Ремонтно-енергетичне господарство

ЗМІСТ

ВСТУП

РЕМОНТНО-ЕНЕРГЕТИЧНЕ ГОСПОДАРСТВО

ВИСНОВОК

ЗАДАЧА № 1

ЗАДАЧА № 2

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

У сучасних умовах підвищені вимоги до обслуговування виробництва пред'являються внаслідок переходу підприємстві на нові економічні умови, відмінною рисою яких є економія виробничих ресурсів. Це диктує збільшення безперервності виробничих процесів, конструктивне і технологічне удосконалення що випускається продукції, поліпшення використання основних фондів і оборотних коштів. Тому спеціалізація функцій обслуговування повинна відігравати особливу роль в організації інфраструктури підприємства.

В даний час допоміжні виробництва та обслуговуючі господарства в рамках одного підприємства можуть отримати всі можливості для функціонування в повному обсязі. Проте це досить дорогі і трудомісткі роботи. Складність ще полягає в тому, що господарства інфраструктури змушені виробляти для власного споживання в неспеціалізованих умовах інструменти, технологічне оснащення, виконувати всі види ремонтних робіт, у тому числі і капітальний, виготовляти змінні вузли і деталі. Матеріальні витрати на утримання допоміжних та обслуговуючих господарств такого масштабу можуть бути в кілька разів вище, ніж на виконання аналогічних робіт спеціалізованими організаціями.

В області енергетичного обслуговування найдоцільніше укласти тривалий договір на обслуговування з великими виробниками на постачання електро-і теплоенергії, інертних газів, технічного кисню, природного газу та інших енергоносіїв.

Ремонтні роботи вимагають особливої ​​уваги, оскільки їх виконання трудомістко і дорого. У силу цих обставин капітальний ремонт слід здійснювати за допомогою спеціалізованої ремонтної організації, а поточне обслуговування проводити власними силами.

Зазначені тенденції розвитку інфраструктури підприємства становлять інтерес для діючих виробництв. Однак їх не можуть не турбувати питання оперативності в технічному обслуговуванні, і з цієї точки зору наявність у структурі підприємства підрозділів інфраструктури має відповідати потребам і цілям ефективного функціонування виробництва.

РЕМОНТНО - ЕНЕРГЕТИЧНЕ ГОСПОДАРСТВО

Енергетичне господарство підприємства має забезпечити безперебійне живлення всіх його цехів і служб різними видами енергії з найменшими втратами її при виробництві, передачі і споживанні. Удосконалення умов праці та виробнича естетика також пов'язані зі збільшенням споживання енергії (кондиціонування повітря, теплові завіси, посилення вентиляційних систем, створення сприятливого мікроклімату на робочих місцях).

Енергопостачання підприємств можна здійснювати в централізованому порядку від районних енергетичних систем, теплових мереж, мереж газопостачання тощо або від наявних в системах підприємств теплоелектроцентралей, парокотельной, генераторних і кисневих установок і ін

Централізоване електропостачання має значні переваги, бо підвищує надійність постачання енергією і знижує поточні та капітальні витрати, пов'язані з отриманням необхідних видів енергії.

У деяких випадках наявних у складі підприємства електростанції включають в районні енергетичні системи, що забезпечує більш рівномірне завантаження їх і підвищує економічність роботи. Економічність роботи теплоелектроцентралі включеної до районної енергосистему, досягається теплофікаційних циклом роботи, при якому підприємство задовольняє свої потреби пором, що відбираються від турбін, а надлишок електроенергії ТЕЦ передає в районну систему.

Структура енергогосподарства.

1. Теплоелектроцентраль (зазвичай на великих підприємствах, що мають енергоємні виробництва, або на великих комбінатах, що є провідними підприємствами у районі). У разі централізованого електропостачання в складі енергослужби підприємства часто буває допоміжна силова станція з відносно невеликою потужністю генератора для додаткового забезпечення підприємства енергією в годину пік.

