Карім Хайдаров
Отже, космологія реально набула статусу респектабельної науки. Вона вже має чудові результати, що формують твердий фундамент, який залишиться назавжди. Такий статус має теорія «Великого вибуху».
Я. Б. Зельдович
Немає нічого вічного, на жаль, крім вічності.
Поль Фор
У грудні 1998 року було опубліковано працю «Вимірювання Ω і Λ від 42 наднових з великим червоним зміщенням» (Саул Перлмуттер та ін) [1] за даними прецизійних вимірювань зоряних величин наднових в рамках проекту «Supernova Cosmology Project» з використанням даних «Calan / Tololo Supernova Survey ». Основний космологічний висновок цієї роботи полягає в тому, що за даними вимірювань, використовують релятивістські поправки, відбувається прискорене розширення спостерігається частини Всесвіту, що суперечить будь-якому з трьох варіантів моделі Всесвіту Ейнштейна - Фрідмана. Однак якщо підійти до обробки цих же прецизійних даних з класичною ефірної позиції Ньютона - Гауса, без релятивістських поправок, то виходить зовсім інша несуперечлива картина.
Автором були взяті вихідні зоряні величини наднових з даних [1] та прийнято класичне припущення про наявність у Всесвіті однорідної субстанції - ефіру, що є носієм хвиль електромагнітного поля, схильним до постійного загасанню подібно хвилям в звичайних ізотропних фізичних середовищах: твердих, рідких, газоподібних.
У цьому випадку енергія квантів електромагнітного випромінювання буде функцією від часу:
h ∙ ν = e-Ht, (1)
де h - постійна Планка, ν - частота кванта. H - стала Хаббла (коефіцієнт поглинання ефіру), t - час між випромінюванням і прийомом.
За визначенням червоне зміщення є:
z = λ/λ0 - 1 = ν0 / ν - 1, (2)
де λ - довжина хвилі світла при прийомі, λ0 - довжина випромененої хвилі, ν - частота світла при прийомі, ν0 - частота випроміненого світла.
З (1) і (2) отримуємо залежність t від z
t = c ln (z + 1) / H, (3)
де c - швидкість світла в ефірі («фізичному вакуумі»).
У цих термінах можна обчислити пікову наведену потужність випромінювання наднової
де t - час в мільярдах років, 2,512 - підстава шкалу зоряних величин, M1 - зоряна величина наднової, наведена до відстані 1 млрд світлових років, mxpeak - спостерігається пікова зоряна величина наднової.
Перерахувавши таким чином дані [1] автором отримана висока точність їх відповідності формулою (1). І визначена абсолютна зоряна величина наднових типу Ia:
M0 aver = M1 - 2,5 lg (108 / 3,263) 2 = -18,5.
На рис.1 показано розподіл наднових за шкалою часу (3) за вибіркою з [1].
З метою зниження дисперсії даних для малих z вводилася корекція за швидкість спостерігача стосовно до фонового випромінювання ефіру, прийнятому 390км / с або 0,0013 швидкості світла.
