СУТНІСТЬ І ЗМІСТ РІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО
СУДУ
Рішення господарського суду по конкретній справі-це перш за все акт, яким владно підтверджується наявність або відсутність спірного правовідношення, його конкретний зміст, і таким чином спірні правовідносини перетворюється на безспірне, яка підлягає примусовому виконанню. Саме з моменту винесення рішення господарського суду та набрання ним законної сили можливість примусового здійснення суб'єктивного права, підтвердженого судом, перетворюється в дійсність.
Матеріально-правові наслідки рішення господарського суду наступають внаслідок того, що рішення санкціонує конкретне відношення, абстрактне вираження якого надана в нормі права. Якщо позов задовольняється, то право, оспорюване відповідачем, підлягає примусовому здійсненню. Якщо ж у позові відмовлено, то відповідач звільняється від обов'язку, виконання якої вимагав позивач. Тим самим рішення господарського суду перешкоджає нову спробу позивача домогтися примусового виконання обов'язку.
Правове значення рішення суду полягає також у тому, що внаслідок рішення раніше спірні правовідносини знаходить строгу визначеність, стійкість, матеріально-правову загальобов'язковість. Виносячи рішення, господарський суд повинен привести сторони, між якими виник спір, до досягнення угоди, забезпечує їх законні інтереси та інтереси держави. Рішення має бути прийнято з урахуванням досягнутої угоди, якщо воно мало місце, та відповідно до закону, фактичними обставинами у справі, матеріалами справи, а також не порушувати охоронювані законом права та інтереси третіх осіб. Господарський суд не може санкціонувати угоди сторін, якщо воно суперечить закону, інтересам держави і суспільства та охоронюваним законом інтересам самих сторін.
Разом з тим процесуальний порядок винесення рішення господарського суду обумовлений особливостями конкретної справи, ступенем його складності, характером спірного матеріального правовідносини, вказівками закону про склад суду, відношенням сторін до процесу і багато в чому залежить від їхнього бажання і прагнення допомогти суду у досягненні угоди. Рішення господарського суду приймається у тому ж засіданні, в якому розглядалася справа.
Закон пред'являє особливі вимоги до змісту рішення господарського суду (ст. 153 ГПК).
Рішення господарського суду має складатися з чотирьох частин - вступної, описової, мотивувальної і резолютивної.
Оскільки рішення ухвалюється ім'ям Республіки Білорусь, то з цього і починається текст вступної частини рішення господарського суду. У вступній частині рішення міститься також найменування господарського суду, який прийняв рішення, склад суду, номер справи, дата і місце судового розгляду справи, найменування всіх осіб, які беруть участь у справі, предмет спору, прізвища присутніх в засіданні суду осіб з чітким зазначенням їх повноважень.
В описовій частині судового рішення має бути короткий виклад вимог позовної заяви, відзиву на позовну заяву, якщо воно надійшло від відповідача, інших пояснень, заяв і клопотань. З описової частини має бути ясно, хто і що просить або вимагає. Крім цього, повинна міститися інформація про дії, вчинені суддею господарського суду (наприклад, огляд речових доказів, ознайомлення з матеріалами справи безпосередньо на місці їх знаходження тощо).
У мотивувальній частині судового рішення повинні бути зазначені обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на яких грунтуються висновки господарського суду про ці обставини. У цій же частині рішення наводяться докази, якими господарський суд відхиляє ті чи інші докази й не застосовує законодавство, на яке посилалися особи, що беруть участь у справі в процесі розгляду справи, а також закони та інші нормативні акти, якими керувався суд при прийнятті рішення. У рішенні також вказується про зміну позивачем предмета, розміру і підстави позову, про визнання або невизнання позову відповідачем.
Іншими словами, рішення господарського суду має бути докладно вмотивовано як з фактичної, так і з правової сторони, тобто в його редакції слід чітко розрізняти як правове, так і фактична підстава рішення.
Декретом Президента Республіки Білорусь від 12 березня 2003 р . № 9 «Про вдосконалення господарського судочинства» встановлено категорії справ, по яких мотивувальна частина судового рішення складається обов'язково (справи про банкрутство, про визнання недійсним ненормативного акта, за участю іноземних осіб та ін.) За іншими справах мотивувальна частина рішення може не складатися.
Резолютивна частина рішення повинна містити висновки про задоволення чи відмову в задоволенні кожного заявленого позовної вимоги (ч. 7 ст. 153 ГПК).