2. Перетворювальні підстанції (перетворення змінного струму, в постійний) на підприємствах, де є електролізні цеху.

3. Електросилове господарство, що забезпечує цехи підприємства електроенергією потрібного їм напруги, що включає знижувальні підстанції, генераторні установки зарядних станцій, електродвигуни високої напруги для компресорних установок, трансформаторні установки до плавильним агрегатів, електричні мережі, акумуляторне господарство.

4. Теплосилове господарство, що включає котельню, компресорні установки, парові і повітряні мережі, водопостачання, каналізацію, водоочисні споруди.

5. Газове господарство, що забезпечує підприємства газом мережі газопостачання або виробляє генераторний газ, що включає газогенераторні, кисневі, ацетиленові установки, газові мережі, промислову вентиляцію.

6. Електроремонтні господарство.

7. Енергогосподарство основних цехів.

8.Служба електрозв'язку (телефон, радіоустановки та ін.)

Служба головного енергетика планує виробничу діяльність енергетичних цехів і стежить за належним технічним станом енерговиробних і енергоспоживаючих установок підприємства. Вона здійснює своєчасне проведення оглядів, ремонтів і випробувань енергетичного обладнання і енергетичних мереж. На великих і середніх підприємствах, що мають відносно невелике число енергетичних підрозділів, управління енергогосподарством спрощено, відділ головного енергетика об'єднаний з відділом головного механіка.

Організація і планування енергопостачання направлено на безперебійне забезпечення енергоресурсами підприємства, що в свою чергу веде до якісного і ефективного виробництва. З метою безперебійного виробництва на підприємстві проводиться планово-попереджувальний ремонт (ППР) - сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на підтримання основних фондів у належному стані і на відновлення його працездатності.

Ця система має профілактичну спрямованість і включає догляд, нагляд і обслуговування в процесі експлуатації обладнання та ремонти, що проводяться періодично через певну кількість годин роботи обладнання у відповідності з твердженням планом-графіком.

На підприємствах для окремих видів устаткування розроблені правила технічної експлуатації, відповідно до яких проводиться догляд, нагляд за обладнанням, а також огляди його в змінах. Ці роботи здійснює експлуатаційний (технологічний) змінний і ремонтний персонал, який стежить за змістом обладнання в чистоті, виробляє мастило.

Планово-профілактичні огляди устаткування ремонтний персонал виконує за графіком як під час роботи, так і при зупинках устаткування на ремонт. Під час зупинок виробляють планові ревізії машин і механізмів. Результати оглядів та ревізії заносять в агрегатні журнали і журнали приймання та здавання змін. Агрегатні журнали складають на кожний агрегат (механізм), в них заносять відомості про виявлені в окремих вузлах дефектах, дату проведених ремонтів, кількість замінених деталей і вузлів, терміни їх служби і записи про виконані роботи з усунення дефектів. Журнал прийому здавання змін веде змінний персонал служби устаткування. У ньому фіксують найменування обладнання, в якому виявлені неполадки, характер дефектів, заходи, вжиті для їх усунення, і час простоїв обладнання з-за неполадок.

Ремонт - це виробничий процес, спрямований на відновлення основних початкових якостей обладнання шляхом усунення несправностей та заміни зношених і пошкоджених деталей та вузлів. Ремонти поділяються на малі, середні, капітальні.

Капітальний ремонт - це найбільший за обсягом вид ремонту, завдання якого полягає у відновленні первісних технічних характеристик обладнання. У процесі капітального ремонту виробляють повне розбирання, очищення і промивання обладнання, заміну всіх зношених вузлів і деталей, ремонтують незмінні базові деталі, вивіряють координати; при капітальному ремонті пічних агрегатів замінюють всі або більшу частину вогнетривкої кладки, гарнітури, водоохлаждаемой арматури та інших елементів. Капітальний ремонт супроводжується модернізацією обладнання, яка дозволяє не тільки відновити початкові якості, а й знизити моральний знос устаткування.

Поточні та капітальні ремонти проводяться вузловим, агрегатним і стендовим методами.

