Це було наприкінці XIII століття або на початку XIV. Жив у Фландрії, а може бути, в Німеччині пустотливий жартівник і насмішник. Добрий майстровий, любитель поїсти і повеселитися, він прославився своїми витівками - то надує жадібного господаря, то посміється над товстопузим ченцем. Звали його Тіль Уленшпігель. До наших днів збереглася могила, навіть дві - одна в Німеччині, поблизу міста Любека, інша в містечку Дамм у Фландрії. На обох плитах написано "Вул ен Шпігель" - адже ім'я це говорить, у перекладі воно означає "Сова і дзеркало". Сова в середні віки вважалася символом мудрості, дзеркало - символом комедії, ось, значить, який він був мудрий і спритний веселий насмішник Тіль Уленшпігель.
Жив чи дійсно на світі така людина або не жив, ми навряд чи дізнаємося, але народ вірив у його існування - в Німеччині, у Фландрії та Голландії, в Данії і навіть в Англії розповідали про сміховинних витівки майстрового хлопця на ім'я Уленшпігель. А як він об'їв свого господаря, ненажеру настоятеля монастиря, а вину звалив на святих у церкві! Животики надірвешся! Тілю приписували все нові і нові витівки, так що скоро їх набралося на цілу книжку. І вона вийшла, народна книга про пригоди Тіля Уленшпігеля. З'явилася вперше на саксонському діалекті в 1483 році, імені автора не було, а як вона виглядала, ми не знаємо, тому що до наших днів жодного екземпляру не дійшло. Зате від наступного видання, надрукованого в 1515 році в Страсбурзі, залишився один екземпляр "Цікавої книги про Тіля Уленшпігеля", розповідалася історія народження, хрещення героя, його служби в різних господарів, розповідалося про поневіряння, пригоди і, нарешті, про його смерть. Книга сподобалася - її передруковують в Кельні, Аугсбурзі та інших містах.
Так Тіль завоював популярність. Чув про нього і іспанський король, кривавий деспот Філіп II: під час його правління народна книга про Уленшпігеля була занесена до списку заборонених книг. Читання її каралося посиланням.
Народні, тобто без вказівки автора, книги продовжують виходити до XVIII століття, потім настає перерва. Може бути, пригоди винахідливого ремісника перестали здаватися забавними? Але от у 1867 році в світ виходить нова книга про знайомого нам тіля, називається вона "Легенда про Уленшпігеля і Елої Гудзак, про їх доблесті, забавних і славетних діяннях у Фландрії та інших краях". Написав її Шарль де Костер.
Шарль-Теодор-Анрі де Костер народився 20 серпня 1827 року в Мюнхені, в Німеччині. Батько служив управителем у архієпископа, мати шила білизну. Раннє дитинство Шарль провів в багатому палаці архієпископа, який став його хрещеним. Потім родина перебралася до Бельгії і влаштувалася в Брюсселі. Там у Шарля народилася маленька сестричка, але незабаром сталося горе - помер батько. Шарля віддали вчитися в єзуїтський колеж Сен-Мішель. У колежі було так жахливо, що, вийшовши звідти через пару років, де Костер на все життя став ненависником церкви і церковників.
Потім сімнадцятирічний де Костер надходить молодшим клерком в Брюссельський банк. Ох невесело з ранку до вечора переписувати красивим почерком нудні папери! Але зате лише скінчиться одноманітний робочий день, Шарль прагне до своїх - в компанію "веселунів", так називали себе молоді художники, журналісти, поети композитори, що мріяли про майбутню бельгійської культурі: музиці, поезії, живопису, адже нічого цього в Бельгії не було, не було і літератури.
Справа в тому, що доля Бельгії склалася абсолютно інакше, ніж у сусідній Голландії, яка домоглася незалежності від Іспанії ще в XVI столітті. Бельгія ще триста років переходила від одного короля до іншого, від однієї держави до іншої і змогла звільнитися лише в результаті революції 1830? років. Ось яка молода батьківщина була в Шарля де Костера, вона була на три роки молодший його самого.