Зміст резолютивної частини рішення диктується конкретними обставинами справи. Крім загальних поло
женні, що містяться в резолютивній частині кожного рішення, закон уточнює і конкретизує її зміст стосовно до окремих категорій конкретних спорів.
Висновок господарського суду не повинен залежати від настання або ненастання будь-яких умов, тобто не допускається винесення умовних і альтернативних рішень.
При участі в справі кількох позивачів або відповідачів у вирішенні записується, як вирішено спір щодо кожного з них. При повному або частковому задоволенні первісного і зустрічного позовів в резолютивній частині рішення зазначається сума, що підлягає стягненню у результаті заліку. При задоволенні позову про стягнення грошових коштів у резолютивній частині рішення господарський суд встановлює загальний розмір які підлягають стягненню сум з роздільним визначенням основної заборгованості, збитків і неустойки (штрафу, пені).
При присудженні майна господарський суд вказує найменування що підлягає передачі майна, його вартість і місце знаходження (ст. 154 ГПК).
Особливості, характерні для резолютивної частини рішення господарського суду по інших категоріях справ, викладені у ст. 155-159 ГПК.
Законної сили рішенням різні вчені-юристи розуміють по-різному: як «правова дія рішення» 1, незмінність 2, безпосередній прояв дії норми права, стабільність 3 та забезпечена законом обов'язковість дії 4. Будучи актом застосування права, рішення суду має властивості, подібні з властивостями нормативних приписів. Законної сили рішення суду характеризують вказані ознаки в сукупності.
Набрання законної сили рішенням господарського суду означає, що воно набуває правова дія. Права і обов'язки, підтверджені цим рішенням, встановлюються остаточно.
Рішення господарського суду обов'язково для виконання всіма організаціями, посадовими особами та громадянами.
Інститут законної сили рішення господарського суду сприяє стабільності в роботі господарського суду, оскільки створює неможливість перегляду одного і того ж справи по багато разів.
Вступивши в законну силу, рішення господарського суду набуває властивості винятковості. Це означає, що виключається можливість пред'явлення вторинного тотожного позову і розгляд справи, вже дозволеного господарським судом, повторно, оскільки спір вже був дозволений одного разу судом з того ж предмета, підставою та між тими ж сторонами.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на касаційне оскарження та опротестування (десять днів), якщо воно не було чи опротестоване. У разі складення касаційної скарги чи касаційного протесту рішення суду, якщо воно не скасовано з направленням справи на новий розгляд, набирає законної сили з моменту винесення постанови касаційною інстанцією.
Рішення Вищого Господарського Суду вступає в законну силу з моменту оголошення в судовому засіданні (ст. 161 ГПК).
Рішення господарського суду має відповідати закону і фактичним обставинам справи, а також відповідати іншим вимогам. Головними серед них являють
ся вимоги законності та обгрунтованості. Помилки господарського суду, які обумовлені неправильним застосуванням закону або викликані невідповідністю рішення суду фактичним обставинам у справі, можуть бути виправлені шляхом перегляду рішення в касаційному або наглядному порядку. Рішення господарського суду має відповідати також вимогам категоричності, визначеності, повноти і безумовності. Не допускається винесення альтернативних і умовних рішень.
Поряд з цим у рішенні господарського суду можливі недоліки, які можуть бути виправлені самим судом, який виніс це рішення. Правильне рішення має бути ясним, не містити помилок або описок та арифметичних помилок. Рішення суду, яке не відповідає цим вимогам, підлягає виправленню.
Додаткове рішення є способом виправлення такого недоліку судового рішення, як його неповнота. Вимога повноти - одне з істотних вимог, що пред'являються до вирішення господарського суду. ГПК досить чітко визначає, в яких випадках може бути винесено додаткове рішення (ст. 165). Господарський суд, який прийняв рішення, може прийняти додаткове рішення, якщо:
будь-яка вимога було заявлено і розглянута в судовому засіданні, але по ньому не було прийнято рішення;
дозволивши питання про право, суд не вказав розміру присудженої суми, майна, що підлягає передачі, або дії, які зобов'язаний був зробити відповідач.
Що стосується першого з названих умов, то мова може йти як про один з декількох заявлених вимог позивача, так і про зустрічний вимозі відповідача або вимозі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Важливо врахувати, щоб кожну вимогу було предметом розгляду в засіданні суду, щоб питання про нього обговорювалося і наводилися докази в обгрунтування цієї вимоги.
Додаткове рішення може бути винесено і в тому разі, коли не розв'язано питання про судові витрати.
