Рис. 2. Розподіл 433 наднових по нерелятивістської шкалою часу [млрд років] для H = 72км / с ∙ Мпс (загасання світла враховано). Так як на відміну від даних [1] дані каталогів не настільки прецизійні, то дисперсія розподілу вище. Проте оцінка рівня M0 відрізняється від першої вибірки всього на -0,182 зоряної величини. Коректність статистики використаної вибірки видно з гістограми, показаної на мал.3. З результатів цієї обробки було визначено, що найдавніший наднова 1995bf (Gal-Yam, Sharon, Maoz) має вік близько 25,9 мільярда років. Тобто майже в 2 рази більше, ніж вік «релятивістської Всесвіту» (вона єдина, яка не показана на рис.2 в зв'язку її віддаленістю). Крім того, побудовою гістограми розподілу наднових за часом і нормуваннями їх щільності за обсягом було отримано розподіл відносних частот виникнення наднових в цілому в спостережуваної частини Всесвіту (див. рис.4). Рис. 3. Гістограма розподілу кількості наднових по енергії в досліджуваній вибірці. Рис. 4. Розподіл кількості наднових (червона крива) за часом [млрд років] і розподіл частоти їх виникнення в спостережуваного Всесвіту (блакитна крива). З отриманого розподілу частоти виникнення наднових можна зробити висновок, що 6 ... 7 мільярдів років тому інтенсивність їх виникнення експоненціально пішла на спад. Тому в нашій і близьких галактиках інтенсивність їх виникнення нижча, ніж спостерігається в далекому космосі. З проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. У зв'язку з експоненціальним збільшенням довжини світлової хвилі і наявністю фонового випромінювання ефіру температурою 2,73 K, для різних небесних тіл існує свій горизонт видимості, який вираховується за формулою: R = c ∙ ln (T/T0) / H, де c - швидкість світла у вакуумі, T - температура випромінювання спостережуваного тіла, H - стала Хаббла, 72км/сМпс, T0 - температура ефіру 2,73 K. Так, для зірок з температурою поверхні 6000K цей обрій складе R = 13,6 ∙ ln (6000 / 2,73) = 105 [млрд св. років]. Фонове «реліктове» випромінювання згідно з цією формулою формується «на місці», тобто не далі ± 500 мегапарсек. Це підтвердили недавні дослідження кореляції рентгенівських джерел з фоновим випромінюванням [3]. По всій видимості, воно є наслідком поглинання ефіром квантів світла більш високої температури, тобто явища експоненціального затухання світла (1). Горизонт для високоенергетичних квантів, таких як рентгенівські і гамма-кванти має бути істотно більшим, пропорційним логарифму частоти. Запропонована модель не потребує гіпотези Великого Вибуху і «розширення» Всесвіту. Вона не потребує релятивістському допплерівському ефекті, відсутність якого в Сонячній системі було показано ще в 1961 році при радіолокації Венери. У запропонованій моделі відсутня конфлікт віку Всесвіту з віком кульових скупчень і інших стародавніх утворень у космосі. У запропонованій моделі відсутня явний «фотометричний парадокс», оскільки електромагнітне випромінювання поглинається ефіром - «фізичним вакуумом». Однак невідомий «стік» енергії ефіру, зберігає стабільну температуру 2,73 K. Можливо, що це процес спонтанного народження елементарних частинок в місцях підвищеної температури ефіру [4]. Так як формула (1) і отримане відповідність їй розподілу наднових інваріантно щодо величини постійної Хаббла, відомої в даний час лише приблизно, її справедливість залишиться в силі при перегляді космічної шкали відстаней. Список літератури Measurements of Ω and Λ from 42 high-redshift supernovae. - S. Perlmutter et al., 1998. Каталог наднових ДАІШ, D.Yu.Tsvetkov, NNPavlyuk, OSBartunov, Yu.P.Pskovskii, 2003. A correlation of the cosmic microwave sky with large scale structure. - S. Boughn & R. Crittenden, 2003 ШіпіцінВ.Ф., ЖіводеровА.А., ГорбічЛ.Г. Гіпотеза структури простору, - Єкатеринбург: Изд-во Уральського університету, 1996. |