А Шарль мріяв про літературу, вирішив складати сам і, як і багато хто, почав з віршів. Він дебютував в рукописному журналі, який "Веселуни" випускали в кількості одного примірника. Поступово Шарль зрозумів, що писати для нього не просто приємне проведення часу, а справа життя, якому потрібно віддавати всі сили. Його покликання стало несумісне зі службою у банку, і Шарль подає прохання про звільнення. Він вирішує вчитися і надходить у щойно відкритий Брюссельський університет на факультет літератури і філософії. З усього університетського курсу найбільше враження справили на Шарля лекції з історії революції XVI століття: походи герцога Альби, гези, глава повсталих Вільгельм Оранський на прізвисько "Мовчазний" і, головне, народ - селяни і ремісники, як один піднялися на боротьбу. Це захоплювало уяву.
Під час навчання Шарль продовжував писати, і ось в 1857 році вийшла його перша книга - "Фламандські легенди". Вона здивувала багатьох - навіщо автору знадобилося переказувати байки неосвічених фламандців (говорили по-французьки валлони дивилися на них з презирством), та ще й на старовинному мові XVI століття! Але головне, що Шарль де Костер знайшов країну, про яку буде написана його головна книга - це рідна Фландрія, він знайшов епоху - XVI століття, справа залишилася тільки за головним героєм.
А далі сталося так, що після університету де Костер став співпрацювати в тижневику, який називався "Уленшпігель". Там і побачив автор вперше свого героя - він був зображений на віньєтці: у середньовічному одязі, хохочущій на все горло. Скоро Шарль де Костер почав писати нову книгу.
Шарль де Костер не просто розповів по-французьки про пригоди веселого майстра. У новій книзі все було не так. По-перше, Тіль перекочував з XIV століття в XVI - в епоху запеклої битви Нідерландів за незалежність. І від цього все змінилося. Ось подивимося з самого початку - у вугляра Клааса народжується син. Але волею автора в той же самий день на іншому кінці Європи з'являється на світ інший немовля, спадкоємець іспанського престолу Пилип. Хлопчики ростуть - син вугляра, нестерпний бешкетник, сміється над усіма і кожним, але ніколи навіть злобна усмішка не з'являється на вустах Філіпа, єдина радість для якого - приносити страждання іншим. Тіль нічого не знає про це, він живе - не тужить: у нього мудрий батько, добра лагідна мати, прекрасна наречена Нелі і вірний приятель товстун Елої. Але тінь насувається, ось вона вже нависла над ним. Цього не було у веселій народній книзі про Уленшпігеля: багаття, на якому горить його батько Клаас, мати і син, акуратно збирають попіл його серця, смерть матері. З цього моменту Уленшпігель перетворюється - відтепер попіл Клааса стукає в його серці.
Щоб боротися з несправедливістю, щоб помститися за смерть близьких, Тіль йде до гезам, стає революціонером. Ні, він не втратив свого веселої вдачі, як і раніше, він майстер на будь-які витівки, але тепер все це в ім'я боротьби. Ось Уленшпігель виманює кругленьку суму у дурних прочан, розігруючи уявне зцілення від Горбатов - вигадка цілком у дусі колишнього Тіля. Але гроші він бере не себе, а віддає ватажку повсталих Вільгельму мовчазним. Ні на хвилину не забуває Уленшпігель про справу свого життя. Пепел.Клааса стукає в його серці. Слідом за одним піднімається на боротьбу і Елої Гудзак, Нелі стає свірельщіцей на кораблі гезов, навіть набожна дружина Елої приєднується до повсталих.
Кого ми тільки не зустрічаємо на сторінках книги - тут відважні гези і зрадник-рибник, королі і вуглярі, городяни, купці, господарі пивних льохів, ченці, судді, наймані солдати, і всі вони живі люди рябої героїчної епохи Нідерландської революції. Є й реальні історичні особи, наприклад, король Карл П'ятий чи герцог Альба. І важливо, що всі історичні події, характеристики всіх реально жили людей у де Костера абсолютно точні. Адже після відходу з журналу він поступив на роботу в Брюссельський архів і там мав можливість познайомитися з справжніми документами тієї епохи.
Ми перегортаємо сторінки, минає рік за роком, від кулі зрадника гине Вільгельм Оранський, вмирає від хвороб Філіп II, але Тіль і Нелі не старіють, вони залишаються вічно молодими. Так син вугляра і його наречена перетворюються в Дух Фландрії - вони не можуть померти. Ми залишаємо героїв на сторожовій вежі у вільній Зеландії, звідки вони дивляться на рідну Бельгію, що залишилася під іноземним ярмом. Але вони вірять у її майбутнє.
Список літератури
Перехвальской Є. "Шарль де Костер. Попіл Клааса стукав у його серце"