У разі порушення питання з інших підстав, ніж ті, які зазначені у ст. 165 ГПК, господарський суд виносить ухвалу про відмову у задоволенні такого прохання.
Питання про прийняття додаткового рішення може бути поставлений тільки до вступу рішення в законну силу.
Винесення додаткового рішення підкоряється загальним правилам судочинства. Заява про винесення додаткового рішення дозволяється в засіданні суду. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання рекомендованим листом з повідомленням про вручення його адресатові. Неявка осіб, які беруть участь у справі, не може бути підставою до того, щоб справа не розглядалася у засіданні суду.
У разі відмови у винесенні додаткового рішення ухвалою суду може бути допущено оскарження цього визначення.
Роз'яснення рішення господарського суду є одним із способів усунення його недоліків. Згідно зі ст. 166 ГПК, у разі неясності рішення господарський суд, вирішуючи спір, має право за заявою особи, що бере участь у справі, роз'яснити рішення, не змінюючи його змісту, а також по 'заявою особи, що бере участь у справі, або за своєю ініціативою виправити допущені описки, помилки і арифметичні помилки, не зачіпаючи цього рішення.
Рішення господарського суду роз'яснюється в тому випадку, коли текст його незрозумілий сторонам, зміст суперечливо чи нечітко. Як правило, неясність буває викликана змістом резолютивної частини.
Право роз'яснення рішення належить суду, який його виніс, хоча б навіть в іншому складі. Порушення питання про роз'яснення рішення може мати місце тільки до моменту виконання рішення суду. Якщо ж рішення виконано в частині, то роз'яснення повинно стосуватися частини, ще не підданої виконання, але за умови, що строк пред'явлення рішення до виконання ще не закінчився. Можливо продовження терміну для роз'яснення рішень
ня, якщо відновлений термін для пред'явлення рішення до виконання.
Виправлення допущених судом друкарських помилок, описок або арифметичних помилок є також одним із способів виправлення недоліків судового рішення. Як правило, друкарські помилки (описки) пов'язані із спотворенням, допущеним при написанні (надрукування) окремих слів і виразів, прізвищ кого-небудь з учасників процесу, складу суду, можуть мати місце і спотворення найменування юридичної особи, яке повинно здійснюватися в тексті рішення у суворій відповідно до того, як воно зазначено в його зареєстрованому статуті.
Виправлення допущених помилок або лічильних помилок відноситься до тих випадків, коли вони виявляються вже після винесення рішення. Питання про роз'яснення рішення виникає за заявою осіб, які беруть участь у справі, або за заявою судового виконавця. У виправленні допущених арифметичних помилок можлива й ініціатива суду. Виправляючи ці помилки, суд не може змінити спочатку винесене рішення.
Про роз'яснення рішення і про виправлення описок, описок або арифметичних помилок суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена.
Ухвали господарського суду - це постанови, які не дозволяють спору по суті, на відміну від рішення. Визначення вирішують окремі питання, що виникають у процесі розгляду справи, його появи, руху і припинення.
Ухвали господарського суду розрізняються за своїм характером і наслідками. Від визначень, що виносяться в процесі розгляду справи, слід відрізняти визначення, якими завершується розгляд спору без винесення рішення по суті. Це визначення про припинення провадження у справі та про залишення позову без розгляду (гл. 10 і 11 ГПК). З винесенням цих визначень процес припиняється без розгляду справи по суті. Це і є форма закінчення процесу без винесення рішення. Відмінність названих визначень від всіх інших полягає в тому, що, будучи пресекательнимі, вони перешкоджають подальшому руху справи, будучи єдиними визначеннями, що виносяться у справі, мають значення судового рішення.
Закон вказує, що господарський суд виносить ухвалу у вигляді окремого акта у випадках, передбачених ГПК (ст. 168).
Ухвали господарського суду щодо їх змісту можуть підрозділятися на такі види:
1) підготовчі визначення, які виносяться до розгляду справи по суті і дозволу його в судовому засіданні (про прийняття справи до провадження або порушення справи, відмову в прийнятті позовної заяви, залученні в процес третьої особи, іншого відповідача, про підготовку до судового розгляду та ін .);
2) ухвали, що виносяться у стадії вирішення справи по суті, які сприяють винесенню законного і обгрунтованого рішення (про відводи, про припинення, про відкладення і зупинення провадження у справі та ін);
3) визначення, що виносяться після розгляду справи по суті і спрямовані на створення умов для своєчасного і належного виконання рішення суду (про роз'яснення рішення, про виправлення помилок і описок у рішенні, про видачу дубліката виконавчого листа і ін);
4) окремі ухвали, в яких зазначаються виявлені при розгляді справи факти порушення законності, вносяться відповідні пропозиції.
