 р. на ці цілі
витрачене
близько 150 млрд.
марок. Внутрішній
держ. борг
ФРН у 1992 р. склав
45 млрд. марок.
Дефіцит бюджету
- 3% від вартості
ВНП. Темпи росту
інфляції в 1994
р. - 4,4% (у 1990 - 2,6%). Золоті
резерви Федерального
банку - 13 448 млрд.
марок (1995 р.). німецька
марка - друга
за значенням
резервна валюта
світу. Її частка
у валютних
запасах усіх
країн складає
19%. Середня зарплата
склала 3950 марок,
у східних землях
- приблизно
вдвічі менше.
2. Промисловість
Федеративна
Республіка
Німеччина -
країна сучасної
високорозвиненої
індустрії. На
фабриках і
заводах працює
її кожен другий
житель, зайнятий
у господарстві.
Промисловість
дає більше
половини валового
національного
продукту, від
неї
залежить економічне
становище
країни. Заводи
і фабрики є у
ФРН усюди. Від
і великі індустріальні
скупчення,
такі, як задимлений
Рур чи
гігантські
верфи і нафтопереробні
заводи Гамбургу,
і нові підприємства
електроніки
і хімії в сільській
місцевості,
чи, як говорять
у ФРН, "на зеленому
лузі".
Символами
нової промисловості
Німеччини
стають срібні
корпуси атомних
електростанцій,
легкі конструкції
заводів електроніки,
лабіринти
трубопроводів
на майже безлюдних
підприємствах
нафтопереробки
чи нафтохімії.
В даний час
основним фактором
розвитку і
"перетворювачем"
стала науково
- технічна революція.
Вона виявляється
в усьому: у ламанні
промислової
структури, в
індустріалізації
сільського
господарства,
у різкому збільшенні
витрат на науку
й освіту,
у рості престижу
і привабливості
центрів науково
- технічного
прогресу. Але
процес цей
складний. Науково
- технічна революція
почалася у ФРН
на 10-15 років пізніше,
ніж у США. Пізній
старт змушував
монополії
Західної Німеччини
перебудовуватися
швидше
і дозволяв
використовувати
досвід інших
країн.
До середини
60-х років розвиток
індустрії можна
було назвати
"наукозберігаючими",
витрати на
науку й утворення
були невеликі,
набір експортної
продукції
залишалися
більш-менш
традиційним:
верстати,
електроустаткування,
автомашини.
Із середини
60-х розвиток
індустрії став
більш інтенсивним,
відбуваються
швидкі зміни
в структурі
промисловості
й експорту.
Однак не всі
області індустрії
знаходилися
"на хвилі";
енергійно
розвивалися
нові і новітні,
багато старих
переживали
кризу і згорталися.
У західній
Німеччині 50-х
років ще домінував
вугільно -
металургійний
комплекс і
важке машинобудування.
Але за 1950-1970 р. у
багато разів
зросла
нафтопереробка,
хімічна промисловість,
машинобудування,
електротехніка.
Були створені
зовсім нові
галузі - електроніка,
авіаракетна,
атомна техніка
й атомна енергетика.
Частка нових
і новітніх
галузей виросла
майже вдвічі.
Обличчя німецької
індустрії
визначає тепер
нафтопереробка,
електротехніка
й автомобілебудування.
Від цих галузей
залежить нині
положення ФРН
на зовнішніх
ринках. На експорт
йде більш 40 %
автомобілів,
30 % хімікатів,
більш 20 % виробів
електроніки
й електротехніки.
По вивозу
автомобілів
і багатьох
інших виробів
ФРН займає
перше місце
у світі.
Науково -
технічна революція
підсилила
концентрацію
виробництва:
виживали в
конкурентній
боротьбі лише
найсильніші
монополії.
Кожен четвертий
робітник і
службовець
зайнятий на
підприємстві,
що належить
одній
з 25 ведучих
монополій ФРН.
Чотири концерни
- Тиссена, Геша,
Круппа і "Зальцгіттер
АГ" - контролюють
нині 9/10 обороту
чорної металургії.
