Практична робота:

з “Землевпорядного проектування”

Складання проекту внутрігосподарського землевпорядкування в с. Лісний Хлібичин.

Зміст

1. Вступ.

2. Коротка фізико-географічна характеристика об’єкту .

3. Виготовлення проектного плану:

   1. Накладка окружної межі за координати вершин;

   2. Перенесення ситуації з плану оригіналу

   3. Креслення і оформлення плану.

4. Обчислення площі землекористування :

   1. Обчислення загальної площі землекористування;

   2. Обчислення площі секції ;

   3. Обчислення площі контурів.

5. Складання поконтурної відомості.

6. Складання експлікації земель.

7. Організація системи угідь і сівозмін.

1.Вступ

Землевпорядне проектування – складова частина землевпорядної діяльності та землевпорядного процесу, що обґрунтовує методи проектування і закономірності функціонування землі, як головного засобу виробництва та просторового базису для найбільш повного науково-обґрунтованого, раціонального і ефективного використання земель.

Результатом землевпорядного проектування є землевпорядний проект – сукупність документів (розрахунків та креслень) зі створення нових форм устрою землі, їх економічному, технічному, екологічному та правовому обґрунтуванні, які забезпечують організацію раціонального використання землі у сфері народного господарства, і в першу чергу – в сільському господарстві.

При складанні даного проекту я врахував такі вимоги:

• Пріоритет сільськогосподарського виробництва;

• Висока ефективність використання продуктивних земель;

• Забезпечення кругообігу органічних речовин у ґрунті;

• Охорона земель;

• Поліпшення земель.

2. Коротка фізико-географічна характеристика об’єкту.

Село Лісний Хлібичин належить до Коломийського району і розміщене в його північній частині .

Населення села близько 2340 осіб, площа земельних угідь 1540 га.

Місцевість горбиста з густою мережею потічків та мальовничі ліси навколо додають цьому селу мальовничої краси.

Середньорічна температура повітря становить +8,3^оС, температура найтеплішого місяця – липня +18^оС, а найхолоднішого – січня –4,5^оС.

Сума опадів коливається від 600 до 1200 мм. на рік, найбільша їх кількість випадає у січні-лютому. Згідно з кліматичним районуванням дана територія належить вологої, помірно-теплої агро кліматичної зони.

В селі переважають західні та північно-західні вітри .

Ґрунтовий покрив більшої частини села виражений сірими та буро-сірими опідзоленими ґрунтами, які не мають високої родючості.

3. Виготовлення проектного плану

:

1.1. Побудова координатної сітки.

1.2. Складання плану.

1.3. Креслення і оформлення плану.

3.1. Побудова координатної сітки

Проектний. план землекористування складається в масштабі 1:10000 на аркуші креслярського паперуА1.

Координатну сітку будують з розрахунком відповідного розміщення на аркуші формату, фігури землекористування земельної ділянки, зовнішньої і внутрішньої рамок, основних надписів штампа, експлікацій, опису суміжників, умовних позначень ,та інших елементів плану.

Зовнішню рамку розміщують на віддалі 10мм від краю аркуша. Внутрішню рамку, що обмежує робоче поле аркуша, розміщують з лівого боку аркуша на віддалі 20 мм, з інших боків віддалі 5 мм від загальної рамки.

Для зручності розміщення інших елементів плану фігуру зміщують у лівий верхній кут аркуша. В верхній частині аркуша залишають приблизно одну четверту вільного місця, а в нижній частині - три четвертих. З західній частині аркуша залишають приблизно одну третину вільною, а в східній - дві третини. Але межі фігури земельної ділянки розміщують не ближче 30 мм від північної і західної внутрішніх рамок. Вільне місце в західній частині аркуша використовується для розміщення експлікації, умовних позначень.