Поточний ремонт. Виробляється в процесі експлуатації обладнання з метою забезпечення його працездатності до чергового планового ремонту (поточного або капітального). Поточний ремонт полягає в заміні або відновленні окремих деталей обладнання та виконанні регулювання його механізмів.

Капітальний ремонт. Проводиться з метою відновлення повного або близького до повного ресурсу обладнання (точності, потужності, продуктивності). Капітальний ремонт вимагає проведення ремонтних робіт у стаціонарних умовах і застосування спеціальних засобів технологічного оснащення. Тому потрібне зняття обладнання з фундаменту на місці експлуатації та його доставка до спеціалізований підрозділ. При капітальному ремонті проводиться повне розбирання обладнання з перевіркою всіх його частин, заміною і відновленням всіх зношених деталей і т.д5.

Вузловий - метод полягає у зміні під час ремонту цілих вузлів машин і устаткування на нові або заздалегідь відремонтовані. Для цього в розпорядженні спеціалізованих ремонтних служб і бригад є резервні вузли. У проміжок між плановими зупинками обладнання проводять ремонт і підготовку вузлів до заміни.

Управління ремонтним господарством на підприємстві здійснює головний енергетик, в підпорядкуванні якого знаходяться всі ремонтні служби і кошти підприємства. Він планує ремонти та організовує їх проведення, забезпечує раціональну організацію ремонтних цехів і спеціалізованих ремонтних кущів, керує виробництвом запчастин в ремонтно-механічному цеху і забезпечує придбання запасних частин і змінного устаткування на спеціалізованих заводах. Головний енергетик безпосередньо керує всією виробничо - господарською діяльністю ремонтних цехів, а також здійснює технічне керівництво роботою механіків виробничих цехів, які є помічниками начальників цих цехів по обладнанню.

Важливими напрямками підвищення продуктивності праці ремонтного персоналу і скорочення тривалості простоїв обладнання в ремонті є механізація ремонтних робіт (використання підйомно-транспортних механізмів), своєчасна матеріальна підготовка ремонтних робіт, їх централізація і спеціалізація, застосування методів вузлового ремонту і мережевого планування і управління (СПУ), централізації ремонтних робіт забезпечує концентрацію ремонтних сил (трудових ресурсів і технічних засобів) в загальнозаводських і комбінатську базах, що дозволяє виробляти спеціалізацію робіт, знижувати матеріальні і трудові витрати і підвищувати якість ремонтних робіт.

Централізація ремонтних робіт дозволяє знизити запаси замінних деталей і вузлів обладнання в кожному цеху, що сприяє зайвій використання виробничих фондів підприємств і поліпшенню економіки останніх.

Основним завданням функціонування ремонтного господарства підприємства є забезпечення безперебійної експлуатації обладнання. Служба ремонтного господарства в системі управління підприємством підпорядкована головному інженеру. До її складу входять: ремонтно-відновлювальна база підприємства, склади, цехи і загальнозаводські відділи ремонтного господарства (технологічний, обладнання, диспетчерський).

У залежності від масштабів виробництва ремонтно-відновлювальна база підприємства може містити ремонтно-механічний цех, що виконує ремонт технологічного обладнання; ремонтно-будівельний цех, який виконує ремонт будівель, споруд, виробничих, складських та службових приміщень; електроремонтний цех, підлеглий головному енергетику і виконує ремонт енергообладнання , а також склади обладнання та запасних частин. Крім того, в цехах доцільно створення ремонтних баз, підпорядкованих цеховому механіку, головним завданням яких є підтримання в працездатному стані технологічного обладнання, здійснення профілактичних оглядів, різноманітних ремонтних робіт.

У процесі експлуатації устаткування піддається фізичному зносу, з-за чого знижуються його точність, продуктивність і т.д. Це стає причиною зниження якості продукції, погіршення техніко-експлуатаційних характеристик обладнання та техніко-економічних показників виробництва. Для компенсації зносу і підтримки обладнання в працездатному стані необхідно своєчасно замінювати зношені частини обладнання, відновлювати їх первинні властивості, робити настроювання окремих агрегатів і виконувати інші види робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання.