Зазначені визначення можна також розділити на дві великі групи: визначення, які виносяться судом у вигляді окремого акта (про відкладення розгляду справи, зупинення та припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо); визначення, які приймаються усно і заносяться до протоколу судового засідання (про приєднання до справи додаткових доказів, про дозвіл деяких інших
клопотань і заяв, про розгляд справи за відсутності учасників процесу, які не з'явилися в судове засідання, та ін.)
Представляє інтерес ще одна класифікація визначень господарського суду, запропонована в коментарі до ГПК 1:
1) визначення, що перешкоджають виникненню процесу або закінчують його без дозволу або врегулювання спору між сторонами [ухвала про відмову у прийнятті позовної заяви; ухвалу про повернення позовної заяви; визначення про припинення позовної заяви (за винятком відмови від позову і мирової угоди); визначення про залишення позову без розгляду];
2) визначення, що закінчують процес врегулюванням спору (визначення про припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або затвердженням мирової угоди);
3) визначення з питань забезпечення господарського процесу до вирішення спору по суті:
определения по вопросам движения дела (о передаче дела в другой хозяйственный суд; о приостановлении и возобновлении производства по делу; о восстановлении и продлении процессуальных сроков; о возбуждении производства по делу и подготовке его к судебному разбирательству; о соединении и разъединении исковых требований и др.);
определения о замене участников процесса и привлечении в процесс новых лиц (об отводе и самоотводе; о замене ненадлежащей стороны; об отказе в привлечении в дело в качестве третьего лица; о привлечении в дело государственных или иных органов для дачи заключения);
определения по собиранию доказательств и распоряжению ими (о распоряжении вещественными доказательствами; о возврате звуко- и видеозаписей; о непринятии признания стороной фактов; об обеспечении доказательств; о судебном поручении); определения об обеспечении иска, наложении штрафа, о судебных расходах и др.;
4) определения по поводу принятого хозяйственным судом решения (об отказе в принятии дополнительного решения; о разъяснении решения, исправлении описок, опечаток и арифметических ошибок; об отсрочке и рассрочке исполнения решения, изменении способа и порядка исполнения решения);
5) определения по вопросам исполнения судебного акта (о выдаче или об отказе в выдаче приказа и его дубликата; о повороте исполнения; об отводе судебного исполнителя и др.);
6) определения по вопросу возобновления дела по вновь открывшимся обстоятельствам;
7)определения о судебном приказе в приказном производстве;
8)частные определения.
В целях повышения эффективности профилактической деятельности по устранению нарушений законодательства более полно изложена в ХПК норма о частном определении (ст. 169). Хозяйственному суду предоставлено право подвергнуть штрафу организацию, должностное лицо или гражданина за неисполнение частного определения, оставление его без ответа, а равно за несвоевременный ответ на частное определение.
Протокол судебного заседания - это процессуальный акт, удостоверяющий совершение (не совершение) хозяйственным судом и другими участниками судопроизводства процессуальных действий по реализации предусмотренных законом процессуальных прав и обязанностей.
Содержание протокола, порядок его составления и форма регламентируются ХПК (ст. 149).
В ХПК закреплены особенности протокола судебного заседания. Норма о протоколе по своей форме является диспозитивной, т.е. протокол может составляться в судебном заседании (ч. 1 ст. 149). По своему содержанию ука
занная норма является императивной, поскольку случаи, когда ведение протокола обязательно, сформулированы таким образом, что практически по всем делам протокол должен составляться. Например, ведение протокола является обязательным в случае заявления в судебном заседании устных отводов судье (суду) либо лицам, участвующим в деле, а также заявления в судебном заседании сторонами об отказе от иска, признании иска, изменении основания и предмета иска. Однако до начала судебного заседания судья может не знать, будут ли заявлены соответствующие ходатайства, поэтому следует быть готовым по каждому делу вести протокол.
Более того, протокол должен содержать все существенные моменты разбирательства дела или совершения отдельного процессуального действия - протокол необходимо составлять в каждом судебном заседании.