Рис. 1. Розподіл 52 наднових по нерелятивістської шкалою часу млрд. років для H = 72км / с ∙ Мпс (загасання світла враховано). Для більш точної перевірки формули (1) були переглянуті дані по наднових зірок типу Ia з різних каталогів 1973 ... 2003 роки [2] і включені в обробку ті, що відрізнялися від отриманого середнього значення M0 не більше ніж на 0,8 зоряної величини . При цьому якщо для зірки не вказувалося червоне зміщення, то воно відновлювалося з «релятивістської швидкості видалення». У результаті було отримано розподіл, показане на рис.2. |
Рис. 2. Розподіл 433 наднових по нерелятивістської шкалою часу [млрд років] для H = 72км / с ∙ Мпс (загасання світла враховано). Так як на відміну від даних [1] дані каталогів не настільки прецизійні, то дисперсія розподілу вище. Проте оцінка рівня M0 відрізняється від першої вибірки всього на -0,182 зоряної величини. Коректність статистики використаної вибірки видно з гістограми, показаної на мал.3. З результатів цієї обробки було визначено, що найдавніший наднова 1995bf (Gal-Yam, Sharon, Maoz) має вік близько 25,9 мільярда років. Тобто майже в 2 рази більше, ніж вік «релятивістської Всесвіту» (вона єдина, яка не показана на рис.2 в зв'язку її віддаленістю). Крім того, побудовою гістограми розподілу наднових за часом і нормуваннями їх щільності за обсягом було отримано розподіл відносних частот виникнення наднових в цілому в спостережуваної частини Всесвіту (див. рис.4). Рис. 3. Гістограма розподілу кількості наднових по енергії в досліджуваній вибірці. Рис. 4. Розподіл кількості наднових (червона крива) за часом [млрд років] і розподіл частоти їх виникнення в спостережуваного Всесвіту (блакитна крива). З отриманого розподілу частоти виникнення наднових можна зробити висновок, що 6 ... 7 мільярдів років тому інтенсивність їх виникнення експоненціально пішла на спад. Тому в нашій і близьких галактиках інтенсивність їх виникнення нижча, ніж спостерігається в далекому космосі. З проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. У зв'язку з експоненціальним збільшенням довжини світлової хвилі і наявністю фонового випромінювання ефіру температурою 2,73 K, для різних небесних тіл існує свій горизонт видимості, який вираховується за формулою: R = c ∙ ln (T/T0) / H, де c - швидкість світла у вакуумі, T - температура випромінювання спостережуваного тіла, H - стала Хаббла, 72км/сМпс, T0 - температура ефіру 2,73 K. Так, для зірок з температурою поверхні 6000K цей обрій складе R = 13,6 ∙ ln (6000 / 2,73) = 105 [млрд св. років]. Фонове «реліктове» випромінювання згідно з цією формулою формується «на місці», тобто не далі ± 500 мегапарсек. Це підтвердили недавні дослідження кореляції рентгенівських джерел з фоновим випромінюванням [3]. По всій видимості, воно є наслідком поглинання ефіром квантів світла більш високої температури, тобто явища експоненціального затухання світла (1). Горизонт для високоенергетичних квантів, таких як рентгенівські і гамма-кванти має бути істотно більшим, пропорційним логарифму частоти. Запропонована модель не потребує гіпотези Великого Вибуху і «розширення» Всесвіту. Вона не потребує релятивістському допплерівському ефекті, відсутність якого в Сонячній системі було показано ще в 1961 році при радіолокації Венери. У запропонованій моделі відсутня конфлікт віку Всесвіту з віком кульових скупчень і інших стародавніх утворень у космосі. У запропонованій моделі відсутня явний «фотометричний парадокс», оскільки електромагнітне випромінювання поглинається ефіром - «фізичним вакуумом». Однак невідомий «стік» енергії ефіру, зберігає стабільну температуру 2,73 K. Можливо, що це процес спонтанного народження елементарних частинок в місцях підвищеної температури ефіру [4]. Так як формула (1) і отримане відповідність їй розподілу наднових інваріантно щодо величини постійної Хаббла, відомої в даний час лише приблизно, її справедливість залишиться в силі при перегляді космічної шкали відстаней. Список літератури Measurements of Ω and Λ from 42 high-redshift supernovae. - S. Perlmutter et al., 1998. Каталог наднових ДАІШ, D.Yu.Tsvetkov, NNPavlyuk, OSBartunov, Yu.P.Pskovskii, 2003. A correlation of the cosmic microwave sky with large scale structure. - S. Boughn & R. Crittenden, 2003 ШіпіцінВ.Ф., ЖіводеровА.А., ГорбічЛ.Г. Гіпотеза структури простору, - Єкатеринбург: Изд-во Уральського університету, 1996. |