Технічне обслуговування та ремонт обладнання на підприємстві здійснює ремонтне господарство. Призначення ремонтного господарства підприємства полягає у своєчасному і в повному обсязі задоволення потреб виробничих підрозділів підприємства в технічному обслуговуванні та ремонті обладнання з мінімальними витратами.

Ремонтне господарство виконує наступні функції:

• паспортизація та атестація обладнання;

• розробка технологічних процесів ремонту та їх оснащення;

• організація і планування технічного обслуговування та ремонту обладнання, праці ремонтного персоналу;

• виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту, модернізації обладнання.

Координацію діяльності з технічного обслуговування і ремонту обладнання на підприємстві звичайно виконує головний механік. На невеликому підприємстві ця функція може бути покладено безпосередньо на керуючого виробництвом.

Звичайно, зупинка виробництва через відмову обладнання вкрай небажана. Тому в роботі ремонтного господарства на більшості підприємств переважає профілактичний підхід, націлений на запобігання відмови обладнання з-за технічних несправностей. З іншого боку, на практиці часто виявляється технічно неможливо і економічно недоцільно забезпечити повну безвідмовність роботи устаткування за рахунок заходів лише профілактичного характеру, тому вони доповнюються заходами, передбаченими на випадок відмови (аварійного виходу з ладу). Практичною реалізацією такого підходу є система планово-попереджувального ремонту (ППР) обладнання.

Планово-попереджувальний форма організації ремонту технологічного обладнання у всьому світі визнана найбільш ефективною і знайшла найбільше поширення.

Система планово-попереджувального ремонту (ППР) устаткування - це сукупність запланованих організаційних та технічних заходів по догляду, нагляду за обладнанням, його обслуговування та ремонту. Мета цих заходів - запобігання прогресивно наростаючого зносу, попередження аварій і підтримку устаткування в постійній готовності до роботи.

Система ППР включає:

1. Технічне обслуговування. Це комплекс операцій з підтримки працездатності обладнання при його експлуатації, зберіганні і транспортуванні. У свою чергу технічне обслуговування включає:

• поточне межремонтное обслуговування, яке полягає в повсякденному спостереженні за станом обладнання і дотриманні правил його експлуатації, своєчасному регулюванні механізмів та усунення виникають дрібні несправності. Ці роботи виконуються основними робітниками і ремонтним персоналом (слюсарями, мастильники, електриками) без простою обладнання.

• періодичні профілактичні ремонтні операції. Регламентовані, виконуються ремонтним персоналом за заздалегідь розробленим графіком без простою обладнання. До числа таких операцій відносяться огляди, що проводяться для виявлення дефектів, промивка і зміна масла, перевірка точності і т.д.

Система ремонту і технічного обслуговування може функціонувати у наступних режимах:

• Послеосмотровая система. Проведення за заздалегідь розробленим графіком оглядів устаткування, в ході яких встановлюється його стан і складається відомість дефектів. На підставі даних огляду визначаються терміни і зміст майбутнього ремонту.

• Система періодичного ремонту. Передбачає планування термінів і обсягів ремонтних робіт усіх видів на основі розвиненої нормативної бази.

• Система стандартного ремонту. Передбачає планування обсягу і зміст ремонтних робіт на основі точно встановлених нормативів і суворе дотримання планів ремонту незалежно від фактичного стану устаткування. Ця система поширюється на устаткування, непланових зупинка якого неприпустима або небезпечна (підйомно-транспортні пристрої).

Система планово-попереджувального ремонту будується на використанні наступних нормативів:

- Ремонтні цикли та їх структура;

- Тривалість міжремонтних періодів і періодичність технічного обслуговування;

- Категорії складності ремонту;

- Нормативи трудомісткості;

- Норми запасу деталей і оборотних вузлів.