ХПК отличается от других процессуальных кодексов и по требованиям, предъявляемым к содержанию протокола судебного заседания. В частности, согласно ХПК протокол должен содержать также:
объяснения лиц, участвующих в деле, результаты осмотра доказательств;
распоряжения хозяйственного суда в ходе судебного разбирательства;
содержание судебных прений;
сведения об оглашении судебных актов и разъяснении порядка и срока их обжалования.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року. Мінськ «Білорусь». (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 05.01.1999, № 1, реєстр. № 1 / 0 від 04.01.1999) (зі змінами, прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада 1996 р . і 17 жовтня 2004р.).
2. Господарський процесуальний кодекс Республіки Білорусь від 15 грудня 1998 р . N 219-З Прийнято Палатою представників 11 листопада 1998 року. Схвалений Радою Республіки 26 листопада 1998 року.
3. Борік С.В. Судоустрій: Підручник. - Мн.: Амалфея, 2000.
4. Завадська Л.М. Реалізація судових рішень. М: Наука, 1982.
5. Мартинович І.І., Пастухов М.М. Судово-правова реформа в Республіці Білорусь. Мінськ, 1995.
6. Каменков В.С., Жандаров В.В. Господарський процес у Республіці Білорусь. - Мн.: Амалфея, 2007 - 221с.
7. Практикум з господарського процесу: Навчальний методичний посібник / В.С. Каменков, С.В. Луньов, В.В. Жандаров, А.А. Гаріовскій: За заг. ред. В.С. Каменкова. - Мн.: Амалфея, 2000. - 208 с.
СУДУ
Рішення господарського суду по конкретній справі-це перш за все акт, яким владно підтверджується наявність або відсутність спірного правовідношення, його конкретний зміст, і таким чином спірні правовідносини перетворюється на безспірне, яка підлягає примусовому виконанню. Саме з моменту винесення рішення господарського суду та набрання ним законної сили можливість примусового здійснення суб'єктивного права, підтвердженого судом, перетворюється в дійсність.
Матеріально-правові наслідки рішення господарського суду наступають внаслідок того, що рішення санкціонує конкретне відношення, абстрактне вираження якого надана в нормі права. Якщо позов задовольняється, то право, оспорюване відповідачем, підлягає примусовому здійсненню. Якщо ж у позові відмовлено, то відповідач звільняється від обов'язку, виконання якої вимагав позивач. Тим самим рішення господарського суду перешкоджає нову спробу позивача домогтися примусового виконання обов'язку.
Разом з тим процесуальний порядок винесення рішення господарського суду обумовлений особливостями конкретної справи, ступенем його складності, характером спірного матеріального правовідносини, вказівками закону про склад суду, відношенням сторін до процесу і багато в чому залежить від їхнього бажання і прагнення допомогти суду у досягненні угоди. Рішення господарського суду приймається у тому ж засіданні, в якому розглядалася справа.
Закон пред'являє особливі вимоги до змісту рішення господарського суду (ст. 153 ГПК).
Рішення господарського суду має складатися з чотирьох частин - вступної, описової, мотивувальної і резолютивної.
Оскільки рішення ухвалюється ім'ям Республіки Білорусь, то з цього і починається текст вступної частини рішення господарського суду. У вступній частині рішення міститься також найменування господарського суду, який прийняв рішення, склад суду, номер справи, дата і місце судового розгляду справи, найменування всіх осіб, які беруть участь у справі, предмет спору, прізвища присутніх в засіданні суду осіб з чітким зазначенням їх повноважень.
В описовій частині судового рішення має бути короткий виклад вимог позовної заяви, відзиву на позовну заяву, якщо воно надійшло від відповідача, інших пояснень, заяв і клопотань. З описової частини має бути ясно, хто і що просить або вимагає. Крім цього, повинна міститися інформація про дії, вчинені суддею господарського суду (наприклад, огляд речових доказів, ознайомлення з матеріалами справи безпосередньо на місці їх знаходження тощо).
У мотивувальній частині судового рішення повинні бути зазначені обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на яких грунтуються висновки господарського суду про ці обставини. У цій же частині рішення наводяться докази, якими господарський суд відхиляє ті чи інші докази й не застосовує законодавство, на яке посилалися особи, що беруть участь у справі в процесі розгляду справи, а також закони та інші нормативні акти, якими керувався суд при прийнятті рішення. У рішенні також вказується про зміну позивачем предмета, розміру і підстави позову, про визнання або невизнання позову відповідачем.
Іншими словами, рішення господарського суду має бути докладно вмотивовано як з фактичної, так і з правової сторони, тобто в його редакції слід чітко розрізняти як правове, так і фактична підстава рішення.
