Розповідь І. С. Тургенєва «Муму» знайомить нас з часом кріпацтва, розкриває всю жорстокість і несправедливість стосунки панів до кріпаків.
Герасим - головний герой оповідання, єдиний з усіх героїв, хто викликає в нашому серці не лише співчуття і співпереживання, а й щиру повагу. З перших сторінок розповіді ми дізнаємося, що Герасим «славний був мужик», працьовитий, сильний, могутній. Богатирській була не тільки зовнішність Герасима, але і його душа, і саме це відрізняло його від оточуючих. Глухонімий від народження, ця людина була здатна на щиру любов і дружбу, був відповідальним і серйозним, чуйним і добрим. Навіть у важких умовах свого підневільного життя він зумів зберегти гордість і власну гідність, служачи примхливої і безглуздої пані, але не прислужуючи їй.
Самотнє серце Герасима було здатне на трепетні й ніжні почуття. Зворушливо залицяння цього працьовитого гіганта за боязкою прачкою Тетяною, його нехитрі подарунки їй. Стойко виносить він і розуміння неможливості одружитися на коханій дівчині, тому що примхлива пані видає її заміж за гіркого п'яницю. Так необхідні Герасиму любов, вірність, відданість він знаходить лише у врятованої ним від вірної смерті собаці - Муму. Як радий Герасим, що поряд з ним живе щирий і відданий друг! Всю свою ніжність і ласку віддає він собачці, яка сплачує йому за добре ставлення радістю і любов'ю. Але ще один удар осягає нещасного двірника: бариня велить позбутися від собаки. Вірний своєму обов'язку, Герасим сам береться виконати наполегливе веління барині, але після смерті Муму його вже ніщо не може утримати в панському будинку. Ні в кого не питаючись, повертається Герасим в рідні місця, до полів, сінокосу, невигадливій селянського життя.
Я впевнений, що люди, подібні Герасиму, здатні зробити життя навколо себе кращим і щасливішим, тому що володіють такими чудовими якостями, як сильна воля, працьовитість і величезна любов до життя.