Під ремонтним циклом слід розуміти час між двома капітальними ремонтами, а перший ремонтний цикл починається з введення обладнання в експлуатацію до першого капітального ремонту. У цей проміжок часу включається виконання всіх заходів з технічного обслуговування і всіх видів ремонтів.

При складанні ремонтного циклу необхідно враховувати різні фактори: тип виробництва, вигляд і властивості оброблюваних матеріалів, експлуатаційні умови, кваліфікація персоналу, ступінь завантаження обладнання.

Міжремонтний період, періодичність виконання ремонтних робіт, а також їх трудомісткість і матеріаломісткість залежать від конструктивних особливостей обладнання. Виходячи з цього, все устаткування на підприємстві групується за категоріями ремонтної складності. Кожній групі відповідає певне число одиниць складності ремонту, які встановлюються за довідником, і в кінцевому підсумку формується категорія складності ремонту. Причому окремо оцінюється категорія складності ремонту електричної та механічної частин обладнання, а їх підсумок дає шукану величину - категорію складності ремонту конкретного устаткування.

На основі вищенаведених нормативів будується готовий графік планово-попереджувального ремонту, який охоплює все наявне в експлуатації обладнання, розраховується трудомісткість і матеріаломісткість ремонтних робіт, а також чисельність ремонтного персоналу.

Зниження витрат на виконання ремонтних робіт - одна з цілей ефективного ведення господарства. Тому виконання ремонтних робіт передує технічна, матеріальна та організаційна підготовка.

Технічна підготовка характеризується виконанням проектних робіт з розбирання та подальшої складання устаткування, складанням відомості дефектів, поломок і несправностей. Їх усунення потребує відповідного опрацювання відновлювальних робіт та операцій. У свою чергу матеріальна підготовка здійснення ремонтних робіт зводиться до складання відомості матеріалів, комплектуючих деталей, інструментів і пристосувань. Матеріальна підготовка передбачає наявність достатнього та необхідного запасу змінних деталей, вузлів, а також транспортно-підйомних засобів.

Організаційна підготовка проведення ремонтних робіт може бути виконана із застосуванням одного з таких методів: централізованим, децентралізованим і змішаним.

Централізований метод характеризується тим, що всі види ремонтних робіт виконуються силами заводського ремонтно-механічного цеху. У тому випадку, коли вони виконуються цехової службою ремонту, метод називається децентралізованим. Треба відзначити, що ці методи мають очевидні недоліки у вигляді складної і дорогої системи організації виконання робіт.

Що стосується змішаного методу, то він дозволяє з меншими витратами здійснити ремонтні роботи і характеризується тим, що всі види технічного обслуговування і ремонтів, за винятком капітального, виконує цехова служба ремонтного господарства, а капітальний ремонт - ремонтно-механічний цех. При цьому можна успішно користуватися прийомами вузловий заміни зношених блоків шляхом їх вилучення та ремонту на відновлювальній базі, а можна виконувати роботи з ремонту під час технологічного і междусменного простою обладнання.

Для організації ремонтного господарства на малому підприємстві звичайно призначають відповідальним головного механіка і ставлять в його обов'язки наступні функції:

• конструкторська і технологічна підготовка, матеріальне забезпечення, планування і організація робіт з технічного обслуговування, ремонту та модернізації обладнання;

• технічний нагляд за експлуатацією і станом обладнання, планування і контроль виконання планів його ремонту і технічного обслуговування;

• облік обладнання і його переміщення, зберігання і консервація невстановленого (демонтованого) обладнання;

• встановлення номенклатури, термінів служби, норм витрати запасних частин і покупних матеріалів для ремонтних потреб, планування і контроль їх закупівлі та виготовлення, управління їх запасами;

• розробка та контроль графіків змащення обладнання, планування потреби в обтиральне-мастильних матеріалах, організація збору відпрацьованого масла і його регенерація;

• планування і контроль роботи ремонтно-механічного цеху, організацію його матеріального забезпечення та аналіз техніко-економічних показників.