Декретом Президента Республіки Білорусь від 12 березня
Резолютивна частина рішення повинна містити висновки про задоволення чи відмову в задоволенні кожного заявленого позовної вимоги (ч. 7 ст. 153 ГПК).
Зміст резолютивної частини рішення диктується конкретними обставинами справи. Крім загальних поло
Висновок господарського суду не повинен залежати від настання або ненастання будь-яких умов, тобто не допускається винесення умовних і альтернативних рішень.
При участі в справі кількох позивачів або відповідачів у вирішенні записується, як вирішено спір щодо кожного з них. При повному або частковому задоволенні первісного і зустрічного позовів в резолютивній частині рішення зазначається сума, що підлягає стягненню у результаті заліку. При задоволенні позову про стягнення грошових коштів у резолютивній частині рішення господарський суд встановлює загальний розмір які підлягають стягненню сум з роздільним визначенням основної заборгованості, збитків і неустойки (штрафу, пені).
При присудженні майна господарський суд вказує найменування що підлягає передачі майна, його вартість і місце знаходження (ст. 154 ГПК).
Особливості, характерні для резолютивної частини рішення господарського суду по інших категоріях справ, викладені у ст. 155-159 ГПК.
Законної сили рішенням різні вчені-юристи розуміють по-різному: як «правова дія рішення» 1, незмінність 2, безпосередній прояв дії норми права, стабільність 3 та забезпечена законом обов'язковість дії 4. Будучи актом застосування права, рішення суду має властивості, подібні з властивостями нормативних приписів. Законної сили рішення суду характеризують вказані ознаки в сукупності.
Набрання законної сили рішенням господарського суду означає, що воно набуває правова дія. Права і обов'язки, підтверджені цим рішенням, встановлюються остаточно.
Рішення господарського суду обов'язково для виконання всіма організаціями, посадовими особами та громадянами.
Інститут законної сили рішення господарського суду сприяє стабільності в роботі господарського суду, оскільки створює неможливість перегляду одного і того ж справи по багато разів.
Вступивши в законну силу, рішення господарського суду набуває властивості винятковості. Це означає, що виключається можливість пред'явлення вторинного тотожного позову і розгляд справи, вже дозволеного господарським судом, повторно, оскільки спір вже був дозволений одного разу судом з того ж предмета, підставою та між тими ж сторонами.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на касаційне оскарження та опротестування (десять днів), якщо воно не було чи опротестоване. У разі складення касаційної скарги чи касаційного протесту рішення суду, якщо воно не скасовано з направленням справи на новий розгляд, набирає законної сили з моменту винесення постанови касаційною інстанцією.
Рішення Вищого Господарського Суду вступає в законну силу з моменту оголошення в судовому засіданні (ст. 161 ГПК).
Рішення господарського суду має відповідати закону і фактичним обставинам справи, а також відповідати іншим вимогам. Головними серед них являють
Поряд з цим у рішенні господарського суду можливі недоліки, які можуть бути виправлені самим судом, який виніс це рішення. Правильне рішення має бути ясним, не містити помилок або описок та арифметичних помилок. Рішення суду, яке не відповідає цим вимогам, підлягає виправленню.
Додаткове рішення є способом виправлення такого недоліку судового рішення, як його неповнота. Вимога повноти - одне з істотних вимог, що пред'являються до вирішення господарського суду. ГПК досить чітко визначає, в яких випадках може бути винесено додаткове рішення (ст. 165). Господарський суд, який прийняв рішення, може прийняти додаткове рішення, якщо:
будь-яка вимога було заявлено і розглянута в судовому засіданні, але по ньому не було прийнято рішення;
дозволивши питання про право, суд не вказав розміру присудженої суми, майна, що підлягає передачі, або дії, які зобов'язаний був зробити відповідач.
Що стосується першого з названих умов, то мова може йти як про один з декількох заявлених вимог позивача, так і про зустрічний вимозі відповідача або вимозі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Важливо врахувати, щоб кожну вимогу було предметом розгляду в засіданні суду, щоб питання про нього обговорювалося і наводилися докази в обгрунтування цієї вимоги.
Додаткове рішення може бути винесено і в тому разі, коли не розв'язано питання про судові витрати.
У разі порушення питання з інших підстав, ніж ті, які зазначені у ст. 165 ГПК, господарський суд виносить ухвалу про відмову у задоволенні такого прохання.
Питання про прийняття додаткового рішення може бути поставлений тільки до вступу рішення в законну силу.