"Велика четвірка
в автомобілебудуванні
("Фольксваген",
"Даймлер - Бенц",
"Опель" і "Форд")
дає близько
9/10 автомашин.
І так в усьому:
15 концернів
універмагів
контролюють
1/3 всього обороту
торгівлі. Сім
монополій
харчової
промисловості
залишили своїм
конкурентам
на ринку "міні
- частину", рівну
7 %.
Науково -
технічна революція
змінила багато
чого в постачанні
ФРН сировиною,
а виходить, у
розміщенні
промисловості.
Імпортні нафта
і газ потіснили
місцеве вугілля;
замість місцевої
руди з рудників
Зігерланда
чи "сусідньої"
руди французької
Латаринлгії
почався масовий
імпорт більш
якісної заморської
руди з Ліберії
і Бразилії.
Близькість
до вугілля
Руру раніш
була чи ледве
не найважливішим
фактором розміщення
виробництва.
Сьогодні умови
постачання
паливом змінилися,
вугілля вже
не головний
вид палива; уся
територія
країни пересічена
нафтопроводами,
ціни на мазут
практично
однакові скрізь.
Для розвитку
промисловості
стала важливим
близькість
до шляхів доставки
сировини і
палива ззовні.
Індустрія в
останні роки
рухалася до
моря, назустріч
потокам імпортної
сировини, і в
сільську місцевість
- у пошуках найбільш
дешевої робочої
сили. На розміщення
промисловості
стало створення
нових центрів
науки й утворення,
до яких тяжіють
новітні галузі.
Крім стародавніх
університетів
у Гамбурзі,
Кельні, чи Мюнхені
традиційних
тихих університетських
міст Геттінгена,
Гейдельберга,
Тюбінгена
з'явилися нові
центри утворення:
Рурський університет
у Бохумі, університет
у Дюссельдорфі,
Касселі, Констанці;
виникло трохи
науково - дослідницьких
центрів - монополій.
Отже, окремі
галузі господарства
розвивалися
нерівномірно;
у результаті
маються високорозвинені
і райони, що
бідують.
Велики змін
перетерпіло
паливно-енергетичне
господарство.
Якщо раніш
паливною базою
у ФРН слугувало
вугілля, то в
даний час понад
половину всього
палива, що
переробляється,
складає нафта.
Більш ніж на
9/10 - це імпортна
нафта з Алжиру,
Саудівської
Аравії, Лівії
й інших країн.
Вона надходить
по нафтопроводах
від Роттердама
і Вильгельмхафена
до Кельна і від
середземноморських
портів на південному
заході
і півдні
ФРН. Власний
видобуток
складає всього
5 млн. тонн. Більш
70 % нафтопереробки
контролюється
американськими
й англійськими
монополіями.
Старий центр
нафтопереробки
- Гамбург, а нові
виникли у внутрішніх
районах -
Рейнсько-Рурському,
південному
заході
й у Баварії.
Однак потреби
країни все
рівно не задовольняються,
тому частина
нафтопродуктів
ввозиться.
Свої джерела
газу у ФРН також
невеликі - лише
в районі Эсланда
на північному
заході.
Колись газове
господарство
базувалося
на кам'яному
куті, але тепер
відбувається
його перебудова
на природний
газ, а це означає
збільшення
імпорту. Різко
скоротилася
у ФРН видобуток
кам'яного вугілля.
Вугільний
концерн "Рурколе
АГ", у руках
якого майже
весь видобуток
у Руру, працює
зі збитком.
Досить стабільним
залишається
видобуток
бурого вугілля.
Буре вугілля
має надійних
споживачів
- електростанції
і брикетні
фабрики, а головне,
це найдешевший
вид палива у
ФРН. Основна
частина його
добувається
в чотирьох
кар'єрах Нижньорейнського
(Кельнського)
басейну. Видобуток
ведеться відкритим
способом і
цілком механізований.
Кам'яне і буре
вугілля - основа
електроенергетики
Рейнсько-Рурського
району, на який
приходиться
біля половини
всіх потужностей
електростанцій.
Лінії електропередач
йдуть звідси
в усі кінці
країни. Тільки
в Баварії працюють
гідроелектростанції
на альпійських
ріках - Інні й
інших притоках
Дунаю. Перспективи
електроенергетики
- у будівництві
атомних електростанцій.