Головний механік має закріпити комплексні бригади слюсарів-ремонтників за певною ділянкою для виконання всіх видів ремонтних робіт. За кожним членом бригади закріплюється група одиниць обладнання, як правило, на постійній основі. Для скорочення простоїв обладнання в ремонті ремонтні роботи над ним бажано виконувати у позаробочий час основного виробництва.

Організація ремонтних робіт включає дві фази:

1. Організація підготовки ремонтних робіт. У відповідності до системи планово-попереджувального ремонту вона включає:

• Конструкторська підготовка. Включає формування і оновлення баз даних по конструкції обладнання, його агрегатів і складальним одиницям з деталізацією змінних деталей, встановлення розмірів для деталей, що зношуються, розробку і використання деталей-компенсаторів і замінників дефіцитних матеріалів, модернізацію обладнання. Модернізація обладнання - приведення обладнання у відповідність до сучасних вимог шляхом зміни конструкції і матеріалу його частин або принципу роботи.

• Планова підготовка. Полягає у розробці планів-графіків ремонту. Планування ремонту устаткування у виробничих цехах ведеться на рік з розбивкою по місяцях, якщо інше не передбачено особливостями конкретного виробництва або устаткування.

2. Організація виконання ремонтних робіт. Для проведення ремонту без повної зупинки виробництва, прискорення ремонтних робіт та скорочення простоїв обладнання в ремонті доцільно використовувати агрегатний (вузловий) або послідовно-агрегатний (послідовно-вузловий) методи ремонту. При агрегатному методі окремі одиниці обладнання, що підлягають ремонту, демонтуються і відправляються в ремонт, а на їх місце встановлюються запасні, заздалегідь відремонтовані чи нові. Застосування цього методу економічно доцільно при ремонті великого числа одиниць обладнання однакових моделей. При послідовно-агрегатному методі агрегати, які потребують ремонту, демонтуються і замінюються запасними не одночасно, а послідовно, під час перерв у роботі устаткування. Цей метод застосовується для обладнання, що має ряд конструктивно відокремлених елементів, які можуть бути відремонтовані і випробувані роздільно.

Шляхи скорочення простою обладнання в ремонтах - важлива організаційно-економічне завдання. Її рішення призводить до зменшення парку обладнання (або до збільшення випуску продукції), підвищенню коефіцієнта його використання. Час простою обладнання в ремонті скорочується при вузловому і послідовно-вузловому методах ремонту. При вузловому методі ремонту окремі вузли замінюються запасними (оборотними), заздалегідь відремонтованими або новими. Застосування такого методу економічно доцільно для ремонту одномодельного обладнання. При послідовно-вузловому методі потребують ремонту вузли ремонтуються не одночасно, а послідовно, під час перерв у роботі верстата (наприклад, в неробочі зміни). Цей метод можна застосовувати для ремонту обладнання, що має конструкційно-відокремлені вузли, які можуть бути відремонтовані і випробувані роздільно (конвеєрне обладнання ливарних цехів, автомати, агрегатні верстати). Впровадження вузлового і послідовно-вузлового методів ремонту є найважливішою умовою проведення трудомістких ремонтів у вихідні та святкові дні, а в умовах масового, особливо автоматизованого, виробництва це єдиний шлях виконання капітального та інших видів трудомістких ремонтів без зупинки виробництва.

Прогресивним напрямком організації ремонтного господарства є створення ремонтних баз на підприємствах - виробниках обладнання. При такій організації підприємства-виробники стають більш зацікавленими у вдосконаленні конструкцій виробів, підвищення їх ремонтопридатності і одно зносостійкості окремих їх частин. Особливо важливе значення має розвиток фірмового ремонту такого обладнання, як верстати з ЧПУ, автоматизовані та роботизовані комплекси.