Винесення додаткового рішення підкоряється загальним правилам судочинства. Заява про винесення додаткового рішення дозволяється в засіданні суду. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання рекомендованим листом з повідомленням про вручення його адресатові. Неявка осіб, які беруть участь у справі, не може бути підставою до того, щоб справа не розглядалася у засіданні суду.
У разі відмови у винесенні додаткового рішення ухвалою суду може бути допущено оскарження цього визначення.
Роз'яснення рішення господарського суду є одним із способів усунення його недоліків. Згідно зі ст. 166 ГПК, у разі неясності рішення господарський суд, вирішуючи спір, має право за заявою особи, що бере участь у справі, роз'яснити рішення, не змінюючи його змісту, а також по 'заявою особи, що бере участь у справі, або за своєю ініціативою виправити допущені описки, помилки і арифметичні помилки, не зачіпаючи цього рішення.
Рішення господарського суду роз'яснюється в тому випадку, коли текст його незрозумілий сторонам, зміст суперечливо чи нечітко. Як правило, неясність буває викликана змістом резолютивної частини.
Право роз'яснення рішення належить суду, який його виніс, хоча б навіть в іншому складі. Порушення питання про роз'яснення рішення може мати місце тільки до моменту виконання рішення суду. Якщо ж рішення виконано в частині, то роз'яснення повинно стосуватися частини, ще не підданої виконання, але за умови, що строк пред'явлення рішення до виконання ще не закінчився. Можливо продовження терміну для роз'яснення рішень
Виправлення допущених судом друкарських помилок, описок або арифметичних помилок є також одним із способів виправлення недоліків судового рішення. Як правило, друкарські помилки (описки) пов'язані із спотворенням, допущеним при написанні (надрукування) окремих слів і виразів, прізвищ кого-небудь з учасників процесу, складу суду, можуть мати місце і спотворення найменування юридичної особи, яке повинно здійснюватися в тексті рішення у суворій відповідно до того, як воно зазначено в його зареєстрованому статуті.
Виправлення допущених помилок або лічильних помилок відноситься до тих випадків, коли вони виявляються вже після винесення рішення. Питання про роз'яснення рішення виникає за заявою осіб, які беруть участь у справі, або за заявою судового виконавця. У виправленні допущених арифметичних помилок можлива й ініціатива суду. Виправляючи ці помилки, суд не може змінити спочатку винесене рішення.
Про роз'яснення рішення і про виправлення описок, описок або арифметичних помилок суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена.
Ухвали господарського суду - це постанови, які не дозволяють спору по суті, на відміну від рішення. Визначення вирішують окремі питання, що виникають у процесі розгляду справи, його появи, руху і припинення.
Ухвали господарського суду розрізняються за своїм характером і наслідками. Від визначень, що виносяться в процесі розгляду справи, слід відрізняти визначення, якими завершується розгляд спору без винесення рішення по суті. Це визначення про припинення провадження у справі та про залишення позову без розгляду (гл. 10 і 11 ГПК). З винесенням цих визначень процес припиняється без розгляду справи по суті. Це і є форма закінчення процесу без винесення рішення. Відмінність названих визначень від всіх інших полягає в тому, що, будучи пресекательнимі, вони перешкоджають подальшому руху справи, будучи єдиними визначеннями, що виносяться у справі, мають значення судового рішення.
Закон вказує, що господарський суд виносить ухвалу у вигляді окремого акта у випадках, передбачених ГПК (ст. 168).
Ухвали господарського суду щодо їх змісту можуть підрозділятися на такі види:
1) підготовчі визначення, які виносяться до розгляду справи по суті і дозволу його в судовому засіданні (про прийняття справи до провадження або порушення справи, відмову в прийнятті позовної заяви, залученні в процес третьої особи, іншого відповідача, про підготовку до судового розгляду та ін .);
2) ухвали, що виносяться у стадії вирішення справи по суті, які сприяють винесенню законного і обгрунтованого рішення (про відводи, про припинення, про відкладення і зупинення провадження у справі та ін);
3) визначення, що виносяться після розгляду справи по суті і спрямовані на створення умов для своєчасного і належного виконання рішення суду (про роз'яснення рішення, про виправлення помилок і описок у рішенні, про видачу дубліката виконавчого листа і ін);
4) окремі ухвали, в яких зазначаються виявлені при розгляді справи факти порушення законності, вносяться відповідні пропозиції.