Атомна енергетика
- типовий приклад
галузі, створеної
державою.
Складні в
даний час проблеми
чорної металургії.
Її виробнича
база перебудована:
пануючим став
киснево-конверторний
спосіб плавки
сталі.
Виросло виробництво
електросталі,
йдуть роботи
по прямому
відновленню
металу з руди.
Однак розміщення
металургійних
заводів в основному
в Руру і Саару
при величезному
імпорті руди
стало маловигідним.
Приморські
заводи мають
перевагу: вони
можуть використовувати
і дешеве американське
вугілля. Рур
одержує імпортну
руду (зі Швеції,
Бразилії, Ліберії
і Канади) двома
шляхами: головним
- по Рейну,
другим - по каналу
Дортмунд - Емс.
Ще складніше
положення
сухого району
- Саару, що змушений
використовувати
лотарінгські
руди. Третій
район - Зальцгіттер
базується на
своїй руді. Але
і він уже переключився
на більш дешеву
і якісну привізну.
Єдиний великий
приморський
металургійний
завод у ФРН - у
Бремені, де до
"Везерпорту",
до його домен,
підходять
рудовози. З
чорною металургією
зв'язані старі,
найбільше
металомісткі
галузі машинобудування.
Виробництво
устаткування
для шахт,
рудників, для
самих же металургійних
заводів зосереджене
в Руру, тут же
й у Баден-Вюртемберзі
роблять верстати.
У Зальцгіттері
будують вагони,
роблять устаткування
для хімічних
заводів.
Нові галузі
машинобудування,
такі як автомобілебудування,
у меншому ступені
залежать від
центрів
металургії.
Автомобільною
столицею ФРН
називають
Вольфсбург
- невелике містечко
на північному
сході країни,
де знаходиться
головний завод
концерну
"Фольксвагенверк".
Від гігантського
заводу у Вольфсбурзі
відділилося
кілька філій
- у Ганноверу,
Брауншвейгу
і Касселі. Спеціально
для експорту
за океан був
побудований
автоскладальний
завод у Едмені.
Інший гігант
автомобілебудування
- "Даймлер-Бенц"
виник у 20-х роках
у результаті
злиття двох
фірм. Головний
завод концерну
розміщається
в Штутгарті,
а кілька філій,
що роблять і
вантажні машини,
- у його пригородах.
Дві найбільші
фірми автомобілебудування
належать
американському
капіталу. "Форд"
ще до війни
обґрунтувався
в Кельні, а "Дженерал
моторс" цілком
володіє фірмою
"А. Опель" із
заводами в
Рюссельгеймі
(у Франкфурті)
і Бохумі.
Автомобілебудування
нині вже не
процвітаюча
галузь. Внутрішній
ринок близький
до насичення.
Утримування
автомобіля
обходиться
усе дорожче,
сильно виросли
ціни на бензин.
До того ж, як
на внутрішньому
так і на зовнішньому
ринках підсилилася
конкуренція.
На одному
з перших місць
у світі
знаходиться
німецьке
суднобудування.
Воно випускає
і великі танкери,
і контейнеровози,
і цілі рибальські
флотилії, і так
звані, рейнські
суда для внутрішніх
шляхів. Головні
судноверфі
розташовані
в Гамбурзі і
Кілеві.
Весь науково-технічний
прогрес у
промисловості,
її переоснащення
були б немислимі
без розвитку
електротехнічної
промисловості,
і зокрема,
електроніки.
Але ФРН помітно
відстає від
США по електроніці,
а по радіоелектроніці
поступається
і Японії. Американський
концерн ІБМ
володіє найбільшим
в Європі заводом
електронно-обчислювальних
машин у місті
Майнці і домінує
на західнонімецькому
ринку, а японські
радіоприймачі
і телевізори
успішно конкурують
з німецькими
усередині
країни. Традиційні
райони електротехнічної
промисловості
– південних
захід і
південь.
Тут знаходяться
штаб-квартири
найбільших
концернів -
"Сіменс",
"АЕГ - Телефункен"
і "Бош",
їх
основні науково-промислові
центри і головні
підприємства.