Для побудови координатної сітки проводять розрахунок початку координат. Він включає визначення: розмірів фігури землекористування і зручного розташування її на плані з розрахунком конфігурації; вільного простору між межами фігури землекористування і рамкою плану; положення початкових осей координат або ліній, паралельних цим осям прийнятих за початкові. Наприклад, нехай аркуш паперу на якому буде розміщатися фігура землекористування, має розміри за осями ХА=80 см і Уд=60 см. Значення найбільших і найменших абсцис і ординат фігура землекористування дорівнюють:

Хmах =6235м; Хmіп=1048м; .

Уmах=5326м; Уmіп=1879м.

Максимальна протяжність фігури землекористування за осями координат з врахуванням масштабу плану визначається так:

Як видно, фігура землекористування видовжена вздовж осі абсцис. Тому її необхідно розмістити на аркуші так, щоб довший бік аркуша був лінією абсцис.

Віддалі від південної рамки аркуша до самої південної точки землекористування Ln і від західної рамки до самої західної точки землекористування Lз з врахуванням розміру робочого поля аркуша 77,0 і 55,5см визначаються так:

Якщо від одержаних значень L_A і Lз відняти відповідно значення Хтіп і Утіп, то отримаємо віддалі від південної рамки до осі ординат і від західної рамки до осі з нульовим значенням. Розміри аркуша паперу не завжди дають змогу розмістити сітку з таким початком координат. В цьому випадку за початок координат Хп і Уп приймають значення кратні 1000 або 500м. Надалі визначають віддаль від прийнятого початку координат до самої південної і західної точок фігури так:

Віддаль від південної і західної точки рамок аркуша Іх іIу, до прийнятих за початкові-осі координат Хп і Уп дорівнюють:

lx = Ln – ln = 18.8-0.5 = 18.3см

lx = Lз – lз = 7.0 + 3.8 = 3.2 см

Координатну сітку будують з боками квадратів 10 см. За допомогою лінійки Дробишева . Точність побудови координатної сітки перевіряють за допомогою вимірника за діагоналями квадратів. Якщо відхилення від теоретичної довжини діагоналі /14,14см/ перевищує ± 0,2мм, то координатна сітка повинна бути побудована заново. Точність побудови координатної сітки перевіряється студентом і викладачам.

3.2.Складання плану.

Складання проектного плану розпочинають з накладення за координатами вершин кутів межі користування і діагональних теодолітних ходів, прокладених вздовж смуг відведення шосейних доріг, залізниць та інших об'єктів. Положення координатних дочок на плані контролюють за довжинами ліній між ними горизонтальним проложенням. Розходження при цьому не повинно перевищувати ± 0,2мм на плані.

Ситуацію переносять на проектний план з плану оригіналу за допомогою світлокопіювального столу або іншими способами.

При наявності значної деформації паперу - ситуацію переносять на проектний план окремими частинами або по квадратах координатної сітки .

3.3. Креслення і оформлення плану.

Складений в олівці проектний план викреслюють тушшю в умовних знаках, прийнятих в землевпорядкуванні для відповідних масштабів. Положення координатних точок на плані по межі землекористування викреслюють колами діаметром 1,2мм; з'єднують їх суцільними лініями, які викреслюють товщиною 0,2 мм , а магістрального ходу - лінійним пунктиром.

На проектному плані допускається розріджене розміщення умовних знаків угідь на невеликих ділянках в два рази, а на великих - в три-чотири рази у порівнянні з планом оригіналом.

По зовнішній межі землекористування виписують довжини ліній між координатними точками /виміряне в натурі значення і в дужках - горизонтальне проложення на віддалі 5-6мм від межі землекористування. Координатну сітку викреслюють синьою тушшю. Для меншого загромадження плану, координатну сітку викреслюють тільки в місцях перетину ліній радіусом 5 мм і в основному в межах фігури земельної ділянки.

Зовнішню рамку викреслюють суцільною лінією товщиною 0,2-0,4 мм, а внутрішню - суцільною товщиною 0,5-1,0мм.