Зазначені визначення можна також розділити на дві великі групи: визначення, які виносяться судом у вигляді окремого акта (про відкладення розгляду справи, зупинення та припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо); визначення, які приймаються усно і заносяться до протоколу судового засідання (про приєднання до справи додаткових доказів, про дозвіл деяких інших
Представляє інтерес ще одна класифікація визначень господарського суду, запропонована в коментарі до ГПК 1:
1) визначення, що перешкоджають виникненню процесу або закінчують його без дозволу або врегулювання спору між сторонами [ухвала про відмову у прийнятті позовної заяви; ухвалу про повернення позовної заяви; визначення про припинення позовної заяви (за винятком відмови від позову і мирової угоди); визначення про залишення позову без розгляду];
2) визначення, що закінчують процес врегулюванням спору (визначення про припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або затвердженням мирової угоди);
3) визначення з питань забезпечення господарського процесу до вирішення спору по суті:
определения по вопросам движения дела (о передаче дела в другой хозяйственный суд; о приостановлении и возобновлении производства по делу; о восстановлении и продлении процессуальных сроков; о возбуждении производства по делу и подготовке его к судебному разбирательству; о соединении и разъединении исковых требований и др.);
определения о замене участников процесса и привлечении в процесс новых лиц (об отводе и самоотводе; о замене ненадлежащей стороны; об отказе в привлечении в дело в качестве третьего лица; о привлечении в дело государственных или иных органов для дачи заключения);
определения по собиранию доказательств и распоряжению ими (о распоряжении вещественными доказательствами; о возврате звуко- и видеозаписей; о непринятии признания стороной фактов; об обеспечении доказательств; о судебном поручении); определения об обеспечении иска, наложении штрафа, о судебных расходах и др.;
4) определения по поводу принятого хозяйственным судом решения (об отказе в принятии дополнительного решения; о разъяснении решения, исправлении описок, опечаток и арифметических ошибок; об отсрочке и рассрочке исполнения решения, изменении способа и порядка исполнения решения);
5) определения по вопросам исполнения судебного акта (о выдаче или об отказе в выдаче приказа и его дубликата; о повороте исполнения; об отводе судебного исполнителя и др.);
6) определения по вопросу возобновления дела по вновь открывшимся обстоятельствам;
7)определения о судебном приказе в приказном производстве;
8)частные определения.
В целях повышения эффективности профилактической деятельности по устранению нарушений законодательства более полно изложена в ХПК норма о частном определении (ст. 169). Хозяйственному суду предоставлено право подвергнуть штрафу организацию, должностное лицо или гражданина за неисполнение частного определения, оставление его без ответа, а равно за несвоевременный ответ на частное определение.
Протокол судебного заседания - это процессуальный акт, удостоверяющий совершение (не совершение) хозяйственным судом и другими участниками судопроизводства процессуальных действий по реализации предусмотренных законом процессуальных прав и обязанностей.
Содержание протокола, порядок его составления и форма регламентируются ХПК (ст. 149).
В ХПК закреплены особенности протокола судебного заседания. Норма о протоколе по своей форме является диспозитивной, т.е. протокол может составляться в судебном заседании (ч. 1 ст. 149). По своему содержанию ука
Более того, протокол должен содержать все существенные моменты разбирательства дела или совершения отдельного процессуального действия - протокол необходимо составлять в каждом судебном заседании.
ХПК отличается от других процессуальных кодексов и по требованиям, предъявляемым к содержанию протокола судебного заседания. В частности, согласно ХПК протокол должен содержать также:
объяснения лиц, участвующих в деле, результаты осмотра доказательств;
распоряжения хозяйственного суда в ходе судебного разбирательства;
содержание судебных прений;
сведения об оглашении судебных актов и разъяснении порядка и срока их обжалования.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року. Мінськ «Білорусь». (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 05.01.1999, № 1, реєстр. № 1 / 0 від 04.01.1999) (зі змінами, прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада
2. Господарський процесуальний кодекс Республіки Білорусь від 15 грудня
3. Борік С.В. Судоустрій: Підручник. - Мн.: Амалфея, 2000.
4. Завадська Л.М. Реалізація судових рішень. М: Наука, 1982.
5. Мартинович І.І., Пастухов М.М. Судово-правова реформа в Республіці Білорусь. Мінськ, 1995.
6. Каменков В.С., Жандаров В.В. Господарський процес у Республіці Білорусь. - Мн.: Амалфея, 2007 - 221с.
7. Практикум з господарського процесу: Навчальний методичний посібник / В.С. Каменков, С.В. Луньов, В.В. Жандаров, А.А. Гаріовскій: За заг. ред. В.С. Каменкова. - Мн.: Амалфея, 2000. - 208 с.