Великими центрами
електротехніки
й електроніки
є Мюнхен, Нюрнберг,
Эрланген.
Франкфурт-на-Майне,
Штутгарт.
Радіотехнічний
концерн "Грундінг"
з основними
підприємствами
у великих баварських
містах виніс
свої філії в
сільську місцевість,
що
зв'язано з
використанням
дешевої робочої
сили, особливо
жіночої.
Світову
популярність
має хімічна
промисловість
ФРН. У ній зайнятий
кожен десятий
робітник і
службовець
країни. В останні
роки відбулася
серйозна перебудова
цієї галузі.
Вона виражається
в бурхливому
розвитку хімії
органічного
синтезу, з
переключення
її з вугільної
на нафтову і
газову базу.
Це забезпечує
швидкий ріст
і модернізацію
всієї галузі;
основою її
експорту стали
пластмаси,
синтетичні
волокна, фармацевтичні
вироби. Зі старих
традиційних
галузей експортне
значення має
виробництво
добрив, особливо
калійних, по
якому ФРН займає
перше місце
у світі. "Віссю"
хімічної
промисловості
здавна був
Рейн, де розміщувалися
основні центри
гігантського
концерну "ИГ
Фарбеніндустрі",
ліквідованого
після війни.
Тепер "концерни-спадкоємці"
зосередили
у своїх руках
хімічну промисловість
трьох основних
районів по
Рейну - Рейнсько-Рурського,
Рейнсько-Майнського
і Людвігсхафена-Мангейма.
Розвиток хімічного
органічного
синтезу мало
змінив
її географію:
до всіх трьох
головні центрів
прокладені
нафтопроводи
від портів.
Поблизу кожного
з них виникли
нафтопереробні
заводи. Нафтопереробка
була як би підведена
під звичну
раніше схему
розміщення
основних заводів.
Це підсилило
забруднення
Рейну, збільшило
масу відходів,
що скидаються
в ріку. Потреба
хімічних концернів
у великій кількості
імпортної
сировини, і
насамперед
у нафті, необхідність
експортувати
свою продукцію
і, нарешті,
забруднення
ними Рейну
змушує їх шукати
нові варіанти
розміщення.
Найбільш вилучений
від моря гігантський
концерн Басф
побудував трохи
нових заводів
у портах Нідерландів
і Франції.
Легка промисловість
ФРН помітно
уступає важкій.
ФРН змушена
ввозити тканини
і взуття у великій
кількості.
Продукція
стародавніх
текстильних
районів і центрів
навколо Руру
(Крефельд, "Бергешис
Ланд", Мюнстерланд)
і на півдні
(Аугсбург і
північний схід
Баварії) виявилися
під тиском
тканин "з реторти"
- з хімічних. І
насамперед
синтетичних,
волокон. Великий
вплив робить
і конкуренція
імпортних
тканин країн
"Загального
ринку". Взуттєва
промисловість
у значній мірі
перейшла на
штучну шкіру;
ринок ФРН наводнює
більш дешеве
італійське
взуття.
Добре відомі
традиційні
галузі країни
- пивоварство
і виноробство.
У ФРН виробляється
близько 4000 сортів
пива; пивоварні
заводики є в
багатьох дрібних
містах. ФРН
тримає і світовий
рекорд по споживанню
пива - 150 літрів
на душу населення
в рік. Пивні
погребки і зали
- улюблене місце
зустрічей і
бесід. Однак
третина пива
йде на експорт.
Рейнські і
Мозильські
виноградні
вина відомі
і за межами
країни. Доліну
Мозеля зі знаменитими
виноградниками,
називають
"винною дорогою".
3. Сільське
господарство
Розвиток
сільського
господарства
ФРН у післявоєнний
період характеризується
переходом до
індустріальних
методів виробництва,
підвищенням
інтенсивності
концентрації
виробництва
і капіталу,
формуванням
агропромислового
комплексу. Ця
галузь забезпечує
високий рівень
середнього
споживання
продовольства
при відносно
низькій частці
витрат на нього
в структурі
витрат населення.