Проектний план оформляють основними надписами, які розміщують в штампі. Нижня і права рамки штампу співпадають з внутрішньою рамкою аркуша. Товщина рамки штампа повинна відповідати товщині лінії внутрішньої рамки плану. Внутрішні лінії штампа викреслюють товщиною 0,3-0,4 мм. Взірець компаніровки плану з розшифровкою змісту штампа наведений в додатку 2.

В рядках штампа номери рядків в додатку показані в колах вказують:

• в рядку 1 - назва документа; проект внутрі­господарського землевпорядкування, проект роздержавлення і приватизації земель або інше;

• в рядку 2 - назва землекористувача, сільської Ради, району, області;

• в рядку 3 - призначення графічного матеріалу – генеральний план організації території, робоче креслення перенесення проекту в натуру, калька контурів ;

• в рядку 4 - вид роботи - лабораторна курсова робота;

• в рядку 5 - підписи виконавця - прізвище та ініціали, академгрупа, підпис;

• в рядку 6 - прізвище та ініціали викладача - керівника;

• в рядку 7 - назва організації, де виконувалась робота 1УПР, кафедра природокористування. та кадастру ;

• в рядку 8 - місце розташування організації і рік виконання роботи.

Написи цифр, літер і позначень на плані повинні бути ясними і чіткими . їх пишуть основним стандартним шрифтом з нахилом близько 75° або без нахилу та архітектурними шрифтами.

4. Обчислення площі землекористування.

4.1 Обчислення загальної площі землекористування;

Загальну площу землекористування обчислюють такими способами:

• аналітичним — за лінійними та кутовими величинами, що виміряні на місцевості, або за їх функціями координатами, координатами і приростками координат, в тому числі за графічними координатами;

• графічним - за лінійними вимірами на плані, а також палетками;

• механічним - за допомогою планіметра.

Обчислення площ землекористувань проводять за принципом "від загального до часткового"; визначають загальну площу землекористування; контур землекористування на плані ділять на секції, обчислюють їх площу і ув'язують до загальної площі землекористування. Обчислюють площу контурів ділянок угідь окремо в кожній секції і ув'язують до площі секції, складають контурну відомість, розшифровку земель в межах сіл і зведену експлікацію за категоріями земель, землекористувачами і землевласниками.

Обчислення загальної площі землекористування аналітичним способом.

Загальну площу землекористування обчислюють аналітичним способом за параметрами фігур, що виміряні на місцевості або за координатами, координатами і приростками координат вершин кутів в, меж.

Обчислення площі ділянок за вимірами параметрів фігур на місцевості.

Для обчислення площі ділянок застосовують формули геометрії, тригонометрії. При цьому ділянки складних геометричних фігур ділять на місцевості на трикутники бажано рівносторонні, трапеції, прямокутники і загальну площу ділянки визначають як суму площ окремих фігур. Далі наведені основні формули, що часто використовуються для обчислення площ простих геометричних фігур.

Вихідні дані для визначення площі заносять в спеціальну відомість заповнюють чорнилом всі цифри повинні бути чітко записані.

Для зручності обчислень після координат останньої точки у вільний рядок виписують ще раз координати першої точки, а перед координатами останньої точки.

Загальну площу земельної ділянки обчислюють за такими формулами:

4.2 Обчислення площі секцій.

План землекористування ділять на секції площею 100 – 300см2. Границі секцій намічають по дорогах, ріках, струмках, каналах, границях угідь. Секції нумерують римськими цифрами, починаючи з Пн-Зх кута плану продовжуючи з ліва на право і зверху – вниз. Праці вираховують при 2 положеннях планіметра 2 рази. Різниця 2-3 і 3-4 ділення. Допустиме розходження зональної площі до площі секцій визначають по формулі:

f доп = + 0.05 * М / 10000 *

f доп – нев’язка;

М – знаменник масштабу;

Р – загальна площа.