Удосконалити організацію і планування Вашого ремонтного господарства, Ви можете за рахунок наступних заходів:

• скорочення часу простою обладнання в ремонті;

• зниження собівартості ремонту однієї ремонтної одиниці;

• збільшення оборотності парку запасних частин;

• скорочення числа аварій, поломок і позапланових ремонтів;

• впровадження прогресивних технологічних процесів, засобів технологічного оснащення, методів організації та планування робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання;

• застосування сучасних засобів технічної діагностики стану обладнання (в тому числі активного контролю);

• комплексної механізації і автоматизації робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання;

• паспортизації обладнання, оцінки роботи та робочих місць, автоматизованого обліку і планування ремонту, управління запасами запасних частин;

• вдосконалення нормативної бази, планування та обліку в ремонтному господарстві на основі сучасних інформаційних технологій.

Ефективність роботи ремонтного господарства багато в чому зумовлює собівартість своєї продукції, її якість і продуктивність праці на підприємстві, так як питома вага витрат на утримання та ремонт обладнання в собівартості продукції досягає 10%. Головною причиною значних витрат на ремонт і технічне обслуговування технологічного устаткування є його низька якість, внаслідок чого витрати у сфері експлуатації продукції машинобудування за нормативний термін використання в 25 разів більше її ціни. У порівнянні з кращими закордонними зразками аналогічного класу вітчизняне технологічне обладнання і транспортні засоби вимагають у 3-5 разів більше коштів на технічне обслуговування, використання та ремонт. У свою чергу, низька якість вітчизняної продукції машинобудування пояснюється низькою якістю маркетингових досліджень і як підсумок - питома вага вітчизняної продукції машинобудування, конкурентоспроможної на зовнішньому ринку, склав в 1998 р. всього близько 1%. Звідси випливає, що ефективність ремонтного господарства залежить як від якості технологічного обладнання, що закладається на стадіях стратегічного маркетингу і реалізується на стадії виробництва, так і від рівня організації роботи ремонтного господарства в сфері споживання обладнання.

ВИСНОВОК

На підприємстві використовується до 10 видів енергії: електроенергія, пара, гаряча вода, газ, стиснене повітря, кисень, паливо і т. д. Річні витрати на споживану енергію на підприємствах досить значні, а їх частка в собівартості продукції досягає 25 - 30%. Основними завданнями енергетичного господарства є: 1) безперебійне забезпечення всіма видами енергії підприємств, цехів, робочих місць відповідно до встановлених для неї параметрів - напруги, тиску, температури та ін; 2) раціональне використання енергетичного обладнання, його ремонт та обслуговування; 3) ефективне використання та економне витрачання у процесі виробництва всіх видів енергії. Для вирішення цих задач на підприємстві створюється енергетичне господарство, структура якого залежить від типу виробництва, обсягу продукції, що випускається, від кооперованих зв'язків з іншими підприємствами. На великих підприємствах на чолі енергетичного господарства знаходиться управління головного енергетика (УГЕ), на середніх підприємствах - відділ головного енергетика (ОГЕ), на малих підприємствах - енерго механічний відділ. До складу енергетичного господарства середнього підприємства входять: відділ головного енергетика, електросилової цех, тепло-або паросилова цех, електроремонтний та слабкострумовий цехи. ОГЕ очолюється головним енергетиком, який підпорядковується головному інженеру.

Завданнями ремонтного господарства є: своєчасний ремонт обладнання, здійснення технічного обслуговування, планування ремонтних робіт та здійснення їх з мінімальними витратами. До складу ремонтного господарства входять: відділ головного механіка (ОГМ), ремонтно-механічний цех (РМЦ), мастильне господарство, склади та обладнання запчастин, бюро планово-попереджувального ремонту. Організація ремонтного господарства, його структура більшою мірою залежать від масштабу виробництва і типу підприємства, враховуючи, що кінцевою метою ремонтного господарства є надійне функціонування всієї техніки на підприємстві.

ЗАДАЧА № 1

Побудувати графіки циклу обробки партії деталей і визначити тривалість виробничого циклу при різних видах руху предметів праці: послідовному, паралельному, послідовно-паралельному.