Природні умови
для сільського
господарства
сприятливі
на більшій
частині ФРН.
Близько 1/3 її
лежить на
Північно-Німецькій
низовині, майже
1/6 займають невисокі
Середньонімецькі
гори з м'якими
формами рельєфу.
Клімат ФРН -
перехідний
від океанічного
до континентального
- дозволяє скрізь
вирощувати
сільськогосподарські
культури помірного
поясу.
Ґрунти
в основному
середньої
родючості. Але
на оброблюваних
землях вони
набагато краще
природних через
постійне внесення
добрив. Індустріалізація
аграрного
виробництва
особливо інтенсивно
проводилася
в 50-60-і роки, була
підготовлена
активною
інвестиційною
політикою і
перетворила
сільське господарство
в дуже капіталомістку
галузь економіки.
Сільське господарство
ФРН відрізняється
високою насиченістю
технікою. З
початку 80-х років
у сільському
господарстві
підсилюється
дія інтенсивних
факторів, що
відбиває загальну
тенденцію до
переходу економіки
до ресурсозбережуючого
напрямку технічного
прогресу.
Для аграрного
ладу ФРН характерна
перевага
капіталістичної
(грошової) оренди
землі і капіталістичного
землеволодіння.
Однією
з характерних
рис розвитку
сільського
господарства
ФРН в останні
десятиліття
є його концентрація,
витиснення
дрібного виробника.
У структурі
сільського
господарства
ведуче місце
належить
тваринництву:
на його частку
приходиться
близько 1/3 вартості
продукції цієї
галузі. ФРН має
значне поголів'я
свиней і великої
рогатої худоби.
Найбільші
доходи дає
молочне господарство,
потім м'ясне.
В усіх районах
тваринництво
сполучається
з рослинництвом,
що значною
мірою обслуговує
його. Рілля
займає ледве
більш 1/3 земельних
угідь ФРН. Однак
завдяки високій
врожайності
сільськогосподарських
культур збори
значні. Серед
зернових виділяються
пшениця (її
збирають тепер
утроє більше,
ніж на початку
50-х рр.) і жито, а
також ячмінь
і овес, що використовуються
як корми. Ячмінь
йде на готування
пива, особливо
в Баварії (для
цієї мети там
вирощують також
хміль). Майже
скрізь вирощують
картоплю,
у багатьох
районах - цукровий
буряк, що зв'язана
в сівозміні
з пшеницею і
ячменем. Незважаючи
на значний
розвиток, сільське
господарство
ФРН не цілком
задовольняє
потреби країни.
Приходиться
імпортувати
частину
пшениці і жирів,
багато продовольчих
товарів, велику
частину вовни
й іншої сировини.
Агропромисловий
комплекс займає
важливе місце
в західнонімецькій
економіці: у
ньому зосереджено
1/5 самодіяльного
населення
країни, причому
аж до 80-х років
йшов активний
перелив трудових
ресурсів із
сільськогосподарської
сфери в АПК.
Державні органи
беруть на себе
рішення питань
по зміні аграрної
структури,
кредитуванню
і фінансуванню
сільського
господарства,
регулюванню
ринків сільськогосподарської
продукції.
VII. Транспорт
ФРН відрізняється
високим розвитком
усіх видів
транспорту.
Країна тримає
першість серед
країн Європи
по довжині
автострад, по
розвитку річкового
транспорту;
по густоті
мережі залізниць
(128 км. на 1000 кв. км.)
вона уступає
лише Бельгії.
Усі види транспорту
в основному
сучасні по
технічному
рівні: автобани
вважаються
кращими в Європі,
основні напрямки
залізниць
електрифіковані,
річковий транспорт
перебудований
в останні роки,
а ріки "каналізовані",
у приморських
містах будуються
приморські
порти. Країна
покрилася
густою мережею
авіаційних
ліній; аеропорт
у Франкфурті-на-Майні
уступає тільки
Лондонському
і Паризькому.
Особливо
велику роль
грає автомобіль
у пасажирських
перевезеннях.
Мережа автострад
доповнюється
густою мережею
гарних федеральних
доріг. ФРН тримає
сумний рекорд
у Європі по
транспортних
жертвах. Але
розширення
мережі автострад
вимагають нових
мільярдних
капіталовкладень.