4.3Обчислення площі контурів.

Вирахування площ контурів угідь.

Після ув’язки секцій приступають до вирахування площ угідь. Контури нумеруються арабськими цифрами в порядку розміщення в секції і виписуються в відомість. Площі контурів вираховуються різними способами: планіметром при одному положенні, палеткою. При вираховуванні площ менше 2 см² кілька раз обводять і ділять на кількість обводів. Площі 1см ² визначають палеткою.

Площі немасштабних лінійних контурів включають в площі угідь, як вкраплені контури.

Допустиме розходження площі угідь до площі секцій визначають по формулі:

f доп = + 0.08 * М / 10000 *

Складання контурної відомості.

В контурну відомість виписують з плану і відомості вирахування площ всі контури в послідовності зростання номерів по виду угідь в стовпчик, підбивають їх суму і записують під загальною рискою.

5. Складання по контурної відомості.

В контурну відомість виписують з плану і відомості вирахування площ всі контури в послідовності зростання номерів по виду угідь в стовпчик, підбивають їх суму і записують під загальною рискою.

6. Складання експлікації земель.

Під час складання експлікації земель виписують з по контурної відомості площі угідь (окремо сільськогосподарських і не сільськогосподарських ), підбивають їх суму і записують під загальною рискою.

7 Організація системи угідь і сівозмін

Використання землі , як головного засобу виробництва в сільському господарстві здійснюється у формі різних угідь і системи сівозмін. Правильна організація угідь і системи сівоз­мін у господарстві визначає господарське призначення і характер використання кожної земельної ділянки. Організація угідь і сис­теми сівозмін тісно пов'язана з організацією всього виробництва конкретного сільськогосподарського підприємства, оскільки воно відображає спеціалізацію господарства, рівень інтенсивності, технічні процеси в окремих його галузях, а також весь комплекс виробничих зв'язків, які існують і розвиваються в господарстві.

Завданням організації вгідь і системи сівозмін є створен­ням максимуму зручності для раціонального співвідношення і роз­витку галузей рослинництва і тваринництва, підвищення продук­тивності праці, збереження та підвищення продуктивності землі . В ринкових умовах організація угідь і системи сівозмін вирішується на основі потенційної можливості землі, можливості отримання максимального прибутку при відповідних затратах. Структура посівів має основний вплив на економічну та еко­логічну ситуацію в господарстві. Так, високодохідні культури, наприклад цукрові буряки, виносять з ґрунту велику частину ор­ганічної речовини. Водночас багаторічні трави, що використову­ються на сінокосіння, значну частину органічної речовини зали­шають у ґрунті.

Таким чином, завдання полягає в тому, щоб знайти таке співвідношення культур, при якому вміст органічної речовини (гумусу) залишався б незмінним або збільшувався, а господар­ство отримувало високі прибутки. Розв'язання цієї проблеми мож­ливе при використанні перспективних сільськогосподарських культур, які будуть вирощуватись в господарстві , знанні проектної урожайності , балансу органічної речовини (гумусу) в ґрунті. Товарними культурами в господарстві передбачено озиму пшеницю, ярий ячмінь, цукровий буряк, гречка. Основними кормовими культурами будуть: для концентрованих кормів - ярий ячмінь, овес, горох; для соковитих - кормові буряки, кукурудза на силос; для зелених - кукурудза на зелений корм, однорічні і багаторічні трави; для грубих кормів - однорічні та багаторічні трави.

Таблиця 5.1 – Вихід кормів з 1 гектара

Культура	Прогнозна уро­жайність, ц/га	Вихід кормів з 1 га, к.о.
Ярий ячмінь	60	66
Овес	50	50
Зернобобові	23	28
Кормовий буряк	600	72
Кукурудза на силос	210	42
Кукурудза на зелений корм	210	42
Однорічні трави на зелений корм