На північ від Вавілонії, у верхній течії річки Тигр, була розташована Ассирія. Значно-ную частина її території складали передгір'я і гори, багаті покладами залізної руди. У 8 ст. до н. е.. армія ассірійців стала численними ленній і найсильнішою у світі. Воїни були під-ни залізними мечами, бойовими топірцями. Вони мали круглі щити, оббиті металевими бляхами, гострокінцеві шоломи, панцирі і тугі луки. Ассірійці вперше стали ши-роко використовувати кінноту. При облозі міста з потужними кріпаками стінами ассірійці використовували таран ≈ важке колоду з око-ванним залізом наконечником.
У 8 ≈ 7 ст. до н. е.. ассірійські царі завоева-ли Вавілонію і багато інших країн. Асси-рійська військова держава охоплювала величезну територію.
Ассірійці відрізнялися жорстокістю до поко-ренним народам, тому їх столицю, місто Ніневію, незважаючи на велику кількість у ній розкішних палаців, називали леговищем левів і горо-будинок крові.
Палац ассірійських царів був побудований на штучному пагорбі і був схожий на фортецю. Його оточувала біла стіна з зубчастими вежа-ми. З двох сторін біля воріт стояли величезні з-ліплення добрих духів ≈ крилатих биків з чоло-веческіх головами. У них було по п'ять ніг:
спереду здавалося, що вони стоять, а збоку ≈ що йдуть.
Один з останніх ассірійських царів, Аш-шурбанапал, зібрав велику бібліотеку з глиняних табличок. Її залишки знайдені архео-логами в минулому столітті. Саме з книг станини-вийским бібліотеки ми дізналися про Гільгамеша, про шумерських богів, про історію Вавилона.
Після смерті Ашшурбанапала Дворіччя вос-стало проти ассірійського панування. За допомогою кочівників-мідййцев, що жили до сівбі-ро-схід від Дворіччя, в 612 р. до н. е..