Центральне
положення
країни в західній
Європі обумовлює
міжнародне
значення багатьох
шляхів, що проходять
через її територію.
В останні роки
мережа залізниць
усередині
держави скорочується,
зате збільшується
частка електрифікованих
доріг, швидкості
руху ростуть.
Залізниці, що
належать державі,
відносяться
до збиткових
підприємств.
Основна причина
цього - пільги
на перевезення
масових вантажів
для великих
монополій. Їх
не може перекрити
навіть велика
дорожнеча
пасажирських
поїздок.
ФРН має розгалужену
мережу річкових
шляхів; вона
складає 4400 км.
Це
Рейн із припливами
Мозелем, Майном
і Неккаром,
Везер, нижній
плин Ельби, і,
нарешті, на
півдні - Дунай.
Річкова мережа
доповнена
каналами, поліпшена
зарегулюванням
деяких рік.
"Каналізування"
Неккара відкрило
для річкового
флоту Південь
ФРН, "каналізування"
Мозеля - прямий
шлях у Францію.
Річковий флот
ФРН перебудований
технічно: 9/10 судів
самохідні чи
штовхаючі
буксирами.
Усі внутрішні
шляхи (залізниці,
автостради,
трубопроводи)
сконцентровані
в долині Рейну
- найважливішої
транспортної
вісі країни,
що перетинає
її з півдня на
північ. Про
масштаби роботи
річкового флоту
на цьому головному
напрямку говорить
той факт, що
через Еммеріх,
що розташовується
на кордоні з
Нідерландами,
проходить за
рік майже стільки
ж вантажів,
скільки приймають
і відвантажують
усі морські
порти країни.
Для морського
флоту ФРН, що
обслуговує
величезні
зовнішні перевезення,
характерний
досить швидкий
розвиток, а
тому - гарна
технічна оснащеність.
Поступово
міняються і
порти. Вони
повинні стати
доступними
для великих
судів, зокрема,
для супертанкерів,
має достатні
глибини, гарну
систему зв'язку
з хінтерландом.
Однак на всім
узбережжі ФРН,
крім "нафтового"
Вильгельмхафена,
немає портів,
здатних приймати
суда
водотоннажністю
100 млн. т. Головні
порти країни
- Гамбург, вантажообіг
якого понад
50 млн. т., і Бремен
- Бремерхафен,
що має вантажообіг
близько 26 млн.
т., - лежать в
естуаріях рік
Ельби і Везера.
Вони здатні
приймати лише
суда
малого тоннажу.
Зараз ведуться
поглиблені
роботи, побудований
канал "Північ-Південь",
що зв'язує
Гамбурзький
порт із системою
внутрішніх
водяних шляхів,
створені спеціальні
причали для
контейнерних
вантажів.
VIII. Екологічні
проблеми
З великих
європейських
країн ФРН
найгустозаселеніша,
найурбанізованіша
і найіндустріальніша.
Тому ясно,
що тиск на навколишнє
середовище
тут максимальний,
а вузол екологічних
проблем складніший,
ніж в інших
країнах.
Одні автостради
і місця паркування
("бетонована
земля") займають
велику площу,
чи уся забудована
житловими
будинками
(близько 4 тис.
км - тільки в
"старих землях").
Населення
ФРН відноситься
до "золотого
мільярда"
високорозвинених
країн, і середній
німець споживає
незрівнянно
більше, ніж
житель країн,
що розвиваються:
енергії в 20 разів
більше індуса,
сталі в 100 разів
більше філіпинця,
алюмінію в 15
разів більше
жителя Аргентини.
І все це
на дуже обмеженій
території.
На цій
порівняно
невеликій площі
зосереджений
винятково
могутній і
концентрований
потенціал
найзабруднюючих
галузей: вуглевидобутку,
чорної металургії,
великій хімії.
На території
ФРН 19 діючих
АЕС. У містах
вихлопні гази
автотранспорту
дають більший
відсоток
усього забруднення.
Не дивно те,
що ФРН була
однією
із найзабрудненіших
країн світу
в 60 - 70х рр. Рейн
називали "стічною
канавою Європи",
а кислотні дощі
зробили хворими
близько 40% лісів
країни. У НДР
положення було
ще складніше
- більше 70% енергії
тут вироблялося
з бурого вугілля
- найбруднішого
виду палива.
У 1994 році провели
ретельне дослідження
105 міст країни
по найважливіших
екологічних
показниках
(повітря, вода,
шум, ризик для
здоров'я людей).
Останні місця
по сумі показників
зайняли великі
міста: Штутгарт
- 78-те,
Берлін - 79-те,
Мангейм - 80-те,
Кельн - 84-те,
Дюссельдорф-97-те.
Найбільша пляма
забруднених
міст проглядається
на карті в
Рейнсько-Рурському
районі. А лідирувало
по чистоті
навколишнього
середовища
маленьке містечко
на південному
заході
ФРН у красивому
лісистому
гірському
масиві Шварцвальд.
Але до 90-их
рр. багато чого
змінилося на
краще.
Під тиском
"зелених" були
прийняті дуже
серйозні міри
для екологічного
оздоровлення
країни.
На охорону
навколишнього
середовища
витрачаються
величезні кошти
- 40 млрд. марок
у рік. По частці
у ВСП це дорівнює
1,75%, набагато
більше, ніж у
США (1,3%) чи в "зразковій"
Японії (не набагато
більше 1%).
У 1986р., відразу
після чорнобильської
катастрофи,
було створене
Міністерство
навколишнього
середовища.
Найбільші
монопольні
індустрії
("Байер" і ін.)
налагодили
масове виробництво
очисного
устаткування,
і ця сфера стала
найдинамічнішою
у всій індустрії
ФРН (тут зайнято
більш 600 тис.
чоловік; а в
2000 році буде
приблизно 1
млн. чоловік).
ФРН стала
найбільшим
у світі експортером
очисного устаткування
- її частка досягла
21% (США - 16%, Японія
- 13%).
Витрати
принесли свої
плоди: очистився
Рейн - у ньому
можна ловити
рибу, перестав
нависати смог
над вугільно-металургійним
Руром, чистіше
стало повітря
в інших містах.
По деяких важливих
показниках
ФРН стала лідером
- так, по вторинному
використанню
сировини вона
досягла рекордних
результатів.
Іноземцю
можуть показатися
надмірними
екологічні
"строгості"
повсякденного
життя німців
- так, склотару
вони строго
скидають у
кілька контейнерів:
зелені пляшки
- в один особливий,
світлі в інший
і т.д., і до цього
вже звикли усі.
ФРН ставить
перед собою
задачу не утриматися
на досягнутому
рівні, а поліпшити
справу в найближчі
роки. Так, до
2005 року передбачається
зменшити викиди
з 32%
на 20% відносно
1987 року, і в енергетиці
це уже відбувається.
А це внесок в
оздоровлення
всієї екологічної
обстановки
в Центральній
і Східній Європі.
Адже "експортне"
забруднення
з ФРН доходить
навіть до Білорусії,
України, Росії.
IX.
ФРН у новому
сторіччі
У зв'язку з
економічним
і сприятливим
географічним
розташуванням
у центрі Європи,
Німеччина є
однією із
найдинамічніших
по розвитку
серед Європейських
держав, що дозволяє
відігравати
основну роль
у Європейському
Співтоваристві.
Незважаючи
на те, що останнім
часом спостерігається
витиснення
Німеччини
новими індустріальними
країнами
південно-східної
Азії і Японією,
швидше за все
й у 21 столітті
Німеччина
збереже лідируючі
позиції на
світовому
ринку, як визнаний
постачальник
високоякісної
продукції.
Список використаної
літератури:
1. "ФРН після
об'єднання",
- С.Б. Лаврів
2. "Об'єднана
Німеччина:
політико-,
экономіко-
і соціально-географічні
аспекти", -С.Н.
Раковський
3. "Економічна
географія",
- И.А. Родіонова,
Т.М. Бунакова,
М. 2001
Будь ласка, не зберігайте тестовий текст.
Ваш ip: 3.145.152.242 буде збережений.